Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №910/13550/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2026 р. Справа№ 910/13550/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Скрипки І.М.

Шаратова Ю.А.

секретар судового засідання - Васильченко А.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.05.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС-Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.02.2026 (повний текст складено 12.03.2026)

у справі № 910/13550/25 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС-Київ"

до Антимонопольного комітету України

про визнання протиправною та скасування вимоги №145-29.3/03-11277е від 16.10.2025,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК СТС-Київ" (далі за текстом - ТОВ "СК СТС-Київ", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі за текстом - АМК, Комітет, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги №145-29.3/03-11277е від 16.10.2025.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вимога АМК від 16.10.2025 №145-29.3/03-11277е прийнята з перевищенням повноважень, оскільки відсутні передбачені законодавством про захист економічної конкуренції підстави для її направлення; питання дослідження дотримання законодавства про захист економічної конкуренції стосується виключно конкурсних процедур, які підпадають під дію Закону України "Про публічні закупівлі", тоді як оскаржувані торги (ідентифікатор UA-2024-12-17-021959-а) з АТ "Сенс Банк" не є публічними закупівлями, оскільки банк є комерційною структурою і не відповідає критеріям замовника за ст. 2 цього Закону; крім того, вимога не відповідає нормам Закону України "Про адміністративну процедуру" через відсутність належного мотивування, обґрунтування та дотримання принципу пропорційності; позивач також зазначає, що ні на момент отримання вимоги, ні на момент подання позову ТОВ "СК СТС-Київ" не було відповідачем у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не залучалося до жодних перевірок.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/13550/25 відмовлено повністю у задоволенні позову ТОВ "СК СТС-Київ" до АМК про визнання протиправною та скасування вимоги №145-29.3/03-11277е від 16.10.2025.

Своє рішення суд мотивував тим, що за результатом оцінки усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених Антимонопольним комітетом України, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, а також доводи позивача, покладені в основу підстав позову, позивачем не наведено належними та допустимими доказами, що вимога АМК є неправомірною та необґрунтованою, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зазначає, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких уповноважені особи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб, а АМК у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у суб`єкта господарювання відповідну інформацію, а останній зі свого боку, зобов`язаний був надати відповідну інформацію у повному обсязі та у встановлені АМК строки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ "СК СТС-Київ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/13550/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Визнати протиправною та скасувати вимогу Антимонопольного комітету України №145-29.3/03-11277е від 16.10.2025.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а також дійшов до помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, що відповідно до пункту 3 та 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції, посилаючись на "встановлені фактичні обставини справи", фактично не встановив ключову обставину, яка має вирішальне значення для правильного вирішення даного спору, а саме - у межах якої саме передбаченої законом підстави Антимонопольним комітетом України було винесено оскаржувану вимогу.

Відтак, матеріали справи не містять, а судом не встановлено: факту розгляду заяви чи справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; факту проведення перевірки; факту здійснення дослідження відповідного ринку; будь-якої іншої прямо передбаченої законом підстави, яка б надавала відповідачу право на витребування інформації.

Суд першої інстанції, здійснюючи аналіз статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", фактично виходив із того, що повноваження Антимонопольного комітету України щодо витребування інформації є загальними та можуть реалізовуватись у будь-яких випадках, оскільки закон не містить вичерпного переліку підстав для такого витребування. Отже, суд першої інстанції, ототожнивши відсутність вичерпного переліку із наявністю необмежених повноважень, фактично надав розширене тлумачення норм матеріального права, що призвело до неправильного застосування статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 19 Конституції України.

Відтак, за відсутності встановлених законом підстав для винесення вимоги, у позивача не виникало обов`язку щодо надання запитуваної інформації, а сама вимога є такою, що прийнята поза межами повноважень Антимонопольного комітету України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 апеляційну скаргу ТОВ "СК СТС-Київ" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС-Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/13550/25, призначено її до розгляду на 12.05.2026. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13550/25.

09.04.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13550/25.

Також ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС-Київ" про участь представника товариства - Ткаченко Анни Василівни в судовому засіданні, призначеному на 12.05.2026 об 11:00, та в усіх наступних судових засіданнях у справі № 910/13550/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

23.04.2026 від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги ТОВ "СК СТС-Київ", а рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/13550/25 залишити без змін.

Зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у даній справі є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам процесуального законодавства.

Відповідач звертає увагу суду, що надсилання вимоги було спрямовано на виконання комітетом завдань із захисту економічної конкуренції в частині контролю за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час їх участі у відкритих торгах, що і було встановлено Господарським судом міста Києва.

При цьому, позивач безпідставно зазначає, що на момент отримання вимоги та на момент подання позову не був відповідачем у справі про порушення, оскільки законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб`єктів господарювання, у яких органом комітету може бути витребувана інформація, лише такими особами, які беруть участь у справі, а тому відсутні підстави вважати направлення вимоги ТОВ "СК СТС-Київ" безпідставними.

Відповідач вважає, що поведінка позивача є непослідовною та свідчить про недотримання принципу заборони суперечливої поведінки.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 12.05.2026 з`явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги ТОВ "СК СТС-Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/13550/25, просив рішення місцевого суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СК СТС-Київ" отримало вимогу Антимонопольного комітету України № 145-29.3/03-11277е від 16.10.2025 про надання інформації.

Вимога обґрунтована тим, що Комітет здійснює контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції учасниками відкритих торгів на закупівлю "Регламентні роботи з комплексного технічного обслуговування інженерних та енергосистем багатофункціонального комплексу з офісними приміщеннями БЦ "Торонто" ГО АТ "Сенс Банк" (ідентифікатор UA-2024-12-17-021959-а в системі "Прозорро").

Згідно з вимогою, позивача зобов`язано надати:

- копію договору від 30.12.2022 № 02/101219 (додатки до нього, додаткові угоди, акти прийому-передачі тощо), укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "СК СТС-КИЇВ" (ідентифікаційний код юридичної особи 39534921) та фізичною особою - підприємцем Щекатуровою Оленою Михайлівною (РНОКПП НОМЕР_1 );

- додаткові угоди (додатки, акти прийому-передачі тощо) до договору від 10.12.2019 № 02/101219, укладеного між ТОВ "СК СТС-КИЇВ" та ФОП Щекатурова О.М., на підставі яких товариство щомісячно перераховувало кошти на рахунок ФОП Щекатурова О.М., зокрема у період з 01.01.2024 по 12.12.2024;

- поінформувати щодо надання в суборенду/надання в користування приміщень (офісів, кабінетів тощо) за адресою місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 11, які належать/використовуються ТОВ "СК СТС-КИЇВ" на підставі договорів, оренди від 10.12.2019 № 02/101219 та від 30.12.2022 № 02/101219 протягом періоду з 01.01.2024 по 31.05.2025. У разі позитивної відповіді - надати інформацію про суборендарів/користувачів відповідно до таблиці.

Позивач вважає, що вимога сформована з перевищенням повноважень Антимонопольного комітету України, оскільки її винесено без наявності факту розгляду заяви чи порушення справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також за відсутності проведення відповідної перевірки, як того прямо вимагає Закон України "Про Антимонопольний комітет України", що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції ухвалюючи постанову та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, банківську, нотаріальну таємницю, податкову, статистичну звітність незалежно від її місцезнаходження, що перебуває у їх володінні та/або користуванні або доступна їм, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи Антимонопольного комітету України щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 р. у справі № 910/1589/17, від 17.09.2019 р. у справі № 904/332/19, від 24.10.2019 р. у справі № 904/781/19, від 19.12.2019 р. у справі № 910/12403/18.

Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, Антимонопольний комітет України у межах наданих йому повноважень має право витребувати у позивача відповідну інформацію, а позивач, у свою чергу, зобов`язаний надати інформацію у встановлений Антимонопольним комітетом України строк.

Так, саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню суб`єктом господарювання на вимогу органу Комітету є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18, від 14.06.2022 у справі № 910/20990/20 та від 16.06.2022 у справі № 910/18734/20.

Отже, вимога Комітету для суб`єктів господарювання є обов`язковою, ненадання інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб`єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Комітетом.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції, посилаючись на "встановлені фактичні обставини справи", фактично не встановив ключову обставину, яка має вирішальне значення для правильного вирішення даного спору, а саме - у межах якої саме передбаченої законом підстави Антимонопольним комітетом України було винесено оскаржувану вимогу.

Колегія суддів звертає увагу, що у вимозі зазначено: "В Антимонопольному комітеті України (надалі - Комітет) здійснюється контроль за дотриманням суб`єктами господарювання - учасниками торгів вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час їх участі у відкритих торгах на закупівлю: "Регламентні роботи з комплексного технічного обслуговування інженерних та енергосистем багатофункціонального комплексу з офісними приміщеннями БЦ "Торонто" ГО АТ "Сенс Банк" (ідентифікатор торгів в системі "Прозорро": UA-2024-12-17-021959-а)".

За нормами ч. 4 ст. 4 Закон України "Про Антимонопольний комітет України" державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Отже, відповідач вказав у вимозі підставу, яка спричинила необхідність витребування запитуваної інформації. Натомість норми законодавства, на які посилається скаржник, не вимагають від Антимонопольного комітету України звертаючись з вимогою надавати докази на підтвердження вчинюваних ним дій.

Вказаним спростовується твердження позивача, що висновок суду першої інстанції про те, що Антимонопольний комітет України діяв у межах "наданих йому повноважень", є необґрунтованим, оскільки зроблений без встановлення фактичних обставин, які б підтверджували наявність у відповідача відповідних повноважень у даних спірних правовідносинах

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи АМК повинен виконуватись суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом АМК справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.

Також суд першої інстанції доречно зауважив, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адміністративну процедуру" дія цього закону не поширюється на відносини, що виникають під час: конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції погодився з доводами представника відповідача, що норми Закону України "Про адміністративну процедуру" не поширюють свою дію на відносини, пов`язані із захистом економічної конкуренції, що узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 28.10.2025 у справі № 160/8936/21.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що з аналізу норм ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, можна дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність реального порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача на момент виникнення спору.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання протиправною та скасування вимоги Антимонопольного комітету України № 145-29.3/03-11277е від 16.10.2025.

Згідно з приписами ст. 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", направлення вимоги (запиту) є формою реалізації законодавчо визначених повноважень органів АМК щодо контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та збору відповідних доказів.

Суд зазначає, що сама по собі вимога про витребування інформації є документом виключно процесуального характеру. Вона не містить обов`язкових приписів, які б установлювали для позивача нові матеріальні чи фінансові зобов`язання, не змінює його обсягу прав у господарській діяльності, не зупиняє дію дозвільних документів та не застосовує до нього жодних санкцій. Обов`язок надавати інформацію на запит державного органу встановлений безпосередньо нормами закону, а не оскаржуваним документом.

Ураховуючи, що обов`язковою умовою для надання судового захисту є наявність факту порушення прав особи, а у спорі щодо направлення вимоги про надання інформації такого порушення судом не встановлено, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції" у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Таким чином, оцінивши подані докази, враховуючи що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги ТОВ "СК СТС-КИЇВ".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші аргументи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/13550/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС-Київ" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/13550/25 покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "СК СТС-Київ".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС-Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/13550/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 у справі № 910/13550/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.06.2026.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді І.М. Скрипка

Ю.А. Шаратов