Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №918/294/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Справа № 918/294/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Хабарова М.В. , суддя Мамченко Ю.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Комунального закладу "Будинок ветеранів" Рівненської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 20 квітня 2026 року (повний текст складено 27.04.2026) у справі № 918/294/26 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Приватного підприємства "Рівнетеплосервіс"

до Комунального закладу "Будинок ветеранів" Рівненської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 39 872 грн 76 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частини 13 статті 8 та частин 2, 10 статті 270 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Приватне підприємство "Рівнетеплосервіс" (далі - ПП "Рівнетеплосервіс", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Комунального закладу "Будинок ветеранів" Рівненської міської ради (далі - КЗ "Будинок ветеранів" відповідач, апелянт, скаржник) про стягнення заборгованості в сумі 39 872 грн 76 коп., з яких: 39 757 грн 42 коп. - основний борг за постачання теплової енергії та 115 грн 34 коп. - заборгованість за абонентське обслуговування. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 328 грн 00 коп.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20 квітня 2026 року у справі №918/294/26 позов задоволено повністю. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як користувач нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, підключеному до централізованого теплопостачання, є споживачем теплової енергії та зобов`язаний оплачувати як теплову енергію, спожиту для опалення приміщення, так і частку витрат на загальнобудинкові потреби, а також плату за абонентське обслуговування. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і задовольнив позов у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, КЗ "Будинок ветеранів" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту надання послуг теплопостачання саме КЗ "Будинок ветеранів". Скаржник посилається на те, що приміщення, у якому здійснює діяльність комунальний заклад, ще у 2006 році було відключене від мереж централізованого опалення в установленому порядку та переведене на автономне опалення. У приміщенні відсутні батареї, трубопроводи та інші елементи системи централізованого теплопостачання, а його опалення здійснюється за допомогою електричного котла, що, на переконання апелянта, виключає можливість фактичного постачання та споживання теплової енергії від позивача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Рівнетеплосервіс» просить залишити апеляційну скаргу КЗ «Будинок ветеранів» без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач заперечує доводи апелянта про відсутність фактичного постачання теплової енергії та зазначає, що спірне нежитлове приміщення розташоване у багатоквартирному житловому будинку з централізованою системою теплопостачання, а технічна документація підтверджує наявність у ньому системи опалення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 для розгляду справи №918/294/26 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Кульчій І.М., судді: Хабарова М.В., Мамченко Ю.А.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КЗ "Будинок ветеранів" на рішення Господарського суду Рівненської області від 20 квітня 2026 року у справі №918/294/26. Сторонам роз`яснено, що з огляду на те, що ціна позову у справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний господарський суд, керуючись частиною 13 статті 8 та частиною 10 статті 270 ГПК України, дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, ПП «Рівнетеплосервіс» є суб`єктом господарювання, який у встановленому законом порядку здійснює діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на території міста Рівне, зокрема забезпечує теплопостачання житлового будинку за адресою: м. Рівне, вул. Любомира Гузара, будинок 2.

Судом також встановлено, що у вказаному багатоквартирному житловому будинку розташоване нежитлове приміщення, яким користується КЗ «Будинок ветеранів». Факт використання відповідачем зазначеного приміщення підтверджується матеріалами справи, зокрема відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких місцезнаходженням відповідача є адреса: м. Рівне, вул. Любомира Гузара, будинок 2 (а.с. 9).

Загальна площа приміщення згідно з технічним паспортом (інв. № ПГ-7 від 11.06.2014) становить 211,6 кв. м., приміщення обладнане системами опалення. Будинок обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії Sharky 775, що підтверджується Актом повторного огляду вузла обліку теплової енергії від 23.10.2025. У базі споживачів ПП «Рівнетеплосервіс» спірне приміщення обліковується за № 2269.

Судом першої інстанції установлено, що у період з жовтня по грудень 2025 року здійснювалося постачання теплової енергії до житлового будинку за вказаною адресою, що підтверджується показниками вузла комерційного обліку та довідками про обсяги використаної теплової енергії. Розподіл обсягів спожитої теплової енергії здійснювався відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, з урахуванням частки теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення.

За зазначений період позивачем нараховано відповідачу плату за теплову енергію: 1,07322 Гкал у жовтні 2025 року на суму 6 322,08 грн, 2,31020 Гкал у листопаді 2025 року на суму 14 305,60 грн, 3,08925 Гкал у грудні 2025 року на суму 19 129,74 грн, а також плату за абонентське обслуговування у розмірі 36,52 грн за жовтень та по 39,41 грн за листопад і грудень 2025 року. Як свідчать матеріали справи, відповідні акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені відповідачу 28.12.2025, однак оплата не була здійснена.

У зв`язку з несплатою нарахованих сум ПП «Рівнетеплосервіс» звернулося до суду з відповідним позовом.

Місцевий господарський суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність доказів надання послуг теплопостачання.

Як убачається, між сторонами виникли правовідносини по наданню та споживанню комунальних послуг із теплопостачання, які врегульовано Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (далі - Правила №830), та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018 (далі - Методика № 315).

Відповідно до зазначених нормативних актів, загальний обсяг теплової енергії, спожитої будинком, визначається за показаннями вузла комерційного обліку та підлягає розподілу між усіма споживачами житлових і нежитлових приміщень. При цьому до складу такого обсягу входить як теплова енергія, спожита безпосередньо на опалення приміщень, так і теплова енергія, витрачена на загальнобудинкові потреби опалення.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, серед іншого, споживачі та виконавці комунальних послуг (пункт 3 частини 1 та пункт 3 частини 2 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати житлово-комунальні послуги за встановленими тарифами, при цьому відсутність укладеного договору не звільняє його від оплати фактично отриманих послуг (пункт 5 розділу 2 статті 7, частина 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з пунктами 2 розділу II та 12 розділу IV Методики №315, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку пропорційно до площі їхніх приміщень. У разі відсутності необхідних вихідних даних такий обсяг може визначатися спрощеним способом як частка від загального обсягу споживання теплової енергії будинком. Оскільки будинок по вул. Любомира Гузара, 2 є триповерховим, позивач застосував передбачений пунктом 8 розділу IV Методики №315 показник у розмірі 25 % від загального обсягу теплової енергії, зафіксованого вузлом комерційного обліку.

Правилами №830 передбачено, що власники та користувачі нежитлових приміщень не звільняються від обов`язку відшкодовувати витрати на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення навіть у разі відключення приміщення від мереж централізованого теплопостачання (пункти 38, 45).

Отже, враховуючи, що КЗ «Будинок ветеранів» є користувачем нежитлового приміщення, розташованого у багатоквартирному будинку, до якого позивач здійснює постачання теплової енергії, відповідач є споживачем комунальної послуги з постачання теплової енергії у розумінні чинного законодавства. У зв`язку з цим на нього поширюється передбачений законом обов`язок своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість фактично наданих послуг з постачання теплової енергії, а також брати участь у відшкодуванні витрат на теплову енергію, використану для забезпечення загальнобудинкових потреб опалення, у порядку та розмірах, визначених законодавством.

Як убачається з матеріалів справи, у жовтні - грудні 2025 року позивач поставив відповідачу 1,07322 Гкал, 2,31020 Гкал та 3,08925 Гкал теплової енергії відповідно. Факт надання послуг з постачання теплової енергії до будинку, в якому розташоване приміщення відповідача, підтверджується довідками про кількість використаної теплової енергії та актами приймання-передачі теплової енергії № 2269 за жовтень, листопад і грудень 2025 року.

Протягом спірного періоду для позивача діяли тарифи на теплову енергію, встановлені рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради: № 77 від 13.05.2025 - 5 890,75 грн/Гкал та № 152 від 04.11.2025 - 6 192,36 грн/Гкал (з 01.11.2025).

Відтак позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за теплову енергію у розмірі 6 322,08 грн за жовтень 2025 року, 14 305,60 грн за листопад 2025 року та 19 129,74 грн за грудень 2025 року.

Щодо нарахування плати за абонентське обслуговування колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування є платежем споживача виконавцю комунальної послуги для відшкодування витрат, пов`язаних, зокрема, з розподілом обсягів спожитих послуг, нарахуванням та стягненням плати за них.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" встановлено граничний розмір плати за абонентське обслуговування, а її конкретний розмір визначається виконавцем комунальної послуги та зазначається окремим платежем у рахунках на оплату.

Наказами ПП «Рівнетеплосервіс» № 119/1 від 01.11.2024 та № 137 від 31.10.2025 затверджено плату за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 36,52 грн та 39,41 грн на місяць відповідно. Відтак позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за абонентське обслуговування за жовтень–грудень 2025 року в сумі 115,34 грн.

З огляду на встановлений законом обов`язок відповідача оплачувати вартість спожитої теплової енергії та відшкодовувати витрати на загальнобудинкові потреби опалення, а також оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вартості наданих послуг, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 39 872,76 грн, з яких 39 757,42 грн становить заборгованість за теплову енергію, а 115,34 грн - заборгованість за абонентське обслуговування.

Щодо доводів скаржника про відсутність обов`язку зі сплати вартості теплової енергії у зв`язку з відключенням приміщення від системи централізованого опалення, колегія суддів зазначає таке.

Процедура відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води визначається Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року №169 (далі - Порядок).

Власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку має право відокремити (відключити) своє приміщення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання за умови, що на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше половини квартир і нежитлових приміщень у будинку вже були відключені від таких мереж (пункт 1 Розділу 3 Порядку).

Для відключення власник подає до органу місцевого самоврядування письмову заяву, яка передається на розгляд Комісії. За результатами розгляду Комісія надає заявнику рекомендації щодо влаштування індивідуальної системи теплопостачання та витяг із протоколу засідання. Після цього власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення), а за необхідності — і проєкту індивідуального теплопостачання. Відключення здійснюється у міжопалювальний період у спосіб, що не порушує теплопостачання інших приміщень будинку, за рахунок власника та виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем або іншим уповноваженим суб`єктом господарювання (пункти 3-9 Розділу 3 Порядку).

Для проведення робіт власник повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем, подаючи заяву, до якої додаються копія витягу з протоколу Комісії та копія проєкту відключення. Після завершення робіт складається акт про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який підписується усіма присутніми учасниками процедури (пункти 10, 13 Розділу 3 Порядку).

Таким чином, саме акт про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води є документом, який підтверджує завершення процедури відключення та факт відокремлення приміщення від мереж централізованого опалення.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів проходження відповідачем передбаченої законодавством процедури відключення нежитлового приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Любомира Гузара, буд. 2, від мереж централізованого опалення.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на Протокол засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання №12 від 10.10.2006, відповідно до якого нежитлове приміщення було відключено від мереж централізованого опалення та переведено на автономне опалення, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що цей документ не міститься в матеріалах справи та не був поданий до суду в установленому процесуальним законом порядку, а тому не може бути оцінений судом як доказ.

Крім того, колегія суддів в порядку obiter dictum (між іншим, не по суті спору, а як додаткова аргументація), зауважує, що саме по собі посилання на існування протоколу комісії не підтверджує факту відключення нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та не свідчить про належне завершення передбаченої законодавством процедури такого відключення.

В свою чергу самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 908/1349/19.

Таким чином, оскільки нежитлове приміщення відповідача є частиною багатоквартирного будинку, до якого здійснюється постачання теплової енергії, КЗ “Будинок ветеранів” є споживачем послуги з постачання теплової енергії в розумінні чинного законодавства. Належність приміщення відповідача до багатоквартирного житлового будинку, який є єдиним об`єктом теплопостачання, зумовлює надходження теплової енергії для забезпечення нормативної температури в усіх приміщеннях будинку, включаючи місця загального користування, підвальні та допоміжні приміщення. При цьому відсутність у приміщенні опалювальних приладів сама по собі не свідчить про відсутність споживання теплової енергії, оскільки тепловтрати та теплообмін відбуваються через огороджувальні конструкції будинку та внутрішньобудинкові мережі, які обслуговують усіх співвласників.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача обов`язку зі сплати вартості теплової енергії у зв`язку з відключенням приміщення від системи централізованого опалення не знайшли свого підтвердження, а тому визнаються судом безпідставними та не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду.

Щодо долучення до апеляційної скарги Протоколів: №2583 перевірки повного опору петлі фаза-нуль; №2583/1 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування; №2583/2 вимірювання опору ізоляції струморозподільної мереж (далі - протоколи).

Колегія суддів зазначає, що частинами 1-3 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (постанова Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).

Відповідно до частини 3 статті 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно зі статтями 80, 178 ГПК України відповідач зобов`язаний подати всі докази на підтвердження своїх заперечень разом із відзивом на позов. Виняток становлять лише випадки існування об`єктивних перешкод для своєчасного подання таких доказів, доведення яких покладається на особу, що їх подає.

Колегія суддів звертає увагу, що підставами для прийняття додаткових доказів можуть бути: а) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає, не знала і не могла знати про їх існування; б) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, і особа, яка їх подає, знала про їх існування, але не змогла надати їх суду з причин, які від неї не залежали; в) суд першої інстанції помилково виключив з судового розгляду надані особою докази, які мали значення для справи; г) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив особі в задоволенні клопотання про витребування чи залучення доказів, які мають значення для справи.

Приймаючи від сторони у справі нові докази у справі, суд апеляційної інстанції задля дотримання принципу рівності та змагальності сторін повинен надати оцінку поясненням та доводам іншої сторони у справі щодо нових доказів.

У пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується «процесуальна» справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 06 липня 2010 року у справі «Стар Кейт Епілекта Гевмата та інші проти Греції» (Star Cate Epilekta Gevmata and other v. Greece), заява № 54111/07)).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) враховує, що одним із елементів права на суд (крім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента. Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення від 27 жовтня 1993 року у справі «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands), заява № 14448/88; від 23 жовтня 1996 року у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява №17748/91)).

З матеріалів господарської справи вбачається, що відповідач до суду першої інстанції відповідні протоколи (долучені до апеляційної скарги) не надавав. Разом з тим, відповідач надаючи вказані докази, враховуючи, що останні подані лише в суді апеляційної інстанції, тобто є новими доказами, в апеляційній скарзі на виконання вимог частини 4 статті 80, пункту 6 частини 2 статті 258, частини 3 статті 269 ГПК України не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк, як і не доводив неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а відтак вказані докази не можуть бути прийняті та оцінені судом апеляційної інстанції в силу статті 269 ГПК України, оскільки їх прийняття буде порушенням принципу рівності усіх учасників процесу перед законом і судом.

Щодо долучення до апеляційної скарги листа Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради №08-02-1156/26 від 08.05.2026.

Колегія суддів враховує, що цей документ взагалі не існував на момент ухвалення рішення судом першої інстанції. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, викладеної в постанові від 11.09.2019 у справі №922/393/18) така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

З огляду на викладене, долучений до апеляційної скарги лист не підлягає прийняттю та оцінці судом апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, колегія суддів виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Натомість, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, правильно встановлених судом першої інстанції.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Таким чином, апеляційна скарга Комунального закладу "Будинок ветеранів" Рівненської міської ради задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Рівненської області від 20 квітня 2026 року у справі №918/294/26 слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального закладу "Будинок ветеранів" Рівненської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 20 квітня 2026 року у справі №918/294/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Кульчій І.М.

Суддя Хабарова М.В.

Суддя Мамченко Ю.А.