Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №361/270/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/80/25, cправа № 361/270/25

06.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06» травня 2026 року м. Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань – Бас Я.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ;

представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Усенко Микола Миколайович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна колишнього подружжя,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог зазначається, що 09 червня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

У період перебування у шлюбі подружжям придбано квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира є об`єктом права спільної сумісної власності та підлягає поділу у рівних частинах. З підстав поділу майна подружжя позивач звернулася до суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

30 липня 2025 року до суду подано відзив на позовну заяву.

27 жовтня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити у їх задоволенні. Пояснили, що за день до придбання спірної квартири відповідач продала належну їй на праві особисто власності квартиру АДРЕСА_2 за 649 000 грн. 00 коп. Отже, спірна квартира придбана за особисті кошти відповідача отримані від продажу власного майна. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення позивача, заперечення відповідача та її представника, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому

09 червня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 541.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2020 року, постановленим у справі № 361/6346/19, що набрало законної сили 24 березня 2025 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09 червня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 541.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 липня 2025 року № 434844457 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 , підстава реєстрації: договір купівлі-продажу квартири від 08 червня 2018 року, зареєстрований за № 1322, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Льовушкіною С.А.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог про поділ майна подружжя, відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що спірна квартира придбана за її особисті кошти, отримані від продажу власного житла. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07 червня

2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В., зареєстрованого у реєстрі № 1511, ОСОБА_3 продала квартиру АДРЕСА_2 . Продаж вказаної квартири вчинено за 649 600 грн. 00 коп. (пункт 5 договору).

Згідно з договором купівлі-продажу від 08 червня 2018 року ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.1 договору продаж квартири проводиться за 523 200 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2015 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І., зареєстрованого у реєстрі № 1403, набула у власність 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 за ціною 93 770 грн. 00 коп. На час набуття права власності на частку у квартирі ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що при посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 08 червня 2018 року ОСОБА_1 на підставі статті 65 СК України надав згоду свій дружині ОСОБА_2 на купівлю нею по ціні та на умовах на її розсуд квартиру АДРЕСА_1 , про що свідчить заява від 08 червня 2018 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Льовушкіною С.А., зареєстрована у реєстрі № 1321.

Наявність письмової згоди одного з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

Згідно з вимогами статті 60 Сімейного кодексу України (надалі СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У статті 65 СК України передбачено, зокрема, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з вимогами частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами першою статті 71 СК України передбачено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спір між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК(2947-14), ч.3 ст.368 ЦК) (45-15), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Позивачеві достатньо підтвердити, що спірний об`єкт набутий під час шлюбу. І тоді вже тягар доказування покладається на відповідача, який повинен доводити, що цей об`єкт не є спільною сумісною власністю подружжя. Приклад застосування такого підходу викладено в Постановах Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі № 199/3645/17, від 27 червня 2018 року у справі № 757/45050/15 та від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17.

Відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі

№ 286/1537/16-ц, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що квартира АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності, що підлягає поділу між сторонами у рівних частинах.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі – 2 626 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 206, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області

в и р і ш и в:

Позов – задовольнити.

Визнати об`єктом права спільної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 393836732106).

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 393836732106).

У порядку поділу майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 393836732106).

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі – 2 626 (дві тисячі шістсот двадцять шість) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин