Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №612/235/26 — Близнюківський районний суд Харківської області

612/235/26

2/612/239/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року с-ще Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Масло С.П.

за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Близнюки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Близнюківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_3 , в якій просить стягнути заборгованість зі сплати орендної плати за Договором оренди земельної ділянки від 08.04.2013 у розмірі 117 752,67 грн., що утворилася протягом 2013-2025 років та судові витрати. В обґрунтування позову зазначено, що 08.04.2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320686500:03:001:0203, площею (га) 5, 0316, зареєстрований 24.04.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Близнюківського управління юстиції Харківської області Іваненко Юлією Іванівною, індексний номер у реєстрі №1934090. Орендар ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань щодо сплати орендної плати від самого початку дії Договору оренди, тобто за період з 2013 по 2025 роки включно, у наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 117 752,67 грн, тому позивач змушений звернутись з цим позовом до суду. Крім того, позивач просить визнати причини пропуску позовної давності поважними та поновити установлений законом процесуальний строк на підставі положень п.12, п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

02 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі в порядку загального позовного провадження.

22 квітня 2026 року відповідач не погодившись із позовом подав до суду відзив, згідно якого просить у повному обсязі відмовити у задоволенні позову, оскільки по-перше, позивачем пропущено строк позовної давності, по-друге, ним за 2013-2025рр. було виплачено позивачу орендну плату у сумі 70 415, 86 грн, з якої утримано податок на дохід (ПДФО) у сумі 12 366,6 грн. та військовий збір у сумі 1071 грн, що підтверджується відповідними податковими звітами. Крім того, позивачу було сплачено 24000 грн. готівкою, яку передано в присутності свідків. Претензій та скарг на його адресу від орендодавця щодо невиплати (неповного розрахунку) орендної плати за період з 2013 по 2025 роки не надходили. Таким чином порушення орендарем умов договору в частині невиплати орендної плати не вбачаються.

Представником відповідача також подана письмова заява про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Представник позивача надав відповідь на відзив та заперечення проти заяви про застосування позовної давності, в яких наполягав на поважності причин пропуску строку позовної давності та обґрунтованості позову.

30 квітня 2026 року підготовче провадження в справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав зазначених у ньому.

Представник відповідача у попередньому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у відзиві.

В судове засідання призначене на 25.06.2026 представник відповідача не з`явився, просив розглянути справу без його участі, відмовити в задоволенні позову, застосувати позовну давність, при цьому відмовився від виклику та допиту свідка ОСОБА_4 та дослідження аудіо запису телефонних розмов між сторонами.

Суд, вислухавши представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, висновує наступне.

Судом встановлено, що 08.04.2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_2 був укладений Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320686500:03:001:0203, площею (га) 5, 0316, зареєстрований 24.04.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Близнюківського управління юстиції Харківської області Іваненко Юлією Іванівною, індексний номер у реєстрі №1934090.

Згідно п. 4.1 Договору, виплата орендної плати орендодавцю відбувається у грошовій формі, з розрахунку 3 (три) відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік оренди.

Згідно п. 4.4 Договору, в рахунок орендної плати може відбуватися передача продукції та надаватися послуги, що має оформлятися відповідними актами.

Розмір орендної плати, у відповідності до п.4.5. Договору, сторонами не переглядався, про що свідчить відсутність державної реєстрації додаткової угоди.

Згідно витягу з ЄРДР 11.02.2026 року до Лозівської окружної прокуратури Харківської області надійшла ухвала слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області № 629/972/26 від 05.02.2026, щодо зобов`язання внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 про заволодіння чужим майном або права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) з боку ФОП ОСОБА_3 , що виразилось на думку заявника у не сплаті протягом тривалого часу орендної плати за користування земельної ділянки № 6320686500:03:001:0203 площею 5,0316 га.

З відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 30.06.2025 р., вбачається інформація щодо нарахування ФОП ОСОБА_3 доходу позивачу як орендодавцю земельної ділянки у загальному розмірі 70 415, 86 грн. за 2013-2024рр.

З наданої відповідачем відомості про суми нарахованого доходу за формою 4ДФ від 19.01.2026 вбачається відображення нарахування ФОП ОСОБА_3 позивачу доходу як орендодавцю земельної ділянки. Так, було нараховано позивачу орендну плату за 2025 рік в сумі 8500 грн.

Правовідносини зі сплати орендної плати за 2026 рік судом не розглядаються, оскільки виходять за предмет та підстави позову (спірним є періоди з 2013 рік по 2025 рік включно), у зв`язку з чим письмові докази надані відповідачем за цей період є неналежними.

Щодо доводів відповідача про те, що наявна в матеріалах справи податкова звітність та показання свідків підтверджують сплату відповідачем позивачу орендної плати за 2013-2025 роки.

Згідно підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

З вищенаведеної норми ПК України вбачається, що податкова звітність може містити відомості про нарахований, але не виплачений доход податковим агентом, в даному випадку відповідачем по справі. Тобто податкова звітність, яка наявна в матеріалах справи, не є тим беззаперечним доказом, яка підтверджує саме виплату орендної плати позивачу відповідачем.

Крім того, відповідно до п. 1 Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13 травня 2021 року № 261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2021 р. за № 865/36487, відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести облік доходів і витрат. На підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/ понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно п.п. 1,2 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481, який діяв на протязі 2013-2021 років до набрання чинності Порядком від 13 травня 2021 року № 261, відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.

З вищенаведених норм вбачається, що облік доходів та витрат для відповідача як ФОП повинен вестись виключно на підставі первинних документів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов`язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13.02.2013 р. у справі № 6-170цс12).

Отже, саме відповідач у справі має доводити у суді відсутність своєї вини у невиконанні зобов`язання за договорами оренди з внесення орендної плати або ж довести факт виконання ним даного зобов`язання.

Приписами ст.. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, суд зазначає, що обставини виплати орендної плати позивачу за 2013-2025 роки повинні підтверджуватись первинними документами.

Проте, відповідач заперечуючи проти позовних вимог не надав суду жодного первинного документу, який би підтверджував саме виплату позивачу орендної плати за 2013-2025 роки, а не її нарахування.

Щодо показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які надані в судовому засіданні про те, що вони працювали у ФОП ОСОБА_3 під час сезонних робіт зі збирання врожаю та перевозили с/г продукцію (пшеницю) за місцем мешкання ОСОБА_2 у село Роздолівка, Близнюківського району, Харківської області. Вказана с/г продукція відвантажувалась ОСОБА_2 в якості оплати за оренду земельної ділянки. А також показань свідка ОСОБА_8 , які надані в судовому засіданні про те, що вона була присутня під час зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_2 . На цій зустрічі відповідач передав позивачу 24000 грн. в якості орендної плати за земельну ділянку. Розписка з цього приводу не складалась.

Суд зауважує, що показаннями вищенаведених свідків не можуть підтверджуватись обставини саме виплати орендної плати позивачу за 2013-2025 роки, оскільки такі обставини мають бути підтверджені певними засобами доказування, в даному випадку первинними документами.

У зв`язку з викладеним, суд вважає показання свідків (недопустимими, недостовірними та недостатніми доказами) та податкову звітність, яка наявна в матеріалах справи (недопустимими та недостатніми доказами), які б підтверджували саме виплату орендної плати позивачу відповідачем за 2013-2025 роки.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи доказів виплати орендної плати позивачу відповідачем за 2013-2025 роки, підтверджує факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

Щодо доводів представника позивача про поважність причин пропуску позовної давності та заяви про застосування наслідків пропуску загальної позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Повивач звернувся з вимогою про стягнення орендної плати за період 2013- 2025рр.

Враховуючи, що орендна плата має періодичний характер та сплачується до 31 грудня кожного року оренди (п.4.3. Договору), перебіг позовної давності за кожним періодичним платежем починається після 31.12. поточного року і завершується через три роки після спливу вказаної дати.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон № 540-IX набрав чинності 02.04.2020 року.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі – Закон №4434), який набрав чинності з 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», який передбачав зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану, виключений, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Враховуючи загальну позовну давність тривалістю у три роки, продовження та зупинення строків позовної давності, станом на дату звернення з позовом (01.04.2026) спливли строки позовної давності за вимогою про стягнення орендної плати за період 2013 – 2016рр.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що не може бути визнана судом поважною причиною пропущення позивачем позовної давності за 2013-2016рр. його перебування у статусі пенсіонера. Перебування позивача на обліку в Лозівському об`єднаному управлінні ПФУ в Харківській області жодним чином не перешкоджало звернутися з 2013 року за правовою допомогою. Однак позивач не скористався вказаним правом, і лише у 2026 році звернувся до суду.

Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість у цій справі позивач не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений законодавством строк. Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

Таким чином, суд застосовує наслідки спливу загальної позовної давності до спірних правовідносин за 2013-2016 роки, згідно письмової заяви відповідача.

Щодо позовних вимог за 2017-2025 роки, суд висновує наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 9 ст. 93 ЗК України також встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, умов платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Згідно п. 4.1 Договору оренди землі від 08.04.2013, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, що складає 3 (три) відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік оренди та становить 3603, 14 грн.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням (без урахування) індексів інфляції.

Здійснюючи тлумачення п. 4.2. Договору суд керується правилом contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав або запропонував) та зазначає, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до пункту 4.3. Договору орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року оренди.

Суд зазначає, що базою для нарахування орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки. Так, згідно витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивача від 22.03.2013 – ця оцінка складає 120104, 70 грн., тобто 3 % складають – 3603,14 грн., що співпадає з сумою, яка визначена в п. 4.1. Договору.

В матеріалах справи відсутні відомості про інший розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивача за інші періоди (2014-2025 роки), тому базою для нарахування орендної плати суд визнає лише цю нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 120104, 70 грн.

Розмір орендної плати, у відповідності до п. 4.5. Договору, сторонами не переглядався, про що свідчить відсутність державної реєстрації додаткової угоди.

Суд зазначає, що орендна плата сплачується за конкретний рік, у зв`язку з чим за умовами Договору, індекс інфляції повинен застосовуватись тільки за цей конкретний рік.

Застосування індексу інфляції до нормативно грошової оцінки землі, як на цьому наполягає представник позивача у своєму розрахунку (орендна плата за поточний рік вираховується ним шляхом перемноження індексу інфляції та орендної плати за передній рік, при цьому в суму орендної плати за попередній рік вже входить індекс інфляції за попередній рік), суперечить умовам Договору, оскільки у п. 4.2 Договору зазначено, що індекс інфляції застосовується саме до розміру орендної плати.

Сума орендної плати за 2017 рік з урахуванням індексу інфляції за 2017 рік, яка підлягає до виплати позивачу складає: 3603,14 грн.*113,7/100=4096,77 грн. з вирахуванням відповідачем, як податковим агентом, із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Сума орендної плати за 2018 рік з урахуванням індексу інфляції за 2018 рік, яка підлягає до виплати позивачу складає: 3603,14 грн.*109,8/100=3956,25 грн. з вирахуванням відповідачем, як податковим агентом, із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Сума орендної плати за 2019 рік з урахуванням індексу інфляції за 2019 рік, яка підлягає до виплати позивачу складає: 3603,14 грн.*104,1/100=3750,87 грн. з вирахуванням відповідачем, як податковим агентом, із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Сума орендної плати за 2020 рік з урахуванням індексу інфляції за 2020 рік, яка підлягає до виплати позивачу складає: 3603,14 грн.*105,0/100=3783,30 грн. з вирахуванням відповідачем, як податковим агентом, із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Сума орендної плати за 2021 рік з урахуванням індексу інфляції за 2021 рік, яка підлягає до виплати позивачу складає: 3603,14 грн.*110,0/100=3963,45 грн. з вирахуванням відповідачем, як податковим агентом, із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Сума орендної плати за 2022 рік з урахуванням індексу інфляції за 2022 рік, яка підлягає до виплати позивачу складає: 3603,14 грн.*126,6/100=4561,58 грн. з вирахуванням відповідачем, як податковим агентом, із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Сума орендної плати за 2023 рік з урахуванням індексу інфляції за 2023 рік, яка підлягає до виплати позивачу складає: 3603,14 грн.*105,1/100=3786,90 грн. з вирахуванням відповідачем, як податковим агентом, із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Сума орендної плати за 2024 рік з урахуванням індексу інфляції за 2024 рік, яка підлягає до виплати позивачу складає: 3603,14 грн.*112,0/100=4035,52 грн. з вирахуванням відповідачем, як податковим агентом, із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Сума орендної плати за 2025 рік з урахуванням індексу інфляції за 2025 рік, яка підлягає до виплати позивачу складає: 3603,14 грн.*108,0/100=3891,39 грн. з вирахуванням відповідачем, як податковим агентом, із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Загалом заборгованість з орендної плати за 2017-2025 роки складає 35826 грн. 03 коп. з вирахуванням відповідачем, як податковим агентом, із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (30,42%).

Питання щодо судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (30,42%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте суд зазначає, що представник позивача не надав суду детальний опис робіт виконаних ним. Такий детальний опис не був наданий і представником відповідача.

Таким чином, підстави для стягнення витрат з правничої допомоги з відповідача на користь позивача та з позивача на користь відповідача, відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди – задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за 2017-2025 роки у загальному розмірі 35826 (тридцять п`ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 03 коп. з вирахуванням ФОП ОСОБА_3 , як податковим агентом, із цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 323 (триста двадцять три) грн. 96 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч.2ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 25.06.2026 року.

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя С.П. Масло