Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №394/153/26 — Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

25.06.2026 № 394/153/26

2/394/236/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Краснопольської Л.П.

за участю секретаря судового засідання Довгій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Новоархангельську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за борговою розпискою,-

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій учасників справи.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за борговою розпискою, зазначивши в позові про те, що 13.03.2024 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 1000 (одна тисяча) доларів США на строк до жовтня 2024 року, зі сплатою – 8% за користування позикою. На підтвердження чого ОСОБА_2 надав позивачеві боргову розписку, в якій зазначені основні умови договору. Позивач умови договору щодо надання грошових коштів виконав. Разом з тим відповідач, взяті на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів та процентів за користування позикою, у строк, обумовлений договором позики, не виконав.

Просив стягнути з відповідача на його користь, суму боргу в розмірі еквівалентному 1000 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення суду, а також просив стягнути нараховані на суму заборгованості відсотки в сумі еквівалентній 1680 доларів США на день виконання рішення суду.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03.03.2026 року було відкрито провадження у справі, з призначенням підготовчого судового засідання та викликом сторін.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25.05.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, в разі неявки відповідача, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про день, час і місце судового засідання, шляхом розміщення 03.03.2026 року, 20.04.2026 року, 25.05.2026 року на офіційному вебпорталі «Судова влада України» оголошення про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження, чи місце роботи якого не відоме. Відзив від відповідача не надходив.

Враховуючи, що відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його у даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що предметом спору в даному провадженні є договірні зобов`язання. Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків:

Судом встановлено, що 13.03.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 1000 (одна тисяча) доларів США на строк до жовтня 2024 року, зі сплатою - 8% за користування позикою, що підтверджується оригіналом розписки ОСОБА_2 , в якій зазначені основні умови договору (а.с. 5).

При розгляді даної заяви судом застосовані норми права

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у зобов`язанні належним чином.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривні; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В ч. 3 ст. 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до висновку викладеного в Постанові від 04.07.2018 по справі № 761/12665/14-ц Велика Палата Верховного Суду, у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні; перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки ці санкції є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, що виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Мотиви суду

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить про те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дату отримання коштів. На підтвердження факту укладення договору позики позивач надав оригінал боргової розписки, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 5).

Дослідивши оригінал боргової розписки, оцінивши її зміст, а доказів неправомірного володіння ним розпискою відповідач суду не надав, суд дійшов висновку про те, що між сторонами існують правовідносини, що виникли з договору позики.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання відповідачем не виконане.

Як було встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути позику в жовтні 2024 року, однак, після спливу зазначеного терміну і до моменту звернення позивача до суду, свої зобов`язання за договором позики не виконав.

Щодо вимоги позивача про стягнення зі ОСОБА_2 на користь позивача нарахованих на суму заборгованості відсотків в розмірі 1680,00 доларів США.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наданим оригіналом боргової розписки від 13.03.2024 року, чітко визначено розмір та порядок одержання процентів. Так, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США, зі сплатою – 8% за користування позикою; строк, в який відповідач зобов`язується повернути отриману грошову суму - жовтень 2024 року.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12: право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення боргу.

Відповідно стягнення процентів за користування позикою можливе виключно в межах строків договору позики, тобто з 13.03.2024 року по жовтень 2024 року включно. Після закінчення строку договору позики, правомірне користування коштами припиняється. З цього моменту замість договірних процентів за ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на стягнення санкцій, за порушення зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом позики у розмірі 1000 доларів США, що в еквіваленті до валюти України становить 44882,00 грн., а також заборгованість за нарахованими відсотками за період з березня по жовтень 2024 року включно, в розмірі - 560,00 доларів США, що в еквіваленті до валюти України становить - 25 135,35 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 207, 509, 526, 527, 530, 545, 598, 625, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 761/12665/14-ц, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, ст.ст. 10, 12, 77, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за борговою розпискою – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі – 1000 доларів США, що в еквіваленті до валюти України становить 44882 (сорок чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) гривні 00 коп., а також заборгованість за нарахованими відсотками, в межах укладеного договору позики в розмірі - 560,00 доларів США, що в еквіваленті валюті України - 25 135,35 гривень

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривен.ь

Роз`яснити відповідачу, що у відповідності до ст. 287 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його прошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ID-паспорт громадяна України № НОМЕР_1 , виданий 3525 12.04.2018 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: