Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №734/1864/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/1864/26

Провадження № 1-кп/734/314/26

В И Р О К

іменем України

25 червня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026275460000056 від 31.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бориспіль, Бориспільського району Київської області, громадянки України, українки, раніше не судимої, з середньою освітою, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочину та проступку), передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,-

в с т а н о в и в:

відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон) кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

За ч. 4 ст. 15 Закону особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорії транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 8 ст. 15 Закону теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Теоретичний іспит складається особою, яка пройшла відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувала зміст теоретичного модулю типової навчальної програми з урахуванням категорії транспортних засобів. До складання практичного іспиту допускається особа, яка успішно склала теоретичний іспит та пройшла відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі.

Водночас відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведеним положенням кореспондують норми ч. 2 ст. 16 Закону, за

якими водій зобов?язаний: на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред?явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка») або пред?явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов?язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844 «Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знака України та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», затверджено зразок та технічний опис бланка національного посвідчення водія.

Встановлено, що ОСОБА_4 посвідчення водія в передбачений

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340, спосіб не отримувала, теоретичні та практичні іспити не складала.

Усупереч даним положенням законодавства у 2025 році, більш точного місяця, дати та часу не встановлено, але не пізніше 17.03.2025, ОСОБА_4 , знаходячись у м. Бориспіль, Бориспільського району Київської області, з метою отримання можливості керування транспортними засобами, маючи умисел на виготовлення підробленого посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом надання анкетної інформації про свою особу, через мережу Інтернет замовила у невстановленої особи завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 та через мережу Інтернет повідомила вказаній особі свої персональні дані, надала зразок свого особистого підпису та фотокартку з власним зображенням для подальшого їх внесення до підробленого документу, чим вчинила підроблення документу за попередньою змовою з невстановленою особою.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 17.03.2025 ОСОБА_4 , знаходячись у Житомирській області, більш точного місця знаходження встановити не вдалося, отримала виготовлене підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 з дозволом на керування транспортними засобами категорії «В», видане 17.03.2025 Територіальним сервісним центром № 5641 на ім?я ОСОБА_4 , яке відповідно до висновку експерта не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України, після чого сплатила за виготовлення вказаного посвідчення грошові кошти в сумі 27 000 грн.

Крім того, близько о 11:15 год. 30.03.2026 ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Audi», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , рухалася автодорогою «Київ - Чернігів - Нові Яриловичі (М - 01) на 71 км., в с. Сираї, Чернігівського району Чернігівської області, в напрямку м. Чернігів, була зупинена нарядом поліції відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Після чого, ОСОБА_4 , будучи зупинена працівником поліції на автодорозі, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 є завідомо підробленим документом, діючи з прямим умислом, використала завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 17.03.2025 Територіальним сервісним центром № 5641 на ім?я ОСОБА_4 , шляхом його пред?явлення поліцейському взводу № 2 роти №2 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП молодшому лейтенанту поліції ОСОБА_5 , для перевірки на право керування транспортним засобом.

Згідно з висновком експерта бланк досліджуваного посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України.

Будучи допитаною у судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнала повністю, підтвердила обставини, вказані у обвинувальному акті, та показала, що оскільки для роботи їй потрібно було посвідчення водія, вона вирішила його купити, що і зробила через невідомих осіб. За підроблене посвідчення заплатила в загалом 20 000 гривень. У березні 2026 року під час керування транспортним засобом була зупинена працівниками поліції в с.Сираї за перевищення швидкості. Поліцейським свідомо пред`явила придбане раніше посвідчення водія, розуміючи, що воно підроблене. Висловила щире каяття у скоєному.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності її позиції немає, сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах суд вважає доведеним, що обвинувачена вчинила підроблення посвідчення, за попередньою змовою групою осіб, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 3 ст. 358 КК України, а також використання завідомо підробленого документа, тобто кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

Обставиною, яка згідно із ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння органу досудового розслідування розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно із ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

Обираючи вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місце проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей.

З урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характеру і ступеня їх суспільної небезпеки, встановлених обставин, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.358 КК України у виді позбавлення волі та ч.4 ст.358 КК України у виді пробаційного нагляду.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів призначити обвинуваченому шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, приймаючи до уваги встановлені обставини кримінального провадження, особу винної, суд приходить висновку про можливість виправлення засудженої без відбування призначеного покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України вважає, що останню необхідно звільнити від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням встановивши іспитовий строк з покладанням обов`язків, встановлених ч. 1 ст. 76 КК України.

Саме даний вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати на залучення експерта необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирати. у виді особистого зобов`язання залишити до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст.358 КК України і призначити їй покарання:

за ч. 3 ст. 358 КК України 1 (один) рік позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 358 КК України 1 (один) рік пробаційного нагляду.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місці проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держава процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 1 782 гривні 80 коп.

Речові докази – посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Серії НОМЕР_1 , знищити, скасувавши накладений на нього арешт ухвалою слідчого судді 02 квітня 2026 року.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя