Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №924/206/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Справа № 924/206/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2026 у справі № 924/206/25 (суддя Музика М.В., повний текст ухвали складено 22.05.2026)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Кам`янець-Подільська міська рада

про стягнення 90 697 856, 59 грн заборгованості за договором постачання природного газу від 02.09.2022

за участю представників сторін:

позивача - Столярець О.В.;

відповідача - Семенов С.В.;

третьої особи - не з`явився;

органу ДВС - Коваль Я.М.;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія" (надалі - КП "Міськтепловоденергія", відповідач, скаржник) звернулося до Господарського суду Хмельницької області із скаргою, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича (надалі - державний виконавець) від 21.04.2026 у виконавчому провадженні № 80810831 про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК".

Скарга обґрунтована тим, що на вказаний розрахунковий рахунок накладається арешт всупереч вимогам закону, оскільки він використовується для виплати заробітної плати працівникам підприємства, а також для сплати податків та зборів, що свідчить про спеціальний режим використання коштів та унеможливлює накладення арешту на них.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2026 у задоволенні скарги КП "Міськтепловоденергія" на дії державного виконавця відмовлено.

Суд першої інстанції, оцінивши зібрані у справі докази та врахувавши правові висновки Верховного Суду, дійшов висновку про недоведеність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів боржника оскаржуваними діями державного виконавця. Оскільки порушення прав скаржника не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вказаної скарги.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга КП "Міськтепловоденергія" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2026 у справі № 924/206/25, в якій відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задоволити скаргу на дії державного виконавця у даній справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- суд першої інстанції неповно і вибірково застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/361/19, дійшовши хибного висновку про правомірність дій виконавця. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду прямо зазначила: "у разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений - підлягає зняттю. Арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати;

- суд першої інстанції не надав правової оцінки природі коштів, застосувавши формальний критерій "спеціального режиму рахунку" замість "матеріально-правового критерію захищеності коштів". Висновки суду першої інстанції зводиться до того, що рахунок № НОМЕР_1 є звичайним поточним рахунком і не має "спеціального режиму використання". Такий підхід є юридично помилковим;

- місцевий господарський суд помилково встановив, що боржник не виконав процедуру звернення до виконавця та не надав підтверджувальних документів. Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови виконавця задовольнити клопотання від 30.04.2026, оскільки в ньому нібито не зазначено розміру зобов`язань із заробітної плати та не додано підтверджуючих документів. Цей висновок є неправильним та спростовується матеріалами справи;

- суд першої інстанції неправильно застосував норми щодо особливостей воєнного стану, подавши їх як достатній засіб захисту прав скаржника. Відхиляючи доводи про блокування зарплатних виплат, місцевий господарський суд послався на Прикінцеві та перехідні положення Закону "Про виконавче провадження" щодо права боржника в умовах воєнного стану здійснювати виплату заробітної плати в розмірі не більше п`яти мінімальних заробітних плат на одного працівника на місяць, зробивши висновок, що "у боржника наявна можливість" здійснювати такі виплати. Такий висновок є юридично хибним;

- суд першої інстанції відмовив у задоволенні законної вимоги з формальних підстав, порушивши право на ефективний судовий захист. Суд вказав, що "постановою безпосередньо не накладався арешт на розрахунковий рахунок", а лише на кошти на ньому, і з цих підстав вважав заявлену вимогу "юридично некоректною". Такий підхід суперечить принципу верховенства права та права на ефективний судовий захист, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- ненадання оцінки зазначеній сукупності доказів є самостійною підставою для скасування ухвали відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя - Олексюк Г.Є., судді - Петухов М.Г., Мельник О.В.

Листом від 02.06.2026 судом апеляційної інстанції витребувано матеріали справи №924/206/25 із Господарського суду Хмельницької області.

04.06.2026 матеріали справи надійшли на адресу суду.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 відкрито провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2026 у справі № 924/206/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.06.2026 о 14:15 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 22.06.2026, з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 прийнято апеляційну скаргу КП "Міськтепловоденергія" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2026 у справі № 924/206/25 у новому складі суду.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Відділ ДВС) подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Відділ ДВС зазначає наступне:

- доводи скаржника про те, що державний виконавець повинен був самостійно встановити призначення рахунку та характер коштів, які на ньому знаходяться, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм Закону України "Про виконавче провадження". Законодавець поклав обов`язок щодо перевірки режиму рахунку не на державного виконавця, а саме на банківську установу (ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження");

- у даному випадку АБ "УКРГАЗБАНК", отримавши постанову державного виконавця від 21.04.2026, прийняв її до виконання та не повернув без виконання в будь-якій частині. Зазначена обставина свідчить про те, що банк не встановив наявності визначених законом підстав, які б унеможливлювали накладення арешту на кошти боржника;

- апелянт помилково посилається на окремі висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/361/19 щодо можливості зняття арешту з коштів, необхідних для виплати заробітної плати. Разом з тим, наведений висновок не свідчить про протиправність самої постанови про арешт коштів на момент її винесення. Навіть за наявності у боржника зобов`язань щодо виплати заробітної плати це саме по собі не свідчить про незаконність постанови державного виконавця від 21.04.2026. Крім того, апелянт ототожнює поняття спеціального режиму рахунку та фактичного використання рахунку для здійснення окремих видів платежів. Таке ототожнення є помилковим;

- судом першої інстанції були досліджені довідка банку, договір банківського рахунку, довідка підприємства та інші документи, однак вони не підтверджують наявності спеціального режиму використання рахунку або законодавчої заборони звернення стягнення на кошти, які на ньому знаходяться. Наведені документи лише підтверджують напрямки використання рахунку боржником, але не свідчать про неможливість накладення арешту на кошти, що на ньому обліковуються;

- також безпідставними є доводи апелянта про нібито бездіяльність державного виконавця щодо розгляду клопотання про зняття арешту;

- сама постанова державного виконавця від 21.04.2026 містить застереження про те, що арешт не поширюється на кошти, накладення арешту на які заборонено законом. Таким чином, державний виконавець діяв добросовісно, у межах наданих повноважень та відповідно до вимог законодавства.

ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", позивач) подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" зазначає наступне:

- місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що у разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру;

- місцевий господарський суд звернув увагу, що за змістом статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", суд може зняти арешт з коштів та захистити порушене право боржника у такий спосіб, проте, боржник не просив зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших обов`язкових платежів, заявляючи вимогу про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 21.04.2026 у виконавчому провадженні № 80810831 в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок КП "Міськтепловоденергія" в ПАТ АБ "Укргазбанк";

- АБ "Укргазбанк", на який нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, не визнав вказаний рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, не повернув оскаржувану постанову без виконання та наклав арешт на рахунок боржника;

- за відсутності відповідного повідомлення від банку та/або боржника, із наданням відповідних підтверджуючих документів, виконавцем під час винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника не було допущено порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження";

- місцевий господарський суд обґрунтовано зробив висновок, що виконавцем правомірно не задоволено клопотання боржника про зняття арешту, позаяк КП "Міськтепловоденергія" не дотримано процедури звернення до виконавця із клопотанням про зняття арешту з коштів, необхідних для виплати заробітної плати та інших обов`язкових платежів;

- щодо доводів боржника, що суд першої інстанції неправильно застосував норми щодо особливостей воєнного стану, подавши їх як достатній засіб захисту прав скаржника, то позивач вказує, що місцевий суд з приводу доводів боржника про блокування здійснення підприємством необхідних платежів обґрунтовано прийняв до уваги приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження".

Представник відповідача у судовому засіданні 24.06.2026 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги.

Представник позивача та державний виконавець у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні.

Третя особа не забезпечила явку повноважного представника у судове засідання, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, заслухавши в судовому засіданні присутніх представників сторін, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.06.2026 стягнуто з КП "Міськтепловоденергія" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 90 697 856, 59 грн основного боргу, 847 840 грн витрат зі сплати судового збору.

18.08.2026 на виконання вказаного рішення суду видано відповідний судовий наказ.

20.04.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Яковенком Владиславом Андрійовичем відкрито виконавче провадження № 80810831.

21.04.2026 державним виконавцем в межах виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: КП "Міськтепловоденергія" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 100 700 387, 87 гривня (UAH).

Тоді ж державним виконавцем надіслано, в тому числі, АБ "Укргазбанк", вимогу про надання інформації щодо відкритих рахунків боржника.

Відповідно до довідки АБ "Укргазбанк" від 24.04.2026, на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АБ "Укргазбанк", накладено арешт згідно постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 21.04.2026 у виконавчому провадженні № 80810831. Згідно довідки, використання коштів за рахунком спрямовувались, в тому числі, на виплату заробітної плати працівникам, сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджету, сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

30.04.2026 боржник звернувся до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича з клопотанням про зняття арешту, у якому просив зняти арешт з коштів боржника - КП "Міськтепловоденергія", які знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", накладеному відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 21.04.2026 у виконавчому провадженні №80810831. Клопотання було мотивоване тим, що банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" використовується боржником для виплати заробітної плати працівникам, а також сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, що підтверджується довідкою ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" від 24.04.2026 №5-80/22/363/2026, довідкою КП "Міськтепловоденергія" від 29.04.2026 № 01-10/751, договором банківського рахунку № 2020/КД/080-0044 від 04.08.2020.

Водночас дане клопотання боржника державним виконавцем задоволено не було.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2026, якою відмовлено у задоволенні скарги КП "Міськтепловоденергія" про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 21.04.2026 у виконавчому провадженні № 80810831 про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК".

Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, статті 18 та частини першої статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх на території України, а в окремих випадках - і за її межами. Їх мають виконувати всі органи влади, посадові особи, фізичні та юридичні особи.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20.

Разом із тим, у випадках, коли рахунок боржника не має спеціального режиму використання та на нього зараховуються кошти з різним цільовим призначенням, банк може не мати інформації про характер таких надходжень і, відповідно, не знати, які саме кошти підлягають арешту, а які - ні. У такому разі арешт підлягає зняттю виконавцем на підставі поданих боржником документів із підтвердженням, що арештовані кошти є заробітною платою та іншими обов`язковими платежами.

Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належність арештованих коштів до тих, на які не може бути накладено арешт, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Помилковим є твердження, що саме на виконавця покладений обов`язок здобувати докази для з`ясування правового режиму арештованого банківського рахунку, водночас, як роз`яснено Верховним Судом, обов`язок державного виконавця полягає у знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 338/1125/23 та від 10.01.2025 у справі № 755/9274/23, від 19.06.2025 у справі № 922/2424/21.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується учасниками справи, відкритий в АБ "Укргазбанк" поточний рахунок боржника № НОМЕР_1 , з-поміж іншого, використовується для виплати заробітної плати працівникам та здійснення пов`язаних із цим обов`язкових відрахувань. Водночас, з огляду на відсутність у вказаного рахунку визначеного законом спеціального режиму використання, державним виконавцем було накладено арешт на кошти, що містяться на ньому, а банківською установою — прийнято таку постанову до примусового виконання.

Колегія суддів зауважує, що на момент винесення спірної постанови про накладення арешту на кошти боржника, розміщені на його рахунках, виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, оскільки останній не мав інформації про те, що рахунок, про який зазначає скаржник, використовується для виплати заробітної плати, податків та єдиного внеску.

Водночас Закон України "Про виконавче провадження" не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина 3 статті 52 зазначеного Закону прямо покладає такий обов`язок на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову без виконання.

З огляду на викладене, за відсутності відповідного повідомлення від банку та/або боржника, із наданням відповідних підтверджуючих документів, виконавцем під час винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника не було допущено порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження". Такі висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.01.2026 у справі № 204/9551/18.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Тобто чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати, а сам факт використання поточного рахунку для виплати заробітної плати не змінює його правового статусу та не перетворює його на рахунок, на який заборонено накладення арешту.

Отже, відкритий в АБ "Укргазбанк" рахунок боржника № НОМЕР_1 , на кошти на якому державним виконавцем було накладено арешт, за своїм правовим режимом є поточним рахунком, який використовується для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунково - касових операцій підприємства, у тому числі для виплати заробітної плати. На вказаному рахунку обліковуються кошти, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Таким чином, зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Також суд звертає увагу на те, що АБ "Укргазбанк", на який нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладено обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, виконав постанову державного виконавця без будь-яких зауважень. Зазначене додатково свідчить про те, що банківська установа також не визнала вказаний рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт чи звертати стягнення.

Водночас зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру.

Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. Такі висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19.

З огляду на викладене, оскарженню дій/бездіяльності виконавця має передувати його відмова зняти арешт лише з коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших обов`язкових платежів, та такий арешт може бути знятий судом лише в розмірі суми відповідного зобов`язання. Вказаним спростовуються доводи боржника щодо необов`язковості звернення до виконавця з клопотанням про зняття арешту.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що 30.04.2026 боржник звернувся до державного виконавця із клопотанням про зняття арешту з коштів КП "Міськтепловоденергія", які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", накладеного відповідно до постанови від 21.04.2026 у виконавчому провадженні № 80810831. Проте, у поданому державному виконавцю клопотанні боржник не зазначив, у якому саме розмірі у нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої конкретно суми коштів він просить зняти арешт, а також не додав жодних документів, що підтверджують вказані обставини.

З урахуванням викладеного, державний виконавець правомірно відмовив у задоволенні клопотання боржника, оскільки КП "Міськтепловоденергія" не дотрималося встановленої процедури звернення із заявою про зняття арешту з коштів, що необхідні для виплати заробітної плати та сплати інших обов`язкових платежів. У даному висновку судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19.

Щодо доводів боржника про блокування здійснення підприємством необхідних платежів, суд приймає до уваги, що згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, юридичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З огляду на особливості правового режиму воєнного стану, чинне законодавство надає боржнику можливість здійснювати з арештованого поточного рахунку виплату заробітної плати працівникам, а також сплату податків, зборів та єдиного соціального внеску.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за змістом ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", суд може зняти арешт з коштів та захистити порушене право боржника у такий спосіб. Водночас боржник не просить зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а заявляє вимогу про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 21.04.2026 у виконавчому провадженні №80810831 в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 КП "Міськтепловоденергія" в ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК".

Апелянт помилково посилається на окремі висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/361/19 щодо можливості зняття арешту з коштів, необхідних для виплати заробітної плати. Разом з тим, суд зазначає, що наведений висновок не свідчить про протиправність самої постанови про арешт коштів на момент її винесення. Навіть за наявності у боржника зобов`язань щодо виплати заробітної плати це саме по собі не свідчить про незаконність постанови державного виконавця від 21.04.2026.

З приводу доводів скаржника, викладених у апеляційній скарзі, то колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи були почуті, враховані судом апеляційної інстанції, натомість оскаржувана ухвала суду є вмотивованою. Судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає ст. 236 ГПК України та практиці Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів зазначає, що в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, відповідач висновків суду першої інстанції не спростував, а його посилання є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2026 у справі № 924/206/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу КП "Міськтепловоденергія" - без задоволення.

Відповідно до пункту 19 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Враховуючи, що відповідно до пункту 19 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" дана апеляційна скарга не підлягає оплаті судовим збором, судові витрати за її розгляд не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2026 у справі №924/206/25 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений 25 червня 2026

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.