Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №398/5870/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

16 червня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/5870/25

провадження № 22-ц/4809/682/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Бойко В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гулий Андрій Васильович, на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2025 року у складі судді Молонової Ю.В.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням суду від 19.07.2022 з відповідача стягнуто аліменти на утримання їх спільної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки усіх видів його доходу. В провадженні Олександрійського ВДВС перебуває ВП №69758260, відкрите 05.09.2022, про стягнення з відповідача аліментів. За період з 13.06.2022 по 21.08.2025 утворилась заборгованість по аліментам у сумі 106381,47 грн. Відповідач є працездатним, інших утриманців не має, має можливість сплачувати аліменти, повідомлений про ухвалення рішення щодо стягнення аліментів, але свідомо ухиляється від виконання свого обов`язку. У зв`язку з самоусуненням відповідача від участі в утриманні дитини вона фактично одноособово несе цей тягар. Згідно з розрахунком заборгованості сума пені становить 743985,04 грн. Враховуючи, що розмір пені перевищує розмір заборгованості, просила стягнути з відповідача на її користь пеню у розмірі 106381,47 грн.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.12.2025 позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів станом на 21.08.2025 у сумі 106381,47 грн та судовий збір в дохід держави у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гулий А.В., подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав обґрунтування свого висновку про правомірність задоволення позовних вимог. Зроблений судом висновок про задоволення позовних вимог жодним чином не мотивований та не випливає ані зі встановлених судом обставин справи, ані з тих важливих обставин справи, які залишилися не дослідженими та не врахованими судоми першої інстанції при ухваленні рішення. Також вказував, що він у добровільному порядку здійснює погашення заборгованості за виконавчим провадженням, а про сам текст судового рішення, згідно з яким з нього стягують аліменти у розмірі 1/3 частини від доходів, він дізнався лише 09.10.2025, а тому не міг жодним чином знати про наявність в нього заборгованості, що посвідчує факт відсутності його вини.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явились. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Від представника відповідача адвоката Гулого А.В. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з розглядом справи Відповідача з оцінювання повсякденного функціонування особи, який призначений у КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги Кропивницької міської ради», що відбудеться очно в закладі охорони здоров`я 17.06.2026, де відповідно буде встановлено групу інвалідності та визначено ступінь непрацездатності особи, що має одну з головних підстав при визначенні суми аліментів.

Слід зазначити, що за клопотанням представника відповідача адвоката Гулого А.В. апеляційний розгляд справи, призначений на 25.05.2026, вже відкладався. Крім того, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції, виходячи із обставин та доказів, які існували на час ухвалення рішення.

Відповідно до ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважним.

За змістом частини першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому посилання у клопотанні представника позивача на медичний висновок про встановлення групи інвалідності та визначення ступеню непрацездатності, не були предметом розгляду суду першої інстанції, а тому не можуть перевірятись судом апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 та його представник адвокат Гулий А.В. належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, мали можливість обрати будь-який з передбачених процесуальним законом спосіб участі в судовому засіданні, у тому числі в режимі відеоконференції із використанням власних засобів зв`язку, проте не надали належних доказів про наявність перешкод для участі у судовому засіданні та не скористались своїм правом на участь у розгляді справи, а також враховуючи строки розгляду справи апеляційним судом, передбачені ст.371 ЦПК України, колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.07.2022, справа №398/1650/22, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання даного позову до суду, тобто з 13.06.2022, і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6-7).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Відповідно до розрахунку заборгованості Олександрійського ВДВС заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 21.08.2025 складає 106381,47 грн. (а.с.5).

Згідно з копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2022 ВП № 69758260 в провадженні державного виконавця Олександрійського ВДВС перебуває на виконанні виконавчий лист №398/1650/22, виданий 25.08.2022 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25).

Як свідчить постанова державного виконавця Олександрійського ВДВС від 16.08.2024, ВП №69758260, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами ОСОБА_2 обмежено у праві керування транспортними засобами (а.с.26).

Відповідно до копії постанови про накладення штрафу від 15.09.2025, ВП №69758260 державним виконавцем Олександрійського ВДВС у зв`язку з виникненням заборгованості станом на 31.08.2025 у розмірі 106381,47 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 31914,44 грн (а.с.27-28).

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач надав ряд медичних документів щодо стану здоров`я, а саме копію магнітно-резонансної томографії від 10.09.2025, копію магнітно-резонансної томографії від 09.09.2025, обстеження від 24.02.2025, 01.04.2025, виписка із медичної картки амбулаторного хворого від 31.08.2018, від 21.03.2025, огляд від 01.03.2025, 17.09.2018, 10.09.2018, 18.08.2018, 27.09.2018 (а.с.29-45).

Згідно з копією консультативного висновку лікаря КНП «КОЛ КОР» від 01.12.2025, ОСОБА_2 рекомендовано лікування НПЗП (а.с.80).

Також відповідачем були надані копії розписок від 30.04.2024, 05.10.2023, 07.07.2024, 07.05.2024, 01.09.2024, 10.08.2024, 24.06.2024, 20.08.2024, 26.10.2024, 19.06.2024, які свідчать про те, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти (а.с.46-55).

Копії квитанцій від 14.10.2025, 21.10.2025, 16.09.2025, 03.11.2025, 20.03.2025, 06.03.2025, 10.03.2025, 25.02.2025, 27.10.2025, 01.04.2025, 01.05.2025, 07.07.2025, 04.08.2025 також свідчать про те, що ОСОБА_2 перераховував аліменти по ВП №69758260 (а.с.56-60).

Як убачається із розрахунку заборгованості, виконаного державним виконавцем, кошти, сплачені відповідачем згідно із розписками та квитанціями, були враховані державним виконавцем під час складання розрахунку (а.с.5).

Відповідно до розрахунку пені, складеного позивачем, пеня на заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з червня 2022 року по червень 2025 року становить 743985,04 грн (а.с.3-4).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.9 ст.7 СК України).

Частиною першою статті 15 СК України передбачено, що сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов`язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч.ч.3, 4 ст.15 СК України).

Статтею третьою Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789XII (78912), передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (ч.1 ст.27 Конвенції).

Згідно з ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завданням є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин, з яких утворилася заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Стягнення пені, передбаченої ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі №661/905/19 (провадження 61-16670сво19)).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Письмовими доказами по справі підтверджується, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.07.2022 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.06.2022 і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6-7).

Відповідно до копії постанови про накладення штрафу від 15.09.2025, ВП №69758260, державним виконавцем Олександрійського ВДВС у зв`язку з виникненням заборгованості станом на 31.08.2025 у розмірі 106381,47 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 31914,44 грн (а.с.27-28).

Аналіз наданих сторонами доказів та встановлені судом обставини свідчать про те, що заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 106381,47 грн виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вживав заходів щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі.

При цьому, ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів у повному обсязі, що є його процесуальним обов`язком.

Відповідачем не спростовано наданий ОСОБА_1 розрахунок заборгованості пені за прострочення сплати аліментів, який виконаний відповідно до норм СК України.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, оскільки у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем та погіршенням стану здоров`я не мав змоги своєчасно сплачувати аліменти, оскільки ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру та виду доходів або його відсутність за спірний період. Крім того, надані відповідачем медичні довідки не свідчать про втрату працездатності та неможливості працювати і сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Інші заперечення відповідача, зокрема позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, накладення штрафу, обмеження у праві керування транспортними засобами, також не є доказами на підтвердження виникнення заборгованості внаслідок незалежних від платника аліментів причин.

Що стосується посилань відповідача на те, що він не знав про відкриття виконавчого провадження, то вони також не заслуговують на увагу, оскільки з наданої ним розписки від 05.10.2023 про сплату аліментів у розмірі 2000 грн вбачається, що вона була отримана державним виконавцем 30.10.2023 у ВП № 69758260.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гулий Андрій Васильович, залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 червня 2026 року.

Головуючий суддя О.І.Чельник

Судді C.М. Єгорова

О.Л. Карпенко