Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №205/4303/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/4303/26

Номер провадження2/205/3725/26

Справа № 205/4303/26

Провадження № 2/205/3725/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Волошенко Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра із вищевказаною позовною заявою. В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 30 квітня 2010 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою(громадянкою росії), який був зареєстрований Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, зроблено відповідний актовий запис №249, та видано свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1 . Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони з 2013року не підтримують шлюбні відносини у зв`язку із відсутністю взаєморозуміння, відмінності характерів та різних поглядів на життя та сімейні обов`язки, не ведуть сумісного побуту, не реалізують права та обов`язки подружжя передбачені Сімейним кодексом України. З цих причин вважає, що шлюбні стосунки з відповідачкою зберегти неможливо. Просить шлюб між ними розірвати, строк на примирення не надавати.

Позивач ОСОБА_1 в письмовій заяві на адресу суду просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином у відповідності до п.11.ст.128 ЦПК України, однак у судове засідання не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзив не подавала, будь-яких заяв від неї в процесі розгляду справи не надходило. Відтак, суд вважає відповідачку належним чином повідомлену про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.

Суд, у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне ухвалити відповідне рішення по справі.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка є громадянкою росії,, перебувають в зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2010року, який було зареєстровано Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, зроблено відповідний актовий запис №249, та видано свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ) та доньку- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є громадянином України.

Також, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою росії якій видано посвідку на постійне проживання в Україні від 30.10.2010 серія НОМЕР_4 . Зазначені відомості підтверджені листом з Державної міграційної служби України Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства.

Крім того, згідно відомостей з Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 – 16.03.2010року і по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, враховуючи, що сторони зареєстрували шлюб в Україні, однак, позивач є громадянином України, проживає на території України, де має постійне зареєстроване місце проживання, а відповідач, є громадянкою іноземної держави, яка має посвідку на постійне проживання в Україні та зареєстроване місце проживання в Україні, суд вважає за необхідне до зазначених правовідносин при вирішенні справи про розірвання шлюбу застосувати законодавство України.

Згідно із вимогами ч.1 ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право», шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Відповідно до ст. 279 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між особою в Україні здійснюється за законом України.

Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно п. 2 ст. 28 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Україна/росія) в редакції від 21 січня 2006 року зазначається, що якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.

Пунктом 2 статті 29 Конвенції визначено, що по справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 2 статті 28 компетентною є установа Договірної Сторони, на території якої проживає подружжя. Якщо один з подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, по справах про розірвання шлюбу компетентні установи обох Договірних Сторін, на територіях яких проживає подружжя.

У зв`язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акту, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24 лютого 2022 року нотифікувало мзс рф про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14 лютого 1992 року. Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Згідно із п.1 ст.16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначається правовий статус та закріплюються основні права, свободи та обов`язки іноземців.

У ст.18 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено права у шлюбних і сімейних відносинах, зазначено, що іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України, та вказано, що іноземці мають рівні з громадянами України права і обов`язки у шлюбних і сімейних відносинах.

Відповідно до частини 1статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу проводиться за законодавством України.

Таким чином, розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законом України.

Судом встановлено, що сімейні стосунки сторони не підтримують з 2013року. Між сторонами склались стосунки, що виключають спільне проживання.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Положеннями частин 3 та 4 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім`ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст.112СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Згідно із ч. 3 ст.115СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Приймаючи до уваги те, що подружжя тривалий час стосунки не підтримує, сумісно господарство не веде, примирення між сторонами неможливе, суд вважає за можливе шлюб між ними розірвати.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки від відповідачки заяв та клопотань не надходило- суд залишає її прізвище без змін.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112-115 СК України, ст.ст. 4, 12-13, 81, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянкою росії, зареєстрований 30 квітня 2010року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис №249- розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 - залишити без змін.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Федотова В.М.