Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №208/14137/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5323/26 Справа № 208/14137/25 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року у складі судді Похвалітої С.М. у цивільній справі № 208/14137/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, пред`явленим до ОСОБА_1 , на предмет зменшення розміру аліментів, що утримуються з позивача на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначених судовим наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області №235/7140/19 від 16 жовтня 2019 року, із 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття, з підстав того, що, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , на утримання якого з нього за судовим наказом Л Красноармійського міськрайонного суду Донецької області №235/7140/19 від 16 жовтня 2019 року стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 29 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. 03 серпня 2021 року головним державним виконавцем Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Клімовою Р.Д. відкрито виконавче провадження № 66359902 щодо примусового виконання вказаного судового наказу, де позивач заборгованості по сплаті аліментів не має.

Однак, позивач, який має ІІІ групу інвалідності, зазначає про погіршення свого стану здоров`я, яке потребує реабілітації. При цьому зазначає, що, уклавши інший шлюб 03 червня 2024 року з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у них з ОСОБА_5 народилась друга дитина ОСОБА_6 , яка також потребує належного матеріального забезпечення, як новонароджена. Крім того, дружина позивача також знаходиться у відпустці по догляду за дитиною та не має доходу, внаслідок чого усе матеріальне забезпечення родини несе позивач, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, - задоволено частково.

Зменшено розмір аліментів, який стягується з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до судового наказу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2019 року у справі №235/7140/19 з розміру 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) на 1/5 частину з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211,20 грн на користь ОСОБА_1 (а.с.239-43 Том ІІ).

Рішення суду мотивовано доведеністю позивачем зміни його сімейного стану та стану його здоров`я, яка впливає на здатність позивача сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі, що є підставою для зміни розміру раніше стягнутих аліментів у бік його зменшення з 1/4 частини з усіх видів заробітку на 1/5 таку частину.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, обґрунтовуючи це тим, що суд першої інстанції не повно дослідив погіршення стану здоров`я позивача та наявність у нього ІІІ групи інвалідності, яка встановлена ще з 2016 року внаслідок трудового каліцтва та встановлено стійку втрату працездатності на 5%, а 28 грудня 2019 року — 50%. Позивач сплачував аліменти 6 років з цими показника, та лише у 2026 році послався на цю обставину як підставу для зменшення розміру аліментів. Скаржник вважає, що стан здоров`я позивача є стабільним, а погіршення його стану позивачем не доведено. Крім того скаржник відзначає, що, як інвалід ІІІ групи, позивач отримує соціальні виплати у розмірі 29 310 грн. Судом першої інстанції також не досліджено розмір доходів позивача, адже матеріали справи не містять довідки про доходи позивача. Скаржник вважає, що позивачем повністю не доведено погіршення його стану здоров`я та його матеріального стану, тоді як спільна дитина з позивачем у відповідача потребує невідкладного та дороговартісного лікування у зв`язку із наслідками війни, оскільки є особою ВПО (а.с. 51,52 Том ІІ).

У квітні 2026 року позивач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Ляшенко К.А. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказавши на те, що за положеннями ст. 192 СК України зміна сімейного та майнового стану є підставою для зміни розміру аліментів. Зазначає, що матеріали справи містять підтвердження на проведення реабілітаційних заходів внаслідок погіршення його стану здоров`я, що було досліджено судом першої інстанції у повному обсязі та надано належну правову оцінку. Також судом вірно враховано наявність у позивача другої малолітньої дитини 2025 року народження, та дружини, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, що потребує від позивача значних матеріальних витрат. Зазначає, що доводи апеляційної скарги повністю дублюють позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, що досліджувалось судом першої інстанції та надано належну об`єктивну правову оцінку. Разом з цим скаржник наголосив, що суд першої інстанції, враховуючи стан здоров`я дитини, спільної з відповідачем, задовольнив позовні вимоги частково, забезпечивши принципи справедливості, розумності та баланс між інтересами дитини та реальними можливостями батька (а.с. 68-71 Том ІІ).

У квітні 2026 року скаржник подала клопотання про долучення доказів, де подала апеляційному суду відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підтвердження наявності зареєстрованого на ім`я позивача нерухомого майна, а також відповідь ДПС з Державного реєстру фізичних-осіб-платників податків про джерела та суми доходів платників податків щодо доходів позивача та його дружини (а.с.75-83 Том ІІ).

У квітні 2026 року позивач надав заперечення на клопотання скаржника, де зазначив, що такі докази є неналежними та недопустимими (а.с.86-89 Том ІІ).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З`ясовуючи характер спірних правовідносин, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 , будучи інвалідом ІІІ групи інвалідності, зазначив про наявність у нього другої дитини та дружини, що знаходиться у декретній відпустці, а також погіршення стану його здоров`я, враховуючи отримане на виробництві каліцтво ще у 2016 році, що є підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються судовим наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2019 року у справі №235/7140/19, керуючись ст. 192 СК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції, установивши, що змінився сімейний та майновий стан позивача, дійшов висновку про те, що вказана обставина є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь відповідача з 1/4 частини на 1/5 частину, застосовуючи положення ст. 181-184, 192 Сімейного кодексу України.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обгрунтованими з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до актового запису про шлюб №358, складеного 02 вересня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 02 вересня 2011 року (а.с.14-15 Том І).

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , встановлено, що сторони по справі мають малолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №181 (а.с.19 Том І).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року по справі №235/2916/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.16-18, 93-94 Том І).

З довідок від 05 вересня 2024 року № 3525-5003433958, від 20 грудня 2022 року № 1208-5002431998 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами (а.с.13 Том І).

Судовим наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2019 року по справі №235/7140/19 стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.91-92 Том І).

03 серпня 2021 року постановою головного державного виконавця Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Клімовою Р.Д. про відкриття виконавчого провадження відкрито ВП №66359902 по примусовому виконанню судового наказу №235/7140/19, виданого Красноармійським міськрайонним судом Донецької області від 16 жовтня 2019 року (а.с.21-22 Том І).

Відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 зареєстрував 03 червня 2024 року шлюб з ОСОБА_9 , актовий запис №150 (а.с.23 Том І).

З довідки від 05 вересня 2024 року № 3525-5003434033 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що ОСОБА_10 є внутрішньо переміщеною особою (а.с.27 Том І).

Зі свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , встановлено, що позивач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю зазначена ОСОБА_10 (а.с.28 Том І).

Із заяви ОСОБА_10 від 27 жовтня 2025 року встановлено підтвердження того, що її чоловік ОСОБА_2 фактично утримує їх спільну дитину. Чоловік, як батько, забезпечує дитину усім необхідним, зокрема закуповує дитячі суміші, засоби догляду, підгузки, дитячий одяг; придбає дитячі меблі, ванночки, коляски, ліжечка, інші необхідні речі; створює комфортні умови проживання та гігієни, тощо. Зазначила, що аліменти на дитину вона не отримує, оскільки батько виконує свої обов`язки добровільно та в повному обсязі, проживає з ними та бере активну участь у щоденному догляді за дитиною (а.с.30 Том І).

З довідки №01-45/331, наданої 05 грудня 2025 року директором Початкової школи №4 Покровської міської ради Донецької області Д.Швидкіною, встановлено, що ОСОБА_10 тимчасово не виконує трудові обов`язки у зв`язку з перебуванням у відпустках: відпустка по вагітності та пологах: з 01 липня 2025 року по 03 листопада 2025 року та з 04 листопада 2025 року по 17 листопада 2025 року; частинами щорічних відпусток. З 25 грудня 2025 року буде оформлено відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.69 Том І).

ОСОБА_2 на підтвердження забезпечення дитини долучив до матеріалів справи квитанції на оплату (а.с.32-44 Том І).

Разом з цим судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 має проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим проходив стаціонарне лікування, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Дніпровського району м.Києва» від 19 вересня 2025 року; випискою № 309 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого; магнітно-резонансної томографії від 27 вересня 2024 року (а.с.116-120 Том І).

З витягів з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів № 53/25/1090/ВТ від 08 жовтня 2025 року та №53/25/1516/В від 12 грудня 2025 року встановлено, що з 01 серпня 2025 року ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я). Згідно огляду та наданих медичних документів, прийняте рішення про встановлення третьої групи інвалідності та 55% (5% з 11.01.2016, 50% 28.12.2019) трудове каліцтво терміном на три роки (а.с.45-46, 106-109 Том І).

Рекомендаціями, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 53/25/1090/І від 08 жовтня 2025 року та № 53/25/1516/І від 12 грудня 2025 року встановлено помірний ступінь обмеження до трудової діяльності, помірний ступень обмеження до пересування, легкий ступінь обмеження до самообслуговування, встановлено потребу в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, санаторно-курортному лікуванні, соціальній і побутовій реабілітації, професійній і трудовій реабілітації (а.с.47-50, 110-113 Том І).

В матеріалах справи містяться листи Відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області № 0500-0209-8/117658 від 07.11.2025; № 0500-0209-8/119926 від 11.11.2025; №0500-0209-8/124590 від 18.11.2025; №57044-52140/Г-02/8-0500/25 від 11.12.2025; № 58292-53432/Г-02/8-0500-25 від 17.12.2025; постанова №1504159824/1504159824-2025-2 від 08.11.2025 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг; постанови №1504159824/1504159824-2025-3 від 12.11.2025 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг (а.с.121-129 Том І).

Відповідно до витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 12025121010002547; дата реєстрації провадження: 21.10.2025, номер кримінального провадження: 12025121010002546; дата реєстрації провадження: 21.10.2025) встановлено, що 20 жовтня 2025 року та 22 квітня 2025 року до ЧЧ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що приблизно 25, 28 серпня 2025 року внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України, шляхом ракетного обстрілу було зруйновано його квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Даний факт також підтверджується повідомленням про пошкоджене або втрачене нерухоме майно та заявою на отримання компенсації на відновлення окремих категорій зруйнованих об`єктів нерухомого майна (а.с.146, 152, 161, 162, 165 -168 Том І).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 12025121010001037; дата реєстрації провадження: 23.04.2025) вбачається, що 22 квітня 2025 року до ЧЧ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшла заява від ОСОБА_10 про те, що внаслідок вторгнення рф на територію України та постійних обстрілів, пошкоджено квартиру заявниці за адресою: АДРЕСА_3 . Даний факт також підтверджується повідомленням про пошкоджене або втрачене нерухоме майно (а.с.154, 163 Том І).

Згідно договору оренди житлового приміщення, укладеного 18 травня 2024 року між Орендодавцем та Орендарем ( ОСОБА_2 ), вбачається, що ОСОБА_2 орендував квартиру. Орендна плата: 8000 грн (а.с.160 Том І).

З довідки, наданої 23 грудня 2025 року Покровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, встановлено, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (ВП №66359902) аліменти утримуються із пенсії боржника. Станом на 01 січня 2026 року заборгованість по аліментам відсутня.

З довідки, наданої 02 січня 2026 року Покровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, встановлено, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (ВП №66359902) аліменти утримуються із пенсії та страхових виплат боржника. Станом на 01 січня 2026 року заборгованість по аліментам відсутня.

Згідно характеристики №01-45/333, наданої 05 грудня 2025 року Початковою школою №4 Покровської міської ради Донецької області зазначено, що ОСОБА_3 є випускником Початкової школи №4 Покровської міської ради Донецької області. Навчався у закладі з 1 по 4 клас та 30 травня 2025 року отримав свідоцтво про здобуття початкової школи (а.с.84 Том І).

З довідки №01-45/332, наданої 05 грудня 2025 року директором Початкової школи №4 Покровської міської ради Донецької області Д.Швидкіною, встановлено, що всі питання, пов`язані з навчанням дитини, її відвідуванням, успішністю та організацією освітнього процесу, обговорювалися закладом освіти виключно з матір`ю ОСОБА_3 . Офіційні звернення, заяви та комунікації від батька, ОСОБА_2 щодо навчання дитини у закладі відсутні (а.с.85 Том І).

З довідки №309, наданої 11 грудня 2025 року директором Комунального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №4» Кам`янської міської ради - О.Кірпа, встановлено, що ОСОБА_3 дійсно відвідує навчально-тренувальні заняття у відділенні тхеквондо в КЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа №4» Кам`янської міської ради з 01 вересня 2024 року. Протягом всього навчально-тренувального процесу всі питання дитини, пов`язані з участю у змаганнях, придбанні спеціального захисного обладнання, участь дитини в атестаціях на кольорові пояси, інші організаційні питання відбуваються за рахунок матері дитини ОСОБА_3 . Офіційні звернення, заяви та комунікації від батька, ОСОБА_2 щодо тренувань та участі у змаганнях ОСОБА_4 в дитячо-юнацькій спортивній школі №4 відсутні (а.с.86 Том І).

З довідки №201, наданої 17 грудня 2025 року директором КЗ «Гімназія №12» Кам`янської міської ради - А.Запорожець, встановлено, що ОСОБА_3 є учнем 5 класу КЗ «Гімназія №12» Кам`янської міської ради. За період навчання в закладі з 01 вересня 2025 року всі питання, пов`язані з участю у громадському житті гімназії та організацією освітнього процесу дитини вирішувалися тільки матір`ю хлопця. Батько до закладу не з`являвся, з учителями не спілкувався, батьківські збори не відвідував, участі у громадському житті гімназії не приймав.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї, наданого 18 грудня 2025 року завідувачем відділу соціальної роботи із сім`ями, дітьми та молоддю, які належать до вразливих груп населення, зазначено, що у дитини ОСОБА_3 наявні ознаки психологічної травми, стан задоволення потреб дитини задовільний, дитина забезпечена всім необхідним.

Згідно довідок №01/1501 та №02/1501, наданих 15 січня 2026 року директором ТОВ «Спортивний комплекс «Здорове життя» Р.Сіліним, встановлено, що ОСОБА_3 відвідує тренувальні заняття з тренером в СК «Здорове життя» (СК «Дніпровець) з плавання. Вартість дитячого абонементу (4 відвідування) складає 400 грн та послуги тренера з плавання 200 грн за одне тренування.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області №28 від 21 січня 2026 року, встановлено, що виконавчий комітет міської ради вирішив надати малолітній дитині ОСОБА_3 статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Також, в матеріалах справи містяться: консультаційний висновок спеціаліста №888191, наданий 16 грудня 2025 року КНТ «РМЦРЗ» ДОР», відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_3 встановлений діагноз: посттравматичний стресовий розлад; консультаційний висновок спеціаліста №888635, наданий 16 грудня 2025 року КНТ «РМЦРЗ» ДОР», відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_3 встановлений діагноз: м`язево-тонічний синдром на тлі ДСТ та астено-невротичного синдрому; консультаційний висновок спеціаліста №888496, наданий 16 грудня 2025 року КНТ «РМЦРЗ» ДОР», відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_3 встановлений діагноз: аномалія постави. Кіфосколіотична постава. Набута деформація грудної клітки. Люмбалгія; консультаційний висновок спеціаліста № 2121668997, наданий 17 липня 2024 року КНТ «РМЦРЗ» ДОР», відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_3 встановлений діагноз: аномалія постави. Кіфосколіотична постава. Плоско-вальгусні ступні; консультаційний висновок спеціаліста №888338, наданий 16 грудня 2025 року КНТ «РМЦРЗ» ДОР», відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_3 встановлений діагноз: зовнішній отит при бактеріальних інфекціях; огляд педіатра, наданого 23 грудня 2025 року КНП КМР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3», відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_3 встановлений діагноз: аномалія постави. Кіфосколіотична постава. Набута деформація хребта. Люмбалгія; консультаційний висновок спеціаліста №888023, наданий 16 грудня 2025 року КНТ «РМЦРЗ» ДОР», відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_3 встановлений діагноз: порушення акомодації обох очей, гіперметропія фізіологічна сл ст обох очей.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 12025041160001552; дата реєстрації провадження: 01.11.2025) встановлено, що 31 жовтня 2025 року до Кам`янського РУП звернулась ОСОБА_1 із заявою про те, що невстановлені особи, а саме представники військових формувань російської федерації, порушують закони та звичаї війни, передбачені міжнародним правом, в результаті чого була зруйнована належна їй на праві приватної власності квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.88 Том І).

06 грудня 2025 року у Центрі надання адміністративних послуг м.Кам`янське було зареєстровано повідомлення від ОСОБА_1 про пошкоджене майно. Об`єкт нерухомості - квартира за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно з оцінкою збитків - майно знищено повністю, внаслідок обстрілу з боку рф 25 серпня 2025 року о 10:13 год. (а.с.87 Том І).

Згідно договору оренди житлового приміщення (квартири), укладеного 05 жовтня 2024 року між Орендодавцем та Орендарем ( ОСОБА_1 ), встановлено, що ОСОБА_1 орендує квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 . Орендна плата: 4500 грн (а.с.89-90 Том І).

З довідки № 15, наданої 08 грудня 2025 року Амбулаторією №1 загальної практики-сімейної медицини Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Покровської міської ради Донецької області, встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на Д обліку з діагнозом: хронічний аутоімуний тиреоїдит; гіпотиреоз (а.с.95 Том І).

ОСОБА_1 на підтвердження забезпечення неповнолітнього ОСОБА_3 долучила до матеріалів справи копії квитанцій.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, зміна матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Таким чином, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов.

Колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції щодо доведеності позивачем факту зміни його як сімейного, так і майнового стану у бік погіршення та неможливості утримувати дитину сторін у визначеному судовим наказом розмірі.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року в справі № 522/8836/23, від 27 листопада 2024 року в справі № 613/1404/23.

Колегія суддів відзначає, що у позивача змінився сімейний стан, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього народилась друга дитина, його дружина ОСОБА_10 перебуває у декретній відпустці, як і змінився у сторону погіршення матеріальний стан, оскільки він є інвалідом ІІІ групи та потребує лікування та реабілітації, що підтверджено письмовими доказами у справі.

Доводи скаржника про те, що позивач має ІІІ групу інвалідності з 2016 року та останні 6 років сплачував аліменти, не посилаючись на таку обставину, колегія суддів відкидає, адже у позивача до 2025 року були відсутні інші підстави, зазначені у позові, що в сукупності дають значне погіршення його майнового стану та стану здоров`я.

Разом з цим, доводи скаржника про те, що рішення у даній справі винесено не в інтересах дитини, яка потребує лікування, також колегія суддів відхиляє, оскільки для покриття таких дороговартісних медичних послуг передбачений спосіб захисту у відповідності до ст.185 Сімейного кодексу України.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміни сімейного стану позивача та його стану здоров`я, впливають на здатність позивача сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі, а тому судом першої інстанції правомірно встановлено наявність підстав для застосування ст.192 СК України та незначного зменшення розміру аліментів, що скаржником не спростовано.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін, а підстав для застосування положень ст. 376 ЦПК України не встановлено.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “16” червня 2026 року.

Повний текст постанови складено “25” червня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров