Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №361/9250/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/3345/25, cправа № 361/9250/25

22.06.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» червня 2026 року

Місто Бровари Броварського району Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Василишина В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики

№ 6794439820 від 28 грудня 2019 року у розмірі – 35 467 грн. 36 коп., з яких загальна заборгованість по тілу кредиту – 16 164 грн. 05 коп., загальна заборгованість по відсоткам

– 0 грн. 85 коп., загальна заборгованість по комісії – 19 302 грн. 46 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування вимог зазначається, що 28 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6794439820.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами та правилами надання коштів у позику, які розміщені на веб-сайті товариства та беззастережно приєднався до умов договору.

За умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за його користування в повному обсязі у визначені строки та на умовах передбачених договором.

Позивач повністю виконав умови кредитного договору надавши відповідачу кредитні кошти, натомість відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

07 червня 2016 року між АТ «ТаскомБанк» та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» укладено договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» зобов`язалося відступити АТ «ТаскомБанк» права вимоги за кредитними договорами.

15 травня 2024 року між АТ «ТаскомБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/19-Ф, відповідно до умов якого, АТ «ТаскомБанк» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру прав вимог до договору факторингу № НІ/11/19-Ф, від 15 травня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35 467 грн. 36 коп., з яких загальна заборгованість по тілу кредиту – 16 164 грн. 05 коп., загальна заборгованість по відсоткам – 0 грн. 85 коп., загальна заборгованість по комісії – 19 302 грн. 46 коп.

Отже, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 6794439820 від 28 грудня 2019 року.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26 серпня 2025 року на адресу відповідача направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками. У визначений в ухвалі про відкриття провадження строк відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною восьмою статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6794439820 (а.с.5-6).

07 червня 2016 року між АТ «ТаскомБанк» та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» укладено договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» зобов`язалося відступити АТ «ТаскомБанк» права вимоги за кредитними договорами (а.с. 10-11).

15 травня 2024 року між АТ «ТаскомБанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, відповідно до умов якого, АТ «ТаскомБанк» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами (а.с.12-14).

До матеріалів справи долучено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № НІ/11/19-Ф від 15 травня 2024 року (а.с. 15).

Відповідно до реєстру прав вимог до договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15 травня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35 467 грн. 36 коп., з яких загальна заборгованість по тілу кредиту – 16 164 грн. 05 коп., загальна заборгованість по відсоткам – 0 грн. 85 коп., загальна заборгованість по комісії – 19 302 грн. 46 коп. (а.с.17).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6794439820 від

28 грудня 2019 року, у відповідача за період з 15 травня 2024 року по 30 червня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі – 35 467 грн. 36 коп., з яких загальна заборгованість по тілу кредиту – 16 164 грн. 05 коп., загальна заборгованість по відсоткам – 0 грн. 85 коп., загальна заборгованість по комісії – 19 302 грн. 46 коп. (а.с. 9).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до вимог статей 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі №910/1580/18; від 23 вересня 2019 року у справі №910/10254/18.

З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

На підтвердження вимог про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало суду копію кредитного договору № 6794439820 від

28 грудня 2019 року, копію паспорту кредиту № 4439820, копію заяви-анкети позичальника від 28 грудня 2019 року, розрахунок заборгованості, копії договорів про відступлення права вимоги копію витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № НІ/11/19-Ф від

15 травня 2024 року.

Однак, вказані документи підтверджують лише умови кредитування та переуступку права вимоги попередніми кредиторами за вказаним кредитним договором останньому кредитору ТОВ «ФК «ЄАПБ», однак вони не є належними та допустимим доказами надання ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором № 6794439820 від 28 грудня 2019 року або перерахування коштів.

Вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладених договорів та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало суду первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача зазначений в кредитному договорі та користування ним останнім, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність зазначеного рахунку в кредитному договорі відповідачу.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Однак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві щодо вказаних кредитних договорів матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин