Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №211/6362/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6362/26

Провадження № 3/211/1616/26

П о с т а н о в а

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2026 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Сарат Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальник групи персоналу штабу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

за участі ОСОБА_1 та його захисника Половинцевої Т.С. по вкз

ВСТАНОВИВ:

До Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли зазначені матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до протоколу про вчинення військового адміністративного правопорушення від 14.05.2026 № 844 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким, молодший лейтенант ОСОБА_2 на посаді офіцера штабу, у період з 9 травня 2026 року виявляє низьку виконавчу дисципліну, що виражається у невчасних доповідях, систематичних порушеннях посадових обов`язків. Молодший лейтенант ОСОБА_2 як начальник групи персоналу штабу не володіє інформацією про особовий склад мотопіхотного батальйону.

ОСОБА_2 проходячи військову службу під час мобілізації, в умовах воєнного стану особливого періоду неналежним чином виконав вищевказані вимоги Статут; внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного Статуту Збройни: Сил України, не забезпечив дотримання собою військової дисципліни, н забезпечив ефективну роботу з підпорядкованими військовослужбовцями, не вжив заходи щодо запобігання надзвичайним подіям, кримінальним, іншим правопорушенням серед підлеглого особового складу, не забезпечив дотримання такого внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання Законів України та положень Статутів ЗС України та особисто не виконав покладені на нього обов`язки Статутами ЗС України та іншими-ормативно-правовими актами, що сприяло б повному виконанню посадових обов`язків та зменшення кількості випадків вчинення особовим складом порушень службової дисципліни.

Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА_2 , начальник групи персоналу штабу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , під час проходження військової служби, в умовах воєнного стану і особливого періоду, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, в умовах військового стану.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, заперечував проти обставин вказаних в протоколі, пояснив, що він 09.05.2026 року перебував на чергуванні, самостійно виконував свої обов`язки. Наказ був усний.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - Половинцева Т.С. пояснювала, що вину її підзахисний не визнає, протокол складений формально, зазначені ніби то свідки, однак свідків не було. Надано заяву про закриття провадження по справі, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративногоправопорушення, в якій вказано, що 09.05.2026 року ОСОБА_1 повернувся до підрозділу після тривалого лікування, яке проходив з 18.02.2026 року. Лікування здійснювалося на підставі направлення на військово- лікарську комісію та рішення ВЛК № 2026-0508-0924 від 08.05.2026 року щодо визначення придатності до військової служби.

Крім того, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується Витягом ЕКОПФО № 225/26/1229/В від 29.04.2026 року, рішення № 225/26/1229/Р.

Після повернення до військової частини за усним наказом командира мотопіхотного батальйону ОСОБА_3 ОСОБА_1 був фактично усунений від

виконання обов`язків начальника групи персоналу та залучений до виконання обов`язків офіцера штабу для несення чергувань на КСП батальйону.

За таких обставин ОСОБА_1 об`єктивно не мав можливості одночасно виконувати обов`язки за двома різними посадами. При цьому свої обов`язки чергового офіцера КСП виконував належним чином, своєчасно та сумлінно. Будь-яких зауважень, доган чискарг щодо виконання мною зазначених обов`язків не отримував. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 нібито допускав невчасні доповіді, систематично порушував посадові обов`язки та не володів інформацією про особовий склад батальйону. Однак жодних конкретних фактів, документів, рапортів, доповідних записок, пояснень свідків чи інших доказів на підтвердження цих тверджень до матеріалів справи не долучено. Більше того, у протоколі відсутній опис конкретних дій або бездіяльності, які б свідчили про недбале ставлення до військової служби. Не зазначено, які саме обов`язки, коли та за яких обставин були мною порушені, а також які негативні наслідки настали в результаті таких дій. Протокол містить твердження про систематичне невиконання мною службових обов`язків. Водночас раніше ОСОБА_1 жодного разу не притягувався до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності за аналогічні порушення, що ставить під сумнів наведені у протоколі висновки. Крім того, у зв`язку зі станом здоров`я та встановленою інвалідністю ОСОБА_1 неодноразово подавав рапорти про звільнення з військової служби. Оскільки його рапорти безпосереднім командуванням фактично не приймалися, я був змушений подавати їх через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. На даний час відповідний рапорт зареєстрований, однак тривалий час не розглядається. Натомість щодо мене продовжується психологічний тиск з боку безпосереднього командування.

Дослідивши письмові докази в справі, надавши оцінку доказам в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Адміністративним порушенням відповідно до ч. 2 ст. 172-15 КУпАП визнаються дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме, недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинені в умовах особливого періоду.

Відповідно до приписів, викладених у частинах 1 і 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зіст. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно дост. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Диспозиція ч.2 статті 172-15 КУпАПпередбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.

З об`єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується - виною у формі необережності: коли особа, яка його вчинила, не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно дост. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Диспозиціяст. 172-15 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, невиконання яких вважається недбалістю. В той же час, не зрозуміло, які саме дії ОСОБА_1 можуть свідчити про недбале ставлення до військової служби.

Оскільки протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є актом обвинувачення особи у вчиненні певного адміністративного правопорушення, він повинен бути складений та оформлений у суворій відповідності до положень КУпАП.

Однак протокол містить лише загальні твердження про нібито низьку виконавчу дисципліну та порушення посадових обов`язків без наведення конкретних доказів, які б підтверджували такі обставини.

Згідно з положеннями КУпАП, підставою притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність у його діях складу правопорушення. Склад правопорушення — це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують його як правопорушення.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, вважаю, що наданими суду матеріалами не доведено наявності в діях ОСОБА_1 суб`єктивної та об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а відповідно до чинного законодавства відсутність хоча б однієї ознаки, яка характеризує суб`єкт, об`єкт, суб`єктивну або об`єктивну сторону адміністративного проступку, свідчить про те, що дане правопорушення скоєне не було.

Оцінюючи надані суду докази та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , суд враховує, що об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Сам по собі протокол про вчинення військового адміністративного правопорушення від не може бути беззаперечним доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Окрім того, долучені до протоколу матеріали, не відповідають критерію переконливості та достатності і, відповідно, не доводять, поза розумним сумнівом, вину ОСОБА_1 у вчинення інкримінованого йому правопорушення.

З положень ст. 251 КУпАП слідує, що тягар доказування події адміністративного правопорушення покладено на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, та суд не вправі самостійно віднаходити докази та здійснювати інші дії на встановлення винуватості особи.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості й на особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист та спростування протоколу є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Згідно зі ст. 284 КУпАП, у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведені обставини, матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, що виключає провадження у справі та підлягає закриттю.

З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір у порядку ст. 40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 7, ч. 2 ст. 172-15, п. 1 ч. 1 ст. 247 ст. ст. 251, 252, 280, 283- 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-15 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі десяти днів з дня її винесення в установленому законом порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Н. О. Сарат