Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №704/844/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Тальнівський районний суд Черкаської області

__________________________________________________________________________________________________________________

Справа №: 704/844/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року м. Тальне

Суддя Тальнівського районного суду Черкаської області Воронкова І.Г., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від відділу поліцейської діяльності № 1 Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановила:

До Тальнівського районного суду Черкаської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 675667 ОСОБА_1 керував т/з марки ВАЗ 21099 н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив вимоги до п. 2.1а ПДР України, правопорушення вчинене повторно протягом року, за ч. 2 ст. 126 КУпАП, постанова серії ЕНА № 5053824 від 23.06.2025 року, чим порушив п. 2.1.а ПДР – керування т/з особою, яка немає права керування таким т/з.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів згідно положень ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті.

Таким чином, обов`язковою умовою для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є вчинення особою хоча б якогось з діянь, передбачених ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.

Водночас надані до суду матеріали не підтверджують факту вчинення ОСОБА_1 повторно протягом року одного з правопорушень, передбачених ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.

На підтвердження винності дій ОСОБА_1 працівниками поліції був наданий протокол серії ЕПР1 № 675667 від 20.05.2026 та постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5053824 від 23.06.2025 року.

Сам протокол про адміністративне правопорушення без його належного правового аналізу не може бути визнаний достатнім доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Дослідивши постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5053824 від 23.06.2025 року, яка була долучена до матеріалів справи, цілком очевидно вона не може бути доказом повторності одного з адміністративно-караних діянь, передбачених ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, оскільки зазначена постанова не містить відомостей про прийняте рішення посадової особи за результатами розгляду справи, не містить підпису даної посадової особи та особи, щодо якої вона складена, про отримання нею постанови або надіслання їй постанови рекомендованим листом, постанова також не містить відомостей про набрання нею законною сили.

При цьому, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейським судом з прав людини в Рішенні від 10.02.1995 року в справі «Алене де Рібермон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) вказано, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

З огляду на положення ч. 1 ст. 8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, вважаю, що гарантії ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, також розповсюджуються на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Вказана позиція обумовлена тим, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08.06.1976року, у справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005 року, у справі «Менаріні проти Італії» від 27.09.2011 року, вказав, що термін «кримінальне правопорушення», що міститься у ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції, має автономне значення і охоплює суворі за своїми наслідками види адміністративних стягнень, до яких належать адміністративний арешт та значні адміністративні штрафи.

Також відповідно до правової позицій, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 536/1703/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Водночас суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не має повноважень щодо перекваліфікації діяння, вчиненого особою відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а має вирішити питання щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення за яким її діяння кваліфіковано уповноваженою особою, відповідно до ст. 255 КУпАП, якою складено такий протокол.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Аналізуючи докази, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, суд доходить переконання, що працівниками поліції не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою ст. 126, відтак у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 126, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановила:

Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Тальнівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Суддя: І.Г. Воронкова