Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №504/2323/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/2323/25

Номер провадження 2/504/1259/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Вінської Н.В.,

секретаря Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про відібрання малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав,

встановив:

Представник Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області як органу опіки та піклування Уманець Поліни Ігорівни та ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про батька малолітніх дітей відсутні.

31.05.2025 року до старости Шомполівського старостинського округу Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області надійшло усне звернення з фотофіксацією від мешканця с. Старі Шомполи щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка нещодавно приїхала з двома малолітніми дітьми за вищевказаною адресою і, як стало відомо з його слів, мати цих малолітніх дітей вживає алкогольні напої, приймає якісь таблетки.

02.06.2025 року начальником Служби у справах дітей Доброславської селищної ради Людмилою Іскімжи спільно з ст. інспектором СЮП Катериною Соловій, ПОГ ОРУП № 2 Денисом Сокольниковим, директором ЦНСП Доброславської селищної ради Анастасією Безвезюк, ФСР ЦНСП Валентиною Полубняк був здійснений виїзд за місцем проживання даної сім`ї та складено Акт оцінки рівня безпеки дитини згідно з додатком 10 постанови КМУ від 24.09.2008 р. № 866 п. 8. За результатами оцінки рівня безпеки дитини та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки та обстеження стану її здоров`я, було виявлено неналежне виконання батьківських обов`язків, а саме житловий будинок не відповідає санітарним та технічним нормам: стеля й стіни мають тріщини, підлога дерев`яна й практично прогнила, в житловому приміщенні присутній сморід сечі й тютюну. Відсутні належні житлово-побутові умови для проживання малолітніх дітей: речі брудні й розкидані по кімнаті, брудний посуд, відсутні продукти харчування, вода, засоби особистої гігієни. При обстеженні знайдено матір, яка нерухомо лежала на зламаному дивані, а поруч на полиці лежали використані шприци. Поруч на підлозі сидів малолітній ОСОБА_4 , який був в одному брудному памперсі. ОСОБА_5 була вдягнена в брудний одяг, який не відповідав її віку. При спілкуванні з дівчинкою, стало відомо, що їх мати дуже хвора, вона вживає таблетки. Самостійно встати декілька днів не може, їжу готувати теж не має сил. Дитина скаржилася на біль в животі, бо була дуже голодна. Було викликано «швидку допомогу». Фельдшером 408 екстреної медичної допомоги ОСОБА_6 був здійснений огляд малолітніх дітей. За попереднім оглядом, діти виглядали здорові, але голодні. Їх тіла були брудні й мали неприємний запах. Зі слів ОСОБА_5 з`ясовано, що вони давно не милися, тому у них брудне волосся. З`ясувавши усі обставини, було прийняте рішення про направлення малолітніх дітей до Одеської обласної дитячої клінічної лікарні за адресою: вул. Воробйова, 3, м. Одеса. Мати малолітніх дітей не працює, приїхала з м. Одеса до товарища, який запропонував їй деякий час пожити в селі, бо кімната, яка належить гр. ОСОБА_1 , не відповідає санітарним нормам, відсутні меблі та необхідні для облаштування речі. Незважаючи на маленьких дітей, ОСОБА_7 відверто призналася, що вживає алкогольні напої, приймає таблетки «Лірика» та вживає наркотики внутрішньовенно. Має судимість за ст. 190 Шахрайство (зі слів гр. ОСОБА_1 ), а також раніше вчиняла правопорушення за різними статтями як кримінального, так і адміністративного кодексу України (лист ГУНП ОРУП № 2 ВП № 3 від 06.06.2025 року № 61.1/6/н). За результатами проведення оцінки рівня безпеки дітей був зроблений висновок щодо рівня безпеки дітей, як «дуже небезпечно», що потребує негайного відібрання дітей у матері. Отже, залишення дітей разом з матір`ю становитиме загрозу для їх життя, фізичного та психічного здоров`я і морального виховання.

02 червня 2025 року дітей було направлено до Одеської обласної дитячої клінічної лікарні для проходження медичного огляду та отримання необхідної допомоги.

03 червня 2025 року виконавчим комітетом Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області було прийнято рішення № 94 про негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1

У зв`язку із вище викладеним позов просить задоволити.

Ухвалою судді Доброславського районного суду Одеської області від 12.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача - Органу опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області Зіміна Т,А. надала до суду заяву якою просила проводити розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) від 06.06.2025р., актовий запис №65, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) від 06.06.2025р., актовий запис №1402, ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками записані ОСОБА_10 та ОСОБА_1 .

03.06.2025 року виконавчим комітетом, як органом опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, прийнято рішення про негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , від їх матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я малолітніх дітей

02.06.2025 року начальником Служби у справах дітей Доброславської селищної ради Людмилою ІСКІМЖИ спільно з ст. інспектором СЮП Катериною СОЛОВІЙ, ПОГ ОРУП № 2 Денисом СОКОЛЬНИКОВИМ, директором ЦНСП Доброславської селищної ради Анастасією БЕЗВЕЗЮК, ФСР ЦНСП Валентиною ПОЛУБНЯК був здійснений виїзд за місцем проживання даної сім`ї та складено Акт оцінки рівня безпеки дитини згідно з додатком 10 постанови КМУ від 24.09.2008 р. № 866 п. 8 (додається). За результатами оцінки рівня безпеки дитини та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки та обстеження стану її здоров`я, було виявлено неналежне виконання батьківських обов`язків, а саме житловий будинок не відповідає санітарним та технічним нормам: стеля й стіни мають тріщини, підлога дерев`яна й практично прогнила, в житловому приміщенні присутній сморід сечі й тютюну. Відсутні належні житлово-побутові умови для проживання малолітніх дітей: речі брудні й розкидані по кімнаті, брудний посуд, відсутні продукти харчування, вода, засоби особистої гігієни. При обстеженні знайдено матір, яка нерухомо лежала на зламаному дивані, а поруч на полиці лежали використані шприци. Поруч на підлозі сидів малолітній ОСОБА_4 , який був в одному брудному памперсі. ОСОБА_5 була вдягнена в брудний одяг, який не відповідав її віку. При спілкуванні з дівчинкою, стало відомо, що їх мати дуже хвора, вона вживає таблетки. Самостійно встати декілька днів не може, їжу готувати теж не має сил. Дитина скаржилася на біль в животі, бо була дуже голодна.

Начальником ВП №3 ОРУП №3 ГУНП в Одеській області повідомлено, що згідно відомостей Інформаційного порталу Національної поліції гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за статтями: ч.3 ст. 190 КК України від 28.07.2022 року; ч.2 ст. 307 КК України від 03.10.2022 та за вчинення року, адміністративного правопорушення ч.1 ст. за статтями: 184 КУпАП від 03.07.2024 року, ч.1 ст. 184 КУпАП від 19.08.2024 року; ч.1 ст. 173-2 КУпАП від 17.01.2024 року; ч. 1 ст. 51 КУпАП від 14.03.2024 року.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч.1ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно із Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, (далі - Конвенція), держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Статтею 18 Конвенції визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Принцип 6 Декларації прав дитини 1959 року проголошує, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Відповідно до частини 4статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень частини 1статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цьогоКодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно із пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

З огляду на викладене суд зазначає, що основними підставами для відібрання дитини від батьків серед іншого є випадки, що охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання та ухиляння батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передати органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначити при цьому конкретний заклад.

Основними підставами для відібрання дитини від батьків серед іншого є випадки, що охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків (безвідповідальне ставлення до дитини та невжиття заходів щодо забезпечення лікування дитини у зв`язку із її тяжким станом здоров`я), а й із їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частини 7статті 7СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

За наведених обставини, суд доходить висновку, що відповідач, як матір не усвідомлює в повній мірі свого ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, зняв з себе обов`язки з виховання та забезпечення дітей, ставлячи у небезпеку їх життя та здоров`я.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки зобов`язані піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і відповідач, відповідно до частини 3статті 170 СК України, не позбавлений можливості повернути дітей. Суд зауважує, що відібрання дітей у батьків це санкція за невиконання батьківських обов`язків. Ця санкція є більш м`якою, порівняно з іншими, зокрема із позбавленням батьківських прав. Відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом.

З врахуванням викладеного, оскільки відповідач ОСОБА_11 ухиляється від виконання своїх обов`язків стосовно виховання дітей ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не дбає про їх духовний та фізичний розвиток, не проявляє батьківської турботи, суд дійшов висновку про відібрання у ОСОБА_11 дітей синів ОСОБА_3 . ОСОБА_2 , без позбавлення її батьківських прав, оскільки це є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Згідно з вимогами ч.3ст.170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Отже, відповідач не позбавлений можливості змінити своє відношення та ставлення до виконання батьківських обов`язків та звернутись в суд із позовом про повернення йому дітей.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 83, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Органу опіки та піклування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про відібрання малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав - задоволити.

Відібрати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Вінська Н. В.