Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №185/10560/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/10560/26

Провадження № 2-о/185/308/26

25 червня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В:

24.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .

У заяві заявниця просить видати обмежувальний припис на строк шість місяців, яким визначити такі заходи: заборонити ОСОБА_2 перебування в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань не менше ста метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 або до іншого місця проживання, перебування, навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; заборонити ОСОБА_2 спілкування з дітьми, а саме сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 систематично вчиняє щодо заявниці домашнє насильство психологічного характеру.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини неявки, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом стосовно кривдника є встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні діти.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають постраждала особа, у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини мають батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з ч. ч. 2–4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Згідно зі ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який на час розгляду справи розірвано. Від шлюбу вони мають двох малолітніх дітей — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У період з січня 2026 року заявниця з малолітніми дітьми тимчасово проживала в будинку своєї сестри ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_6 за тією ж адресою.

05 березня 2025 року постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 185/2034/25 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за те, що 21 лютого 2025 року приблизно о 22 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , він висловлював словесні образи на адресу своєї дружини ОСОБА_1 , чим міг завдати шкоди її психічному здоров`ю.

31 березня 2026 року постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 185/4328/26 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за те, що 06 березня 2026 року о 21:30 за адресою: АДРЕСА_2 , він висловлював словесні образи на адресу своєї дружини ОСОБА_1 та погрожував їй фізичною розправою.

19 лютого 2026 року ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області закрито кримінальне провадження № 12026046400000009 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України (незаконне проникнення до житла). З матеріалів провадження вбачається, що 01 січня 2026 року близько 21:30 ОСОБА_2 незаконно проник на територію домоволодіння та до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає заявниця ОСОБА_1 , з метою побачитись з нею.

Вирішуючи питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Відповідні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, провадження № 61-4830св19; від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, провадження № 61-12915св19; від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, провадження № 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, провадження № 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, провадження № 61-16103св20, від 09 лютого 2022 року у справі № 607/10853/21, провадження № 61-20491св21.

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22.

Систематичність визначається, виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними (див. постанову Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 161/16344/20).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді — психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 569/11625/24 (провадження № 61-16935св24).

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення заяви в повному обсязі. Суд відмовляє в задоволенні вимоги про заборону наближатися до «іншого місця проживання, перебування, навчання, роботи, інших місць частого відвідування» заявниці. Таке формулювання є недостатньо конкретним та загальним, що не відповідає вимозі правової визначеності судового рішення. Заявницею не конкретизовано, які саме місця вона має на увазі під «іншими місцями проживання, перебування, навчання, роботи та частого відвідування», а також не надано доказів вчинення домашнього насильства в таких місцях. Крім того, заінтересована особа об`єктивно не може знати всі місця перебування заявниці, що унеможливлює свідоме та належне виконання покладеного на нього обов`язку. Застосування такої широкої та невизначеної заборони створює ризик випадкового порушення обмежувального припису з боку ОСОБА_2 навіть за відсутності умислу на вчинення протиправних дій. Обмежувальний припис за своєю правовою природою повинен містити чіткі, конкретні та виконувані заходи, які особа, на яку вони покладаються, здатна реально дотримуватися. У зв`язку з викладеним суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини вимог заявниці як такої, що не відповідає критеріям конкретності та визначеності.

Заявницею не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 безпосередньо щодо малолітніх дітей, що є її процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України. Наявні в матеріалах справи докази стосуються виключно вчинення насильства щодо самої заявниці. Суд враховує, що повна заборона спілкування батька з малолітніми дітьми є виключним і найбільш суворим заходом, який суттєво обмежує конституційне право дитини на спілкування з батьком та право батька на участь у вихованні дитини; батьки мають рівні права та обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, а обмеження права одного з батьків на спілкування з дитиною можливе лише у виняткових випадках за наявності достатніх доказів того, що таке спілкування завдає шкоди фізичному чи психічному здоров`ю дитини або її моральному розвитку. За відсутності в матеріалах справи доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства саме щодо малолітніх дітей, суд вважає, що застосування такого обмеження є непропорційним та таким, що не відповідає інтересам дітей. Тому в цій частині вимоги заявниці підлягають відмові.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 263, 265, 350-1, 350-6, 350-8 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців з такими заходами:

- заборонити ОСОБА_2 перебування в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань не менше ста метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

-заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

У задоволенні решти вимог заявниці - відмовити.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців з дня ухвалення рішення суду.

Повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну державну адміністрацію та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до або через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Заявниця — ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа — ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя С. О. Бабій