Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №279/1459/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №279/1459/26

Провадження № 2/279/1507/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м.Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., із секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 279/1459/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

03.03.2026 року до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням.

У позові зазначає, що з 16.03.2023 року по даний час позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який укладено та зареєстровано Коростенським райвідділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис №143. На даний час ним подано позов про розірвання шлюбу. Вказує, що за час перебування у шлюбі ними за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу було придбано квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності на дане житлове приміщення підтверджується договором купівлі-продажу від 20.12.2017 року та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії даних документів долучено до позову.

Загальна площа квартири становить 52.1 м/кв., житлова 28.8 м/кв. та складається з житлової кімнати площею 14.8 м/кв, кімнати площею 14.0 м/кв, кухні площею 6.8 м/кв, вбиральні площею 1.4 м/кв, ванної кімнати площею 2.7 м/кв, коридору площею 9.7 м/кв, вбудованої шафи площею 0.5 м/кв, комори площею 1.3 м/кв, балкону площею 0.9 м/кв.

В даний час у сторін по справі виник спір про встановлення порядку користування даною квартирою, так як вони не можуть знайти спільної згоди щодо порядку користування.

Всі спроби позивача вирішити з відповідачем питання про встановити порядку користування квартирою не дали результату. При цьому, він бажає добровільно нести витрати по утриманню квартири та сплачує всі належні платежі самостійно.

Згідно зі ст.4, 15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

За положеннями ч.1 ст.383 ЦК України та ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст.47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

У цій справі спір стосується не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, тому критерій необхідності виділення у користування кожному співвласнику по 13,65 кв.м. житлової площі на одну особу, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не застосовується.

Зважаючи на те, що спірна квартира складається з двох окремих ізольований кімнат, приймаючи до уваги частки сторін у праві власності, а також ту обставину, що виділити ізольоване жиле приміщення таким чином, щоб штучно не погіршити житлових умов позивача та відповідача можливо, тому вбачає за можливе визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити в позивачу житлову кімнату площею 14,0 кв.м.; а відповідачу в користування житлову кімнату площею 14,8 кв.м.

У спільному користуванні залишити кухню площею 6.8 м/кв., вбиральню площею 1.4 м/кв., ванну кімнату площею 2.7 м/кв., коридор площею 9.7 м/кв., вбудовану шафу площею 0.5 м/кв., комору площею 1.3 м/кв.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.03.2026 року відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.

Відповідач належним чином повідомлялась про розгляд справи шляхом неодноразового направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за останнім відомим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті судової влади. У встановлений строк правом подачі відзиву на позов не скористалась, будь-яких заяв, клопотань, що стосуються розгляду справи не подала.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спір з приводу встановлення порядку користування житловим приміщенням.

Статтею 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 380 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятними. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно п.14 постанови № 20 від 22.12.1995 року Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» можливо встановлення порядку користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов та п.6 Постанови №7 від 04 жовтня 1991 року « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» у цьому разі окремі підсобні приміщення ( кухня, коридор, тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Поділ квартири в натурі, в даному випадку, є неможливим, оскільки сторонам неможливо виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири.

Відповідно до ст.355ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно). Майно може належать особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За положенням ч 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

За ч. 1 ст.357ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Право на визначення порядку користування жилим приміщенням не пов`язано з певними межами (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 753/95/21). При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири) з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 761/36267/16-ц).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2017 року у рівних частках по 1/2 частці кожний придбали квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності на дане житлове приміщення підтверджується договором купівлі-продажу від 20.12.2017 року та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно якого кожному з сторін у справі належить по 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квартиру.

Загальна площа квартири становить 52.1 м/кв., житлова 28.8 м/кв. та складається з житлової кімнати площею 14.8 м/кв, кімнати площею 14.0 м/кв, кухні площею 6.8 м/кв, вбиральні площею 1.4 м/кв, ванної кімнати площею 2.7 м/кв, коридору площею 9.7 м/кв, вбудованої шафи площею 0.5 м/кв, комори площею 1.3 м/кв, балкону площею 0.9 м/кв.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд вважає за можливим виділити в користування сторонам спору відповідно до розміру їх часток у праві власності на спільне майно по одній житловій кімнаті із збереженням права на спільне користування нежитловими (допоміжними) приміщеннями. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 року № 6-1500 цс 15.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Встановити такий порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :

- виділити позивачу ОСОБА_1 у користування житлову кімнату площею 14,0 кв/м;

- виділити відповідачу ОСОБА_2 у користування житлову кімнату площею 14.8 м/кв.

У спільному користуванні сторін залишити кухню площею 6.8 м/кв, вбиральню площею 1.4 м/кв, ванну кімнату площею 2.7 м/кв, коридор площею 9.7 м/кв, вбудовану шафу площею 0.5 м/кв, комору площею 1.3 м/кв.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник: адвокат Антонюк Віктор Олександрович, місце знаходження: 11501, Житомирська обл., вул.Шевченка, 7/51, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 (користувач зареєстрований в ЕС).

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ