Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №361/8868/19 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/57/24, cправа № 361/8868/19

20.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» травня 2026 року

місто Бровари Броварського району Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Бас Я.В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить здійснити поділ спільного майна подружжя – будинку садибного типу, загальною площею

113,8 кв.м, житловою площею 50,0 кв.м, допоміжною (підсобною) площею 63,8 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами; у порядку поділу майна подружжя виділити йому з будинку садибного типу, загальною площею 113,8 кв.м, житловою площею 50,0 кв.м, допоміжною (підсобною) площею 63,8 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: житлову кімнату, площею 15,8 кв.м, шафу площею 1,3 кв.м, лоджію, площею 12,4 кв.м, господарську будівлю –Б, колонку № 2; у порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_2 з будинку садибного типу, загальною площею 113,8 кв.м, житловою площею 50,0 кв.м, допоміжною (підсобною) площею 63,8 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: вітальню, площею

20,9 кв.м, житлову кімнату, площею 13,3 кв.м, шафу, площею 1,0 кв.м; у спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділити з будинку садибного типу, загальною площею

113,8 кв.м, житловою площею 50,0 кв.м, допоміжною (підсобною) площею 63,8 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: тамбур, площею 5,1 кв.м, коридор, площею 12,7 кв.м, кухню, площею 13,3 кв.м, санвузол, площею 3,9 кв.м, санвузол, площею 2,0 кв.м, сходову, площею 9,6 кв.м, сходову, площею 14,9 кв.м, терасу, площею 2,1 кв.м, погріб – В, колонку - № 1, огорожу № 3-4; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 1/2 частину сплаченої у рахунок погашення кредитної заборгованості за договором за програмою «Кредит готівкою»

№ 014/1038/82/0092252 від 18 жовтня 2011 року, що складає 12 500 грн. 00 коп.

В обґрунтування вимог зазначається, що 31 січня 2004 року Виконкомом Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Від спільного подружнього життя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час перебування у шлюбі подружжям набуто житловий будинок АДРЕСА_1 .

18 жовтня 2011 року позивач уклав кредитний договір з АТ «Райффайзен Банк», за умовами якого отримав кошти у розмірі – 25 000 грн. 00 коп. Гроші витрачені позивачем на потреби сім`ї, а саме на придбання будівельних матеріалів для будівництва будинку та оплату будівельних робіт. Погашення кредитної заборгованості здійснювалося за рахунок особистих коштів позивача. Отже, відповідач у порядку поділу майна подружжя зобов`язана відшкодувати їх 1/2 частину. З підстав поділу майна подружжя позивач звернувся до суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2020 року вжито заходів забезпечення даного позову.

04 лютого 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

04 лютого 2020 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов про поділ майна подружжя, в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок, загальною площею 110,7 кв.м, житловою 50,6 кв.м, позначений на плані літ. «А-1», мансарда-Амн, тераса-а, ганок, лоджія з господарськими будівлями та спорудами: колонка-К, огорожа-N, хвіртка- N1, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати спільним сумісним майном подружжя грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк» з нарахованими відсотками та поділити їх, визнавши за нею право на 1/2 частку; стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 1/2 частину грошових коштів сплачених у рахунок погашення суми кредиту у розмірі

– 10 686 грн. 61 коп. згідно з кредитним договором № 003-29072-251210 від 25 грудня 2010 року.

21 лютого 2020 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву про поділ майна подружжя у новій редакції, в якій просила поділити майно подружжя: житловий будинок, загальною площею 110,7 кв.м, житловою 50,6 кв.м, позначений на плані літ. «А-1», мансарда-Амн, тераса-а, ганок, лоджія з господарськими будівлями та спорудами: колонка-К, огорожа-N, хвіртка- N1, за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк» з нарахованими відсотками; визнати за нею право власності на 3/4 частини житлового будинку, загальною площею 110,7 кв.м, житловою площею 50,6 кв.м, позначеного на плані літ. «А-1», мансарда-Амн, тераса-а, ганок, лоджія з господарськими будівлями та спорудами: колонка-К, огорожа-N, хвіртка- N1 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку, загальною площею 110,7 кв.м, житловою 50,6 кв.м, позначеного на плані літ. «А-1», мансарда-Амн, тераса-а, ганок, лоджія з господарськими будівлями та спорудами: колонка-К, огорожа-N, хвіртка- N1, за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_1 на 1/4 частку вищевказаного будинку; стягнути на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у розмірі – 121 500 грн. 00 коп.; визнати спільним сумісним майном подружжя грошові кошти, які були внесені на депозитний рахунок на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк» та нараховані відсотки; поділити грошові кошти внесені на депозитний рахунок на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк» та нараховані відсотки, визнавши за нею право на 1/2 частину вказаних грошових коштів; стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 1/2 частину грошових коштів, сплачених у рахунок погашення суми кредиту у розмірі – 10 686 грн. 61 коп. згідно з кредитним договором № 003-29072-251210 від 25 грудня 2010 року, укладеним між нею та ПАТ «Дельта Банк».

22 квітня 2020 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву у новій редакції, в якій просить поділити майно подружжя: житловий будинок, загальною площею 110,7 кв.м, житловою 50,6 кв.м, позначений на плані літ. «А-1», мансарда-Амн, тераса-а, ганок, лоджія з господарськими будівлями та спорудами: колонка-К, огорожа-N, хвіртка- N1, за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк» за нараховані відсотки; причіп, реєстраційний номер 25295 КХ; визнати за нею право власності на 3/4 частини житлового будинку, загальною площею 110,7 кв.м, житловою площею 50,6 кв.м, позначеного на плані літ. «А-1», мансарда-Амн, тераса-а, ганок, лоджія з господарськими будівлями та спорудами: колонка-К, огорожа-N, хвіртка- N1 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку, загальною площею 110,7 кв.м, житловою 50,6 кв.м, позначеного на плані літ. «А-1», мансарда-Амн, тераса-а, ганок, лоджія з господарськими будівлями та спорудами: колонка-К, огорожа-N, хвіртка- N1, за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_1 на 1/4 частку вищевказаного будинку; стягнути на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у розмірі – 121 500 грн. 00 коп.; визнати спільним сумісним майном подружжя грошові кошти, які були внесені на депозитний рахунок на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк» та нараховані відсотки; поділити грошові кошти внесені на депозитний рахунок на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк» та нараховані відсотки, визнавши за нею право на 1/2 частину вказаних грошових коштів; стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 1/2 частину грошових коштів, сплачених у рахунок погашення суми кредиту у розмірі – 10 686 грн. 61 коп. згідно з кредитним договором № 003-29072-251210 від 25 грудня 2010 року, укладеним між нею та ПАТ «Дельта Банк»; визнати спільний майном подружжя причіп, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; залишити у власності ОСОБА_1 причіп реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на свою користь компенсацію вартості 1/2 частини причіпа, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі – 5 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування зустрічного позову зазначається, що сторони перебували у шлюбі зареєстрованому 31 січня 2004 року Виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області.

Від спільного подружнього життя у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада

2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У пункті 12 мотивувальної частини судового рішення зазначено, що сторони остаточно припинили сімейні відносини понад п`ять років тому, не ведуть спільного господарства, проживають окремо з грудня 2018 року.

Під час зареєстрованого шлюбу, однак у час окремого проживання та окремого ведення спільного господарства ОСОБА_2 ввела в експлуатацію будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 110,7 кв.м, житловою 50,6 кв.м. Вказаний житловий будинок збудований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3221289501:01:029:0011, подарованій ОСОБА_2 її матір`ю ОСОБА_5 на підставі договору від 29 грудня 2008 року, зареєстрованого у реєстрі № 5302. Спірний житловий будинок введений в експлуатацію та зареєстрований 29 березня 2019 року, тобто у період окремого проживання та припинення ведення спільного господарства.

25 грудня 2010 року ОСОБА_2 в інтересах сім`ї уклала кредитний договір з ПАТ «Дельта Банк» з метою отримання кредиту у розмірі – 10 686 грн. 61 коп. для придбання необхідних матеріалів, кредитні зобов`язання слід поділити між подружжям у рівних частинах.

Здійснюючи поділ майна подружжя, суд повинен відступити від засад рівності часток, оскільки ОСОБА_1 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, не виконував рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2016 року про стягнення аліментів, що призвело до утворення заборгованості у розмірі – 81 524 грн. 16 коп.

У період шлюбу ОСОБА_1 відкрив депозитний рахунок у АТ «Райффайзен Банк», грошові кошти розміщені на ньому спільно з відсотками підлягають поділу у рівних частинах.

Крім того, за час шлюбу ОСОБА_1 придбав причіп, реєстраційний номер НОМЕР_1 , поділ якого слід здійснити у спосіб стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації вартості його 1/2 частини.

04 березня 2020 року позивач подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 12 серпня 2020 року об`єднано в одне провадження позовну та зустрічну позовну заяви для спільного їх розгляду.

Ухвалою суду від 12 серпня 2020 року у даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою суду від 06 червня 2022 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05 грудня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 29 листопада 2024 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 31 березня 2025 року витребувано докази у справі.

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Щиголь В.В. позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Ліщук О.В. первісний позов не визнали, підтримали зустрічний позов.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача та її представника, покази свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з вимогами статті 60 Сімейного кодексу України (надалі СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У статті 65 СК України передбачено, зокрема, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з вимогами частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами першою статті 71 СК України передбачено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2004 року Виконком Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , 27 лютого 1975 року та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 02.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада

2019 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року, розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зареєстрований 31 січня

2004 року у Виконкомі Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області, актовий запис № 02.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05 листопада 2019 року № 187475002 ОСОБА_2 значиться власником житлового будинку, загальною площею 110,7 кв.м, житловою площею 50,6 кв.м, житловий будинок позначений на плані літ. А-1, мансарда-Амн, тераса-а, ганок, лоджія з господарськими будівлями та спорудами: колонка-К, огорожа-N, хвіртка- N1 за адресою:

АДРЕСА_1 , форма власності: приватна, розмір частки: 1, підстава виникнення права власності: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серії та номер: КС181190601156, виданий

01 березня 2019 року, земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 3221289501:01:029:0011.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 17 травня 2011 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки від 29 грудня 2008 року належить земельна ділянка, площею 0,0800 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 30 червня 2015 року будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 110,7 кв.м, житлову

50,6 кв.м. За вказаними параметрами право власності на будинок зареєстроване у відповідному реєстрі.

Не визнаючи позовних вимог та пред`являючи вимоги за зустрічним позовом,

ОСОБА_2 посилається на ту обставину, що у рішенні суду про розірвання шлюбу встановлений факт припинення шлюбних відносин у 2018 році, при цьому право власності на будинок зареєстровано у 2019 році.

У судовому рішенні про розірвання шлюбу від 14 листопада 2019 року зазначено про те, що судом встановлено, що сторони остаточно припинили сімейні відносини понад п`ять років тому, не ведуть спільного господарства, проживають окремо з грудня 2018 року. Разом з тим, зазначення вказаних обставин у судовому рішення про розірвання шлюбу не може слугувати підставою для визнання спірного будинку особистим майном відповідача ОСОБА_2 . Режим окремого проживання подружжя відповідним судовим рішенням не встановлений. На момент набуття права власності на будинок сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, отже він є об`єктом права спільної сумісної власності, що підлягає поділу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 - мати відповідача показала, що позивач та відповідач спільно вирішили будувати житловий будинок на земельній ділянці, яку вона подарувала свій дочці. ОСОБА_2 приймала активну участь у будівництві житлового будинку, замовляла будівельні матеріали та сплачувала їх вартість.

Відповідач ОСОБА_2 просить суд при поділі житлового будинку відійти від часток рівності подружжя, через наявність у позивача заборгованості по аліментах, визнати за нею право власності на 3/4 його частини, право власності позивача на 1/4 частину припинити, так як спільне проживання, володіння та користування майном є неможливим.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2016 року, постановленим у справі № 361/137/2016-ц,

з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки його заробітку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості згідно з виконавчим листом № 361/137/2016-ц від 23 березня 2016 року станом на 01 грудня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 81 524 грн. 16 коп.

Згідно з розрахунком заборгованості за виконавчим листом № 361/137/2016-ц, виданим

23 березня 2016 року станом на 01 січня 2023 року рахується заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів у розмірі - 255 376 грн. 01 коп.

Актуальної інформації щодо заборгованості по аліментах станом на 2026 рік до суду не надано, наявність заборгованості підтверджена лише станом на 01 січня 2023 року.

19 жовтня 2024 року ОСОБА_1 призваний по мобілізації згідно з Указом Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року.

З довідки № 1961/5915 від 03 квітня 2025 року, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно у період з 06 січня 2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у населеному пункті Нікольський Курської області.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій), реєстрація заяви/інформації в єдиному обліку органів поліції: № 9509 від 05 березня 2025 року Броварське районне управління поліції ГУНП в Київській області, відомості про кримінальне провадження або судову справу, в рамках якої проводиться розшук: 12025111130000436 від 06 березня 2025 року Броварське районне управління поліції ГУ НП в Київській області, про що свідчить Витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 14 квітня 2025 року.

У постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження

№ 61-12735сво23) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи.

Якщо сторони не дійшли згоди щодо поділу спільного майна, розмір часток кожного з подружжя визначається судом під час розгляду спору. За загальним правилом, що закріплене в частині першій статті 70 СК, частки дружини та чоловіка є рівними. Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один з подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

СК України встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя у праві на майно. Суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя із відповідною зміною частки іншого з подружжя. У разі відступлення від засади рівності часток подружжя суд має вказати, які саме обставини стали підставою для збільшення чи зменшення частки одного з подружжя.

Обставини, які є підставою для збільшення чи зменшення частки одного з подружжя у праві на майно можна поділити на дві групи: негативні, тобто ті, що надають можливість суду зменшити розмір частки одного з подружжя (частина друга статті 70 СК України); позитивні, що дають змогу суду збільшити розмір частки одного з подружжя (частина третя статті 70 СК України).

Негативні обставини (частина друга статті 70 СК України) - законодавець на рівні

СК України передбачив орієнтовний перелік таких обставин (зокрема, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне спільне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї), за наявності яких суд може зменшити частку одного з подружжя. Такі обставини можуть застосовуватися як окремо, так і в сукупності. Тобто законодавець невичерпно виокремив випадки недобросовісної поведінки одного з подружжя як під час шлюбу, так і після його розірвання щодо виконання своїх сімейних обов`язків та майна і встановив наслідок такої недобросовісної поведінки - зменшення розміру частки одного з подружжя. Про недобросовісність одного із подружжя може свідчити, зокрема, приховання певних речей, передання їх на зберігання родичам, продаж спільного майна без згоди другого з подружжя.

Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу статті 70 СК України доповнено словами «ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей)». Тобто на рівні СК України передбачено, що ухиляння від участі в утриманні дитини (дітей) є підставою для втручання в майнову сферу одного із подружжя за ухилення від виконання сімейного обов`язку з утримання дитини (дітей). Законодавець не пов`язує наявність такої негативної обставини з договором про сплату аліментів на дитину (дітей), рішенням суду (судовим наказом) про стягнення аліментів на дитину (дітей), ні з розміром заборгованості з аліментів. Тому ухилення від участі в утриманні дитини (дітей) може мати місце у разі: невиконання одним із батьків договору про сплату аліментів на дитину (дітей); невиконання рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей); нездійснення одним із батьків жодного утримання за відсутності договору про сплату аліментів на дитину (дітей), рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей).

Позитивні обставини (частина третя статті 70 СК України) - суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, із яким проживають діти до вісімнадцяти років або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Тобто законодавець пов`язує збільшення частки у праві на майно того з подружжя, з яким залишається дитина (діти), у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які вона (вони) одержують. Таким чином, закон передбачає такий алгоритм: існує та виконується договір про сплату аліментів на дитину (дітей), рішення суду (судовий наказ) про стягнення аліментів на дитину (дітей); на дитину призначаються аліменти; розмір аліментів, які вона (вони) одержує (одержують), недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування; під час поділу майна подружжя частка в майні того з них, з ким проживає дитина (діти), за рішенням суду збільшується. Для застосування частини третьої статті 70 СК України щодо збільшення частки у спільному майні подружжя того з них, з яким проживає дитина з особливими потребами, необхідно встановити, зокрема, які саме потреби виникають у такої дитини та з чим вони пов`язані, як вони можуть забезпечуватися та чи покриває розмір сплачуваних аліментів понесені витрати та їх забезпечення та/або непонесені витрати.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду на рівні СК України передбачено, що ухиляння від участі в утриманні дитини (дітей) є підставою для втручання в майнову сферу одного із подружжя за ухилення від виконання сімейного обов`язку з утримання дитини (дітей). Законодавець не пов`язує наявність такої негативної обставини ні з договором про сплату аліментів на дитину (дітей), рішенням суду (судовим наказом) про стягнення аліментів на дитину (дітей), ні з розміром заборгованості з аліментів. Тому ухилення від участі в утриманні дитини (дітей) може мати місце у разі: невиконання одним із батьків договору про сплату аліментів на дитину (дітей); невиконання рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей); нездійснення одним із батьків жодного утримання за відсутності договору про сплату аліментів на дитину (дітей), рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей).

З огляду на викладені обставини, правові підстави для застосування частин другої та третьої статті 70 СК України у даній справі відсутні.

З метою визначення можливих виділу в натурі частини майна зі спільної власності та вирішення спору по суті між сторонами, ухвалою суду від 12 серпня 2020 року судом призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у судовій справі № 25221/20-43/7710/7711/22-43 від 29 квітня 2022 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз технічна можливість поділу (виділу) 1/2 частки у житловому будинку загальною площею 110,7 кв.м, житловою площею 50,6 кв.м, по АДРЕСА_1 відповідно до нормативно правових документів відсутня. Технічна можливість поділу (виділу) з відступом від 1/2 частки у житловому будинку загальною площею 110,7 кв.м, житловою площею 50,6 кв.м, по АДРЕСА_1 відповідно до нормативно правових документів існує. У дослідницькій частині висновку відповідно до вимог нормативно-правових документів запропоновано два можливі варіанти поділу (виділу) 1/2 та 1/2. Крім того, на вирішення експертизи відповідач ОСОБА_2 ставила питання щодо наявності технічної можливості виділу 1/4 частки. Технічна можливість поділу (виділу) 1/4 частки у житловому будинку загальною площею 110,7 кв.м, житловою площею

50,6 кв.м, по АДРЕСА_1 відповідно до нормативно правових документів відсутня. Технічна можливість поділу (виділу) з відступом від 1/4 та 3/4 часток у житловому будинку загальною площею 110,7 кв.м, житловою площею 50,6 кв.м, по АДРЕСА_1 відповідно до нормативно правових документів існує. У дослідницькій частині висновку відповідно до вимог нормативно-правових документів запропоновано один можливий варіант поділу (виділу) 1/4 частки. Ринкова вартість земельних поліпшень станом на 29 квітня 2022 року, що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 без врахування земельної складової становить – 899 548 грн. у тому числі вартість житлового будинку – 799 686 грн., вартість господарських будівель – 96 800 грн. 00 коп.

Проаналізувавши варіанти поділу (виділу) житлового будинку, запропоновані експертом, суд обирає другий варіант, так як він є більш прийнятним для обох учасників справи, за вказаним варіантом відступ від ідеальних частин є найменшим, розмір компенсації не значний з урахування умов сьогодення.

Приписами статті 365 ЦК України врегульовані порядок, підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У Постанові Верховного Суду № 61-4860св18 від 30 травня 2018 року Верховний Суд дійшов висновку про те, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358, ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Згідно зі статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Під час розгляду справи № 6-68цс14 Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02 липня 2014 року, якою роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зі змісту практики Верховного Суду України випливає, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, яка обов`язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою пунктом 4 частини першої цієї статті.

З урахуванням наведених обставин, підстави для припинення частки ОСОБА_1 у праві власності на будинок відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір, сума кредиту за яким становить

25 652 грн. 60 коп., остаточна дата погашення кредиту 18 жовтня 2017 року.

Відповідно до довідки № 770 від 21 листопада 2019 року, виданої АТ «Райффайзен Банк Аваль», заборгованість за кредитним договором № 014/1038/82/0092252 від 18 жовтня 2011 року відсутня.

25 грудня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 003-29072-251210 за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі – 9 292 грн. 70 коп. для придбання майна.

Отримання кредиту та його погашення здійснювалося сторонами у період перебування у шлюбі. Доказів, які б свідчили, що подружжя виконувало кредитне зобов`язання за рахунок коштів, що належали кожному з них на праві особистої власності до суду не подано. Використання коштів на потреби сім`ї для здійснення будівництва житлового будинку, що є предметом поділу, не є підставою для стягнення з іншої сторони 1/2 їх частини. Вимоги у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

При розгляді справи по суті відповідач ОСОБА_2 не надала доказів наявності у ОСОБА_1 депозитного рахунку, відкритого та його ім`я, а також придбання ними у період шлюбу причіпу. Відповідних клопотань щодо витребування доказів до суду не подано. Вимоги у цій частині є недоведеними.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Оцінюючи в сукупності всі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення основного та зустрічного позовів.

У порядку розподілу судового збору з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі – 843 грн. 85 коп.

Керуючись статтями 264, 265, 354 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок, загальною площею 110,7 кв.м, житловою площею 50,6 кв.м, з господарськими спорудами, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільного майна подружжя поділити в натурі житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту № 2 вказаного у висновку № 25221/20-43/7710/7711/22-43 від 29 квітня 2022 року за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 361/8868/19, припинивши право спільної сумісної власності на нього.

Виділити ОСОБА_1 у власність в натурі частку у житловому будинку з господарськими спорудами, що складається з наступних приміщень житлового будинку: приміщення 1-6 частина сходової, площею 5,5 кв.м, приміщення 1-7 сходова, площею 16,8 кв.м, приміщення 1-8 житлова, площею 16,9 кв.м, приміщення 1-9 житлова, площею

13,2 кв.м, разом по житловому будинку площа 52,4 кв.м; господарських споруд: лоджія,

1/2 частина огорожі «N», колонка «К», всього по житловому будинку - 452 663 (чотириста п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 00 коп., що складає 50/100 частки.

Виділити ОСОБА_2 у власність в натурі частку у житловому будинку з господарськими спорудами, що складається з наступних приміщень житлового будинку: приміщення 1-1 коридор, площею 12,3 кв.м, приміщення 1-2 кухня, площею 12,6 кв.м, приміщення 1-3 вітальня, площею 20,5 кв.м, приміщення 1-4 санвузол, площею 3,5 кв.м, приміщення 1-5 котельня, площею 1,7 кв.м, приміщення 1-6 частина сходової, площею 3,1 кв.м, приміщення ІІ тамбур, площею 4,6 кв.м, разом по житловому будинку 58,3 кв.м; господарських споруд: 1/2 огорожі «N», І-тераса «а», ганок, хвіртка «N1», всього по житловому будинку - 446 885 (чотириста сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 00 коп., що складає

50/100 частки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки у житловому будинку у розмірі – 21 393 (двадцять одна тисяча триста дев`яносто три) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі

– 843 (вісімсот сорок три) грн. 85 коп.

В іншій частині первісного та зустрічного позовів – відмовити.

Сторони у справі:

позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 );

відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин