Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №644/10178/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 червня 2026 року

м.Харків

справа № 644/10178/25

провадження №22-ц/818/3115/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

,розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 26 січня 2026 року, постановлене суддею Бароніним Д.Б.,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ТОВ «Кредит - Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № № 3073242 від 18.10.2020 року у розмірі 30941,40 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту 10600 грн., заборгованості за відсотками 20341,40 грн., а також судових витрат у виді судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 26 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3073242 від 18.10.2020 у розмірі 4286 грн. 11 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 335 грн. 50 коп. та витрати на отримання правової допомоги в сумі 1108 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – адвокат Плугатирьов В.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 4286,11 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 335,50 грн і витрат на оплату правової допомоги в сумі 1108 грн та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Посилається на незаконність, необґрунтованість судового рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд, задовольняючи частково позовні вимоги посилається лише на лист оператора платіжної інфраструктури, що не вважає належним доказом перерахування коштів. Вважає, що зарахування коштів повинно підтверджуватись відповідно до чинного законодавства платіжним дорученням, випискою з банківського фінансового рахунку та іншими платіжними документами. Зазначає, що судом не встановлено, на яку саме картку відповідача перераховані кошти позивачем, якщо такі були перераховані. Також вважає, що судом проігноровано лист АТ КБ «Приватбанк», з якого вбачається, що по картковому рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_1 зарахування коштів 18.10.2020 у розмірі 10600 грн відсутнє. Суд припустив, що кошти були перераховані на картку відповідачки з іншим номером НОМЕР_2 , тобто, вважає, що судом не встановлено повний номер картки, а тому неможливо встановити приналежність картки будь-якій особі, в цьому випадку відповідачу, не маючи повний номер картки. Таким чином вважає, що судом не було встановлено обставини, що мають значення для справи та відповідачем не доведено отримання коштів від позивача на картку.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем на підставі достатніх та достовірних доказів підтверджено укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачкою, а також підтверджено наступне укладення договору відступлення прав вимоги від первісного кредитора до позивача за спірним договором кредиту.На виконання укладеного між сторонами договору, 18.10.2020, ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» згідно з договором ВП-200417-1 від 20.04.17 було здійснено за дорученням ТОВ "Авентус Україна" перерахування кредитних коштів в розмірі 10600 грн. на картку номер НОМЕР_2 , вказану в договорі відповідачкою. Враховуючи строк надання кредиту, а саме – 11 днів від дати отримання Кредиту, тобто з 18.10.2020 по 29.10.2020 (п. 1.4. договору та Графік платежів до договору), відсутність доказів щодо продовження строку користування кредитними коштами, суд дійшов висновку, що згідно з умовами кредитного договору відсотки за користування кредитом могли бути нараховані відповідачці лише протягом 11 днів з дня отримання кредиту, а саме - 2215,40 грн. відсотків (10600 грн. х 1,90%/100 х 11 днів).Беручи до уваги, що відповідачкою було 30.10.2020, 14.11.2020, 01.12.2020 сплачено на користь ТОВ «Авентус Україна» відсотки у загальному розмірі 8529,29 грн., суд дійшов висновку, що сплачені відповідачкою кошти мають бути зараховані в рахунок погашення відсотків та тіла кредиту, у зв`язку із чим борг відповідачки станом на час розгляду цієї справи складе 4286 грн. 11 коп. (10600 грн. тіла кредиту + 2215,40 грн. відсотків – 8529,29 грн. сплачених коштів). Цей борг складається лише з тіла кредиту, оскільки відповідачка сплатила всі відсотки. При цьому, суд вважав, що інша сума відсотків, яка була нарахована відповідачці поза межами 11-денного строку кредитування, не є сумою відсотків за користування кредитом, а у відповідності до норм ст. 625 ЦК України, а є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Така сума відсотків не підлягає стягненню з відповідачки в 2020 та 2021 роках поза межами 11-денного строку кредитування в силу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка була чинною станом на час виконання та укладення спірного кредитного договору)

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 18.10.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_4 укладено договір про споживчий кредит № 3073242, відповідно до умов якого, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 10600 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію особи, вищевказаний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С660684, який було відправлено на номер телефону відповідачки.

Згідно з п.п. 1.4.-1.5.2, договору строк кредиту складає 11 днів, дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених розділом 4 цього договору.

Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить:

Знижена процента ставка 1,62% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за дату закінчення такого строку.

Стандартна процента ставка 1,90% в день застосовується у межах строку надання кредиту зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав вимоги зазначені в п.п. 1.5.1. договору для застосування зниженої процентної ставки та у меж строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6 цього договору та у межах періоду користування прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦПК України.

Згідно з п. 2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”.

Згідно з п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору строк кредиту може бути продовжений на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2-4.5 договору.

Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору.

Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

У Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Договору, дата повернення кредиту визначена 29.10.2020.

18.10.2020 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», згідно з договором ВП-200417-1 від 20.04.17, було здійснено за дорученням ТОВ "Авентус Україна" перерахування коштів в розмірі 10600 грн. на картку номер НОМЕР_2 , код авторизації CARDRC, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus11564551, що підтверджується листом від директора ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про успішний переказ коштів. У листі також вказано, що ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 1582 від 02.07.2015) та отримало Ліцензію Національного банка України № 21/1064-рк від 08 червня 2023 року.

Згідно з листом АТ КБ «Приватбанк» від 30.10.2025, в банку емітовано картку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , однак по цій картці зарахування коштів на суму 10600 грн. 18.10.2020 відсутнє.

26.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) та ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № ККАУ-26052021, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за плату належні ТОВ «Авентус Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до п. 1.2. Договору кредитор передає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Згідно з реєстром боржників №ККАУ-26052021 від 26.05.2021 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 3073242 від 18.10.2020 у загальній сумі 30941,40 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості щодо договору №3073242 від 18.10.2020, який складено директором ТОВ «Авентус Україна», станом на 25.05.2021 основний борг відповідачки становить 10600 грн., відсотки за зниженою ставкою 2084,49 грн., відсотки за стандартною ставкою 26786,20 грн., відсотки нараховувалися в період з 18.10.2020 по 12.03.2021, відповідачка здійснила оплату процентів на суму 8529,29 грн. Загальний борг відповідачки 30941,40 грн.

Зазначаючи про наявність непогашеної заборгованості у відповідачки за кредитним договором у розмірі 30941,40 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту 10600 грн., заборгованості за відсотками 20341,40 грн., а також судових витрат у виді судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, позивачем подано до суду позов у даній справі.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що у статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримала кошти по кредитному договору, не повернула їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу, вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується повністю, адже вони підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах та правому регулюванні правовідносин, наявних між сторонами.

При цьому слід врахувати, що за змістом частини 6 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» акцептом пропозиції укласти договір в електронній формі є відповідь особи, якій адресована пропозиція його укласти, про її прийняття надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийнятім такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до актів цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з пунктом 1 статті 9 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна», отримавши відповідний цифровий пароль на номер свого мобільного телефону, що свідчить, про те що вона ознайомилася з Правилами (примірним Договором) та іншою наданою інформацією.

Для оформлення кредиту та коштів відповідач обрала бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомилася з текстом договорів, що пропонувалися для укладання. Правилами, інформацією, зазначеною в статті 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовий послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправления (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає частині 5 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію», про що відповідач поставила відповідну відмітку в електронній системі Товариства, після чого створила заявку на отримання коштів згідно обраних нею умов.

Ознайомлення в Особистому кабінеті з Паспортом кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору (стандартизована форма) в порядку, за формою та за змістом, що передбачені статтею 9 ЗУ «Про споживче кредитування» та іншою необхідною інформацією.

Після прийняття Кредитодавцем позитивного рішення щодо надання кредиту Позичальнику Кредитодавець зробив Позичальнику пропозицію в Особистому кабінеті укласти електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови з якими Заявник мав можливість ознайомитись до моменту укладання Кредитного договору.

Після прийняття Позичальником умов Кредитного договору, він уклав з Товариством електронний Кредитний договір, який був підписаний у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим цифровим ідентифікатором (а.с. 16 т.1).

Після укладання в електронному вигляді зазначеного правочину, позичальнику були надані відповідні кошти від кредитора, права вимоги щодо стягнення заборгованості за якими увійшли до переліку тих, що передані за договорами факторингу позивачу у справі.

Як вбачається з довідки за Вих №5734-ВП від 18.07.2025, за підписом директора ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» О.О. Тихонова, ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» згідно з договором ВП-200417-1 від 20.04.17, було здійснено за дорученням ТОВ "Авентус Україна" успішні перекази коштів на картки клієнтів: 18.10.2020 на суму 10600 грн. , маска картки НОМЕР_2 , код авторизації CARDRC, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus11564551. Також в ньому зазначено, що ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 1582 від 02.07.2015) та отримало Ліцензію Національного банка України № 21/1064-рк від 08 червня 2023 року.

Згідно з п. 1.20-1, 1.43 ч. 1 ст. 1, п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, яка була чинною станом на 18.10.2020, коли відповідачці були переказані кредитні кошти) оператор послуг платіжної інфраструктури - клірингова установа, процесингова установа та інші особи, уповноважені надавати окремі види послуг в платіжній системі або здійснювати операційні, інформаційні та інші технологічні функції щодо переказу коштів.

Учасник/член платіжної системи (далі - учасник платіжної системи) - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.

Національний банк України веде Реєстр платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури (далі - Реєстр). Платіжні організації платіжних систем, учасники платіжних систем та оператори послуг платіжної інфраструктури мають право здійснювати діяльність в Україні виключно після їх реєстрації шляхом внесення відомостей про них до Реєстру.

Відповідно до відкритої Інформації про видані ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків (станом на 30.04.2023). (https://bank.gov.ua/ua/payments/payment-systems?page=12&perPage=5&search=&country=&indication=) ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» з 31.12.2015 мало ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків.

Слід зазначити, що переказ коштів від Кредитодавця Позичальнику було здійснено саме на той номер картки « НОМЕР_3 », який відповідач зазначила особисто при укладенні кредитного договору № 3073242 від 18.10.2020.

Доказів на спростування даної інформації відповідачем не надано.

Крім того, виходячи з даних, які містяться в розрахунку заборгованості, відповідачем здійснювались оплатина користь ТОВ «Авентус Україна» на погашення відсотків за даним кредитом: 30.10.2020 на 2084,49 грн., 14.11.2020 – на 3021 грн, 01.12.2020 – 3423,80 грн., у загальному розмірі 8529,29 грн., що свідчить про те, що відповідачкою фактично не заперечувався факт укладення договору, отримання кредитних коштів та нею здійснювались дії, на погашення кредитної заборгованості, зокрема, сплати відсотків.

Укладаючи кредитний договір № 3073242 від 18.10.2020 та підписуючи його, відповідачка погодилась з його умовами, порядком виконання, розміром кредитом та всіма істотними умовами кредиту. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі на картку, вказану особисто відповідачем при укладенні кредитного договору.

Доводи скаржника про те, що позивач не надав суду доказів отримання відповідачем кредитних коштів від кредитора є не обґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції досліджені наявні в матеріалах справи докази, згідно до яких встановлено факт укладання ОСОБА_1 кредитного договору та отримання нею на картку НОМЕР_3 кредитних коштів.Факт перерахування коштів на рахунок відповідачки підтверджується листом оператора послуг платіжної інфраструктури, якому видано ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Вказані докази є належними, достатніми та достовірними.

Враховуючи представлені суду докази в їх сукупності, на підтвердження позовних вимог, а також те, що відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням здійснених відповідачем виплат на погашення відсотків за кредитним договором, строку дії договору та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки заборгованості в сумі 4286 грн. 11 коп., а також витрат на правову допомогу і сплати судового збору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, визначених у нормі ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат та відшкодування понесених апелянтом витрат за перегляд справи у апеляційному порядку - не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича – залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 26 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

Ю.М. Мальований