Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №362/3587/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа 362/3587/26

Провадження 3/362/1188/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої – судді Рубан Т.П.,

за участю: секретаря судового засідання Золотаревич К.В.,

прокурора Фединяка Н.Е.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

його захисника – адвоката Вовчука М.В.,

розглянувши справу, яка надійшла від управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого як фізична особа – підприємець, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 23 квітня 2026 року № 4779 гр. ОСОБА_1 , депутат Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області, будучи суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" та приміткою до статті 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", в порушення вимог пункту 8 частини першої статті 46 вказаного Закону, 31.03.2025 подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), в розділі 12 якої зазначив завідомо недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 1 020 774,27 грн., розмір яких перевищує 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено частиною четвертою статті 172-6 КУпАП.

Національним агентством з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) було проведено повну перевірку декларації ОСОБА_1 за 2024 рік та складено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією. Згідно з вказаним висновком суб`єкт декларування у розділі 12 "Грошові активи" декларації:

- не зазначив відомостей про грошові кошти, розміщені на його банківських рахунках на суму, еквівалентну 132 170,30 грн. станом на 31.12.2026;

- зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про готівкові кошти, які належать члену сім`ї (дружині) на праві власності, у розмірі 20 000 євро, що станом на 31.12.2026 еквівалентно 878532,00 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав та пояснив суду, що умислу приховання інформації щодо грошових коштів не мав під час заповнення декларації. Не зазначив відомостей щодо грошових коштів на своєму банківському рахунку на кінець звітного періоду, оскільки керувався інформацією про мінімальний поріг для декларування, а не про сукупний розмір грошових активів. Щодо зазначення наявності готівкових коштів у розмірі 20000 євро пояснив, що такі кошти були взяті в позику, він про це знав, тому й показав їх у декларації, але помилково вказав їх не в тому розділі декларації: треба було вказати в розділі "Фінанссові зобов`язання", а він вказав в розділі "Грошові активи", але наміру приховати їх наявність він не мав. Звернувся до суду з письмовим клопотанням, в якому просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Долучив до матеріалів справи виправлену декларацію та два договори позик по 10000 євро, укладених його дружиною. Пояснив, що гроші були позичені дружиною на придбання автомобіля, який був придбаний та задекларований ним.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Вовчук М.В. підтримав позицію свого підзахисного. Повідомив, що помилки були допущені у зв`язку з відсутністю практичних навиків у заповненні декларацій попередніх періодів, зокрема розділу "Фінансові зобов`язання". Повідомив, що умислу показати недостовірні відомості у його підзахисного не було, як тільки НАЗК повідомило про помилку, ОСОБА_1 одразу подав виправлену декларацію, яка вже існувала на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні підтримав протокол про вчинення адміністративного правопорушення у повному обсязі, просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 172-6 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Щодо наданих ОСОБА_1 обґрунтувань щодо невірно зазначених відомостей, вважає ці причини неповажними, які не звільняють особу від обов`язку правильного заповнення декларації.

Свідок ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_1 ) пояснила суду, що дійсно нею були позичені кошти у 2024 році у двох осіб по 10 тис.євро, які пішли на придбання автомобіля. На момент надання пояснень в НАЗК ні в неї, ні в її чоловіка не було цих договорів позик, укладених в одному примірнику, який залишився в позикодавців, тож не було можливості їх долучити. Потім вона звернулася до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (позикодавців), щоб вони надали копії договорів позик. Тому копії цих договорів її чоловік зміг надати, коли вже був складений протокол про адміністративне правопорушення. Просила врахувати, що її чоловік ніколи не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, наміру щось приховати від держави в нього не було.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового провадження дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, відповідно до положень статті 252 КУпАП оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновків про таке.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини четвертої статті 172-6 КУпАП та примітки до неї встановлено адміністративну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка настає стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області від 17.11.2020 № 01-01-VIII ОСОБА_1 набув повноважень депутата зазначеної селищної ради та став суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", у тому числі обов`язок декларування майнового стану за статтею 46 Закону.

Суд звертає увагу, що уповноваженою особою, яка склала протокол стосовно ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 176-2 КУпАП, зазначено, що в розділі 12 "Грошові активи" щорічної декларації останній вказав завідомо недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 1 020 774,27 грн, що перевищує 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Так, пунктом 8 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, якщо сукупна вартість всіх грошових активів не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

При цьому законом прямо та чітко визначено, що якщо сукупна вартість всіх грошових активів не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, такі активи не підлягають декларуванню.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Тобто, ОСОБА_1 , знаючи про існування обов`язку щодо декларування майнового стану відповідно до вимог 46 Закону, якою прямо передбачено необхідність враховувати сукупну вартість всіх активів при їх декларуванні, заповнюючи розділі 12 "Грошові активи" декларації, вказав суму коштів, позичених третім особам, наявні готівкові кошти, однак свідомо не зазначив відомостей про грошові кошти, розміщені на його банківських рахунках, відкритих в АТ КБ "ПриватБанк", у розмірі 10 072,44 грн. та 3008,89 євро, що станом на 31.12.2024 еквівалентно 132 170,30 грн. (1 євро = 43,9266 грн.), що підтверджується інформацією, наданою банківською установою, хоча міг та повинен був їх вказати.

У зв`язку з цим суд вбачає вину ОСОБА_1 у поданні завідомо недостовірних відомостей у декларації щодо грошових активів, а саме щодо неподання відомостей про наявність грошових коштів, розміщених на його банківських рахунках в сумі 132 170,30 грн.

Що стосується помилкового зазначення у розділі 12 "Грошові активи" замість розділу 13 "Фінансові зобов`язання" відомостей про готівкові кошти, які належать члену сім`ї (дружині) на праві власності, у розмірі 20 000,00 євро, що на 31.12.2024 становило 878532,00 грн. суд бере до уваги таке.

Об`єктом правопорушення, передбаченого статтею 176-2 КУпАП, є встановлений законом порядок декларування, який покликаний забезпечити доброчесність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і зрештою – правильну діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування. Основною ціллю декларування доходів є ефективне запобігання корупції через прозорість майнового стану осіб, уповноважених на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування. Протиправність правопорушення за статтею 176-2 КУпАП полягає в тому, що суб`єкт умисно порушує передбачений спеціальними законами порядок декларування, тим самим приховуючи свій дійсний майновий стан, уникаючи його прозорості.

Наданими суду доказами дійсно підтверджується, що дружина ОСОБА_1 позичила у 2024 році грошові кошти в сумі 20000 євро. Вказані кошти ОСОБА_1 не приховував, а відобразив у поданій щорічній декларації помилково в розділі 12 "Грошові активи" замість розділу 13 "Фінансові зобов`язання". Водночас в зазначених діях суд не вбачає умислу ОСОБА_1 на приховування чи умисне подання недостовірних відомостей про майновий стан члена своєї сім`ї.

За таких обставин суд вбачає вину ОСОБА_1 у вчиненні дій, передбачених частиною четвертою статті 176-2 КУпАП, лише у поданні завідомо недостовірних відомостей у декларації щодо грошових коштів, розміщених на його банківських рахунках, а саме у незазначенні таких відомостей на суму 132170,30 грн.

У примітці до статті 172-6 КУпАП зазначено, що відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи встановлені обставини, з огляду на те, що сума 132 170,30 грн. складає суму, меншу за 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-6 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень статті 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП, виноситься постанова про закриття провадження.

За таких обставин, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 173-2 КУпАП, то провадження у цій справі слід закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 7, 9, 172-6, 247, 251, 252, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною четвертою статті 172-6 КУпАП закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Т.П. Рубан