Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №367/3747/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3747/26

Провадження по справі № 1-кп/367/836/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ірпені Київської області кримінальне провадження, відомості щодо якого 06.03.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026116040000038, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , одруженого, з середньою освітою, раніше судимого:

вироком Ірпінського міського суду Київської області від 16.04.2024 за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

вироком Ірпінського міського суду Київської області від 09.12.2024 за ч.2 ст.309 КК України, на підставі ч.1 ст.71 КК України призначено остаточне покарання у виді 1 року та 1 місяця позбавлення волі;

вироком Ірпінського міського суду Київської області від 16.03.2026 за ч.1 ст. 309 КК України, на підставі ч.1 ст.71 КК України призначено остаточне покарання у виді 1 року та 2 місяців позбавлення волі;

вироком Ірпінського міського суду Київської області від 22.05.2026 за ч.2 ст. 309 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України призначено остаточне покарання у виді 1 року та 6 місяців позбавлення волі;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України,

установив:

І. Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним.

05.03.2026, близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_5 , йдучи по вулиці Північна, що в місті Ірпінь Бучанського району Київської області, на землі (точне місце не встановлено) помітив полімерний зіп-пакет із речовиною. Переконавшись, що виявлена ним речовина, являється психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, у ОСОБА_5 , виник прямий умисел спрямований на незаконне придбання та зберігання зазначеної психотропної речовини, обіг якої обмежено для власного вживання, без мети збуту.

Одразу після цього, ОСОБА_6 , знаходячись в тому ж місці в той же час, реалізуючи свій протиправний умисел, посягаючи на встановлений законом порядок обігу наркотичних засобів та охорону здоров?я населення, всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», забрав вищевказаний зіп-пакет із речовиною, яка є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін та помістив його до нагрудної кишені куртки, в яку був одягнений, таким чином незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, для власного вживання, без мети збуту та розпочав її незаконне зберігання.

У подальшому, ОСОБА_5 , 05.03.2026, близько 12 год. 20 хв., йдучи по вул. Північна в місті Ірпінь Бучанського району Київської області, незаконно зберігаючи при собі речовину, яка є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, для власного вживання без мети збуту, яка за вищевказаних обставин ним незаконно придбана, біля будинку N? 85 був зупинений працівниками поліції у порядку Закону України «Про Національну поліцію».

Після цього, 05.03.2026,у період часу з 12 год. 53 хв. по 12 год. 57 хв., працівниками поліції у ході огляду місця події виявлено та вилучено у ОСОБА_7 , речовину, яка є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін.

Згідно висновку експерта, речовина, яка надана на дослідження, містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну в речовині становить 0,502 грама.

ІІ Позиція обвинуваченого, інших учасників провадження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 309 КК України визнав повністю, у скоєному розкаявся, пояснивши суду, що вчинив даний злочин за зазначених в обвинувальному акті обставин, а саме 05.03.2026 приблизно в обідню пору, йдучи по вул. Технологічна у м. Ірпені, побачив закладку, підібрав її, підійшов до товариша, розпакував згорток, всередині якого була наркотична речовина, на його думку це був амфетамін. В подальшому його зупинили працівники поліції, обвинувачений повідомив їм, що має при собі заборонену речовину, а також те, що він є наркозалежним. Повідомив також про те, що хотів звернутися до нарколога, але не зробив цього поки.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала пред`явлене обвинувачення, просила призначити ОСОБА_5 покарання за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі. Долю речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України, а також стягнути з ОСОБА_5 витрати за проведення експертних досліджень.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просила, враховуючи щире каяття обвинуваченого, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, тобто обмежитись тим покаранням, яке було застосовано попереднім вироком, запобіжний захід не обирати, щодо покладення витрат на обвинуваченого не заперечує.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.

ІІІ Докази на підтвердження встановлених судом обставин

На підставі частини третьої статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються, їм було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник – адвокат ОСОБА_4 , а також прокурор ОСОБА_3 правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони мають можливість оскаржити вирок суду лише в частині призначеного покарання.

ІV. Правова кваліфікація кримінальних правопорушень

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, тобто вважає його таким, що він вчинив указане кримінальне правопорушення, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною першою статті 309 КК України – незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту.

V. Мотиви призначення покарання

Згідно з частиною другою статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Аналізуючи зібрані у справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд ураховує таке.

В пункті першому Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим так і іншими особами, при цьому покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 309 КК України відповідно до статті 12 КК України, віднесене до кримінальних проступків.

Обставин, які згідно зі статтею 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не установлено.

При цьому, суд ураховує, що в судовому засіданні ОСОБА_5 указував, що визнає провину у вчиненні кримінального правопорушення та щиро розкаюється. Однак, при визначені наявності щирого каяття суд враховує, що поняття «щире каяття» - це певне суб`єктивне ставлення особи до вчиненого нею злочину. Так, на думку суду, ОСОБА_5 хоч і давав послідовні свідчення, визнав вину і зазначив, що щиро розкаюється, однак не намагався пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Разом з тим, за наведених обставин, суд враховує відомості про особу, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи засудженим до покарання у виді 1 року обмеження волі вироком Ірпінського міського суду Київської області від 16.04.2024 за кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 309 КК України, належних висновків для себе не зробив та знову 28.06.2024 вчинив аналогічне умисне кримінальне правопорушення у період іспитового строку, за що був засуджений судом за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі (остаточне покарання визначено на підставі ч.1 ст. 71 КК України). Після чого, до приведення вироку у виконання, ОСОБА_5 продовжив свою злочинну діяльність і 16.03.2026 був засуджений вироком Ірпінського міського суду Київської області за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі (остаточне покарання визначено на підставі ч.1 ст. 71 КК України), в подальшому 22.05.2026 був засуджений вироком Ірпінського міського суду Київської області за ч.2 ст. 309 КК України до 1 (одного) року 6 (п`ять) місяців позбавлення волі (остаточне покарання визначено на підставі ч.4 ст. 70 КК України).

Враховуючи наведене, а також відсутність обставин, що свідчать про позитивну особистість обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, розлучений, за місцем проживання характеризується посередньо, протягом календарного року притягувався до адміністративної відповідальності за порушення громадської безпеки, а саме розпивання алкогольних напоїв в громадському місці, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, про що свідчать: довідки-характеристики з місця проживання, довідки лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, вимога щодо судимості та його свідчення, суд вважає, що наведене характеризує обвинуваченого як суспільно-небезпечну особу, яка наполегливо не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання, а тому ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, слід призначити покарання у межах санкції статті у виді 3 (трьох) років обмеження волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Матеріали провадження не містять відомостей, які свідчать про зниження суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та особи самого засудженого, що зумовлювало б можливість виправлення його без ізоляції від суспільства.

На думку суду, інші альтернативні види покарань не стануть дієвими для досягнення мети щодо виправлення обвинуваченого.

Суд не вважає за необхідне призначати покарання у вигляді штрафу, оскільки в матеріалах кримінального провадження не наведено жодних доказів на підтвердження будь - якого працевлаштування обвинуваченого та можливості сплати штрафу у разі його призначення, до того ж, призначення штрафу не буде мати ефекту перевиховання та виправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно вироку Ірпінського міського суду Київської області від 22 травня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року 5 (п`ять) місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, визначено ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком суду, та вироком Ірпінського міського суду Київської області від 16 березня 2026 року, та призначено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Оскільки судом встановлено, що дане кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 309 КК України вчинено ОСОБА_5 до постановлення відносно нього вироку Ірпінського міського суду Київської області від 22 травня 2026 року, то для визначення остаточного покарання ОСОБА_5 суд застосовує ч.4 ст. 70 КК України та шляхом часткового складання покарань призначає покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Разом з тим, згідно вироку Ірпінського міського суду Київської області від 22 травня 2026 року запобіжний захід ОСОБА_5 судом не обирався, оскільки на час постановлення вироку ОСОБА_5 було затримано на виконання попереднього вироку Ірпінського міського суду Київської області від 16.03.2026 та ухвалою суду від 30.04.2026 залишено у ДУ «Київський слідчий ізолятор» до закінчення розгляду даної справи.

Вирішуючи питання, які відповідно до положень пп.2 п.4 ст. 374 КПК України повинен вирішити суд при ухваленні вироку, в тому числі щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і питання запобіжного заходу, встановивши можливість вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого до набрання вироком законної сили та забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Процесуальні витрати на проведення експертизи в даному провадженні суд відшкодовує за рахунок обвинуваченого.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись ст. 12, ст.ст. 70, 72, ч. 1 ст. 309 КК України, 100, 124, 126, 349, 370, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Ірпінського міського суду Київської області від 22 травня 2026 року, виходячи із співвідношення, визначеного пунктом «б» частини 1 ст.72 КК України, відповідно до яких: одному дню позбавлення волі відповідає два дня обмеження волі, призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання частково відбуте за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 16 березня 2026 року та за вироком Ірпінського міського суду Київської області 22 травня 2026 року.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня ухвалення вироку.

До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави витрати за проведення судової експертизи №СЕ-19/111-26/12288-НЗПРАП від 12.03.2026 року в розмірі 3565,60 грн.

Речові докази після набрання вироком законної сили – речовину, масою 1,792 г, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін, маса амфетаміну в речовині становить 0,502 г, поміщена до спецпакету №6600826, та зберігається у камері зберігання речових доказів ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, порядковий номер запису №179, – знищити.

Вирок може бути оскаржений, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій, його представнику та прокурору у порядку, визначеному статтями 376 КПК України, а особам, які не були присутніми під час його проголошення - направити не пізніше наступного дня.

Суддя: ОСОБА_1