Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №953/10027/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №953/10027/25 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/498/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.190 КК України

ВИРОК

Іменем України

24 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого -ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харків кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Київського районного суду м. Харкова від 04.11.2025 року стосовно ОСОБА_8 , -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Харкова, громадянка України, з вищою освітою, незаміжньої, яка працює на посаді медичної сестри в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі 3 000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.

Цим же рішенням суду розв`язаний цивільний позов, вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку, у період часу з 01 травня 2022 року по 31 січня 2025 року ОСОБА_8 , будучи онукою ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка за життя перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області і отримувала пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що надходила кожного місяця шляхом зарахування грошей на банківську картку № НОМЕР_1 (розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_9 в АТ «Державний ощадний банк України»), маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, у порушення вимог ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», не повідомила органи ГУ ПФУ в Харківській області про наявність підстав для призупинення нарахування пенсії, яка нараховувалась ОСОБА_9 .

Так, ОСОБА_8 , з 01 травня 2022 року по 31 січня 2025 року, перебуваючи на території Київського району м. Харкова, маючи безпосередній доступ до банківської картки № НОМЕР_1 померлої ОСОБА_9 , яка була відкрита та обслуговується в АТ «Державний ощадний банк України», користувалася цією банківською карткою, знімаючи з неї грошові кошти.

У період з 01 травня 2022 року по 31 січня 2025 року на банківську картку № НОМЕР_1 від ГУ ПФУ в Харківській області надійшли грошові кошти у загальному розмірі 195 560,07 грн, якими ОСОБА_8 незаконно заволоділа та розпорядилась на власний розсуд, здійснивши зняття грошових коштів в банкоматах АТ КБ «ПриватБанк», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, буд. 6; м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 12; м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 3-В.

Таким чином, у період з 01 травня 2022 року з 31 січня 2025 року ОСОБА_8 незаконно, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами з Державного бюджету України, що були нараховані ГУ ПФУ в Харківській області, якими розпорядилася на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду державі в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на загальну суму 195 560, 07 грн, що є значною шкодою.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме а саме ст. 53 КК України та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки. Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробацїї, повідомляти уповноважений орган пробацїї про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Заслухавши доповідь головуючого судді, з`ясувавши прояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; думку обвинуваченої та її захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_8 та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 190 КК України апелянтом не оспорюється.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок щодо ОСОБА_8 в межах поданої апеляційної скарги, а саме в частині правильності призначення покарання.

Так, вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, судом першої інстанції відповідно до ст. 65 КК України, враховані ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Судом враховано, що ОСОБА_8 раніше не судима, незаміжня, працює на посаді медичної сестри в КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Суд визнав обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_8 - щире каяття, яке полягає у тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого нею кримінального правопорушення, у скоєному щиросердечно розкаялася, критично оцінює свою протиправну поведінку, осуджує її та бажає залагодити провину, а також відшкодування шкоди потерпілій стороні у повному обсязі.

Обставин, що обтяжують покарання – судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Згідно вироку суду, встановлено, що розмір майнової шкоди, завданої діями ОСОБА_8 становить 195560,07 гривень.

Призначене судом покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 гривен тобто менше розміру завданої шкоди.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченій ОСОБА_8 покарання у виді штрафу у розмірі 3 000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, не відповідає загальним засадам призначення покарання та принципам законності оскільки воно не враховує вимоги ч. 2 ст. 53 КК України.

За вищенаведених обставин, на переконання апеляційного суду, законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованнюОСОБА_8 та попередженню вчинення нових злочинів іншими особами, буде покарання у виді штрафу, яке є більш м`яким видом покарання ніж просить прокурор, проте в більшому розмірі ніж визначено судом першої інстанції.

Звідси, на думку колегії суддів, прокурором у апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів та аргументації необхідності призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, який за своїм видом є майже най суворішим видом покарання згідно чинної ст. 51 КК України.

Звідси, навіть застосування положень ст. 75 КК України не спростовує вищевикладеного, що на переконання колегії суддів відповідно до ст. 414 КПК України свідчить, що запропоноване прокурором покарання за своїм видом є явно несправедливим через суворість.

Будь-яких інших даних, які б вказували на те, що мета порання, визначена положеннями ст. 50 КК України може бути досягнута за умови відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі із застосування положень ст. 75 КК України, судом апеляційної інстанції, під час апеляційного розгляду, не встановлено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні вироку судом першої інстанції було допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України та згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для його скасування. В наслідок чого виникла необхідність у застосування більш суворого покарання за своїм розміром, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України тобто суд апеляційної інстанції повинен скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити свій вирок.

При призначенні покарання, суд апеляційної інстанції керується положеннями ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпечність та конкретні обставини вчиненого, вищевказані дані про особу обвинуваченої, обставин, що пом`якшують покарання, за відсутністю обтяжуючих обставин і призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього кодексу та положення ч. 2 ст. 53 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 408,409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 04.11.2025 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України з урахуванням ч. 2 ст. 53 КК України– штраф в розмірі 195 560 грн. 07 коп.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді