Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №918/533/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Справа № 918/533/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Романюк Ю.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області на ухвалу господарського суду Рівненської області, постановлену 04.05.26р. суддею Церковною Н.Ф. у м.Рівному, повний текст складено 04.05.26р. у справі № 918/533/26

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Гардіан"

про стягнення в розмірі 17 777,63 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частини 2 статті 271, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.05.2026 у справі №918/533/26 позовну заяву Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Гардіан" про стягнення в розмірі 17777,63 грн з доданими до неї матеріалами передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Не погодившись із винесеною ухвалою позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.05.2026 у справі №918/533/26. Справу №918/533/26 направити до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

Так, з посиланням на ст.ст. 4, 27, 29, 45 ГПК України вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 04.07.2018 у справі №910/2603/14, оскільки вказана правова позиція регулює відносини в порядку суброгації - при якій страховиком у відповідності до договору страхування виплачено страхове відшкодування страхувальнику (стороні договору) і як наслідок страховик набув права вимоги до особи відповідальної за завдану шкоду.

При цьому скаржник зазначає, що позовна заява Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, на підставі ч.8 ст.29 ГПК України підсудна Господарському суду Рівненської області, оскільки:

-предметом позову Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області є вимога Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області до ТДВ «СК «Гардіан» (страховий поліс №ЕР-212141601, в якій застрахована цивільна відповідальність заподіювача шкоди) про відшкодування завданої шкоди внаслідок пошкодження металевого огородження з комплектуючими матеріалами, під час ДТП за участі транспортного засобу «Volkswagen Caddy» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 ;

-правовідносини які склалися між позивачем та відповідачем є деліктними (позадоговірними) правовідносинами;

-місцем заподіяння шкоди Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області є км 381 + 500 автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, що знаходиться в с.Тараканів Дубенського району Рівненської області.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали.

Разом з тим, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд скарги, ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження отримав 27.05.2026 до його електронного кабінету.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області на ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.05.26 у справі № 918/533/26 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

22 квітня 2026 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Гардіан" про стягнення 17 777,63 грн.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.05.2026 у справі №918/533/26 позовну заяву Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Гардіан" про стягнення в розмірі 17777,63 грн з доданими до неї матеріалами передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного перегляду у даній справі, зокрема, є наявність або відсутність процесуальних підстав для передачі матеріалів справи №918/553/26 за територіальною підсудністю до іншого господарського суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Положеннями ГПК України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (ст. 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (ст. 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (ст. 27-31 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Так, у позовній заяві, позивач зазначає, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивачеві було завдано шкоди, відбулася у Рівненській області (автомобільна дорога М-06 Київ - Чоп). Таким чином, позивач звернувся до суду відповідно до положень ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Разом з тим, як вбачається із позовної заяви Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань як страховиком за полісом № 212141601 в частині сплати страхового відшкодування.

У відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 9 Закону України “Про страхування” страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

У відповідності до ст. 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №910/2603/17 від 04.07.2018 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” є суброгацією.

При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного ст.27 Закону України “Про страхування” та ст.993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного ст.1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту ст.559 та ст.1191 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В цілому, як за змістом ст. 1191 так і за змістом ст. 993 Цивільного кодексу України і ст.27 Закону України “Про страхування”, йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика. При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

Суброгація (від лат. “subrogare” - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України “Про страхування” до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц).

Колегія суддів звертає увагу, що як убачається із позовної заяви позивач самостійно визначив, що позовні вимоги випливають не із спричинення шкоди, а з виконання зобов`язань відповідачем у відповідності до укладеного договору страхування. Тобто предметом даного позову є вимога про стягнення з відповідача страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не вимога про стягнення шкоди заподіяної позивачу.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "Гардіан" не є безпосереднім завдавачем шкоди, жодних дій не вчиняло щодо пошкодження майна позивача, не є винною особою у заподіянні шкоди позивачу, а є стороною укладеного договору. У даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "Гардіан" є страховиком, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля Volkswagen Caddy, д.н.р. НОМЕР_1 , за участю якого 22.04.2023 відбулася дорожньо-транспортна пригода у Рівненській області.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що оскільки позивачем пред`явлено позов про стягнення страхового відшкодування, такий позов не може бути пред`явлений за місцем заподіяння шкоди на підставі частини 8 ст.29 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не випливає із заподіяння шкоди, тому він має бути розглянутий за загальним правилом на підставі статті 27 ГПК України, тобто - за місцем знаходження відповідача, що спростовує доводи скаржника про протилежне. При цьому слід вказати, що скаржник помилково ототожнює (не розділяє) поняття виплати страхового відшкодування та заподіяння майнової шкоди(збитків), завданої внаслідок ДТП.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Гардіан" є: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96.

У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріали позовної заяви Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Гардіан" про стягнення в розмірі 17777,63 грн підлягають направленню до Господарського суду міста Києва.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 04.05.26 у справі №918/553/26 прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області на ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.05.26 у справі № 918/533/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.05.26 у справі № 918/533/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №918/533/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Романюк Ю.Г.