Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №727/13687/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Чернівці справа № 727/13687/25

провадження №22-ц/822/760/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар Скулеба А.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 5 березня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредіт Партнерс» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 , про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредіт Партнерс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

Позов обґрунтовано наступним. 14.02.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено Генеральний кредитний договір №014/05/70, згідно якого загальний розмір позичкової заборгованості на кожний день протягом дії вказаного договору за наданими в його рамках кредитами не повинен перевищувати 40 000 доларів США.

На забезпечення укладеного кредитного договору №014/05/70 від 14.02.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 згідно договору іпотеки №014/05/70/216 від 14.02.2007 року посвідченого Балацьким О.О. нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу та зареєстрованого за №700, передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

12.11.2010 року Шевченківським районним судом м.Чернівців було прийнято рішення по справі № 2-2113/2010, яким задоволено позовні вимоги АТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/05/70 між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2 від 14.02.2007 року, в сумі 354 379 грн. 40 коп.

07.02.2011 року Шевченківським районним судом м. Чернівців було видано виконавчий лист №2-2113/2010.

04.11.2020 року приватним виконавцем Доготарем М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63492118 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості по кредитному договору в сумі 354 379,40 грн., судових витрат в сумі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Виконавче провадження №63492118 відкрито станом на день подачі позовної заяви та є невиконаним.

27.04.2023 року АТ “Райффайзен Банк” (правонаступником якого є АТ “Райффайзен Банк Аваль”) та АТ “Оксі Банк” було укладено договір відступлення права вимоги, за умов якого, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами.

27.04.2023 року між АТ “Оксі Банк” та ТОВ “АЙКВІТАС” було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до змісту якого, АТ “Оксі Банк” відступило ТОВ “АЙКВІТАС” права вимоги за кредитним договором № 014/05/70 між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2 від 14.02.2007 року.

23 серпня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-2113/2010 від 07.02.2011 року.

01.04.2025 року ТОВ “Кредіт Партнерс” та ТОВ “АЙКВІТАС” уклали договір відступлення права вимоги по кредитному договору № 014/05/70 між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2 від 14.02.2007 року.

16 липня 2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців по справі №2-2113/10 замінено стягувача ТОВ «АЙКВІТАС» у виконавчому провадженні №63492118 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 354 379,40 грн., судових витрат в сумі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., на його правонаступника - ТОВ «Кредіт партнерс».

На день подання позову рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців №2-2113-2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредіт партнерс» заборгованості не виконано, в зв`язку із чим наступають наслідки відповідальності за порушення грошового зобов`язання передбачені ст.625 ЦПК України.

Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредіт партнерс» інфляційні нарахування в сумі 458 100,80 грн. та 90 786,93 грн. – 3 % річних, а також сплачений судовий збір у розмірі 1 189 грн. 53 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 13 576,31 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 5 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредіт Партнерс» до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредіт Партнерс» інфляційні втрати в сумі 458 100 грн. 80 коп. та 90 786 грн. 93 коп. – 3 % річних за період з 15.03.2022 року по 15.02.2023 року, а всього 548 887 грн. 73 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредіт Партнерс» судовий збір в розмірі 13576 грн. 31 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 березня 2026 року, ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредіт Партнерс» до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних – відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що зобов`язання відповідача є задавненим, так як воно набуло характеру натурального зобов`язання у зв`язку з тим, що 3% річних та інфляційних втрат були нараховані до вимоги, яка існує в натуральному зобов`язанні, водночас як позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавлену вимогу допускається тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавленої вимоги.

Суд першої інстанції дійшов хибного висновку та не взяв до уваги те, що пред`явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційні, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності.

Вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно положень пункту 18 ЦПК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві ТОВ «Кредіт Партнерс» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 12.11.2010 по справі № 2-2113/2010 було задоволено позовні вимоги АТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/05/70 між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2 від 14.02.2007 року, в сумі 354 379 грн. 40 коп.

04.11.2020 року приватним виконавцем Доготарем М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63492118 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості по кредитному договору в сумі 354 379,40 грн., судових витрат в сумі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. з примусового виконання виконавчого листа №2-2113/2010 виданого 07.02.2011.

16 липня 2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців, яку постановою Чернівецького апеляційного суду від 06.10.2025 залишено без змін, по справі №2-2113/10 замінено стягувача ТОВ «АЙКВІТАС» у виконавчому провадженні №63492118 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 354 379,40 грн. та судових витрат в сумі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., на його правонаступника - ТОВ «Кредіт Партнерс».

Виконавче провадження №63492118 щодо стягнення зазначеної заборгованості з боржника ОСОБА_2 відповідачем не погашено.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судове засідання апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з`явились, направивши на адресу суду 23.06.2026 року клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що апелянт перебуває на медичній процедурі, а його представник зайнятий в іншій справі.

Колегія суддів вважає, що немає підстав для відкладення розгляду справи враховуючи наступне.

За положеннями ст. 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За змістом ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року, справа N 361/8331/18, провадження N 61-22682св19 зазначив наступне : відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Сторони та їх представники були належним чином повідомленні про час та дату розгляду справи, апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а надання переваги участі у розгляді іншої справи не є підставою для відкладення, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія суддів вважає, що в клопотанні про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не пропустив строки звернення з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.

За правилами ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно дост.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідностіст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Приписами до ч.1ст.598, ч.1 ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що норми ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від05липня 2019року у справі №905/600/18,зроблено правовий висновок проте, що враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12.11.2010 по справі № 2-2113/2010 було задоволено позовні вимоги АТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/05/70 між АТ “Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_2 від 14.02.2007 року, в сумі 354 379 грн. 40 коп

04.11.2020 року приватним виконавцем Доготарем М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63492118 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості по кредитному договору в сумі 354 379,40 грн., судових витрат в сумі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. з примусового виконання виконавчого листа №2-2113/2010 виданого 07.02.2011.

16 липня 2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців, яку постановою Чернівецького апеляційного суду від 06.10.2025 залишено без змін, по справі №2-2113/10 замінено стягувача ТОВ «АЙКВІТАС» у виконавчому провадженні №63492118 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості на його правонаступника - ТОВ «Кредіт Партнерс».

Виконавче провадження №63492118 щодо стягнення зазначеної заборгованості з боржника ОСОБА_2 відповідачем не виконано.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 - річних становлять : інфляційні нарахуванні в сумі 458 100 грн. 80 коп. та 90 786 грн. 93 коп. – 3 % річних, а всього 548 887 грн. 73 коп.

Стороною відповідача не надано контррозрахунку з приводу нарахованої заборгованості.

Вищевказане рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12.11.2010 по справі № 2-2113/2010 не виконане, тобто зобов`язання відповідача не припинилося, тому передбаченіст.625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Право вимоги за грошовим зобов`язанням перейшло до позивача відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 липня 2025 року, яку постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року залишено без змін, якою замінено стягувача ТОВ «АЙКВІТАС» на його правонаступника ТОВ «Кредіт Партнерс», в зв`язку з чим, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц.

Щодо доводів відповідача про пропуск з боку позивача строку позовної давності.

Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 253 ЦК України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Приписи ст.260 ЦК України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно дост.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Статтею 625 ЦК України встановлена спеціальна відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом і при цьому не має значення та обставина, що рішення суду не перебувало на примусовому виконанні, що узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) в якій зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

У постанові Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі №206/2984/23 за аналогічних обставин встановлено, що позивач звернувся з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат під час дії карантину у червні 2023 року, отже судом касаційної інстанції звернуто увагу на те, що відповідні платежі перебувають у межах продовженої Законом № 540-ІХ позовної давності.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення з позовом та розрахував заборгованість по сплаті трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі норм ЦК України, які враховують Закон України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби(COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину» та Закон України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(у редакції Закону України №3450-IX від 08.11.2023), яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Позивач звернувся з позовом 21.10.2025 року та нарахував заборгованість у виді 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до ст.625 ЦК України за період з 01 серпня 2017 року до 23 лютого 2022 року дотримався строків, які продовжувалися відповідно до Закону № 540-ІХ.

Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 5 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді І.Б. Перепелюк І.Н. Лисак

І.М. Литвинюк