Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №345/950/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/950/26

Провадження № 2/345/1217/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка подана в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей, які навчаються,

в с т а н о в и в :

18.02.2026 ОСОБА_2 через свого представника звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням поданої заяви про усунення недоліків просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 29 845,00 грн понесених додаткових витрат на утримання дітей, а також стягувати з відповідача на свою користь аліментів у твердій грошовій сумі розміром 6 000,00 грн на кожну дитину щомісячно на весь період навчання сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 , але не більше як до досягнення дітьми 23-річного віку, починаючи з дати подання позову.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що сторони у цій справі перебували в шлюбі, який розірвано на підставі рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області 26.02.2013. Від цього шлюбу у них є діти: син ОСОБА_4 і донька ОСОБА_5 , які народилися ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через відсутність належної матеріальної підтримки від батька дітей за рішенням суду з відповідача стягувалися аліменти, останній раз – 2 000,00 грн щомісячно на кожну дитину. На час пред`явлення цього позову діти стали повнолітніми, тому стягнення аліментів припинено. Ще до дня набуття ними повноліття діти були зараховані на навчання у вищі освітні заклади, де навчаються й сьогодні. Форма навчання – платна (у першому 2025-2026 навчальному році вартість навчання сина – 55 000,00 грн, доньки – 64 375,00 грн). Позивачка самостійно оплатила вартість усього навчання ще до дня досягнення дітьми повноліття, натомість відповідач участі в цьому не брав. Просить ухвалити рішення суду про стягнення з відповідача вартість навчання спільних з ним дітей за перший семестр відповідного навчального року, що загалом становить 29 845,00 грн.

Крім того, сторона позивача зазначає, що відповідач не може бути без дієвим спостерігачем та повинен брати участь в наданні матеріальної підтримки повнолітнім дітям, які навчаються на стаціонарі навчальних закладів, ніде не працюють та не мають власного заробітку. На переконання позивачки, відповідач має заробіток, хоча й неофіційний, має в користуванні автомобілі, житловий будинок, де проживає з новою дружиною. Відповідач має ще один будинок в м. Миколаєві Миколаївської області. Відомості щодо неофіційного доходу колишнього чоловіка вона знає зі слів дітей. Просить стягнути з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 6 000,00 грн щомісячно на кожну дитину, на весь час їхнього навчання, але не більше як до досягнення ними віку 23-ох років.

Відповідач в судові засідання не з`являвся з невідомих для суду причин, однак його інтереси представляла адвокат Дарморіс О.М.

Ухвалою суду від 04.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено відкрите підготовче судове засідання з участю сторін в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

В надісланому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.44-53) представник відповідача позов заперечила повністю. Наголошує, що згідно з вимогами ч.1 ст. 185 Сімейного кодексу України (далі – СК України) обов`язок матері (батька) щодо участі в додаткових витратах на дитину виникає лише в тому разі, якщо такі витрати викликані особливими обставинами, перелік яких законодавець вичерпно не наводить. Попри індивідуальність кожної спірної ситуації в цій справі важливе значення має насамперед факт неузгодження ОСОБА_2 з колишнім чоловіком ОСОБА_3 форми навчання їхніх спільних дітей. Водночас автор поданого відзиву зазначає, що у позовній заяві не наведено виклад особливих обставин, які б вказували на неможливість навчання дітей за кошти державного бюджету. Щодо вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітніх дітей, то сторона відповідача мала б надати докази матеріального стану і стану здоров`я дітей, а також інформацію про наявність у відповідача дітей від другого шлюбу. Особливу увагу звертає суду на факт відсутності у ОСОБА_3 джерел доходів, нерухомого майна та заробітку. Відповідач проживає спільно з матір`ю ОСОБА_6 , має на утриманні сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки мають пенсію, а дружина невелику заробітну плату. Жодних інших доходів немає. Відповідач здійснює постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Просить врахувати зазначені обставини, посилаючись на вимоги ст.199-200 СК України. Водночас, представником відповідача надано до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги від 12.03.2026 разом з копією платіжної інструкції від того самого дня, яка підтверджує сплату ОСОБА_3 через АТ КБ «Приватбанк» авансовим платежем одноразово 12 000,00 грн за послуги адвоката під час розгляду судом цивільної справи.

У відповіді на відзив від 03.04.2026 (а.с.75-77) адвокат Іванів О.Б. зазначає, що перед вступом на навчання у 2025 році діти сторін уже навчалися на платній формі навчання в коледжі Університету короля Данила (м. Івано-Франківськ). Половину цих витрат відповідач завжди брав на себе, тому позивачка не переживала за подальше навчання дітей вже у вищих навчальних закладах. Мати відповідача отримала ІІ групу інвалідності в квітні 2025 року, при цьому у віці 74 роки. Догляд за нею відповідач оформив лише в січні 2026 року, тому й змінилися радикально його погляди на фінансову участь в навчанні дітей (до досягнення дітьми повноліття відповідач активно користувався відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації, мотивуючи це наявністю у нього 3-ох дітей на утриманні).

В запереченні на відповідь на відзив (а.с.95-97) адвокат Дарморіс О.М. заперечила факт наявності у відповідача якихось не облікованих доходів з мотивів недоведеності згаданих обставин. До заперечень додала копію постанови державного виконавця від 25.02.2026 про закінчення виконавчого провадження з примусового стягнення аліментів на утримання дітей сторін із вказівкою на відсутність залишку нестягнутої з боржника ОСОБА_3 суми за виконавчим документом.

Ухвалою суду від 20.04.2026 підготовче провадження у справі закрито.

В судовому засіданні 15.05.2026 представник позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав. Надалі подав заяву від 19.05.2026 про розгляд справи без участі сторони позивача. Просив додатково долучити до матеріалів справи копію довідки про форму навчання сина позивачки, оскільки це питання потребує лише додаткового підтвердження з огляду на показання ОСОБА_8 під час його допиту як свідка в попередньому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 22.05.2026 витребувано від адміністрації Держприкордонслужби інформацію щодо перетину кордону ОСОБА_3 з 01.01.2022 до теперішнього часу, оскільки клопотання про отримання цих доказів за допомогою суду надійшло одночасно з позовною заявою ОСОБА_2 . Відтак, у розгляді справи судом оголошено перерву. Витребувана інформація надійшла до суду 11.06.2026.

Відповідач та його представник в судові засідання не з`являлися, проте у відзиві на позовну заяву адвокат Дарморіс О.М. не заперечувала щодо розгляду справи в цілому без їхньої участі.

В судовому засіданні 15.06.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини цього рішення, виготовлення повного тексту якого відкладено на строк не більше десяти днів.

Судом установлено, що сторони в справі є батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зареєстровані та проживають з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданими до матеріалів справи засвідченими копіями свідоцтв про народження дітей та довідками про реєстрацію їхнього місця проживання ф. 13 (а.с.6-7,14-15).

Однак з наявної копії рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.02.2013 у справі № 345/5402/12 вбачається, що шлюб між сторонами у цій справі розірвано (а.с.26).

З 18.04.2024 ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.04.2024 (а.с.30).

Відповідно до копії виконавчого листа № 345/4049/21 від 29.07.2022 (а.с.27) Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області збільшено розмір аліментів у твердій грошовій сумі до 2 000,00 грн щомісячно, які стягувалися з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з копією розрахунку сум нарахованого доходу застрахованій особі у першому кварталі 2025 року ОСОБА_2 щомісячно нараховувався дохід розміром 8 000,00 грн.

Згідно з копіями укладених та підписаних ОСОБА_2 договорів про навчання, а також про оплату освітньої послуги з підготовки бакалавра, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 навчаються за очною формою навчання в Університеті короля Данила (м.Івано-Франківськ) та Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка за спеціальностями будівництво та цивільна інженерія, журналістика відповідно Вартість навчання сина позивачки ОСОБА_8 у 2025-2026 році становить 55 000,00 грн, доньки ОСОБА_9 – 64 375,00 грн. Рік завершення навчання обидвох дітей – 2028/2029 (а.с.8-11,16-18).

ОСОБА_2 орендує в фізичної особи ОСОБА_11 двокімнатну квартиру в АДРЕСА_2 строком на 12 місяців згідно з договором оренди квартири від 16.08.2025. Місячний розмір орендної плати – 16 000,00 грн (а.с.19).

Відповідно до копії наданої стороною позивача платіжної інструкції від 26.08.2025 (фактичний платник ОСОБА_2 ) на користь Університету короля Данила за навчання студента ОСОБА_12 сплачено 55 000,00 грн (а.с.13); за платіжною інструкцією від 07.08.2025 вартість сплаченої ОСОБА_2 освітньої послуги за половину 2025-2026 навчального року студентки ОСОБА_9 становить 32 190,00 грн. Друга половина визначених договором із освітнім закладом послуг внесена ОСОБА_2 08.01.2026, що підтверджується копією квитанції АТ КБ «Приватбанк» (а.с.22-23).

До матеріалів справи стороною позивача долучено також копії укладених ОСОБА_2 з Університетом короля Данила договорів про надання освітніх послуг з підготовки бакалаврів за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія», «Готельно-ресторанна справа» від 03.07.2023 дітей сторін у справі з встановленим розміром оплати за навчання починаючи з 23 000,00 грн до 39 700,00 грн щорічно (розмір плати за навчання у коледжі Університету в 2025-2026 навчальному році за кожну дитину становить 33 100,00 грн). При цьому в 2023/2025 навчальних роках батьком дітей ОСОБА_3 внесено на користь навчального закладу половину вартості освітньої послуги, що підтверджується копіями платіжних інструкцій (а.с.79-86).

Згідно з випискою КНП «1-ге територіальне медичне об`єднання м.Львова» від 18.02.2025, виписками та довідкою КНП «Калуська ЦРЛ» від 09.04.2025 (а.с.87-88) ОСОБА_2 надавалася медична допомога у вигляді оперативного втручання після загострення хвороби відділу хребта, пацієнтка хворіла близько одного року та виписана з незначним суб`єктивним покращенням. Потребує подальшого лікування під наглядом невропатолога, реабілітолога та сімейного лікаря за місцем проживання.

Установлено, що відповідач ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 з 15.11.2016, від якого у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд не володіє даними щодо фактичного проживання відповідача з сім`єю, проте згідно з копією довідки № 201 від 11.03.2026 ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання з батьками ОСОБА_6 , 1952 року народження, та ОСОБА_14 , 1950 року народження, за адресою: АДРЕСА_3 .Батьки відповідача отримують пенсію, розмір якої варіюється 5,3 до 9,7 тис. грн щомісячно. Дружина відповідача отримує заробітну плату близько 13,0 тис грн, натомість ОСОБА_3 згідно з даними реєстру фізичних осіб – платників податку будь-яких доходів з січня 2024 року до січня 2026 року не отримував. Так само за відповідачем виходячи із наданих за пошуковим параметром РНОКПП не зареєстровано на праві власності об`єктів нерухомого майна (а.с.54,58,64-69).

Із витягу експертної команди КНП «Козівська ЦРЛ» Козівської селищної ради від 14.04.2025 вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 09.04.2025 встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності. Мати відповідача за висновком ЛКК КНП «Бережанська ЦРЛ» № 48 від 20.01.2026 потребує постійного стороннього догляду терміном на 1 рік. За зверненням ОСОБА_3 . Актом № 11 від 27.01.2026 підтверджено, що відповідач здійснює постійний догляд за своєю матір`ю (а.с.60-63).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили суду, що спілкували з батьком останній раз 2-2,5 роки тому. Тоді від допомагав їм грішми під час навчання в коледжі Університету короля Данила. Крім того, батько сплачував аліменти на підставі рішення суду. Останній раз вони були у батька 8-9 років тому. Зі слів їхньої зведеної сестри ОСОБА_15 (інша донька батька), з якою вони можуть спілкуватися телефоном, батько їй розказував, що має власну будівельну фірму, яка здійснює свою діяльність поза межами м.Бережани. Батько знав, що їм потрібна вища освіта та лише нарікав про надмірну вартість навчання в коледжі. За останні роки він жодного разу не телефонував, а коли робив це, то часто вживав нецензурну лексику. Мати ОСОБА_2 поїхала закордон, де тяжко працює, щоб мати змогу оплачувати їхнє навчання в університетах. Проте допомогу матері надає її чоловік – вітчим ОСОБА_16 .

Зваживши на позицію сторін та їхніх представників, дослідивши письмові докази в справі, суд доходить до висновку про можливість часткового задоволення позову з таких підстав.

Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ч. 7 ст. 8 СК України передбачають, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини).

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Аналогічна норма викладена у ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства".

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3ст. 51 Конституції України).

Згідно з ст. 18 Конвенції ООН про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.1,2 ст. 182 СК України).

Відповідно до приписів ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, матеріальний закон не визначає вичерпного переліку особливих обставин, за наявності яких один із батьків, зокрема той, який сплачує присуджені судом аліменти, зобов`язаний брати участь в додаткових витратах на дитину.

На переконання суду, особливість вищенаведених обставин є оціночною категорією, проте розвиток здібностей дитини законодавець прямо відносить до таких обставин (мова може йти про різнопланові задатки дитини, які розвиваються в процесі навчання чи активної діяльності).

Сторона позивач стверджує, що витрати на платне навчання дитини у навчальному закладі можуть згідно з висновком Верховного Суду від 04.12.2019 (справа № 320/383/19) підтверджувати наявність особливих обставин, за наявності яких можуть виникати додаткові витрати на дитину, з чим погоджується й суд в цій справі. Ключове значення в спірній ситуації, яка потребує об`єктивної правової оцінки з боку суду, є наявність згоди другого з батьків щодо необхідності понесення цих витрат, адже відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою та чи проживають вони з дитиною.

З установлених фактичних обставин у цій справі вбачається, що ОСОБА_3 узгоджував з колишньою дружиною та матір`ю своїх дітей його участь в сплаті половини вартості їхнього навчання в колежі університету за очною формою навчання, яке мало тривати до завершення 2028/2029. Підтвердженням цьому слугує той факт, що відповідач добровільно покривав відповідну частину цих витрат.

Проте у цій справі суду належить вирішити лише спір щодо стягнення половини вартості навчання дітей сторін, внесених позивачкою як плату за навчання у 2025-2026 навчальному році до набуття дітьми повноліття.

Тим не менше суд зауважує, що за домовленістю батьків у відповідному навчальному році мало бути сплачено лише 33 100,00 грн за кожну дитину. Доказів узгодження між ними істотного зростання вартості навчання дітей в університетах починаючи з 2025 року стороною позивача не надано. Суд не може із наданих сторонами доказів дійти до іншого об`єктивного висновку, тому вважає за можливе стягнути з відповідача лише половину від раніше узгодженого між батьками розміру плати за навчання дітей у першому семестрі 2025/2026 навчального року, оскільки 29.01.2026 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 досягли повноліття (інша половина залишається за матір`ю).

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача аліментів на час навчання повнолітніх дітей сторін у справі, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, а також інші важливі обставини.

Відповідно до приписів ст. 199-201 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми лише ст. 187,189-192 ,194-197 цього Кодексу. Водночас, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, №31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст. 182 СК України).

Таким чином, обставини, що мають враховуватися судом при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання та не мають самостійного заробітку (доходу), перераховані безпосередньо у вищенаведеній частині статті СК України.

Суд може не брати до уваги дохід платника аліментів, якщо доведено факт понесення ним витрат, які перевищують його заробіток за відсутності офіційних джерел походження коштів (ч.3 ст.182 Кодексу).

Вирішуючи цей спір суд зважає на те, що мати відповідача є дійсно непрацездатною особою, хоча до суду не надано доказів існування обставин, які обмежують істотно працездатність платника аліментів або доказів існування інших обставин, які перешкоджають йому працювати і отримувати стабільний дохід. На утриманні відповідача перебуває малолітній син від другого шлюбу.

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум для працездатної особи в розмірі 3328,00 грн на місяць.

Зважаючи на встановлені обставини цієї справи (навіть через відсутність офіційного доходу відповідач у 2023-2024 роках якимось чином сплачував половину вартості навчання дітей в коледжі, недоведеність існування в нього активів у вигляді нерухомого майна чи цінного рухомого майна, корпоративних прав, понесених витрати без підтвердження джерел надходження коштів для придбання майна на суму понад десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, наявність непрацездатної матері), суд не має об`єктивних підстав на ухвалення рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у заявленому розмірі 6 000,00 грн щомісячно на кожну дитину, тобто в значно більшому, ніж прожитковий мінімум на працездатну повнолітню особу.

Суд враховує, що мати дітей одноосібно сплачує вартість їхнього навчання, проживання доньки в орендованій квартирі та здійснює іншу супутні витрати, хоча перенесла в минулому році оперативне втручання і потребує подальшого лікування та спостереження лікарів за місцем проживання.

Мати дітей також не має офіційних доходів, які б дозволяли їй самотужки забезпечити нормальні умови життя, розвитку, харчування та навчання дітей; значно зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, що створює для позивачки додаткове навантаження з матеріального утримання повнолітніх сина і доньки, які продовжують навчання, у зв`язку з чим з`являється певний дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва батьки для розвитку своїх дітей.

Розподіл судових витрат.

Позивачка від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, а також стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_3 звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Тому з відповідача в дохід держави необхідно стягнути за результатами розгляду справи судовий збір у даній категорії справ за дві позовні вимоги в розмірі 1 373,53 грн. виходячи із розміру задоволених позовних вимог (51,59% ціни позову).

Вирішуючи питання про розподілу витрат ОСОБА_3 на правничу допомогу суд керується тим, що відповідно до приписів ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення належить до основних засад цивільного судочинства (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, визначаються згідно з умовами договору та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою, та підлягають розподілу (п.1 ч.3 ст.133, п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Однак розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.4-6 ст.137 цього ж Кодексу).

Таким чином, навіть за наявності клопотання протилежної сторони в цивільному процесі про зменшення витрат на професійну правничу допомогу вирішення зазначеного питання належить до дискреційних повноважень суду. У разі наявності відповідного клопотання суд не вправі відмовити стороні, яка понесла витрати на правничу допомогу, в їх стягненні повністю з іншої сторони, а лише зменшити такі витрати під час їх розподілу за результатами судового розгляду.

Суд враховує, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка сформульована у постанові від 16.11.2022 (справа № 922/1964/21), вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу навіть з власної ініціативи суд вправі зменшити розмір таких витрат.

Попри те, що вказана правова позиція суду касаційної інстанції стосується особливостей застосування положень ч.5 ст. 129 ГПК України, аналогічна за змістом норма міститься у ч.3 ст.141 ЦПК України, на чому окремо наголошується у відповідній постанові цього суду.

Зміст відповідної правової позиції зводиться до того, що на відміну від загальних правил розподілу судових витрат, які діють залежно від результатів судового розгляду, за клопотанням сторони чи з ініціативи суду, враховуючи критерії, закріплені у ч.3 ст.141 ЦПК України, суд може у буквальному розумінні відступити від загального правила та зменшити чи взагалі не стягувати витрати на професійну правничу допомогу (п.112-114).

За своїм змістом правила ч.3 ст. 141 ЦПК України є відступом від загального правила. Крім того, на предмет відповідності критеріям, які вказані у цій частині статті Кодексу, суд має оцінювати поведінку, дії чи бездіяльність обох сторін (п.115 згаданої вище постанови касаційного суду).

Тим не менше, у відповідній правовій позиції вказано про можливість врахування судом критеріїв необґрунтованості чи непропорційності витрат на правничу допомогу ціні позову, затягування розгляду справи, небажання чи уникнення можливості досудового врегулювання спору мирним шляхом з урахуванням конкретних обставин справи, що дає суду можливість не присуджувати повністю або частково такі витрати, що понесені стороною, не на користь якої вирішено спір, з протилежної сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (принцип добросовісності у поведінці сторони може превалювати над результатом судового розгляду). До того ж, відповідне рішення суд вправі ухвалити навіть з власної ініціативи, про що суд вказував раніше.

Водночас, питання співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, які витрачено адвокатом, обсягом роботи (послуг) останнього та ціною позову передбачена також у ч.4 ст. 137 ЦПК України; за наявності такої неспівмірності суд має право винятково зменшити розмір витрат на правничу допомогу, але тільки за клопотанням іншої сторони, про що частково зазначено вище у цьому додатковому рішенні.

Отже, передбачені у ч.4-6 ст.137 та ч.3 ст.141 ЦПК України правила регулюють дещо різні правовідносини, перші з яких не мають стосунку до добросовісності поведінки, обґрунтованості дій та рішень сторін у справі.

Суд додатково зазначає, що для приватного права є притаманною така властивість як розумність, яка характерна для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту і тлумачення не лише норм матеріального, але й процесуального права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц та від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 від 05.09.2022 та інші).

Стороною відповідача надано копію договору № 34 від 12.03.2026 про надання правничої допомоги з копією платіжної інструкції про сплату 12 000,00 грн в рахунок взятих на себе зобов`язань за відповідним договором (а.с.70-72).

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші (крім судового збору) витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, сторона відповідача не може претендувати на на компенсацію з ОСОБА_2 за результатами судового розгляду більше 6 190,80 грн (12 000,00х0,5159).

З п.2.3. договору про надання правничої допомоги від 12.03.2026 вбачається, що перелік і вартість кожної окремої послуги, наданої адвокатом, встановлюється відповідно актів про прийом-передачу виконаних робіт (наданих послуг), що є невід`ємною частиною договору. Проте до матеріалів справи відповідних актів не надано, що могло б стати підставою для відмови у компенсації відповідачу понесених витрат. Водночас, суд вважає витрати відповідача на правничу допомогу реальними, не вдаючись у формальні положення укладеного з ним договору, адже передбачені ним акти наданих послуг могли складатися в будь-який час.

Суд також враховує, що поведінка відповідача не може вважатися бездоганною в контексті обставин цієї справи, який попри узгодження з позивачкою його фінансовій участі в навчанні дітей повністю припинив надання їм будь-якої матеріальної допомоги в 2025 році; незважаючи на твердження щодо відсутності у відповідача доходів, у тому числі через постійний догляд за матір`ю, ОСОБА_3 сплатив одноразово авансовим платежем 12 000,00 грн в день укладення договору з адвокатом та сплачував раніше половину вартості навчання обидвох дітей в коледжі університету.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, поведінку відповідача, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності з урахуванням конкретних обставин цієї справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони відповідача.

Питання розподілу понесених стороною позивача витрат на правничу допомогу суд вирішить у спосіб ухвалення додаткового судового рішення з огляду на подану адвокатом Іванівим О.Б. заяву в порядку ч.8 ст. 143 ЦПК України (а.с.107) та за наявності для цього підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст. 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 ( АДРЕСА_5 ) додаткові витрати на навчання дітей в розмірі 16 550,00 грн.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 ( АДРЕСА_5 ) аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі 3 000,00 грн щомісячно на кожну дитину на весь період навчання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не більше як до досягнення дітьми 23-х річного віку. Стягнення аліментів розпочати з 18.02.2026.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1 373,53 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено та підписано 25.06.2026.

Суддя