Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №369/6118/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6118/26

Провадження № 2/369/11169/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.

за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/6118/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

19.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини, позивач посилається на наступне.

03.09.2011 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі по тексту – Позивач) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту – Відповідач, а разом з Позивачем – Сторони) Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 673, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 03.09.2011 р.

У шлюбі народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , видане 12.01.2013 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 74.

Сімейне життя з відповідачем не склалося, тому з січня 2026 року сторони разом не проживають.

Позивач – ОСОБА_1 , разом зі своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Останнє відоме місце проживання відповідача: АДРЕСА_2 .

Жодної допомоги, в тому числі і матеріальної, зокрема, на утримання спільної дитини відповідач не надає.

Весь тягар сімейного життя, зокрема, утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , несе позивач.

Як зазначає позивач, відповідач постійно ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов`язків, дочкою не цікавиться.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, у зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду за захистом порушених прав та законних інтересів неповнолітньої дочки.

Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Стан здоров`я та матеріальне становище відповідача дозволяють йому утримувати дочку.

Відповідач не має інших неповнолітніх дітей і стягнення за будь-якими виконавчими листами з нього не здійснюються. Відповідач має можливість надавати грошову допомогу, однак добровільно цього не робить.

Відповідач може щомісячно сплачувати аліменти на утримання дитини без погіршення його матеріального стану.

Враховуючи, що усі обов`язки щодо утримання дитини позивач несе самостійно, відповідач матеріальної допомоги у добровільному порядку на її утримання не надає, тому позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.04.2026 року відкрито позовне провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав та не заперечив проти його задоволення.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, вивчивши надані письмові докази у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 03.09.2011 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі по тексту – Позивач) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту – Відповідач, а разом з Позивачем – Сторони) Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 673, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 03.09.2011 р.

У шлюбі народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , видане 12.01.2013 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 74.

Сімейне життя з відповідачем не склалося, тому з січня 2026 року сторони разом не проживають.

Позивач – ОСОБА_1 , разом зі своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Останнє відоме місце проживання відповідача: АДРЕСА_2 .

Жодної допомоги, в тому числі і матеріальної, зокрема, на утримання спільної дитини відповідач не надає.

Весь тягар сімейного життя, зокрема, утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , несе позивач.

Як зазначає позивач, відповідач постійно ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов`язків, дочкою не цікавиться.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Стан здоров`я та матеріальне становище відповідача дозволяють йому утримувати дочку.

Позивачу відомо, що відповідач не має інших неповнолітніх дітей і стягнення за будь-якими виконавчими листами з нього не здійснюються. Відповідач має можливість надавати грошову допомогу, однак добровільно цього не робить.

Суд погоджується з позивачем, що відповідач може щомісячно сплачувати аліменти на утримання дитини без погіршення його матеріального стану.

Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Так, відповідно до положень ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Як роз`яснено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст.ст. 182, 183 СК України.

Як встановлено судом, неповнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання № 6086 від 25.08.2021 року.

При цьому, суд зважає, що обов`язок з утримання дітей покладений на обох батьків.

Позивачем та відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження свого матеріального стану.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, також враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на зазначене та визнання відповідачем позову, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позов ОСОБА_1 пред`явлено 19.03.2026 року, відтак аліменти суд присуджує саме з цього дня.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1331,20 грн в дохід держави.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст. ст. 141, 180, 182, 183, 185, 191 СК України, та керуючись ст. ст. 10-13, 19, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ), зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) в дохід держави судовий збір в сумі 1 331,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Повне рішення складено: 24.06.2026 року.

Суддя А.В. Янченко