Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №362/5015/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/5015/26

Провадження № 1-кп/362/557/26

ВИРОК

Іменем України

24.06.2026 м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026116460000040, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Плесецьке Васильківського району Київської області, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 07.05.2019 вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області за частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України (далі – КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- 19.06.2019 вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за частиною третьою статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, який ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.05.2020 було приведено у відповідність вироків із застосуванням частини четвертої статті 70 КК України і за сукупністю злочинів засуджено до позбавлення волі на строк 3 (три) роки. 07.12.2021 звільнений по відбуттю строку покарання;

- 03.12.2025 вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області за частиною першою статті 162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 162 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2026 року близько 18 год. 40 хв. ОСОБА_3 перебував поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: ділянка АДРЕСА_3 , огородженого зі всіх сторін сіткою-рабицею, вхід до якого здійснюється через металеву хвіртку з навісним замком, що належить ОСОБА_4 . В цей час у ОСОБА_3 виник прямий умисел, направлений на незаконне проникнення до чужого володіння.

Після чого ОСОБА_3 , порушуючи вимоги статті 30 Конституції України (за якою кожному гарантується недоторканність житла, а також не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду), статті 12 Загальної декларації прав людини (відповідно до якої ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла), статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (згідно з якою кожен має право на повагу до свого житла), реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений не незаконне проникнення до іншого володіння, діючи умисно з прямим умислом, з мотивів неповаги до права особи на недоторканість житла та іншого володіння особи, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом подолання перешкоди, перелізши через огорожу паркану із сітки-рабиці вказаного домоволодіння та таким чином проник на його територію, що належить ОСОБА_4 , чим порушив недоторканність іншого (відмінного від житла) володіння останньої.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у незаконному проникненні до іншого володіння особи, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 162 КК України.

Зазначені обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку встановлені органом досудового розслідування та викладені в обвинувальному акті, складеному дізнавачем і затвердженому прокурором, який звернувся до суду з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні. Ці обставини не оспорюються обвинуваченим, про що ним подана відповідна письмова заява, складена за участю захисника.

Так, за змістом цієї заяви обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 162 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду у судовому засіданні. Добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоди із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоди на розгляд обвинувального акта за його відсутності підтверджено підписом захисника на вказаній заяві.

Потерпіла ОСОБА_4 також надала згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за її відсутності, повідомила про згоду з встановленими досудовим розслідуванням обставинами та про ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження вироку в разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, про що свідчить додана до обвинувального акта письмова заява потерпілої.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд розглядає обвинувальний акт в порядку, передбаченому статтями 381 – 382 КПК України, тобто у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів з ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України оскільки судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть в ньому участь, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт і додані до нього матеріали, керуючись законом й оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого у скоєнні передбаченого частиною першою статті 162 КК України кримінального проступку знайшла своє підтвердження та доведена повністю поза розумним сумнівом. Обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому кримінального проступку і підтвердив установлені досудовим розслідуванням обставини.

Отже, дії обвинуваченого суд кваліфікує за частиною першою статті 162 КК України як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Вирішуючи питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому, суд бере до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина друга статті 50 КК України). Суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України є кримінальним проступком. ОСОБА_3 має повну середню освіту, працює неофіційно у господарстві по вирощуванню грибів, без негативних характеристик за місцем проживання, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий, суму штрафу за останнім вироком сплатив. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, особи обвинуваченого, наявності обставин, що пом`якшують покарання, та відсутності обставин, які його обтяжують, виходячи з принципів законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, беручи до уваги обумовлену статтею 50 КК України мету покарання, суд вважає за необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого призначити йому покарання в межах санкції частини першої статті 162 КК України у виді штрафу.

Підстав для застосування статей 69, 69-1 КК України немає.

Цивільний позов не пред`являвся. Процесуальні витрати відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 302, 368 - 371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 162 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речовий доказ у кримінальному провадженні – фрагмент відеозапису (відеофайл), який іменується "24052026" типу "mp4" об`ємом 6,74 Мб на диску для лазерних систем зчитування "DVD-R" марки "MyMEDIA", об`ємом 4,7 Гб, на якому є рукописний напис "відео 24.05.2026", який зберігається в матеріалах кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня отримання його копії до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених частиною першою статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1