Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №342/91/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/91/26

Провадження № 2/342/345/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Федів Л.М.,

секретаря судового засідання Москалюк А.Р.

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Городенківського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь повнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, щомісячно аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі по 6000,00 гривень до припинення навчання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнення аліментів розпочати з моменту звернення до суду. У заяві покликається на те, що її батьком є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Шлюб між батьками розірвано. Після розлучення батьків, вона постійно проживала із мамою ОСОБА_3 . Батько сплачував аліменти на її утримання до досягнення нею повноліття. Відповідно до Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20.01.2021 у справі № 342/1463/20, суд ухвалив стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В даний час вона є студентом денної форми навчання Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, тому витрати за навчання, проїзд, проживання в м. Івано-Франківськ, на одяг, харчування тощо здійснюються виключно за рахунок матері. Згадані витрати щоразу збільшуються, а тому вона потребує матеріальної допомоги батька. При стрімкому рості цін, який зараз відбувається, все це потребує значних матеріальних витрат, а згідно закону участь батька у їх забезпеченні є його обов`язком, однак батько всупереч вимогам закону не приймає участі у покритті цих витрат нарівні з мамою. В зв`язку з продовженням навчання вона потребую матеріальної допомоги батька. Відповідач фізично здоровий, працездатний, має можливість надавати матеріальну допомогу.

Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

18.02.2026 до суду від відповідача поступив відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив позов задовольнити частково, стягувати з нього в користь позивача на період навчання, але не більше ніж до досягнення позивачкою 23 річного віку щомісячно аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень. В обгрунтування відзиву зазначено, що так, дійсно, позивач по справі є його дочкою. До досягнення нею повноліття він щомісячно сплачував аліменти на її утримання в сумі 2000 гривень згідно рішення Городенківського районного суду по справі № 342/1463/20. Заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Просив суд врахувати, що після розірвання шлюбу із матір`ю позивачки, він вдруге одружився, у нього зараз нова сім`я, в даний час у даному шлюбі народився син, ОСОБА_4 2022 року народження. Крім того, на його вихованні та забезпеченні знаходиться неповнолітня дочка його теперішньої дружини від її першого шлюбу ОСОБА_5 , 2013 року народження. Теперішня дружина ніде не працює, займається вихованням дітей, дружина з дітьми перебуває на його утриманні та забезпеченні. Вказує, що не є підприємцем, не є власником ніякого рухомого та нерухомого майна, та ніколи його не купляв, утримує сім`ю за рахунок тимчасових заробітків. Згідний сплачувати аліменти на утримання позивачки на період її навчання у розмірі 2000 (дві) тисячі гривень щомісячно, як це було до досягнення позивачкою повноліття.

03.03.2026 судове засідання відкладено за клопотанням позивача.

26.03.2026 судове засідання відкладено, у зв`язку з неявкою усіх учасників судового процесу.

26.03.2026 до суду поступила відповідь на відзив в якій позивач вказала, що враховуючи згоду відповідача сплачувати аліменти у розмірі 2000,00 грн, то звертає увагу на те, що вказана сума не достатня для забезпечення базових потреб на харчування, транспорт, комунальні послуги, одяг та витрати на навчальні матеріали. Мама немає можливості в повній мірі здійснювати всі витрати на її утримання. У зв`язку з навчанням вона потребує матеріальної допомоги, яку має надавати відповідач, оскільки не має можливості працювати у зв`язку із денною формою навчання, а відповідач, який є працездатною особою, має можливість надавати таку допомогу. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, долучити до матеріалів справи копії банківських виписок якими зафіксовано незначну частину витрат. Судовий розгляд даної справи проводити без її участі.

02.04.2026 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив згідно якого просив взяти до уваги вказані ним пояснення, міркування, аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив поясненнях, міркування і аргументах, які повністю їх спростовують. Вказує, що надані позивачем у відповіді на відзив виписки з банківських карток не є належними та недопустимими доказами, не містять інформації щодо предмета доказування по справі №342/91/26.

21.04.2026 судове засідання відкладено за клопотанням позивача.

12.05.2026 судове засідання відкладено для надання можливості відповідачу ознайомитись із доданими позивачкою до матеріалів справи доказами.

10.06.2026 ухвалою суду визнано обов`язкову явку та участь позивача в судове засідання для дачі особистих пояснень по суті справи.

У судовому засіданні 23.06.2026 позивач заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Просила вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 11 жовтня 2007 року складено відповідний актовий запис №17, її батьками є: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 11.10.2007 виконкомом Олієво-Королівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області.

Зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області по справі 342/1463/20 від 20.01.2021 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що аліменти ним згідно рішення суду по справі 342/1463/20 від 20.01.2021 сплачувалися до повноліття дочки щомісячно належним чином.

Позивач підтвердила вказаний факт у позовній заяві.

Згідно договору про надання освітніх послуг Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника №09-23/258 від 26.07.2023 встановлено, що між Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника державної форми власності в особі ректора ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (законний представник ОСОБА_3 ) укладено договір, предметом якого є надання освітніх послуг.

Із довідки Карпатського національного університету імені Василя Стефаника №09/05-13/822 від 17.06.2026 встановлено, що ОСОБА_1 дійсно навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Івано-Франківський фаховий коледж Карпатського національного університету імені Василя Стефаника» на спеціальності 013 Початкова освіта 3-го курсу ОПС «Фаховий молодший бакалавр» денної бюджетної форми навчання. Передбачуваний термін закінчення навчання 30 червня 2027.

У Відзиві відповідач зазначив, що після розірвання шлюбу із матір`ю позивачки, вдруге одружився, у даному шлюбі у нього народився син ОСОБА_4 , 2022 року народження. Крім того, на його утриманні та забезпеченні знаходиться неповнолітня дочка дружини від першого шлюбу ОСОБА_5 , 2013 року народження. Дружина ніде не працює. Зазначено, що не є підприємцем, не є власником ніякого нерухомого майна та ніколи його не купляв, утримує сім`ю за рахунок тимчасових заробітків.

Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.01.2021 стверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрували шлюб 14.01.2021 року, прізвище після реєстрації шлюбу: у чоловіка ОСОБА_8 , у дружини ОСОБА_8 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 встановлено, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є: ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є: ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .

Довідкою Вільхівського старостинського округу Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області№14 від 16.02.2026 стверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає без реєстрації в АДРЕСА_3 разом із дружиною ОСОБА_10 , 1989 р.н., падчеркою ОСОБА_5 , 2013 року народження, сином ОСОБА_4 , 2022 р.н.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги батька.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: а) вводять безплатну обов`язкову початкову освіту; b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

Відповідно до частини 1 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

На підставі статті 198 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

У відповідності з вимогами статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (стаття 200 Сімейного кодексу України).

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені статтею 182 Сімейного кодексу України, до яких належать: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при чому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вимог частини першої статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 346/103/17 суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

Судом встановлено, що повнолітня ОСОБА_1 має вік, який перевищує 18, але є меншим 23 років, і продовжує навчання на денній формі навчання. У зв`язку з навчанням дочка відповідача об`єктивно позбавлена можливості працевлаштування. Крім того, загальновідомими є обставини, які не потребують доказування, що повнолітня дочка повинна харчуватися, існує щоденна потреба у засобах гігієни, одязі, взутті, що слідує також із долучених до матеріалів справи позивачкою квитанцій та фіскальних чеків. Оскільки дочка відповідача, на даний час, не спроможна себе забезпечити самостійно, то саме на батьків, покладається такий обов`язок.

Відповідно підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення аліментів.

Що стосується розміру аліментів, то при його визначенні суд враховує матеріальне становище дитини; матеріальне становище відповідача; наявність у відповідача від другого шлюбу другої дитини, інші обставини, що мають істотне значення, а також, виходячи з принципів справедливості та розумності, приходить до висновку про те, що сума аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 4000,00 грн. (доходу) платника аліментів, буде достатньою та посильною для відповідача.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що заявлений позов слід задовольнити частково та визначити розмір аліментів, який підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача на його утримання у розмірі 4 000,00 грн. (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 30.01.2026 року, до припинення позивачем навчання, але не більш як до досягнення двадцяти трьох років.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат суд приходить до наступного.

З частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги про стягнення аліментів, тому суд дійшов висновку про стягнення судового збору у розмірі 1331,20 грн з відповідача в дохід держави.

На підставі ст.ст. 182, 185, 191, 199 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 430, 352-355 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі) гривень, щомісячно починаючи з 30.01.2026 до припинення нею навчання, але не більш як до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складений 25.06.2026.

Суддя: Федів Л. М.