Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №926/3680/23 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/3680/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2026 (повне рішення складено 18.03.2026, суддя В.Дутка)

у справі № 926/3680/23

за позовом Виконувача обов`язків керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області, смт. Неполоківці Чернівецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», м. Чернівці

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Держаудитслужби України

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 237 800,86 грн

За участю представників:

від прокуратури – Панькевич Р.В.

від позивача – не з`явився

від відповідача – Савка О.Т. (в режимі відеоконференцзв`язку)

від третьої особи – Котельбан Н.Д. (в режимі відеоконференцзв`язку)

Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 12.03.2026 ухвалив: - задоволити позов виконувача обов`язків керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області; - визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 24.02.2021, № 3 від 25.02.2021, № 4 від 11.05.2021, № 5 від 14.07.2021, № 6 від 10.08.2021, № 7 від 11.08.2021, № 8 від 12.08.2021, № 9 від 10.09.2021 до договору № 1 від 05.01.2021; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» 237 800,86 грн та 25 039,01 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2026 у справі № 926/3680/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026, склад колегії з розгляду справи № 926/3680/23 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», поданою на рішення Чернівецької області від 12.03.2026 у цій справі.

18.05.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 926/3680/23.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що додаткові угоди № 2– 9 до договору постачання електричної енергії були укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки передбачали підвищення ціни за одиницю товару загалом на 106,79% від початкової ціни, що значно перевищує встановлений законом граничний показник у 10%, а також не були належним чином обґрунтовані та документально підтверджені доказами коливання ринкових цін. Надані відповідачем цінові довідки не містили аналізу динаміки цін та не підтверджували наявності підстав для зміни істотних умов договору. Суд врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо недопустимості збільшення ціни за одиницю товару понад 10% протягом дії договору про закупівлю, оскільки такі дії спотворюють результати публічних закупівель та призводять до неефективного використання бюджетних коштів. У зв`язку з невідповідністю спірних додаткових угод вимогам законодавства їх визнано недійсними, а оскільки на їх підставі замовником було надмірно сплачено 237 800,86 грн за поставлену електричну енергію, суд постановив стягнути зазначену суму з відповідача на користь позивача.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:

- cуд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував правові висновки Верховного Суду щодо зміни ціни договору закупівлі у відповідності до яких, зміна ціни за одиницю товару в межах до 10% від початкової ціни договору є допустимою за наявності визначених законом підстав. Укладені сторонами додаткові угоди були спрямовані на приведення договірної ціни у відповідність до ринкової кон`юнктури та не виходили за межі дозволеного законом механізму коригування ціни;

- розрахунок суми стягнення є недостовірним, арифметично помилковим та не підтверджений належними доказами. В матеріалах справи наявні суперечності між сумою, визначеною в акті перевірки Держаудитслужби та сумою, стягнутою судом. Крім того, суд самостійно виправляв помилки у розрахунках позивача, фактично перебираючи на себе його процесуальні обов`язки. За таких обставин, позовні вимоги у майновій частині не можуть вважатися належно доведеними;

- усі додаткові угоди були добровільно підписані сторонами та виконані без будь-яких застережень чи заперечень з боку позивача, який отримував повідомлення про зміну ціни, погоджував відповідні умови, приймав поставлену електричну енергію та здійснював оплату. Лише після виконання договору було заявлено вимоги про недійсність додаткових угод і повернення коштів. Така позиція суперечить принципу добросовісності та доктрині заборони суперечливої поведінки;

- наслідком недійсності правочину є двостороння реституція, тобто взаємне повернення сторонами всього отриманого за правочином. Суд першої інстанції фактично застосував односторонню реституцію, поклавши обов`язок повернення коштів лише на відповідача, без вирішення питання про зустрічне повернення отриманого позивачем;

- матеріали справи не містять доказів того, що відповідач поставив менший обсяг електричної енергії або що позивач оплатив непоставлений товар. Навпаки, наявні акти підтверджують фактичне постачання електроенергії в повному обсязі. Коригування ціни здійснювалося на підставі документально підтвердженого коливання ринкових цін, відповідно до умов договору, законодавства про публічні закупівлі та правил функціонування ринку електричної енергії. Отже, стягувана сума є лише результатом спірного перерахунку ціни, а не відшкодуванням реальних збитків чи вартості непоставленого товару.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається, зокрема, на таке:

- посилання апелянта на практику Верховного Суду є безпідставним, оскільки наведена правова позиція, навпаки, підтверджує законність оскаржуваного рішення. Велика Палата чітко зазначила, що загальне збільшення ціни за одиницю товару протягом дії договору про закупівлю не може перевищувати 10% від початкової ціни, визначеної за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості укладених додаткових угод. Крім того, безпідставно отримані постачальником кошти підлягають поверненню замовнику як наслідок недійсності таких змін;

- зміна істотних умов договору можлива лише за наявності належного документального підтвердження коливання ціни та дотримання вимог законодавства. Системний аналіз положень Цивільного Кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» свідчить, що збільшення ціни за одиницю товару допускається виключно за наявності визначених законом підстав, належного документального підтвердження ринкового коливання цін та за умови незбільшення загальної суми договору. Кожна зміна повинна бути окремо обґрунтована документами, які існували на момент внесення відповідних змін та підтверджували реальну необхідність перегляду ціни;

- відповідач не довів наявності законних підстав для укладення спірних додаткових угод. Надані довідки та інформація з сайту ДП «Оператор ринку» лише констатують певні зміни ринкових показників, однак, не підтверджують, що виконання договору за первісною ціною стало неможливим або економічно невиправданим. Відповідач не надав доказів істотної зміни обставин, а також не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між відповідними коливаннями ринку та необхідністю укладення кожної із спірних додаткових угод. Отже, підстави для перегляду договірної ціни були відсутні;

- предметом спору є недійсність окремих додаткових угод, а не основного договору постачання електричної енергії. Сам договір укладений відповідно до вимог законодавства, сторонами виконувався та не оспорюється. За таких обставин, відсутні правові підстави для застосування двосторонньої реституції, оскільки наслідки недійсності стосуються виключно незаконно змінених умов договору та надмірно сплачених коштів;

- позов поєднує вимоги про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів, що повністю відповідає критеріям ефективного способу захисту, сформульованим Верховним Судом. Водночас, посилання відповідача на заборону суперечливої поведінки є необґрунтованим, оскільки саме дії постачальника мають ознаки недобросовісної поведінки. Відповідач, добровільно взявши участь у закупівлі та запропонувавши відповідну ціну, після укладення договору ініціював її багаторазове підвищення шляхом послідовного укладення додаткових угод, фактично перекладаючи на замовника власні підприємницькі ризики. Така поведінка суперечить принципам добросовісності, відкритої конкуренції та правовій меті законодавства про публічні закупівлі.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В судове засідання з`явились прокурор, а також в режимі відеоконференцзв`язку представники відповідача та третьої особи, які підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши повноважних представників сторін, судова колегія встановила такі обставини:

Неполоковецькою селищною радою з використанням вебпорталу електронної системи публічних закупівель «Prozorro» проведено процедуру відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії в обсязі 516 710 кВт·год із терміном постачання товару з 01.01.2021 по 31.12.2021 та очікуваною вартістю закупівлі 1 436 453,80 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі, 05.01.2021 між Неполоковецькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1.

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії (п.1.1). Постачальник зобов`язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об`єктів споживача, а споживач – оплачувати вартість поставленої (спожитої) електричної енергії. Обсяг електричної енергії на 2021 рік визначено у кількості 516 710 кВт·год (п.2.1). Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заявці (додаток № 2 до договору) (п.3.1). Ціна договору становить 878 405,99 грн, в тому числі ПДВ – 146 401,00 грн. Розрахунки за електричну енергію здійснюються за цінами, визначеними відповідно до договірної ціни, що є додатком № 1 до договору (п.5.1). Ціна (тариф) за одиницю товару – 1 кВт·год електричної енергії – зазначається в додатку № 1 до договору та формується з врахуванням усіх фактичних складових вартості електричної енергії, включаючи закупівельну ціну на відповідному ринку, тариф на передачу електричної енергії, встановлений регулятором для оператора системи передачі, а також націнку постачальника за послуги постачання електричної енергії. У разі коливання ціни за одиницю товару на ринку в бік збільшення Постачальник має право письмово звернутися до Споживача із пропозицією щодо встановлення нової ціни за одиницю товару з урахуванням відповідного коливання ринкової вартості, але не більше ніж на 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку. Для документального підтвердження факту коливання ціни сторони можуть використовувати інформацію з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» або довідки органів, установ чи організацій, уповноважених надавати відповідну інформацію. Зміна ціни вводиться в дію з моменту та на період, погоджені сторонами шляхом укладення відповідної додаткової угоди (п.5.2). Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.5.3). Станом на останній календарний день розрахункового періоду постачальник складає акт приймання-передачі електричної енергії та протягом п`яти робочих днів передає його споживачу (п.5.4). Договір набирає чинності з 01.01.2021 та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.13.1). Відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі щодо ціни за одиницю товару. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, крім випадків, прямо визначених законом, а саме: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі її коливання, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми договору про закупівлю; покращення якості предмета закупівлі за умови незбільшення суми договору; продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, у тому числі обставин непереборної сили або затримки фінансування витрат замовника; погодження зміни ціни у бік зменшення без зміни кількості та якості товару; зміни ціни у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів або умов оподаткування; зміни індексу споживчих цін, курсу іноземної валюти, біржових котирувань, показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) та нормативів; зміни умов договору у зв`язку із застосуванням положень ч.6 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (п.13.2).

На виконання пункту 5.1 договору сторони погодили договірну ціну та визначили обсяг закупівлі електричної енергії у кількості 516 710 кВт·год за ціною 1,4166 грн без ПДВ за 1 кВт·год на загальну суму 878 405,99 грн з ПДВ.

Надалі, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 13.2 договору, сторони уклали низку додаткових угод, якими збільшували ціну електричної енергії з одночасним зменшенням обсягу її постачання, а саме:

– додатковою угодою № 1 від 23.02.2021 збільшено ціну за 1 кВт·год до 1,5288 грн без ПДВ (1,8345 грн з ПДВ) та зменшено обсяг постачання до 478 810,17 кВт·год;

– додатковою угодою № 2 від 24.02.2021 збільшено ціну за 1 кВт·год до 1,6522 грн без ПДВ (1,9826 грн з ПДВ) та зменшено обсяг постачання до 443 048,65 кВт·год;

– додатковою угодою № 3 від 25.02.2021 збільшено ціну за 1 кВт·год до 1,7880 грн без ПДВ (2,1456 грн з ПДВ) та зменшено обсяг постачання до 409 398,76 кВт·год;

– додатковою угодою № 4 від 11.05.2021 збільшено ціну за 1 кВт·год до 1,9650 грн без ПДВ (2,3580 грн з ПДВ) та зменшено обсяг постачання до 372 521,60 кВт·год;

– додатковою угодою № 5 від 14.07.2021 збільшено ціну за 1 кВт·год до 2,1595 грн без ПДВ (2,5914 грн з ПДВ) та зменшено обсяг постачання до 338 969,66 кВт·год;

– додатковою угодою № 6 від 10.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт·год до 2,85054 грн з ПДВ, при цьому обсяг закупівлі визначено у кількості 516 710 кВт·год;

– додатковою угодою № 7 від 11.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт·год до 3,13559 грн з ПДВ, при цьому обсяг закупівлі визначено у кількості 516 710 кВт·год;

– додатковою угодою № 8 від 12.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт·год до 3,44915 грн з ПДВ, при цьому обсяг закупівлі визначено у кількості 516 710 кВт·год;

– додатковою угодою № 9 від 10.09.2021 збільшено ціну за 1 кВт·год до 3,79372 грн з ПДВ, при цьому обсяг закупівлі визначено у кількості 516 710 кВт·год;

– додатковою угодою № 10 від 01.11.2021 сторони погодили зменшення ціни договору на суму 77 478,78 грн та виклали п. 5.1 договору в новій редакції, відповідно до якої ціна договору становить 800 927,21 грн, у тому числі ПДВ – 133 487,87 грн. Інші умови договору залишилися без змін;

– додатковою угодою № 11 від 01.11.2021 у зв`язку з неможливістю подальшого постачання електричної енергії сторони домовилися розірвати договір про постачання електричної енергії № 1 від 05.01.2021 та вважати його припиненим з 01.11.2021.

На обґрунтування підстав для укладення зазначених додаткових угод відповідач звертався до позивача листами від 11.02.2021, 27.04.2021, 23.06.2021 та 16.08.2021, у яких повідомляв про необхідність збільшення ціни електричної енергії, у зв`язку з коливанням середньозваженої ціни на ринку, порівняно з ціною, що діяла на дату укладення договору.

На підтвердження коливання ціни ТзОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» надала довідки Чернівецької торгово-промислової палати, зокрема: № 150/2 від 11.02.2021, згідно з якою середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» станом на 11.02.2021 становила 1 738,15 грн/МВт·год без ПДВ; № 751/2 від 23.06.2021, відповідно до якої середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» станом на 21.06.2021 становила 1 633,25 грн/МВт·год без ПДВ; № 999 від 16.08.2021, згідно з якою середньозважена ціна за перші десять днів серпня 2021 року становила 2 127,00 грн/МВт·год без ПДВ.

06.10.2021 відповідач звернувся до позивача з листом про розірвання договору у зв`язку з вичерпанням фактичного обсягу електричної енергії, передбаченого для постачання. У листі зазначено, що з 01.11.2021 точки комерційного обліку будуть передані на обслуговування постачальнику «останньої надії».

На виконання умов договору № 1 від 05.01.2021 постачальником було поставлено споживачу електричну енергію в загальному обсязі 309 634 кВт·год, що підтверджується актами надання послуг.

За отриману електричну енергію споживачем здійснено оплату на загальну суму 800 927,21 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Чернівецькою окружною прокуратурою було направлено до Західного офісу Держаудитслужби відповідні звернення щодо вжиття заходів з метою визнання недійсними вказаних додаткових угод та забезпечення повернення надмірно сплачених бюджетних коштів.

Як вбачається з акта перевірки закупівель № 20-34/9 від 08.06.2023, складеного Управлінням Західного офісу Держудитслужби в Чернівецькій області, внаслідок укладення додаткових угод № 2– 9 до договору № 1 у період із січня по жовтень 2021 року включно Неполоковецькою селищною радою недоотримано електричної енергії в обсязі 129 605,04 кВт·год та надмірно сплачено бюджетні кошти за електричну енергію на загальну суму 237 773,41 грн, чим завдано матеріальної шкоди селищному бюджету на зазначену суму.

Відтак, посилаючись на те, що ТзОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та Неполоковецька селищна рада під час виконання договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 05.01.2021 уклали додаткові угоди № 2– 9, якими безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, чим порушено вимоги ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор звернувся до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Неполоковецької селищної ради з позовом про визнання зазначених додаткових угод недійсними та стягнення 237 800,86 грн надмірно сплачених бюджетних коштів, обґрунтовуючи позов тим, що внаслідок неправомірного підвищення ціни було зменшено обсяги постачання електричної енергії та здійснено переплату бюджетних коштів.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.01.2025 у справі № 926/987/24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” у задоволені позовних вимог про визнання договору постачання електричної енергії № 1 від 05.01.2021 недійсним та застосування двосторонньої реституції.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до таких висновків:

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про відсутність повноважень прокурора на звернення з даним позовом чи здійснення ним представництва інтересів держави у цій справі, оскільки відповідні повноваження прокурора жодним з учасників справи не оспорюються, доводів щодо порушення порядку реалізації ним представницької функції апеляційна скарга не містить, а матеріалами справи не підтверджується існування підстав для висновку про відсутність у прокурора передбачених законом повноважень на звернення до суду в даному випадку.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За змістом ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п.2 ч.5 ст.41 вказаного Закону, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета вказаного Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

В Законі України «Про публічні закупівлі» в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

В новій редакції норма п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель», метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» у вказану норму п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються, також, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення процедури публічної закупівлі сторони погодили усі істотні умови договору, у тому числі ціну електричної енергії, визначену відповідно до тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. Саме така ціна є базовою для застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підлягає врахуванню при оцінці правомірності подальших змін істотних умов договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 виснувала, що укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII. Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності. А відтак, зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 зазначив, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

З матеріалів справи вбачається, що під час виконання договору про постачання електричної енергії № 1 від 05.01.2021, сторони уклали низку додаткових угод, якими істотно змінили умови договору в частині ціни за одиницю товару, при цьому сукупний розмір підвищення ціни перевищив граничний 10% поріг, визначений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Зміна ціни за одиницю товару здійснювалася без належного та достатнього документального підтвердження пропорційності її збільшення ринковим коливанням, а надані відповідачем документи не підтверджують наявності передбачених законом підстав для послідовного перегляду істотних умов договору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що додаткові угоди № 2– 9 до договору про постачання електричної енергії укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а отже є такими, що не відповідають вимогам закону та підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Враховуючи недійсність зазначених додаткових угод, правове регулювання зобов`язань сторін щодо вартості поставленої електричної енергії здійснюється на підставі умов первісного договору та додаткової угоди № 1 від 23.02.2021, яка не оспорюється сторонами та не визнана недійсною в судовому порядку.

З огляду на встановлений факт поставки електричної енергії та її повної оплати замовником, однак за ціною, що була неправомірно збільшена внаслідок укладення недійсних додаткових угод, колегія суддів дійшла висновку, що різниця між фактично сплаченою сумою та вартістю поставленого товару за правомірно визначеною ціною є безпідставно набутими коштами.

Відповідно до ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно, а отже кошти, отримані відповідачем понад належну суму оплати за поставлену електричну енергію, підлягають поверненню як безпідставно набуте майно.

Таким чином, вимога прокурора про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 237 800,86 грн є похідною від вимоги про визнання недійсними додаткових угод, ґрунтується на встановлених обставинах справи та положеннях ст. 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим також підлягає задоволенню.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі, оскільки спірні правовідносини свідчать про порушення вимог спеціального законодавства у сфері публічних закупівель та безпідставне набуття відповідачем коштів за рахунок бюджетних асигнувань.

Посилання апелянта на належність наданих ним цінових довідок та роздруківок з офіційного вебсайту ДП «Оператор ринку», як належного та достатнього підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки відповідно до ст. 76, 77, 78 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для справи, а належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Надані відповідачем довідки Чернівецької торгово-промислової палати та роздруківки з вебсайту ДП «Оператор ринку» не містять аналізу динаміки зміни ціни електричної енергії за спірні періоди, не відображають порівняльних показників щодо попередніх розрахункових періодів та не дають можливості встановити пропорційність збільшення ціни, як того вимагає п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, зазначені документи мають виключно інформаційний характер та не підтверджують наявності правових підстав для послідовного внесення змін до істотних умов договору про закупівлю.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», є необґрунтованими, оскільки суд правильно виходив із імперативного характеру зазначеної норми та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, відповідно до якої збільшення ціни за одиницю товару можливе виключно у межах 10% від початкової ціни, визначеної за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості додаткових угод.

Посилання скаржника на необхідність врахування ринкових коливань як самостійної та достатньої підстави для зміни істотних умов договору не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки такі коливання самі по собі не звільняють сторону договору від обов`язку дотримання вимог спеціального законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема щодо пропорційності та граничного розміру зміни ціни.

Доводи апеляційної скарги про добросовісність поведінки сторін та добровільне підписання додаткових угод не впливають на правову оцінку їх дійсності, оскільки відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, правочин є недійсним у разі недодержання вимог закону в момент його вчинення, а згода сторін не може легалізувати порушення імперативних норм публічного права.

Щодо посилань на необхідність застосування двосторонньої реституції колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно виходив із правової природи спірних правовідносин, оскільки предметом спору є не визнання недійсним основного договору постачання, а саме додаткових угод, якими змінено істотні умови щодо ціни, у зв`язку з чим надмірно сплачені кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Покликання відповідача на помилковість розрахунку суми стягнення також відхиляються, оскільки суд першої інстанції перевірив подані розрахунки, усунув виявлені арифметичні неточності та здійснив перерахунок на підставі встановлених обставин справи та належних доказів фактичного постачання та оплати електричної енергії.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин та не спростовують правильності його висновків щодо недотримання вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», недійсності спірних додаткових угод та наявності підстав для стягнення спірної суми.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» відмовити.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.03.2026 у справі № 926/3680/23 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 25.06.2026.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік