Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №535/457/26 — Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/457/26

Провадження № 2-а/535/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді – Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Коросташової К.В.,розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №535/457/26 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації, третя особа – Головний сервісний центр МВС України,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 представник позивача Полтавського РТЦК – Близнюк Руслан Володимирович, який діє в порядку самопредставництва, через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації, на строк до виконання або відкликання вимоги сьомого відділу Полтавського РТЦК про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак не виконав покладений на нього обов`язок, а саме не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних та допустив порушення правил військового обліку з 13.01.2026. У подальшому позивачем було ініційоване звернення до органів Національної поліції України щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення, однак вжиті заходи результатів не дали. Крім того, відповідач не виконав вимогу щодо явки до 7 відділення Полтавського РТЦК з метою виконання обов`язків, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому відповідач не повідомляв про зміну місця проживання та не ставав на військовий облік у іншому ТЦК. У зв`язку з тим, що позивачем було вжито усіх можливих заходів, спрямованих на виконання відповідачем обов`язків військовозобов`язаного, позивач вимушений звернутись до суду з позовом про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 01.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі (а.с. 32).

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

18.05.2026 представник третьої особи Головного сервісного центру МВС України – Горбатко Вікторія Валеріївна, яка діє на підставі довіреності від 15.05.2026 (а.с. 49-51), через систему «Електронний суд» подала до суду пояснення щодо позову в якому зазначила, що згідно з частиною тринадцятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилається органам Національної поліції України для застосування до особи тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації. Відповідно до частини шостої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилається органам Національної поліції України для припинення застосування до особи тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації. Таким чином, застосування зазначеного заходу належить до компетенції органів примусового виконання рішень у межах виконавчого провадження. Водночас контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху та застосування заходів реагування у разі їх порушення належить до компетенції Національної поліції України. При цьому, зауважила, що сервісні центри МВС не наділені повноваженнями щодо внесення інформації до відповідних інформаційних баз даних про застосування або скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами (а.с. 46-48).

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, відповідно до вимог ст. 127 КАС України (а.с. 64-68).

Представник позивача Полтавського РТЦК про причини неявки суд не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Відповідач ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Представник третьої особи Головного сервісного центру МВС України Горбатко В.В. у поясненні третьої особи щодо позову просила розгляд справи провести за відсутності представника Головного сервісного центру МВС України (а.с. 48).

Згідно з ч. 7 ст. 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України), неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Отже, враховуючи вище викладене, суд розглянув справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі по тексту – Закон № 2232-XII).

Так, згідно із статтею 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі – територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або ТЦК).

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Згідно із Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991, особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, суд зазначає, що на момент направлення повістки №6244461 від 25.12.2025 та вимоги про виконання обов`язку військовозобов`язаним №3 від 03.03.2026 діяв особливий період.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту – Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства – у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону №2232-ХІІ).

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (абзац 1 частини 1 статті 39 Закону №2232-XII).

Приписами статті 37 Закону №2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, додатком 2 до якого є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правила військового обліку, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні зокрема прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі отримання письмової відповіді про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки його керівник протягом п`яти днів з дня отримання такої відповіді надсилає такому громадянину в паперовій формі засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом (далі - вимога).

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», днем вручення вимоги є: 1) день вручення вимоги під розписку засобами поштового зв`язку; 2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси.

У разі якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов`язку (обов`язків), територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду в порядку, встановленому законом, з приводу тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації - на строк до виконання або відкликання такої вимоги (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 8 – 11 ст. 283-2 КАС України, у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації. Позов подається до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня виникнення підстав, що дають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки право на пред`явлення позовних вимог відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом

Суд відмовляє у задоволенні заявлених позивачем вимог у разі, якщо позивач не доведе існування обставин та вжиття заходів, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме:

1) невиконання особою під час мобілізації обов`язків, передбачених частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

2) неможливість здійснити адміністративне затримання та доставити таку особу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами та підрозділами, що входять до системи поліції;

3) вручення такій особі вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом відповідно;

4) невиконання такою особою зазначеного у вимозі обов`язку (обов`язків).

Суд також відмовляє у задоволенні вимоги щодо тимчасового обмеження особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо:

1) встановлення такого обмеження позбавляє особу основного законного джерела засобів для існування;

2) особа використовує транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на її утриманні особи з інвалідністю I, II групи, встановленої в установленому порядку, або дитини з інвалідністю.

Суд закриває провадження у справі у разі виконання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом або у разі її відкликання відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тимчасове обмеження, передбачене частиною першою цієї статті, встановлюється на строк до виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

ОСОБА_1 відповідно до облікових даних перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 29.05.2018 та є військовозобов`язаний; зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_1 за місцем його зареєстрованого проживання засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 25.12.2025 направлено повістку про прибуття до відділу територіального центру комплектування на 07.01.2026 о 14.00 год. для уточнення даних (а.с. 12).

Згідно з довідкою про причини повернення поштового відправлення рекомендованого листа із повісткою містяться відомості, що одержувач відсутній за вказаною адресою. Дата відмітки працівника установи поштового зв`язку АТ «Укрпошта» зазначена 08.01.2026 (а.с. 12 на звороті, 13).

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Листом за підписом начальника відділення поліції №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Балашова С.В. №25602-2026 від 02.02.2026, при опрацюванні звернення про доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , неодноразово відвідано адресу проживання ОСОБА_1 та встановлено, що за вищезазначеною адресою дійсно проживає ОСОБА_1 . Під час відвідування останній категорично відмовився виходити з домогосподарства та спілкуватися з працівниками поліції. Доставити ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 немає можливості. Ознак кримінального правопорушення не виявлено, відомості до ЄРДР не вносилися, подальша перевірка даного матеріалу припинена, інформація про дану особу внесена до ІПНП «Блокпост» (а.с. 14).

06.03.2026 ОСОБА_1 надіслано вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом №4 від 03.03.2026, якою останнього викликано до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.30 год. 16.03.2026 та повідомлено про те, що наслідком невиконання такої вимоги буде звернення до суду з позовом про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації (а.с. 17).

На бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про причини повернення поштового відправлення рекомендованого листа із вимогою відсутня будь-яка відмітка установи поштового зв`язку АТ «Укрпошта» про причини невручення вимоги адресату (а.с. 18).

Згідно з наданим позивачем відстеженням рекомендованого поштового відправлення за трек-номером 3860023946742 встановлено, що поштовий оператор повертає відправлення відправнику через закінчення встановленого терміну зберігання (а.с. 22).

Частина 3 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначає перелік випадків, коли вимога вважається врученою. Водночас інформація за трек-номером 3860023946742 про повернення відправлення відправнику через «закінчення встановленого терміну зберігання» не може автоматично прирівнюватися до відмітки про відмову отримати вимогу чи відмітки про неможливість вручення вимоги особі з інших причин.

Отже, направлена на ім`я ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем його проживання вимога про виконання обов`язку військовозобов`язаним №4 від 03.03.2026, не вважається врученою.

За інформацією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях №31/32/13-6068-2026 від 16.03.2026, ОСОБА_1 23.05.2013 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 в ВРЕР ДАІ м. Зіньков на право керування транспортними засобами категорії «В1, В, С1, С, D1, D, BE, C1E, CE, D1E, DE» (а.с. 15 на звороті).

ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів, як і не було встановлено під час судового розгляду обставин на підтвердження того, що застосування відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації позбавляє його основного законного джерела засобів для існування, та що відповідач використовує транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на його утриманні особи з інвалідністю I, II групи, встановленої в передбаченому законом порядку, або дитини з інвалідністю.

Також позивач не надав доказів на підтвердження обставин, на які посилається у позовній заяві, а саме щодо відсутності інформації в офіційних реєстрах про місце роботи відповідача, професійна діяльність якого безпосередньо пов`язана з використанням транспортного засобу.

Крім того, долучена до позову таблиця-інформація, додана позивачем на підтвердження даних про відсутність інвалідності у ОСОБА_1 (а.с. 16) не містить ознак офіційного документа, не дозволяє встановити джерело походження інформації, її зміст, та не може вважатися належним доказом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 74 КАС України).

Зі змісту наведеного, право на звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду з позовом про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації виникає протягом 30 днів з дня виникнення підстав, визначених відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», лише після належного вручення особі вимоги про виконання обов`язку військовозобов`язаним та її невиконання протягом десяти календарних днів із дня вручення такої вимоги.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних доказів того, що на момент подання позову позивачем дотримано зазначений законом порядок, необхідний для застосування такого обмеження.

Крім того, позивачем не надано доказів вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та матеріали справи не містять постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, має здійснюватися у порядку визначеному КУпАП, уповноваженим на те органом. У даному випадку суд не наділений повноваженнями встановлювати обставини вчинення особою адміністративного правопорушення та вирішувати питання його вини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №361/7567/15-а у постанові від 13.02.2018, з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Таким чином, позивачем не доведено наявності обов`язкових умов, передбачених ч. 8 ст. 283-2 КАС України, а саме: вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; вручення ОСОБА_1 вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом; та невиконання відповідачем зазначеного у вимозі обов`язку (обов`язків), у зв`язку з чим у задоволення позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 77, 139, 205, 229, 242-246, 283-2 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 25.06.2026.

Суддя А.В. Шолудько