Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №703/1540/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1540/26

2/703/1530/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до про стягнення 47007 грн. боргу за кредитним договором з підстав невиконання умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 03.06.2025 уклали Кредитний договір (оферти) № 03.06.2025-100002722 відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 2 500,00 грн. строком до 17.11.2025.

Факт надання кредитних коштів підтверджується квитанцією про видачу коштів від 03.06.2025.

У подальшому між сторонами укладено низку додаткових договорів від 15.06.2025, 16.06.2025, 25.06.2025, 26.06.2025, 27.06.2025, 30.06.2025, 03.07.2025 та 13.07.2025, якими за ініціативою Позичальника збільшувався розмір кредиту шляхом надання додаткових траншів.

Зокрема, відповідачу було надано додаткові транші у розмірах: 2 200,00 грн., 2 500,00 грн., 1 600,00 грн., 2 200,00 грн., 2 100,00 грн., 2 000,00 грн., 1 900,00 грн. та 1 000,00 грн. Унаслідок укладення зазначених додаткових договорів загальний розмір кредиту було збільшено з 2 500,00 грн. до 18 000,00 грн.

Кредитні кошти за основним договором та всіма додатковими договорами були перераховані на платіжну картку Позичальника, реквізити якої були зазначені під час укладення договорів. Таким чином Позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту в повному обсязі.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання за Договором та додатковими договорами в повному обсязі, надавши Позичальнику кредитні кошти на погоджених сторонами умовах.

Водночас відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів, сплати процентів і передбачених договором платежів не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору та додаткових договорів Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також інших платежів, передбачених умовами договору та чинним законодавством України.

Загальна заборгованість клієнта складає 47007,00 грн., з яких:18000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 17962,00 грн. заборгованість по процентах; комісія, пов`язана із наданням кредиту – 245,00 грн.; неустойка – 9000,00 грн.

За вказаних обставини, позивач ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 березня 2026 року вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідача встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого глави 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом встановлено, що 03.06.2025 ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором Е284 підписав заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився.

Також з використання Системи BanklID Національного банку, позичальник ОСОБА_1 під час укладання кредитного договору пройшов ідентифікацію встановлення фізичної особи.

03.06.2025 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 03.06.2025-100002722, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 500,00 грн. строком на 168 днів, з кінцевим терміном повернення до 17.11.2025. Договором передбачено сплату процентів за користування кредитом за ставкою 1 % на день протягом перших семи чергових періодів та 0,5 % на день у наступних періодах, комісії за надання кредиту у розмірі 125,00 грн., комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 125,00 грн. у кожному з чергових періодів № 2–4, а також неустойки у розмірі 37,50 грн. за кожен день невиконання або неналежного виконання окремого зобов`язання.

Окрім цього в подальшому між сторонами було укладено низку додаткових договорів, якими за ініціативою відповідача збільшувався розмір кредиту шляхом надання додаткових траншів.

Так, додатковим договором від 15.06.2025 загальний розмір кредиту збільшено до 4 700,00 грн. шляхом надання другого траншу в сумі 2 200,00 грн. У зв`язку зі збільшенням суми кредиту комісію за обслуговування встановлено в розмірі 235,00 грн., денну процентну ставку визначено на рівні 0,94 %, а розмір неустойки збільшено до 70,50 грн. за кожен день прострочення.

Додатковим договором від 16.06.2025 загальний розмір кредиту збільшено до 7 200,00 грн. шляхом надання третього траншу в сумі 2 500,00 грн. Комісію за обслуговування визначено в розмірі 360,00 грн., денну процентну ставку — 0,88 %, розмір неустойки — 108,00 грн. за кожен день прострочення.

Додатковим договором від 25.06.2025 загальний розмір кредиту збільшено до 8 800,00 грн. шляхом надання четвертого траншу в сумі 1 600,00 грн. Комісію за обслуговування встановлено в розмірі 440,00 грн., денну процентну ставку — 0,93 %, неустойку — 132,00 грн. за кожен день прострочення.

Додатковим договором від 26.06.2025 загальний розмір кредиту збільшено до 11 000,00 грн. шляхом надання п`ятого траншу в сумі 2 200,00 грн. Комісію за обслуговування встановлено в розмірі 550,00 грн, денну процентну ставку — 0,93 %, неустойку — 165,00 грн. за кожен день прострочення.

Додатковим договором від 27.06.2025 загальний розмір кредиту збільшено до 13 100,00 грн. шляхом надання шостого траншу в сумі 2 100,00 грн. Комісію за обслуговування визначено в розмірі 655,00 грн., денну процентну ставку — 0,93 %, розмір неустойки — 196,50 грн. за кожен день прострочення.

Додатковим договором від 30.06.2025 загальний розмір кредиту збільшено до 15 100,00 грн. шляхом надання сьомого траншу в сумі 2 000,00 грн. Комісію за обслуговування встановлено в розмірі 755,00 грн., денну процентну ставку — 0,82 %, розмір неустойки — 226,50 грн. за кожен день прострочення.

Додатковим договором від 03.07.2025 загальний розмір кредиту збільшено до 17 000,00 грн. шляхом надання восьмого траншу в сумі 1 900,00 грн. Комісію за обслуговування визначено в розмірі 850,00 грн., денну процентну ставку — 0,84 %, розмір неустойки — 255,00 грн. за кожен день прострочення.

Додатковим договором від 13.07.2025 загальний розмір кредиту збільшено до 18 000,00 грн. шляхом надання дев`ятого траншу в сумі 1 000,00 грн. Комісію за обслуговування встановлено в розмірі 900,00 грн., денну процентну ставку — 0,90 %, а розмір неустойки — 270,00 грн. за кожен день прострочення.

Отже, внаслідок укладення між сторонами основного договору та додаткових договорів загальний розмір кредитних коштів, наданих відповідачу, збільшився з 2 500,00 грн. до 18 000,00 грн., при цьому умови договору щодо розміру комісій, загальної вартості кредиту та розміру неустойки неодноразово змінювалися у бік збільшення.

Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти.

Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-1370.

Відповідно до Договору від 03.06.2025 та листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» підтверджується перерахунок коштів Кредитором ОСОБА_2 кредиту у розмірі 2500 грн., а саме 03.06.2025. Відповідно до умов внесення подальших змін до Договору від 03.06.2025, Кредитором надано Позичальнику кредитні кошти, що підтверджується також листами ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про перерахунок коштів від 15.06.2025, 16.06.2025, 25.26.2025, 26.26.2025, 27.06.2025, 30.06.2025, 03.07.2025, 13.07.2025 кредитних коштів на загальну суму у розмірі 18000,00 грн.

Відповідно до укладеного між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «Споживчий цент» договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 03.06.2025-100002722, заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором складає: 18000 грн основний борг; 17962 грн проценти; 245 грн комісія за надання; 1800 грн комісія за обслуговування; 9000 грн неустойка; Разом 47007 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 03.06.2025 по 17.11.2025.

При цьому, доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості позивачу ТОВ «Споживчий центр», матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №03.06.2025-100002722, який був укладений між ним та ТОВ «Споживчий центр», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають задоволенню в частині стягнення тіла кредиту та процентів.

Щодо стягнення заборгованості по комісії в розмірі 2045,00 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

Враховуючи те, що відповідачу встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту в сумі 245 грн., та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості -1800 грн., які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку про те, що положення договору в цій частині є нікчемними.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Щодо стягнення неустойки в розмірі 9000,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, 24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2000,00 грн неустойки не підлягають задоволенню з підстав, визначених у п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №СЦ00084744 від 04 березня 2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662 гривні 40 копійок.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог у сумі 2036,82 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (рахунок НОМЕР_1 ) заборгованість за кредитним договором №03.06.2025-100002722 у сумі 35962 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2036,82 грн., а всього 37998 (тридцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 82 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 25 червня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Головуючий: Ю. В. Крива