Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №621/2013/23 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 621/2013/23 Головуючий суддя І інстанції Овдієнко В. В.

Провадження № 22-ц/818/534/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.В.,

за участю секретарів судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 червня 2025 року по справі за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави, в особі: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, до Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області, Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва та баштанництва НААН України", Національна академія аграрних наук України, Фонд державного майна України, про визнання незаконними та скасування рішень та розпорядження, визнання недійсними Державних актів, зобов`язання повернути земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

07.06.2023 керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Прилуцький С. М. звернувся до суду з позовною заявою до Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області, Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_1 з наступними вимогами:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 26.01.2001 № 6 "Про затвердження акту передачі земель з підзвіту дослідного господарства.

2. Визнати незаконним та скасувати п. 9 рішення Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 26.01.2001 № 7 "Про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства" в частині виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в селі Бірки розміром 1,0 га для ведення особистого підсобного господарства.

3. Визнати недійсним виданий ОСОБА_1 Державний акт серії IV – XP № 033410 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1 га для ведення особистого підсобного господарства, який 14.03.2001 зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 94.

4. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації Харківської області № 265 від 18.10.2002 "Про приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства працівниками соціальної сфери Бірківської сільської ради" в частині передачі земельної ділянки площею 1 га у приватну власність ОСОБА_1 .

5. Визнати недійсним виданий ОСОБА_1 Державний акт серії III – XP № 090291 на право приватної власності на земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, який 15.11.2002 зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землею за № 8396.

6. Зобов`язати ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6321780500:01:000:0280 площею 1 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Зміївської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, повернути у державну власність в особі Головного Управління Держгеокадастру в Харківській області.

7. Судовий збір стягнути із відповідача на користь Харківської обласної прокуратури у розмірі 16 104 грн 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення (код ЄДРПОУ: 02910108, розрахунковий рахунок: UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800; призначення платежу: Повернення судового збору).

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що приватизація спірної земельної ділянки у 2001-2002 роках відбулась у з перевищенням повноважень Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області, Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, належить до особливо цінних земель та перебуває на праві постійного користування ДП Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України Української Академії Аграрних Наук, вибула із державної власності без погодження уповноважених органів: Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Зазначив, що звернення прокурора до суду у спірних правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органів місцевого самоврядування та державної виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні.

В частині представництва зазначив, що в цьому випадку встановлено наявність підстав для представництва держави в суді, оскільки уповноваженим органом відповідні заходи з метою захисту інтересів держави не вживаються, отже прокурор є не альтернативним, а єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту держави шляхом подання такої позовної заяви.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

Суд при цьому вказав про недоведеність того, що оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування та розпорядження районної державної адміністрації щодо передачі спірної земельної ділянки в підзвіт Бірківської сільської ради, а потім у власність ОСОБА_1 були прийняті з порушенням законодавства щодо заборони вилучення у науково-дослідних підприємств та передачі у власність громадянам особливо цінних земель, а тому суд вважав, що заявлені керівником Чугуївської окружної прокуратури Харківської області позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суду першої інстанції помилково залишив без уваги, що виданим ДП "ДГ "Борки" ІОБ НААН України державним актом передано у постійне користування землі, до яких увійшла спірна земельна ділянка, саме для ведення дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, ведення сільського господарства. Порушення права власності держави у даному випадку полягає у фізичному зайнятті обмежено оборотоздатних земель та оформлення речових прав на них, в даному випадку, не пов`язане з позбавленням володіння, то на такі землі і на даний час розповсюджується правовий режим земель, що перебувають у постійному користуванні установ НААН України.

Таким чином, оскільки землі дослідних полів господарства та ділянки з цінними ґрунтами згідно ЗК України відносяться до особливо цінних земель - їх вилучення для суспільних потреб не допускається, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Також вказує, що належність земельних ділянок до особливо цінних земель визначається не тільки категорією, цільовим призначенням земельної ділянки або розташованими на ній об`єктами, а ще й метою їх використання та завданнями, які виконуються науково-дослідною установою, якій вони надані у користування. Віднесення земель до особливо цінних визначено законодавцем на підставі як їх природних якостей, так і з урахуванням особливостей використання останніх для певних потреб, в даному випадку такі землі було надано державному підприємству у постійне користування як дослідному господарству

Наполягає на тому, що Бірківська сільська рада та Зміївська РДА не мала повноважень щодо вилучення із постійного користування ДП «ДГ «Борки» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України» спірної земельної ділянки та припинення її статусу дослідних земель, які використовуються у діяльності галузевої академії наук, як особливо цінних земель, а такі повноваження мав лише Кабінет Міністрів України, то фактично таке припинення не відбулось, статус цих земельних ділянок не змінився до теперішнього часу. Аналогічний правовий висновок викладено у п. 36 постанови Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 915/1164/21.

Також вказує, що спірні земельні ділянки вилучені з постійного користування ДП «ДГ «Борки» ІОБ НААН України неуповноваженим органом із порушенням встановленого законом порядку, а саме без погодження Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, внаслідок чого особливо цінні землі, надані для проведення науково-дослідної діяльності, вибули із державної власності та постійного користування дослідного господарства НААН України, що є порушенням вимог ст. ст. 6, 84, 122, 141, ст. 149, ст. 150 ЗК України, ст. ст. 2, 4, 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», вищенаведених положень статутів НААН України та ДП «ДГ «Борки» ІОБ НААН України.

З огляду на те, що спірні земельні ділянки державної власності є особливо цінними та обмежені у цивільному обороті, саме тому належним способом захисту в даному випадку є негаторний позов із вимогами про визнання незаконним і скасування наказу органу виконавчої влади про передачу їх у комунальну власність, визнання недійсними договорів оренди та повернення земельних ділянок державі.

Судом не враховано, що відповідач ОСОБА_1 не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, будучи працівником Інституту Птахівництва Української академії аграрних наук, якому підпорядковувалося на час виникнення спірних правовідносин ДП «ДГ «Борки» та достеменно знаючи про те, що спірна земельна ділянка є власністю держави, про її віднесення до особливо цінних земель, що зумовлено соціально-важливими цілями її використання, а саме проведення наукових досліджень, пропагування передового досвіду ведення сільського господарства, забезпечення продовольчої безпеки держави, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що спірна земельна ділянка відносяться до особливо цінних земель, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час розпорядження спірною земельною ділянкою та відповідача-1 під час набуття права власності на неї.

Апелянт вказав, що з огляду на те, що спірні земельні ділянки державної власності є особливо цінними та обмежені у цивільному обороті, саме тому належним способом захисту в даному випадку є негаторний позов із вимогами про визнання незаконним і скасування наказу органу виконавчої влади про передачу їх у комунальну власність, визнання недійсними договорів оренди та повернення земельних ділянок державі.

Також у скарзі зазначено про наявність підстав для державного втручання в право відповідачки на мирне володіння майном.

Апелянт вказав на те, що відповідач ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем, оскільки мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, будучи працівником Інституту Птахівництва Української академії аграрних наук, якому підпорядковувалося на час виникнення спірних правовідносин ДП «ДГ «Борки» та достеменно знаючи про те, що спірна земельна ділянка є власністю держави, про її віднесення до особливо цінних земель, що зумовлено соціально-важливими цілями її використання, а саме проведення наукових досліджень, пропагування передового досвіду ведення сільського господарства, забезпечення продовольчої безпеки держави, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що спірна земельна ділянка відносяться до особливо цінних земель, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час розпорядження спірною земельною ділянкою та відповідача-1 під час набуття права власності на неї

У відзиві на апеляційну скаргу Фонд державного майна України просить апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відзив мотивовано тим, що оскільки порушення права власності держави у вигляді фізичного зайняття обмежено обороноздатних земель та оформлення речових прав на них, в даному випадку, не пов`язане з позбавленням володіння, що перебувають у постійному користуванні установ НААН України, в тому числі і правовий режим, визначений чинною редакцією статусу ДП «ДГ «Борки» ІОБ НААН України».

Спірна земельна ділянка вибули з власності держави поза її волею, внаслідок рішень неповноважних органів, що є грубим порушенням земельного законодавства та інтересів держави. Суспільний інтерес у цій справі полягає у відновленні законності, захисті особливо цінного активу держави, який має використовуватись для наукових цілей та забезпечення продовольчої безпеки країни, а не для приватного збагачення. Повернення земельної ділянки у державну власність є єдиним можливим та пропорційним заходом для відновлення порушених прав держави та суспільства.

Щодо обраного прокурором способу захисту у скарзі зазначено, що право власності держави на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

Системний аналіз положень земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що землі НААН України мають особливий статус та перебувають під особливою охороною держави, а тому в силу вимог ст. 178 ЦК України та ст. 84 ЗК України є обмежено оборотоздатними та не можуть передаватись у приватну та комунальну власність.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст. 140 - 149 ЗК України

Тому у відповідача в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим, тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки з числа земель обмеженого обороту не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою.

У такому разі вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, предмет якого становить вимога власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Відповідні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17.

З огляду на те, що спірні земельні ділянки державної власності є особливо цінними та обмежені у цивільному обороті, саме тому належним способом захисту в даному випадку є негаторний позов із вимогами про визнання незаконним і скасування наказу органу виконавчої влади про передачу їх у комунальну власність, визнання недійсними договорів оренди та повернення земельних ділянок державі.

Щодо наявності підстав для втручання в право на мирне володіння майном у скарзі наведені наступні аргументи.

Віднесення земель, закріплених за НААН України, до особливо цінних зумовлено соціально-важливими цілями, для яких вони надані, а саме проведення наукових досліджень, пропагування передового досвіду ведення сільського господарства, забезпечення продовольчої безпеки держави. Головним у використанні особливо цінних земель є необхідність ефективного захисту від неправомірного впливу, перетворювання чи використання, яке може привести до їх деградації. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що землі НААН України мають особливий статус та перебувають під особливою охороною держави, а тому в силу вимог ст. 178 ЦК України та ст. 84 ЗК України є обмежено оборотоздатними та не можуть передаватись у приватну та комунальну власність.

Матеріалами справи та наданими прокурором доказами повністю підтверджується, що спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які належать до особливо цінних земель, передані в користування не з волі законного власника та не на підставі законного, прийнятого компетентним органом рішення про її передачу в користування. Судом не враховано, що відповідач ОСОБА_1 не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, будучи працівником Інституту Птахівництва Української академії аграрних наук, якому підпорядковувалося на час виникнення спірних правовідносин ДП «ДГ «Борки» та достеменно знаючи про те, що спірна земельна ділянка є власністю держави, про її віднесення до особливо цінних земель, що зумовлено соціально-важливими цілями її використання, а саме проведення наукових досліджень, пропагування передового досвіду ведення сільського господарства, забезпечення продовольчої безпеки держави, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що спірна земельна ділянка відносяться до особливо цінних земель, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час розпорядження спірною земельною ділянкою та відповідача-1 під час набуття права власності на неї. У цьому випадку звернення прокурора з позовом зумовлено тим, що внаслідок незаконного вилучення з постійного користування ДП «ДГ «Борки» ІОБ НААН України майже 20 га землі та передачі її приватним особам для товарного сільськогосподарського виробництва, держава протиправно позбавлена будь-якої можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.

Поза увагою суду залишилось суттєве порушення інтересів держави, яке відбулося внаслідок ігнорування відповідачами встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження особливо цінними землями науково-дослідних установа в силу прагнення відповідачів отримати в користування земельні ділянки за спрощеною процедурою з метою одержання прибутку.

Державний (суспільний) інтерес у даній справі полягає у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - використання державою в особі НААН України спірних земельних ділянок виключно з метою виконання зазначених вище основних завдань наукового забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу.

Використання майна та земельних ділянок, закріплених за підприємствами та установами академії, за призначенням має важливе значення для забезпечення продовольчої безпеки держави як одного з пріоритетів Національної економічної стратегії на період до 2030 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 179.

З огляду на викладене, загальний інтерес, який полягає у контролі держави за дотриманням порядку розпорядження спірними земельними ділянками, закріпленими за НААН України, та її використанням за цільовим призначенням для здійснення науково-дослідної діяльності, забезпечення охорони і раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації, у цій справі переважає приватний інтерес особи щодо збереження особливо цінних земель у власності держави. Отже, позбавлення набувача права користування земельними ділянками шляхом задоволення позову прокурора та повернення особливо цінних земель у державну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує "суспільний" та "публічний інтерес", ґрунтується на розумних підставах. При цьому відповідна особа не несе "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки скасування оскаржуваних судових рішень та повернення землі у власність держави є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого порушення. Правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання вказаних рішень. При поверненні майна забезпечуватиметься також пропорційність, співрозмірність між метою (втручання у право особи) та інтересами суспільства як невід`ємною складовою та інструментом верховенства права. Відтак, у даній справі позбавлення набувача права користування землею та передбачене законом повернення земельної ділянки у власність держави є пропорційним втручанням у право на мирне володіння майном з боку держави, а отже є законним у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг; колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що за умови, що спірна земельна ділянка була віднесена до особливо цінних земель, вона не підлягала вилученню у Дослідного господарства "Борки" та передачі у приватну власність відповідачці ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження доводів позовної заяви про те, що ця земельна ділянка належить до особливо цінних земель, які не підлягають вилученню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовані такими нормами права.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (в редакції від 07.02.2025) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Частиною 1 статті 54 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що моніторинг земель і ґрунтів проводиться з метою своєчасного виявлення зміни стану земель та властивостей ґрунтів, оцінки здійснення заходів щодо охорони земель, збереження та відтворення родючості ґрунтів, попередження впливу негативних процесів і ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до статті 150 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001) до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 № 245 затверджено перелік особливо цінних груп ґрунтів, який складено відповідно до матеріалів природно-сільськогосподарського районування території України, серед яких є географічно обумовлені розташуванням спірної земельної ділянки: Перелік особливо цінних груп ґрунтів провінції Степова Лівобережна; Перелік особливо цінних груп ґрунтів провінції Степова посушлива Лівобережна.

Судом на підставі наявних у справі доказів встановлені наступні обставини.

Відповідно до п. 1.1, 1.4, 2.1., 4.1, 4.3., 4.4., 4.6 Статуту ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України", затвердженого у новій редакції в грудні 2016 року Президентом НААН України, підприємство засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як орган управління державним майном. Наказом Національної академії аграрних наук України від 14.10.2010 № 104 "Про перепідпорядкування ДП ДГ "Борки" Інституту птахівництва Української академії аграрних наук підприємство безпосередньо підпорядковане Національній академії аграрних наук України. Відповідно до наказу Національної академії аграрних наук України від 12.04.2016 № 50 "Про зміну підпорядкування Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" підприємство безпосередньо підпорядковане Інституту овочівництва і баштанництва НААН і є правонаступником в частині майна, землі, майнових і немайнових прав і зобов`язань Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України. Підприємство, як юридична особа, є державним сільськогосподарським підприємством, яке створене з метою організаційно-господарського забезпечення Інституту умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень. Майновий комплекс Підприємства складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансі Підприємства і перед Академією на праві господарського відання, а також придбані Підприємством на рахунок коштів від фінансово-господарської діяльності та/або шляхом, не забороненим законодавством. Підприємство користується землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. Земельні ділянки, які надані в постійне користування Підприємству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю. Зміна цільового призначення та припинення користування земельними ділянками Підприємства, що віднесені до особливо цінних земель, допускається лише для розміщення на них об`єктів, що передбачені Земельним кодексом України та в порядку, визначеному законодавством (т. 1 а. с. 21-29).

Даними копії Державного акта на право постійного користування землею серії ХР 12-00-000201, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 7 від 01.07.1994, підтверджується, що Дослідному господарству "Борки" с. Бірки Зміївського району Харківської області надано у постійне користування 2 500 гектарів землі, згідно з планом землекористування, для ведення сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 30, 31).

Згідно листа ДП "Дослідне господарство "Борки" ІОБ НААН України № б/н від 29.12.2021, площа земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні ДП "ДГ "Борки" ІОБ НААН, згідно витягів з Державного земельного кадастру, станом на 01.01.2021, становить 1159,0523 га (т. 1 а. с. 61, 62).

Постановою Президії Української академії аграрних наук від 16.03.2000, протокол №4, "Про врегулювання земельних відносин в системі УААН", на виконання Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" та з метою забезпечення необхідних умов для проведення наукових досліджень, концентрації виробництва оригінального та елітного насіння в наукових установах забезпечення кормами племінного тваринництва: 1. Зобов`язано керівників наукових установ визначити в наукових установах фонд земель виключно наукового призначення, до складу якого входять землі наукових сівозмін, садових кварталів, маточників різних культур, колекційних розсадників та розсадників відбору, випробування і розмноження насіння, помологічних садів, вирощування кормів для племінного тваринництва, тощо і закріпити їх за ними як наукові сівозміни. Площі цих земель визначаються науковою установою, виходячи з наукових потреб, створюються за рахунок земель дослідних господарств; відповідні пропозиції та матеріали в місячний термін подати на узгодження в Академію; до 1 травня провести землевпорядкування та одержати Державний акт на право постійного користування землею; 2. З метою забезпечення соціальних гарантій працівників наукових установ та дослідних господарств керівникам наукових установ та дослідних господарств керівникам наукових установ при необхідності розглянути можливість щодо виділення земельних ділянок для ведення особистих підсобних господарств згідно з нормами, передбаченими Земельним законодавством; 3. Відділенням Академії забезпечити своєчасне проведення роботи по врегулюванню земельних відносин в системі Академії (т. 1 а. с. 32).

Постановою президії Національної академії аграрних наук України від 25.05.2000 (Витягу із протоколу № 8) надано згоду на вилучення 40 га землі із землекористування ДП "ДГ "Борки" Інституту птахівництва для надання земельних ділянок працівникам господарства та інституту; на директора ДП "ДГ "Борки" Інституту птахівництва Микитюка Д. М. покладено забезпечення вилучення і передачі землі у відповідності з чинним законодавством (т. 1 а. с. 33).

28.08.2000 відповідач ОСОБА_1 звернулася до голови Бірківської сільської ради із заявою про надання їй земельної ділянки площею 1 га для ведення особистого підсобного господарства (т. 2 а. с. 34).

Інститут Птахівництва Української академії аграрних наук 22.01.2001 направив лист № 57 голові Бірківської сільської ради, в якому, на виконання постанови Президії Української академії аграрних наук (протокол № 4 від 16.03.2000) "Про врегулювання земельних відносин в системі УААН", рішення президії УААН (протокол № 8 засідання президії від 28.05.2000) та рішення Науково-технічної Ради інституту птахівництва від 29.08.2000, просив з 40 га ріллі (в т. ч. 20 га для працівників інституту і 20 га для працівників дослідного господарства), яка підлягає вилученню із землекористування ДП "ДГ "Борки", виділити у постійне користування співробітникам інституту, у тому числі, ОСОБА_1 у розмірі 1,0 га (пункт 9) (т. 1 а. с. 35).

Рішенням Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 26.01.2001 № 6 "Про затвердження акту передачі земель з підзвіту дослідного господарства "Борки" в підзвіт Бірківської сільської ради", затверджено акт передачі від 25.01.2001 пахотних земель в кількості 20 га земель кормового сівообороту поля № 9 з підзвіту Дослідного господарства "Борки" в підзвіт Бірківської сільської ради з віднесенням в землі запасу та вказано землевпоряднику Бірківської сільради ОСОБА_2 провести відповідну роботу про внесення змін в карту землекористування Бірківської сільської ради (т. 1 а. с. 36).

Рішенням Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 26.01.2001 № 7 "Про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства" відповідачу ОСОБА_1 виділено земельну ділянку в селі Бірки розміром 1,0 га для ведення особистого підсобного господарства (т. 1 а. с. 37).

На виконання рішення Бірківської сільської ради № 7 від 26.01.2001 відповідачу ОСОБА_1 14.03.2001 виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0 га для ведення особистого підсобного господарства, серії IV-ХР № 033410, який 14.03.2001 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 94 (т. 1 а. с. 38).

Розпорядженням Зміївської районної державної адміністрації Харківської області від 18.10.2002 № 265 відповідачу ОСОБА_1 передано безоплатно із земель запасу на території Бірківської сільської ради у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

15.11.2002 відповідачу ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії III-ХР № 090291, а саме на земельну ділянку площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, який 15.11.2002 зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землею за № 8396 (т. 1 а. с. 41).

В подальшому, Відділом у Зміївському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області 30.03.2018 ОСОБА_1 відкрито поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 6321780500:01:000:0280, площею 1,0 га, для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с. 43-47).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 334194717 від 31.05.2023, вбачається, що 03.05.2019 державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном О. А. на підставі Державного акту серії III-ХР №090291 від 15.11.2002, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6321780500:01:000:0280, площею 1,0 га (т. 1 а. с. 42).

У листі ДП "ДГ "БОРКИ" ІОБ НААН України № 5 від 25.01.2022 Чугуївську окружну прокуратуру повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321780500:01:000:0280, площею 1 га, вилучена із землекористування господарства на підставі Постанови від 25.05.2000 р. № 8 (згода на вилучення 40 га), та Рішення виконкому Бірківської сільської ради № 6 від 26.01.2001 на вилучення 20 га, Наказу по інституту. Земельна ділянка була передана до земель запасу Бірківської сільської ради працівникам господарства. Також, господарством повідомлено, що інформація щодо віднесення вищевказаних земельних ділянок, у тому числі вищезазначеної, до особливо цінних земель відсутня (т. 1 а. с. 70, 71).

Також, про відсутність документів землеустрою з відомостями про віднесення до особливо цінних земель земельних ділянок, зокрема з кадастровим номером 6321780500:01:000:0280, свідчать лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області 10-20-14-286/0/19-22 від 14.01.2022 (т. 1 а. с. 64-65) та лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області 10-20-5, 1-2259/0/19-22 від 06.09.2022 (т. 1 а. с. 69).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідаючи на доводи скарги щодо доведеності належності спірної земельної ділянки до цінних груп ґрунтів, які згідно до визначеного у ст. 150 ЗК України юридичного критерію входять до базового переліку особливо цінних ґрунтів (чорноземи нееродовані, темно-сірі опідзолені тощо), колегія суддів вважає, що позивач відповідно до визначеного у ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов`язку мав надати до суду офіційні картографічні матеріали Державного земельного кадастру (ДЗК) та галузеву ґрунтову документацію, щоб суд зміг з`ясувати, чи входять землі спірної земельної ділянки, яка знаходиться на території Бірківської сільської ради, до Переліку особливо цінних ґрунтів, які конкретно визначені згідно вищевказаного Наказу № 245. Наприклад, відповідні матеріали природно-сільськогосподарського районування: Схеми та карти, які є основою Наказу Держкомзему № 245, де затверджено Перелік особливо цінних груп ґрунтів; ґрунтові карти та картограми: наприклад масштабні карти, які зберігаються в територіальному органі Держгеокадастру в Харківській області та Національному науковому центрі "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" в місті Харкові тощо.

Проте, таких належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.

Формально, у відповідності до п. 95 Статуту Національної академії аграрних наук (п. 73 Статуту Української академії аграрних наук, затвердженого Постановою Кабінету України від 13.08.1999 № 1488), вилучення земельних ділянок Академії може здійснюватися лише за згодою президії Академії відповідно до Земельного кодексу України. Земельні ділянки, віднесені до особливо цінних земель, які знаходяться в постійному користуванні установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні Академії, вилученню не підлягають.

Відповідно до статті 33 Земельного кодексу України у редакції від 06.04.1999, яка була чинною на день приватизації спірної земельної ділянки (на день виникнення спірних правовідносин), вилучення особливо цінних продуктивних земель, зокрема земель сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів для несільськогосподарських потреб, крім випадків надання їх для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, а також земель дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів, заповідників, національних, дендрологічних та меморіальних парків, ботанічних садів, поховань і археологічних пам`яток не допускається.

Згідно до ст. 31 ЗК у редакції на день виникнення спірних правовідносин - вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, дійсно провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Отже, лише за умови доведення, що спірна земельна ділянка була віднесена до особливо цінних земель, суд міг виснувати, що вона не підлягала вилученню у Дослідного господарства "Борки" та передачі у приватну власність відповідачці ОСОБА_1 .

Разом з тим, як вже було зазначено вище, позивачем не надано до справи належних, допустимих та достатніх у розмінні ст. 76 ЦПК України доказів на підтвердження доводів позовної заяви про те, що ця земельна ділянка належить до особливо цінних земель, які не підлягають вилученню.

Наданими позивачем письмовими доказами лише підтверджується факт розташування спірної земельної ділянки, площею 1 га, у межах земель, що, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР 12-00-000201, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 7 від 01.07.1994, були надані Дослідному господарству "Борки" для ведення сільськогосподарського виробництва, та зі складу яких було вилучено 40 га.

Проте, за недоведеності належності спірної земельної ділянки до визначеного Наказом № 245 Переліку особо цінних земель, перебування її у складі земель, які були надані Дослідному господарству "Борки" Інституту птахівництва для ведення сільськогосподарського виробництва, не є належним та достатнім доказом для визнання спірної земельної ділянки особо цінною землею у розумінні ст. 150 ЗК України.

Відповідно до Постанови Президії Української академії аграрних наук від 16.03.2000 (протокол засідання №4) "Про врегулювання земельних відносин в системі УААН", яка видана на виконання Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", з метою забезпечення необхідних умов для проведення наукових досліджень, концентрації виробництва оригінального та елітного насіння в наукових установах забезпечення кормами племінного тваринництва керівники наукових установ зобов`язані визначити в наукових установах фонд земель виключно наукового призначення, до складу якого входять землі наукових сівозмін, садових кварталів, маточників різних культур, колекційних розсадників та розсадників відбору, випробування і розмноження насіння, помологічних садів, вирощування кормів для племінного тваринництва тощо. Площі цих земель мають визначатися науковою установою, виходячи з наукових потреб, та створюються за рахунок земель дослідних господарств.

З урахуванням цього також слід визнати, що не всі землі дослідних господарств належать до фонду земель виключно наукового призначення.

Тому, не можна достовірно вважати, що пункт 2 цієї Постанови, якою передбачалася можливість виділення земельних ділянок для ведення особистих підсобних господарств згідно з нормами, передбаченими Земельним законодавством, а також Постанова Президії Національної академії аграрних наук України від 25.05.2000 (протокол № 8) про надання згоди на вилучення 40 га землі із землекористування ДП "ДГ "Борки" Інституту птахівництва для надання земельних ділянок працівникам господарства та інституту, суперечили чинному земельному законодавству. Належних, допустимих та достатніх доказів того, що ці 40 га землі належали до фонду земель виключно наукового призначення, а тому відносяться до особливо цінних земель, та внаслідок цього не могли вилучатися – до суду не було надано.

Наведені обставини свідчать, що відповідачка ОСОБА_1 була працівником дослідного господарства та у 2001 році отримала у постійне користування земельну ділянку, яка була вилучена із землекористування Дослідного господарства "Борки" Інституту птахівництва.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області листом 10-20-14-286/0/19-22 від 14.01.2022, тобто через двадцяти років після цього, повідомляло позивача, що питання щодо віднесення земельних ділянок до категорії особливо цінних земель, їх вилучення, зміни цільового призначення, тощо регулюється Земельним кодексом України, Законом України "Про охорону земель", наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 № 245 "Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів".

Разом з тим, за відсутності доказів віднесення спірної земельної ділянки, що надана у постійне користування ОСОБА_1 , до переліків особливо цінних груп ґрунтів, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 № 245, не можна вважати, що вона є недобросовісним набувачем. Наведені з цього приводу доводи скарги щодо належності усіх земель, які перебувають у користуванні НААН України, до особливо цінних сільськогосподарських земельних ділянок не відповідає вищевказаному законному порядку оцінки таких земель та є недоведеними.

Будь-якого експертного дослідження або висновку моніторингу земель і ґрунтів, з яких вбачалася б належність спірної земельної ділянки до категорії особливо цінних земель, також до суду не надано.

Таким чином, суд за недоведеністю обґрунтовано відхилив доводи представника позивача щодо незаконності рішення Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 26.01.2001 № 6, від 26.01.2001 № 7, та розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації Харківської області № 265 від 18.10.2002.

Відповідно до листа ФО-П ОСОБА_3 (інженер-геодезист), долученого позивачем до позовної заяви, земельна ділянка із кадастровим номером 6321780500:01:000:0280, площею 1,0 га, повністю розташована в межах земель, що відповідно до плану зовнішніх меж землекористування Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 12-00-000201, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 7 від 01.07.1994, перебувала у постійному користуванні ДП "ДГ "Борки" (т. 1 а. с. 49-57).

Проте, відомості цього листа не спростовують правомірності надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки із кадастровим номером 6321780500:01:000:0280, площею 1,0 га, оскільки ця земельна ділянка була надана ОСОБА_1 зі складу 40 га землі, що були вилучені саме зі складу земель, що були надані у постійне користування для сільськогосподарського виробництва ДП "ДГ "Борки". Тобто, відомостями цього листа, поряд з іншими доказами, підтверджується, що спірна земельна ділянка, до її вилучення, дійсно перебувала у постійному користуванні ДП "ДГ "Борки" Інституту птахівництва.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 315830761 від 22.11.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 63217805І00:01:000:0249 площею 188,3678 га 06.06.2017 була зареєстрована за ДП "ДГ "Борки" ІОБ НААН України на праві постійного користування на підставі Державного акту від 01.07.1994. 06.03.2019 у Реєстрі державним реєстратором зареєстроване "знищення об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6321780500:01:000:0249 (об`єкт нерухомого майна закрито)" (т. 1 а. с. 54, 55).

Зазначені відомості свідчать про те, що під час формування земельної ділянки з кадастровим номером 63217805І00:01:000:0249 площею 188,3678 га, 06.06.2017 зареєстрованої за ДП "ДГ "Борки" ІОБ НААН України на праві постійного користування, за рахунок земель, що на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 12-00-000201, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 7 від 01.07.1994 перебувала у постійному користуванні ДП "ДГ "Борки" Інституту птахівництва, - не було враховано, що із цих земель раніше було вилучено 40 га, з яких земельна ділянка площею 1 га, з кадастровим номером 6321780500:01:000:0280, вже передана у власність ОСОБА_1 .

Саме з цієї підстави державним реєстратором було зареєстроване "знищення об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 6321780500:01:000:0249 (об`єкт нерухомого майна закрито)", що само по собі не надає підстав вважати, що земельна ділянка площею 1 га, з кадастровим номером 6321780500:01:000:0280 передана у власність відповідачці протиправно.

Згідно листа секретаріату Кабінету Міністрів України № 378-22 від 14.01.2022, Кабінетом Міністрів рішень про вилучення земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами (6321780500:01:000:0280), що перебували у постійному користуванні ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук, не приймалося (т. 1 а. с. 59). Однак, ця обставина за відсутності інших належних у допустимих доказів з цього приводу, які прямо свідчить про належність спірної земельної ділянки до категорії особи цінних земель, - є недостатньою для висновку про те, що спірна земельна ділянка з цих підстав не підлягала приватизації,

Наведені обставини, які позивачем не спростовані, свідчать, що всупереч вказаних норм ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем дійсно не надано доказів того, що спірна земельна ділянка виділена зі складу особливо цінних земель, тому відсутність рішень Кабінету Міністрів України про вилучення земельних ділянок, в тому числі із кадастровим номером 6321780500:01:000:0280, із земель, що перебували у постійному користуванні ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук не свідчить про протиправність надання цієї земельної ділянки відповідачці. Крім того, у цьому листі йдеться про вилучення земель із користування ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук, а спірна земельна ділянка надана відповідачці за рахунок земель, що вже були вилучені із постійного користування ДП "ДГ "Борки", коли воно перебувало у підпорядкуванні Інституту птахівництва.

З аналогічних підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежність іншого доказу - копії листа голови Комітету з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України № 04-11/13-2022/20511 від 25.01.2022, у якому на звернення Чугуївської окружної прокуратури від 29.12.2021 №63/2-7640вих-21 щодо надання інформації чи погоджувалось Верховною Радою України розпорядження Кабінету Міністрів України стосовно вилучення земельних ділянок із постійного користування ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук з метою передачі їх у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства та для будівництва житлових будинків, серед яких і земельна ділянка з кадастровим номером 6321780500:01:000:0280. Вказаним листом повідомляється лише загальна інформація про те, що у період 2008-2016, відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 150 ЗК України, землі дослідних полів науково дослідних установ і навчальних закладів відносились до особливо цінних земель. У частині другій зазначеної статті було встановлено, що припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Матеріали стосовно припинення права постійного користування земельними ділянками, зазначеними у запиті, до Верховної Ради не надходили, рішення щодо припинення права постійного користування ними Верховною Радою України не приймались.

Законодавчими актами України передбачено, що Верховна Рада України має погоджувати розпорядження Кабінету Міністрів України з даних питань (т. 1 а. с. 60).

Наведена в цьому листі інформація має лише загальний, довідковий характер, та не містить конкретної інформації щодо предмету спору, а тому суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до ст. 77-80 ЦПК України не взяв цей доказ до уваги.

Отже, оскільки позивачем не надані докази того, що оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування та розпорядження районної державної адміністрації щодо передачі спірної земельної ділянки в підзвіт Бірківської сільської ради, а потім у власність ОСОБА_1 прийняті з порушенням законодавства щодо заборони вилучення у науково-дослідних підприємств та передачі у власність громадянам особливо цінних земель, суд вважав, що заявлені керівником Чугуївської окружної прокуратури Харківської області позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. (далі ЄКПЛ) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому слід зауважити, що відповідно до змісту вказаного міжнародного договору захищеними особами від державного втручання у гарантовані ЄКПЛ (та відповідними Протоколами, які є її невід`ємною частиною) основоположні права та свободи у даному випадку є саме фізичні особи – відповідачі у даній справі.

У відповідь на доводи скарги щодо можливості втручання держави у захищені нормами міжнародного, конституційного та цивільного права власності відповідачки на спірну земельну ділянку та обраного прокурором способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу на сталу релевантну практику з цього приводу ЄСПЛ, яка згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст.ст. 13, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV є джерелом права для українських судів, та підставою для вчинення законодавцем заходів загального характеру для усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. (див. з цього приводу Закон України № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» був ухвалений 12 березня 2025 року та набув чинності 9 квітня 2025 року).

Так, стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ містить три окремі правила: 1) втілене в першому реченні першого абзацу правило закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладене у другому реченні того ж абзацу правило охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплене у другому абзаці правило визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, потрібно тлумачити у контексті загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

При цьому гарантії статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюється на всі види майнових спорів, включаючи негаторні позови (про усунення перешкод у користуванні чи розпорядженні майном за статтею 391 Цивільного кодексу України), оскільки поняття «майно» та «втручання у право мирного володіння» у практиці ЄСПЛ є автономними та охоплюють будь-які обмеження правомочностей власника, зокрема у контексті цієї справи, коли тривале санкціоноване державою користування спірною земельною ділянкою створює для відповідачки легітимні очікування. Колегія суддів звертає увагу, що у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції виокремлюють три правила: мирне володіння, позбавлення майна (віндикаційний аспект) та контроль за користуванням майном (який безпосередньо кореспондує з правовою конструкцією негаторного позову).

За усталеною практикою ЄСПЛ, ретроспективне скасування дійсного права власності становить позбавлення майна у розумінні цього положення Конвенції (див., зокрема, рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), № 43768/07, пункт 41; від 13 грудня 2007 року у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 3257/05, пункти 27-40; від 12 листопада 2013 року «Пирантієне проти Литви» (Pyrantiene v. Lithuania), № 45092/07, пункт 42; від 31 травня 2016 року «Вукушіч проти Хорватії», № 69735/11, пункт 50).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Верховний Суд відповідно до практики ЄСПЛ також застосовує вказаний трискладовий тест для з`ясування чи є порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. наприклад постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

«Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Важливим у застосуванні третього елементу даного трискладового тексту при оцінці пропорційності втручання у контексті обставин цієї справи, з огляду на доводи скарги про законність втручання та суспільну необхідність для повернення спірної земельної ділянки у конституційну власність українського народу, - є встановлена судом добросовісна поведінка власника та дотримання державною критеріїв належного врядування, які передбачають обов`язок держави оперативно, у найкоротші строки, відновлювати законний порядок, статус кво. При зважуванні інтересів сторін у світлі обставин цієї справи має важливе значення для дотримання принципу правової визначеності у цивільних відносинах, які були санкціоновані і легітимізовані державою, та тривалий час, більше двадцяти років, існували у суспільстві.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі позивач не надав до суду доказів щодо залучення відповідачки до процесу прийняття органами влади оскаржених прокурором рішень. Сама по собі приватизація спірної земельної ділянки у даному випадку не має ознак явно незаконного діяння, правопорушення, що зберігає презумпцію законності відповідних рішень органів влади, які є односторонніми правочинами, та оскаржені у даній справі. З цього приводу прокурором ніяких аргументів для їх судового аналізу щодо нікчемності оспорених правочинів - не було наведено, суд їх у даному випадку також не знаходить.

Для подальшого зважування суспільних інтересів у відновленні фактичного положення status quo на день приватизації, що має наслідком повернення спірної земельної ділянки до державної власності, що супроводжується втручанням держави у тривале, більше двадцяти років, володіння цією земельною ділянкою її добросовісним набувачем для приватних цілей, колегія суддів відповідно до правових висновків ЄСПЛ вважає за необхідне в межах обставин цієї справи дослідити поведінку державних органів на відповідність критеріям належного врядування, як ключового стандарту демократичного суспільства, оскільки саме він визначає зміст суспільного інтересу.

У рішенні ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Необхідність виправлення старої «помилки» не повинна зумовлювати непропорційне втручання у нове право, яке було набуте особою, що добросовісно покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і ці помилки не повинні виправлятися за рахунок інших третіх осіб. У контексті позбавлення права власності на майно, передане помилково, принцип належного урядування може не лише накладати на органи влади обов`язок оперативно виправити свою помилку, але й вимагати виплати адекватної компенсації або іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власнику (див., наприклад, рішення від 11 червня 2020 року у справі «Фортеця проти України» (Fortetsya, МРР v. Ukraine, заява № 68946/10, пункт 42, з подальшими посиланнями).

Помилки з боку державних органів мають слугувати на користь потерпілих осіб, особливо за відсутності конфлікту інших приватних інтересів (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2007 року у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 3257/05, пункт 40).

Отже, відповідно до згаданої прецедентної практики ЄСПЛ, яку також використовує ВС у своїх постановах, особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Принцип належного урядування, як правило, не має заважати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їхньої власної недбалості. З іншого боку, потреба у виправленні попередньої несправедливості не має становити непропорційне втручання у право, щойно набуте особою, яка добросовісно покладалася на законність дій державного органу (рішення від 31 травня 2016 року «Вукушич проти Хорватії» (Vukusic v. Croatia), № 69735/11, § 64; від 12 червня 2018 року «Бейнарович та інші проти Литви» (Beinarovic and Others v. Lithuania), № 70520/10, 21920/10, 41876/11, пункт 140).

З огляду на вищевказане та у контексті обставин цієї справи колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що заявлені у цій справі позовні вимоги відповідають критерію пропорційного втручання у захищене міжнародними зобов`язаннями право відповідачки на мирне володіння спірною земельною ділянкою.

З цих же мотивів на наступне питання щодо належного способу захисту права, який обрав прокурор колегія суддів відповідає негативно.

За неспростованої добросовісної поведінки відповідачки при приватизації спірної земельної ділянки, та з урахуванням згаданих критеріїв належного врядування, не можна вважати, що повернення спірної земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності чи суспільних потреб, за недоведеності протиправної поведінки органів державної влади має відбуватися без сплати добросовісному набувачу її вартості.

Такі правовідносини є предметом регулювання Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17 листопада 2009 року № 1559-VI (Відомості ВР України (ВВР), 2010, № 1, ст. 2).

Позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника (див. рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), № 43768/07, пункт 45; від 09 грудня 1994 року у справі «Святі монастирі проти Греції» (The Holy Monasteries v. Greece), пункт 71, серія А № 301-А, від 10 червня 2021 року «Колишній король Греції та інші проти Греції» [ВП] (Former King of Greece and Others v. Greece) [GC], заява № 25701/94, пункт 89, ЄСПЛ 2000-XII).

Отже, обраний прокурором у даному випадку спосіб захисту суспільний інтересів без сплати грошової компенсації добросовісному власнику відповідно до вищевказаної норми ст. 1 Першого Протоколу до ЄКПЛ, правових висновків ЄСПЛ та Верховного Суду - не є належним способом захисту суспільних інтересів, а тому колегія суддів відхиляє наведені з цього приводу доводи скарги, за їх безпідставністю.

Інші доводи скарги також не знайшли свого достатнього підтвердження у матеріалах справи та висновків суду не спростували.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до змісту норм ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 23 червня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії Ю.М.Мальований.

О.Ю.Тичкова.