Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №158/2518/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2518/26

Провадження № 2-а/0158/57/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Костюкевича О.К.

за участю секретаря - Хмілевської І.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Воробей П.О.

представника відповідача - Хоржевського Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в режимі відеоконференції, справу за адміністративним позовом громадянки російської федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі території України, -

в с т а н о в и в :

Адвокат Воробей П.О., в інтересах громадянки російської федерації ОСОБА_1 , звернувся в суд з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі території України.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02.06.2026 головним спеціалістом ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області, прийнято рішення за №8010100100000802 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вказаного рішення представник ЦМУ ДМС України м. Києві та Київській області вказав, що в ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 в бік в`їзду на територію України 13.04.2017 року. Була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 яка була скасована на підставі рішення №39-ДВ від 15.07.2025, про відкликання дозволу на імміграцію в Україну.

15.07.2025 співробітниками УДМС в Чернігівській області відносно ОСОБА_1 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язано залишити територію України не пізніше 13.08.2025.

Також, в оскаржуваному рішенні вказано, що після закінчення дозволеного строку перебування іноземка територію України не залишила, чим порушила міграційне законодавство України.

Відповідач також вказав, що з питання визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 не зверталась. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживала.

Перелік вказаних обставин і фактично і був підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Рішенням Ківерцівського районного суду в справі №158/2447/26 від 05.06.2026 було задоволено позовні вимоги ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області та затримано ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців з поміщенням до Волинського ПТПІ ДМС України.

Зокрема, як вбачається з фактичних матеріалів справи та підтверджуються Відповідачем Позивачка була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 не погоджується з прийнятим щодо неї рішення про її примусове видворення з України, вважає його протиправним та прийнятим з порушенням норм міграційного законодавства зокрема норм Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та "Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.

Просить суд, визнати протиправним та скасувати рішення ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області №8010100100000802 від 02.06.2026 про видворення громадянки російської федерації – ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.06.2026 відкрито провадження у даній адміністративній справі та визначено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві, просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на законність прийнятого рішення про примусове видворення відповідача за межі території України, просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 02.06.2026 головним спеціалістом ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області, прийнято рішення за №8010100100000802 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вказаного рішення представник ЦМУ ДМС України м. Києві та Київській області вказав, що в ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 в бік в`їзду на територію України 13.04.2017 року. Була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 яка була скасована на підставі рішення №39-ДВ від 15.07.2025, про відкликання дозволу на імміграцію в Україну.

Рішенням від 15.07.2025 було відкликано дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .

Так, 15.07.2025 співробітниками УДМС в Чернігівській області відносно ОСОБА_1 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язано залишити територію України не пізніше 13.08.2025.

В оскаржуваному рішенні вказано, що після закінчення дозволеного строку перебування іноземка територію України не залишила, чим порушила міграційне законодавство України. Відповідач також вказав, що з питання визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 не зверталась. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживала.

Рішенням Ківерцівського районного суду в справі №158/2447/26 від 05.06.2026 було задоволено позовні вимоги ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області та затримано ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців з поміщенням до Волинського ПТПІ ДМС України.

Як вбачається з фактичних матеріалів справи та підтверджуються Відповідачем Позивачка була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щ передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Стаття 4 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" наводить вичерпний перелік підстав, за яких іноземець може перебувати на території України легально.

В той же час, невиконання вимог статті 4 вищевказаного Закону має наслідком переходу таких іноземців на нелегальне становище.

Частиною першою статті 9 вищезазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 14 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено що, нелегальний мігрант – іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Частиною 8 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150.

Згідно п. 2 розділу І Інструкції терміни «примусове повернення» та «примусове видворення» означають систему адміністративно-правових заходів, спрямованих на примушування іноземців, які незаконно перебувають в Україні, покинути територію України всупереч їх волі і бажанню.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення. Тобто обов`язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

П.66 "Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 вказує, що копія рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки із зазначенням причин її відкликання або визнання недійсною надсилається ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства на адресу особистої електронної пошти або рекомендованим листом (у разі відсутності електронної пошти) невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.

Як вбачається з фактичних обставин справи у відповідача відсутні належні докази, що рішення про скасування дозволу на імміграцію, а також відкликання посвідки на постійне проживання в України та рішення про примусове повернення було вручено позивачу.

Натомість, як вбачається із долученого конверту пошти, зазначене поштове відправлення (лист) було повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 не отримувала ніяких документів, що підтверджують викладені в оскаржуваному рішенні факти. Також, копії вказаних документів не були вручені останній і під час складання та прийняття оскаржуваного рішення від 02.06.2026, що позбавило можливості ОСОБА_1 вжити будь-яких заходів щодо оскарження вищезазначених рішень.

П.1 ч.2 "Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства" зазначає, що рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства (додаток 1) (далі - рішення про примусове повернення) готує у двох примірниках посадова особа органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ і затверджує начальник (заступник начальника) відповідного органу/підрозділу або особа, яка виконує його обов`язки, за наявності підстав, зазначених у пункті 5 розділу І цієї Інструкції, з подальшим повідомленням щодо рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства (додаток 2) упродовж 24 годин прокурора за територіальністю про підстави прийняття такого рішення.

Інформацію надсилають відомчою електронною поштою (факсимільним зв`язком): органи ДМС - до апарату ДМС; органи охорони державного кордону - до Адміністрації Держприкордонслужби; регіональні органи СБУ - до Центрального управління СБУ.

П.2 ч.2 даної "Інструкції" вказує, що рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

У разі відмови іноземця від особистого підпису в рішенні про примусове повернення посадова особа робить про це запис у рішенні про примусове повернення в присутності двох свідків.

Начальник органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, який прийняв рішення про заборону подальшого в`їзду іноземця в Україну, упродовж доби інформує про це Адміністрацію Держприкордонслужби шляхом надсилання доручення, оформленого з дотриманням вимог Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280.

Один з примірників рішення про примусове повернення видається іноземцю, стосовно якого воно прийнято, інший залишається в органі, який його прийняв.

З аналізу фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що рішення про примусове повернення в країну походження, або іншу третю країну від 15.07.2026 приймалось без участі Позивачки, а також відсутні докази того що про існування вказаного рішення було відомо Позивачці, також докази того, що вказане рішення та рішення про відкликання дозволу на імміграцію та скасування посвідки на постійне проживання надсилались Позивачці.

Відсутні докази того, що Відповідачем надсилались копії рішення про примусове повернення на адресу прокурора та органів ДПС України.

Як вбачається з фактичних обставин справи, Позивачці не було відомо про існування рішення про його примусове повернення до країни походження, або іншої країни від 15.07.2025, а про дану обставину вона дізнався лише 02.06.2026 під час її затримання та винесення оскаржуваного рішення.

На переконання суду, Відповідачем не наведено, жодних підстав, щодо того, що Позивачка ухилялася від виконання рішення про її примусове повернення.

Із врахуванням таких обставин справи, підстави позову, на які посилається позивач (її представник), знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 75, 76 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що рішення відповідача є передчасним та незаконним, прийняте в порушенні наданих повноважень та не в спосіб, який визначено Конституцією та законами України, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 288, 293 КАС України, суд –

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №8010100100000802 від 02.06.2026 про примусове видворення громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич

Повний текст рішення складено 25.06.2026