Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №704/739/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

704/739/26

23.06.2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуюча – суддя Воронкова І.Г.

секретар судового засідання Джуська Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Тальнівська міська рада Черкаської області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір заявника ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яку заявник має намір успадкувати. На день смерті мати заявника була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . У 2023 році заявник звернувся до Тальнівської Державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом та роз`яснено, що ним вже пропущений строк на подачу заяви про прийняття спадщини, та рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Після чого заявник відразу звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області із позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Одразу після звернення до суду, заявник вимушено виїхав за кордон (Німеччина) до родичів, у зв`язку із сімейними обставинами, де зараз і перебуває.

Таким чином, після розгляду судом його заяви, він не міг отримати рішення суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та звернутися до нотаріуса із відповідною заявою, що в свою чергу стало підставою повторного пропущення поновленого судом трьохмісячного строку на прийняття спадщини та не прийняв належним чином спадщини.

Від встановлення факту його постійного проживання разом з ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час її смерті, в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , залежить виникнення та зміна його немайнових та майнових прав, так як у нього виникне можливість звернення до нотаріуса за видачою свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, що й стало причиною звернутися до суду з даною заявою.

В судове засідання представник заявника та заявник не з`явилися, надавши суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник заінтересованої особи - Тальнівської міської ради Черкаської області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, заперечень на заяву також не надіслав.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, які мають юридичне значення для її розгляду, вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: Вінницька область Ямпільський район м. Ямпіль, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 88, місце смерті - м. Хмельницький Хмельницька область (а.с. зв. 10).

Тальнівською державною нотаріальною конторою заявнику - ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що він не звернувся до нотаріуса упродовж шести місяців із заявою про прийняття спадщини (а.с. зв. 11-12).

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 25.12.2023 року справа № 704/607/23, ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 терміном в 3 (три) місяці з дня набрання рішенням законної сили (а.с. 12-13).

Відповідно до акту про встановлення фактів від 10.04.2026 року депутата Тальнівської міської ради встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 . З нею з 2012 року до дня її смерті проживав без реєстрації її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як її доглядав (а.с. 14).

Встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем до дня смерті останнього необхідно заявнику для реалізації права на оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

При цьому, згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та інший вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Верховний Суд у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 року виклав свою позицію, згідно якої: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Факт постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в помешканні заявника спільно, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.

Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи вищевикладене, а також, що встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне заявнику для реалізації права на спадщину, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити.

Керуючись ст. 13, 81, 223, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тальне Звенигородського району Черкаської області, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г. Воронкова