Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №199/7394/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/7394/26

(2-а/199/108/26)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 м.Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.

при секретарі с/з Костючик В.В.,

у відкритому судовому засіданні щодо розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови № R549727 від 24.05.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови № R549727 від 24.05.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності. Ухвалою суду від 05.06.2026 року було відкрито провадження по справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення(викликом) сторін.

12.06.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Від позивача жодних заяв не надходило.Ухвалою суду від 15.06.2026 року судове засідання було відкладено на 23.06.2026 року на 14-00год.

В судове засідання 23.06.2026 року суторони не з`явилися, надіслали до суду заяви про проведення судового розгляду за їх відсутністю.

З врахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників справи. Відповідно до ч.4 ст.229 КАСУ фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Позиції сторін по справі:

03.06.2026 року позивач звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра з позовом про визнання протиправною та скасування постанови №R549727 від 24.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності. В обґрунтування якої зазначив, що 24.05.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову № R549727 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в розмірі 17000грн.Позивач зазначає, що вважає постанову незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, а саме : ст.ст.245,251,280 КУпАП- фактично відповідач обмежився шаблонним формулюванням про те, що позивач « не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, не навівши жодного належного доказу на підтвердження такого висновку, відсутні докази належного повідомлення та направлення на ВЛК( в матеріалах справи відсутні : повістка про виклки до ТЦК та СП, докази вручення такої повістки, направлення на проходження ВЛК, докази вручення направлення на ВЛК, відомості про встановлений строк проходження ВЛК, будь-які документи, які підтверджують отримання позивачем відповідних повідомлень, відсутність доказів непроходження або відмови від проходження ВЛК( відповідачем не надано: повідомлення ВЛК про неявку позивача, акту про відмову від проходження ВЛК, висновку ВЛК, будь-якого іншого документа, складеного ВЛК). Окрім того, не конкретизовано що саме вчинив позивач - не проходження ВЛК або відмову від проходження ВЛК, що є різним за змістом та потребує різного доказування, чим порушується право позивача на захист та свідчить про відсутність належного встановлення фактичних обставин справи. Позивач також зазначає, що відповідачем було порушено вимоги ПКМУ № 1487 від 30.12.2022 року, оскільки проходження ВЛК має відбуватися згідно рішення відповідних комісій та військово-лікарських комісій, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачу вручалися повістка для прибуття до ТЦК та СП, направлення на ВЛК, повідомлявся строк проходження ВЛК, роз`яснювалися правові наслідки непроходження ВЛК, і отже, не доведено факт виникнення у позивача обов`язку пройти ВЛК у визначений строк. Також позивач зазначає, що під час складання постанови про адміністративне правопорушення було порушено вимоги ст.283 КУпАП, оскільки в постанові не зазначено конкретної дати правопорушення, дати виявлення правопорушення, дати, коли позивач був зобв`язаний пройти ВЛК, посилань на належні та допустимі докази, мотивувальної частини, належного опису події адміністративного правопорушення, а також конкретизації, які саме дії або бездіяльність позивача стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Також, на думку позивача, порушено ст..19, 62 Конституції України, ст..2, 77 КАСУ, оскільки через відсутність належних та допустимих доказів, усі сумніви мають тлумачитися на користь позивача, і відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо доведення правомірності постанови, з дотримання стандартів доказування « поза розумним сумнівом».Позивач також звернув увагу суду на той факт, що в зв`язку із відсутністю в постанові дати вчинення адмінправопорушення, дати його виявлення, дати виникнення обов`язку пройти ВЛК. Дати, до якої позивач повинен був пройти ВЛК, відсутня можливість перевірки дотримання відповідачем строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, в той час, коли доведення цих обставин покладено законом на відповідача.З врахуванням вищезазначеного, позивач просив суд про визнання протиправною та скасування постанови №R549727 від 24.05.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності та закриття провадження по справі в зв2язку із відсутністю події та складу адмінправопорушення та стягнути на його користь понесені судові витрати- судовий збір в розмірі 665грн.60 коп.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому зазначено, що з позовними вимогами ОСОБА_1 відповідач не погоджується та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне:24.05.2026 року позивач через застосунок «Резерв+» звернувся із заявою в порядку статті 279-9 КУпАП про визнання порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, і саме ця заява стала підставою для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у виді мінімального розміру штрафу, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, без складання адміністративного протоколу. Того ж дня, 24.05.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 відносно громадянина ОСОБА_1 , було винесено оскаржувану постанову №В549727 за справою про адміністративне правопорушення. Відповідно до вказаної постанови в період дії правового режиму воєнного стану, позивач не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст.210-1 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.Щодо тверджень Позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.З ст.210-1 КУпАП представник відповідача зазначив, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (який застосовується з дня фактичного початку воєнних дій у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, розпочатою 24.02.2022) оголошено проведення загальної мобілізації.Абзацом 13 статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що з моменту оголошення рішення про мобілізацію настає особливий період. Стаття 210-1 КУпАП має бланкетну диспозицію, яка для розкриття змісту правової норми відсилає до правил військового обліку. 15.01.2015 року наказом Міністра оборони України внесені зміни до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань, затвердженої наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002 року, якими було скасовано положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово- лікарською комісією непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час. Крім того, відповідно до наказу Міністра оборони України від 20.12.2017року №684 Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов`язаних (який набрав чинності 13.02.2018 та втратив чинність 29.08.2024року) зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які: були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань; за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров`я непридатними до служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки. Таким чином, починаючи з 13.02.2018 року, громадяни України, яких визнано військово- лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) мають перебувати на військовому обліку. Законом України № 3621-ІХ « Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист «(прийнятий Верховною Радою 21 березня 2024 року) та наказом Міноборони № 262 від 27 квітня 2024 року про зміни до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, визначено такі статуси: непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку; непридатні до військової служби з переоглядом (через 6 місяців або 6-12 місяців); тимчасово непридатні (потребують лікування або лікування та відпустки, звільнення від виконання службових обов`язків); придатні лише до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони; придатні. Згідно даних ЄДРПВР «Оберіг» позивач визнаний «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєний час». Отже, громадяни України віком від 25 до 60 років, які до 4 травня 2024 року мали статус обмежено придатний до військової служби, необхідно повторно пройти військово-лікарську комісію для визначення актуальної придатності. Закон також охоплює тих, хто мав статус непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Також Законом України від 12.02.2025 №4235-ІХ пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196) викладено в такій редакції:" Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов' зані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду". Таким чином, вказаний Закон продовжив термін переогляду до 5 червня 2025 року. Тобто, громадяни України віком від 25 до 60 років зобов`язані були самостійно звернутися до ТЦК або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста й отримати направлення на ВЛК (військово- лікарську комісію) для проходження медичного огляду.Відповідно до наявних у відповідача відомостей (які містяться у Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг") та даних військово-облікового документа позивача відсутні відомості про проходження позивачем обов`язкового медичного огляду, що є порушенням приписів 4.10 ст. 1 Закону України від 23.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу". Разом із тим, Позивач не вказує на об`єктивні причини, які б унеможливили вчасне виконання ним обов`язку щодо проходження ВЛК на визначення ступеня придатності згідно чинного законодавства.Щодо посилання Позивача, що він не отримував повістки про виклик до ТЦК та СП для проходження ВЛК та направлення на проходження ВЛК,відповідач вважає цей довід безпідставним, оскільки проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність, крім того законом чітко визначено спосіб виконання даного обов`язку, які не передбачають попереднього отримання повістки про виклик до ТЦК та СП для отримання направлення на проходження ВЛК. Отже, законом імперативно встановлено для військовозобов`язаних обов`язок проходження Позивачем обов`язкового медичного огляду.Щодо посилання Позивача про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення: відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1,211 (крім правопорушень, вчиненихвійськовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.Разом з тим, Позивачем подано заяву від 24.05.2006 року про визнання порушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, яка подана в порядку ст.279-9 КУпАП. В свою чергу, відповідно до ч.7ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов' язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.Відповідно, зважаючи на наявність заяви Позивача від 24.05.2026 року про визнання порушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства винесено постанову №В.549727 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.З ст.210-1 КУпАП без складення протоколу та без участі ОСОБА_1 . На підставі вищезазначеного, представник відповідача вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню та просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно постанови ВЛК від 28.04.2014 року був визнаний непридатним до проходження військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Зазначені відомості відображені в застосунку « РЕЗЕРВ +».

24.05.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову № R549727 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в розмірі 17000грн.

В матеріалах справи мається копія заяви позивача, направленої 24.05.2026 року через застосунок «Резерв+» в порядку статті 279-9 КУпАП про визнання порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Як зазначає представник відповідача наявність такої заяви позивача надала підстави для ухвалення постанови № R549727 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в розмірі 17000грн. без складання адміністративного протоколу.

03.06.2026 року позивач звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра з позовом про визнання протиправною та скасування постанови №R549727 від 24.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов`язаного.

Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.Відповідно, диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).

Згідно п.1-3,7 ст.1 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає:підготовку громадян до військової служби;взяття громадян на військовий облік;прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;проходження військової служби;виконання військового обов`язку в запасі;проходження служби у військовому резерві;дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до п.10 ч.1 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

-уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

-прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

-проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

-проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

-виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Відповідно до п.4 ст.2 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

ПКМУ №560 від 16.05.2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який визначає:механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до п.69 ПКМУ №560 від 16.05.2024 року резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються. Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Згідно п.74 ПКМУ № 560 від 16.05.2024 року військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку. Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров`я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов`язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Відповідно до п.74-1 ПКМУ №560 від 16.05.2024 року для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку).

Згідно пп.4 п.1 Додатку2 (Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів) до ПКМУ № 1487 від 30.12.2022 року з наступними змінами та доповненнями, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку резервіст або військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні: (І) відмітки про отримання особою відправлення; (ІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або (ІІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Таким чином, суд погоджується з доводом позивача про те, що проходження ВЛК можливе лише за наявності відповідного рішення керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки та направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, вручення такого направлення особі із зазначенням терміну проходження ВЛК. Відповідачем не надано до суду доказів того, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 , йому вручалось відповідне рішення та направлення на проходження ВЛК, а позивач натомість відмовився від проходження ВЛК або після вручення відповідних документів ВЛК у встановлений термін не пройшов.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова повинна містити:найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;дату розгляду справи;відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;опис обставин, установлених під час розгляду справи;зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;прийняте у справі рішення.

Згідно ч.5 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи 24.05.2026 року позивач через застосунок «Резерв+» звернувся із заявою в порядку статті 279-9 КУпАП про визнання порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Зазначена обставина дозволила відповідачу скласти постанову R549727 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в розмірі 17000грн., однак наявність такої заяви ОСОБА_1 не позбавляє посадову особу відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та ухвалення відповідної постанови від дотримання вимог Закону.

Як зазначено в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.05.2019 року по справі справа № 537/2088/17(провадження № К/9901/29523/18) «сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище»

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В діях позивача відсутні ознаки об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності, а саме не конкретизовано що саме вчинив позивач- відмовився від проходження ВЛК чи не пройшов ВЛК.Також серед обставин, які має встановити посадова особа(орган), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, є дата його вчинення. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем під час винесення постанови за ч.3 ст.210-1 КУпАП взагалі не зазначено коли саме було вчинено адміністративне правопорушення ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.9 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Також в постанові за ч.3 ст.210-1 КУпАП не зазначено коли саме та ким було виявлено адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 . Відсутність в постанові дати вчинення правопорушення позбавляє суд можливості встановлення наявності складу правопорушення та дотримання строків накладання адміністративного стягнення, передбачених ч.9 ст.38 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень. Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою про відкриття провадження по справі відповідачу судом було запропоновано надати відзив та всі наявні в нього докази на підтвердження обставин, на які він посилається. На адресу суду представником відповідача було надіслано відзив, інших доказів, якими б спростовувалися доводи позивача, представником відповідача до суду не надано.

Висновки, до яких прийшов суд в ході розгляду справи:

З урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 КАС України суд вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів є обґрунтованими, а відповідачі доказів на спростування наведеного позивачем не надали, і позов заявлений до ТЦК є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому суд відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права,викладений у постанові від 19.10.2022 у справі № 522/22225/21, згідно з яким незважаючи на те, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у цьому спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята військовим комісаром цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки фактично позовних вимог до ОСОБА_3 не заявлено, і в цій частині позовних вимог позивачу слід відомити.

Судові витрати

Суд вирішує питання щодо судових витрат( сплачений позивачем судовий збір 665грн.60 коп) відповідно до статті 139 КАС України, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 5, 77, 243 246, 139, 250, 255, 286, 293 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови № R549727 від 24.05.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності,-задовольнити частково.

Скасувати постанову R549727 від 24.05.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в розмірі 17000грн, із закриттям провадження по справі в зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

В задоволенні в іншій частині позовних вимог – відмовити.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , іпн. НОМЕР_1 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 грн 60 коп. (шістсот шідесят п`ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В.Корнєєва