Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №906/1616/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Справа № 906/1616/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Розізнана І.В. , суддя Миханюк М.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 27.03.2026 суддею Тимошенком О.М. у м. Житомир (повний текст рішення складено 27.03.2026)

у справі № 906/1616/25

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго"

про стягнення 32 751,73 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги; процесуальні дії у справі.

Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області пред`явлено позов про стягнення на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" 32 751,73 грн безпідставно сплачених коштів за поставлену електричну енергію.

Спір ґрунтується на тому, що за період з 01.01.2025 по 31.08.2025, відбулося зменшення вартості електроенергії, однак відповідач не повідомив позивача про це та виставляв акти для оплати електроенергії за надмірними цінами, що призвело до перевитрачання державних коштів, тому позивач просив на підставі ст.1212 ЦК України повернути безпідставно отримані кошти.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.03.2026 у справі № 906/1616/25 відмовлено у задоволенні позову.

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що позивачем обрано спосіб захисту шляхом пред`явлення позову про стягнення безпідставно отриманих коштів в порядку статті 1212 ЦК України, що недопустимо при наявності договірних відносин, тому ним обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у позові.

Не погодившись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга сформована у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС 08.04.2026.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду апеляційної скарги у справі № 906/1616/25 у складі: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.03.2026 у справі № 906/1616/25 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору, сплаченого до Північно-західного апеляційного господарського суду в розмірі 3 633, 60 грн - протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

22.04.2026 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої було додано платіжну інструкцію № 447 від 21.04.2026 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення у цій справі в сумі 3 633, 60 грн.

Оскільки, згідно з табелем обліку робочого часу Північно-західного апеляційного господарського суду Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", суддя-член колегії по справі Коломис В.В. перебувала у відпустці з 22.04.2026 по 05.05.2026 включно, у зв`язку з цим, враховуючи дотримання строків, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи № 906/1616/25 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Романюк Ю.Г., Саврій В.А., Миханюк М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.03.2026 у справі № 906/1616/25.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову у справі № 906/1616/25 менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд даної апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

04.05.2026 матеріали справи № 906/1616/25 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

06.05.2026 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив, який долучено до матеріалів справи.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Разом з тим, за розпорядженням керівника апарату суду від 23.06.2026, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії у цій справі Саврія В.А., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено автоматизовану заміну судді-члена колегії у справі № 906/1616/25; для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Романюк Ю.Г., Розізнана І.В., суддя Миханюк М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 прийнято апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.03.2026 у справі № 906/1616/25 до провадження в новому складі суду: головуюча суддя Романюк Ю.Г., Розізнана І.В., суддя Миханюк М.В.

Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та заперечень учасників справи.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, неналежну оцінку поданих доказів, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки заявлені вимоги ґрунтуються не лише на положеннях статті 1212 Цивільного кодексу України, а й на умовах укладеного між сторонами договору та нормах цивільного і господарського законодавства, які регулюють виконання договірних зобов`язань. На думку скаржника, відповідач не виконав передбачений договором обов`язок щодо своєчасного повідомлення про зменшення ціни електричної енергії та не вжив заходів для приведення договірної ціни у відповідність до ринкових показників, що призвело до надмірної оплати вартості поставленої електричної енергії.

Крім того, у доводах скарги наголошується на те, що апелянтом було вжито заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу відповідних листів, пропозицій щодо укладення додаткової угоди та претензій, однак останній відмовився здійснити перерахунок надмірно сплачених коштів та належним чином виконати умови договору.

Також скаржник вважає безпідставними висновки суду щодо недоведеності заявлених вимог, посилаючись на те, що на підтвердження коливання ціни електричної енергії ним подано належні та допустимі докази, зокрема інформацію, сформовану на підставі даних АТ "Оператор ринку", яка, на його переконання, є достатнім підтвердженням зміни ринкової ціни товару. У зв`язку з цим апелянт наголошує, що здійснений ним розрахунок надмірно сплачених коштів відповідає умовам договору, вимогам законодавства та сформованій судовій практиці Верховного Суду щодо застосування положень про зміну ціни договору і стандартів доказування.

Посилаючись на наведене, апелянт просить рішення Господарського суду Житомирської області скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ "Житомиренерго" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області - без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини, які виникли на підставі договору про постачання електричної енергії, а тому положення статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Крім того, відповідач вказує, що зміни до договору щодо вартості електричної енергії були внесені відповідно до умов договору та вимог законодавства про публічні закупівлі, на підставі документально підтвердженого коливання ціни електричної енергії на ринку. Зазначає, що перед укладенням додаткових угод позивача було належним чином повідомлено про зміну ціни та про право розірвати договір, однак останній добровільно погодився на внесення відповідних змін, підписав додаткові угоди, прийняв поставлену електричну енергію та здійснив її оплату без будь-яких заперечень.

Також відповідач стверджує, що наведений скаржником розрахунок надмірно сплачених коштів є необґрунтованим, здійсненим без належного підтвердження коливання ринкових цін та без урахування особливостей формування вартості електричної енергії, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми.

Розглянувши апеляційну скаргу та заперечення на неї, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Обставини справи, встановлені судами та визначені відповідно до них правовідносини.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у 2024 році позивачем було опубліковано тендер за процедурою відкриті торги з особливостями за предметом закупівлі: "Електрична енергія" на 2025 рік.

За результатами аукціону найбільш економічно вигідною пропозицією була пропозиція ТзОВ "Житомиренерго" на суму 542 205,59 грн з ПДВ.

09 грудня 2024 року Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області сформовано Заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу та укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" Договір №520 з терміном дії з 01.01.2025 по 31.12.2025.

Відповідно до п.5.1 договору, загальна вартість договору становить 542 205,59 грн., ціна за 1 квт/год електроенергії становить 7,1342841 грн.

31.01.2025 сторонами укладено Додаткову угоду №1, якою збільшено ціну за 1 квт/год електроенергії до 7,913028 грн.

Згідно з п.15.7.2 Договору, у разі коливання ціни електричної енергії на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, Постачальник письмово звертається до Замовника щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни такого товару на ринку підтверджується довідкою/ами або листом/ами (завіреними копіями цих довідки/ок або листа/ів) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни такого товару на ринку. До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар на момент укладання Договору (з урахуванням внесених раніше змін до Договору про закупівлю) та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку такого товару, що є предметом закупівлі за цим Договором.

Позивачем було проведено моніторинг цін за одиницю товару на сайті Оператор Ринку із урахуванням середньозважених цін ВДР та РДН. Після проведеного моніторингу ціни за одиницю товару позивачем встановлено, що з січня 2025 по серпень 2025 переплатив надлишкові кошти у сумі 32 751 грн 73 коп за постачання електричної енергії відповідачеві.

З метою врегулювання договірних відносин по договору про постачання електричної енергії споживачу від 09.12.2024 № 520 позивач направив листа відповідачеві від 11.09.2025 за вих. № 56.0-677/56.0 "Про врегулювання питання щодо зменшення суми договору та укладення додаткової угоди" для закриття договірних відносин по даному договору.

Повторно позивачем направлено лист 12.09.2025 за вих. № 56.0-703/56.0 відповідачеві про врегулювання досудового спору.

15.09.2025 відповідач надав відповідь на лист позивача, в якій пропонував укласти додаткову угоду на зменшення за одиницю товару у серпні місяці 2025 року, а також у даному листі вказав про відмову у перерахуванні надлишково сплачених коштів у сумі 32751,73 грн.

Того ж дня, 15.09.2025, сторонами укладено Додаткову угоду №2, якою зменшено ціну за 1 квт/год електроенергії до 7,233852 грн., яка діє з 01.08.2025.

У подальшому, 29.09.2025 сторонами укладено Додаткову угоду №3, якою зменшено загальну суму договору до 473985,98 грн., та ціну за 1 квт/год електроенергії до 7,233852 грн. Сторони домовились про припинення з 01.09.25 зобов`язання по поставці електроенергії.

03.10.2025 позивачем направлено претензію про невиконання договірного зобов`язання відповідачем за договором від 09.12.2024 № 520, а саме пункту 15.7.2 договору в частині ненаправлення письмового звернення щодо зниження ціни на електроенергію, що потягнуло надлишкову оплату у розмірі 32751,73 грн. за поставлений товар у період з січня по серпень 2025.

17.10.2025 відповідач надав відповідь на претензію, в якій вказав на необхідність укладення додаткової угоди в разі зміни ціни на ринку, на обов`язок виконання укладених договорів та на безпідставність коригування вартості поставленого товару у попередній період (січень-липень 2025).

Позивач зазначає, що зі сторони відповідача відбулося письмове звернення щодо підвищення ціни за одиницю товару, а щодо зменшення ціни звернення відсутні. Мінекономрозвитку надало роз`яснення щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії листом від 14.08.2019 №3304-04/33869-06. У цьому листі відомство пояснило умови, за яких можлива зміна ціни, особливо підкресливши важливість дотримання умов договору та вимог законодавства, зокрема щодо механізмів коригування ціни. Важливою умовою є те, що будь-які зміни ціни повинні відповідати нормам законодавства, що регулює ринок електроенергії в Україні. Споживачі, у свою чергу, мають право вимагати дотримання умов договору та законодавства, а також отримувати чітку інформацію про причини зміни ціни за одиницю товару від Постачальника. Відповідно до вищезазначеного, саме АТ "Оператор ринку" є першоджерелом інформації, яка використовується ДП "Держзовнішінформ", Торгово-промисловою палатою України та іншими організаціями, уповноваженими надавати інформацію щодо коливання ціни електричної енергії, отже публічні дані з ДП Оператор ринку є достатньою підставою для зміни ціни при коливанні ціни на ринку.

Позивач посилається на те, що постачальник у разі зміни ціни у бік зменшення за електричну енергію зобов`язаний був письмово повідомити Споживача та такі зміни оформлялися б шляхом укладення додаткової угоди (розділ 14 п.14.1 Договору), але з боку постачальника відбулося письмове попередження у бік збільшення, а у бік зменшення - попередження відсутні, що потягло безпідставну оплату за поставлену електроенергію у розмірі 32751,73 грн, яку позивач просить повернути на підставі ст.1212 ЦК України.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на необхідність виконання укладених договорів, безпідставність коригування вартості поставленого товару у попередній період; позивач обрав не вірний спосіб захисту права, оскільки ст.1212 ЦК України не застосовується до договірних правовідносин.

Оцінивши встановлені у справі обставини та характер спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції виходить із положень чинного законодавства у їх системному зв`язку з фактичними даними справи, а також враховує доводи, якими обґрунтовувалась оцінка висновків суду першої інстанції, та мотиви прийняття чи відхилення аргументів учасників справи.

Так, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає таке.

Щодо порядку зміни ціни за договором та відсутності підстав для перерахунку вартості поставленої електричної енергії.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У силу приписів 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Колегія суддів виходить з того, що спірні правовідносини сторін регулюються умовами Договору № 520 від 09.12.2024, який є обов`язковим для виконання відповідно до статті 629 ЦК України.

Відповідно до п.15.7.2 Договору, у разі коливання ціни електричної енергії на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, Постачальник письмово звертається до Замовника щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни такого товару на ринку підтверджується довідкою/ами або листом/ами (завіреними копіями цих довідки/ок або листа/ів) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни такого товару на ринку. До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар на момент укладання Договору (з урахуванням внесених раніше змін до Договору про закупівлю) та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку такого товару, що є предметом закупівлі за цим Договором.

Крім того, пунктом 15.7.5 Договору сторони узгодили, що узгодження ціни в бік зменшення здійснюється виключно шляхом внесення змін до договору. Матеріалами справи встановлено, що такі зміни оформлювалися сторонами шляхом укладення додаткових угод (Додаткової угоди №2 від 15.09.2025, Додаткової угоди №3 від 29.09.2025), однак їх дія не охоплює всього спірного періоду та не передбачає ретроспективного зменшення ціни за вже поставлений товар у період з січня по липень 2025 року.

Отже, погоджений сторонами договірний механізм зміни ціни має виключно перспективний характер та передбачає обов`язковість досягнення згоди сторін шляхом внесення змін до договору. За таких умов відсутні підстави вважати, що ціна підлягає автоматичному чи зворотному коригуванню, а тому кошти, сплачені в межах чинних на момент постачання договірних умов, не можуть вважатися набутими без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 ЦК України.

Посилання позивача на дані системи "Оператор ринку" як на самостійну та достатню підставу для перерахунку вартості є помилковими, оскільки зазначені дані мають виключно інформаційний характер і не замінюють передбачений договором та законодавством порядок зміни істотних умов договору.

Крім того, у постановах від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18 Верховний Суд висловив правову позицію, що: під коливанням ціни, як підстави для зміни ціни за договором про закупівлю, необхідно розуміти зміну ціни на ринку за певний період часу чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення; таке коливання має відбуватися саме в період після укладення договору і до внесення відповідних змін; безпосередньо збільшення ціни товару повинне відбуватися за наявності достатнього обґрунтування коливання ціни; на підтвердження факту коливання у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що навіть за наявності коливань ринкової ціни, такі обставини не змінюють автоматично погоджену сторонами ціну, а лише створюють підстави для ініціювання відповідної процедури її коригування. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що відповідач виконував договірні зобов`язання у межах погодженої ціни, а підстави для ретроспективного зменшення вартості поставленої електроенергії відсутні.

Щодо способу захисту права та підстав для застосування статті 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами існували чинні договірні правовідносини, які регулюють порядок постачання електричної енергії, визначення ціни, її зміну та порядок проведення розрахунків.

Відповідно до усталеної судової практики та загальних положень цивільного законодавства, зобов`язання сторін підлягають виконанню належним чином відповідно до умов договору, а одностороння зміна або відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).

Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі.

Керуючись вищевикладеним, стаття 1212 ЦК України застосовується виключно у випадках відсутності правової підстави для набуття або збереження майна. Натомість у цій справі всі платежі здійснювалися позивачем на підставі чинного договору та актів постачання електричної енергії, які не були визнані недійсними та не оскаржені у встановленому порядку.

Отже, наявність договірного регулювання виключає можливість кваліфікації спірних сум як безпідставно набутого майна.

Крім того, суд констатує, що позивач фактично намагається здійснити коригування вартості вже виконаного зобов`язання поза межами передбаченої договором процедури, що є неприпустимим.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду у їх сукупності, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності такихвисновків, позаякґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та неправильній оцінці характеру спірних правовідносин, а тому не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Як встановлено ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції - відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, судова колегія виснує, що рішення Господарського суду Житомирської області від 27.03.2026 у справі № 906/1616/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області без задоволення.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 27.03.2026 у справі № 906/1616/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 906/1616/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуюча суддя Романюк Ю.Г.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Миханюк М.В.