Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №501/6038/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 22.06.2026

Справа № 501/6038/25

2/501/937/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом: виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

до

відповідача ОСОБА_1

третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

предмет та підстави позову: про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

учасники справи:

представник позивача Маитящук І.Р.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник третьої особи - Саркісян Л.Ю.,

ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області 30.12.2025 звернувся до Чорноморського міського суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, згідно якої просить суд:

- позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути аліменти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини усіх видів прибутків, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття на користь закладу або осіб, де буде виховуватись дитина;

- передати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавчому комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як органу опіки та піклування для вирішення питання про форму його подальшого влаштування.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває з 22.12.2025 на обліку в службі у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як такий, що опинився в складних життєвих обставинах.

26.12.2025 під час спільного відвідування представниками служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області сектору ювенальної превенції відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області проведено комісійне обстеження умов проживання та виховання підоблікової дитини.

Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Умови проживання та виховання дитини незадовільні: будинок потребує ремонту, у приміщенні брудно, відчутний неприємний запах, усюди розкиданий брудний одяг та речі, недопалки, порожні пляшки, дитина брудна, має занедбаний вигляд, недоглянута.

Під час відвідування у ОСОБА_1 присутні зовнішні ознаки зловживання алкогольними напоями, а також неприємний запах після вживання алкоголю напередодні. Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння мати поводила себе агресивно та неадекватно, що ставило загрозу для оточуючих. Дитина виглядала заляканою та намагалась сховатись від матері за представниками комісії.

Враховуючи наявні ознаки загрози життю та здоров`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено акт проведення оцінки рівня безпеки малолітнього у матері.

Рішенням служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 26.12.2025 №1 малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був негайно відібраний у матері ОСОБА_1 та тимчасово влаштований до КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

За інформацією КУ «Центр соціальних служб» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області фахівцями служби проведено оцінювання потреб сім`ї ОСОБА_1 , в ході якого виявлено наступні проблеми: зловживання ОСОБА_1 алкогольними напоями низький рівень батьківського потенціалу, недотримання санітарно-гігієнічних умов у житловому приміщенні, відсутність фінансової стабільності та життєвих орієнтирів.

29.12.2025 ОСОБА_1 повинна була прийти до Центру для підписання документів для отримання соціальної послуги, однак вона не прийшла, на дзвінки не відповідає.

Горбунова мала двох старших дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер у 2025 році та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням суворовського районного суду м.Одеса від 19.02.2021 ОСОБА_1 позбавлена батьківських прав щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5

ОСОБА_6 була попереджена про наслідки неналежного виконання батьківських обов`язків, їй було рекомендовано звернутись до лікаря нарколога для проходження лікування від алкогольної залежності, але мати не змінила свій асоціальний спосіб життя.

Позивач вказує в позові, що наведені факти свідчать про свідоме нехтування відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо догляду та утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розцінено як жорстке поводження з ним та є небезпечним для життя та здоров`я дитини.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач відзиву на позов не надала.

В судовому засіданні представники позивача - виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Матящук І.Р. та третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області Саркісян Л.Ю. просили суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у самій позовній заяві.

Відповідачка в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що вживання нею алкоголю мало не постійний характер та було спричинено психоемоційними факторами пов`язаними зі смертю у 2025 році її чоловіка та батька дитини - ОСОБА_3 та смертю її сина ОСОБА_4 . Вона виправилась, має мінливий заробіток та буде вживати заходів щодо належного утримання, виховання, догляду за малолітнім ОСОБА_2 , тощо.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 30.12.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.18).

Ухвалою судді від 28.01.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі (а.с.21-22).

Ухвалою від 30.04.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.51).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.9).

Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває з 22.12.2025 на обліку в службі у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як такий, що опинився в складних життєвих обставинах (а.с.6).

26.12.2025 під час спільного відвідування представниками служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області сектору ювенальної превенції відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області проведено комісійне обстеження умов проживання та виховання підоблікової дитини, про що складено акти, копії яких знаходяться в матеріалах даної цивільної справи (а.с.10-13, 15).

В актах вказано, що:

«Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Умови проживання та виховання дитини незадовільні: будинок потребує ремонту, у приміщенні брудно, відчутний неприємний запах, усюди розкиданий брудний одяг та речі, недопалки, порожні пляшки, дитина брудна, має занедбаний вигляд, недоглянута.

Під час відвідування у ОСОБА_1 присутні зовнішні ознаки зловживання алкогольними напоями…».

Рішенням служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 26.12.2025 №1 малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відібраний у матері ОСОБА_1 та тимчасово влаштований до КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (а.с.14).

За інформацією КУ «Центр соціальних служб» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області фахівцями служби проведено оцінювання потреб сім`ї ОСОБА_1 , в ході якого виявлено наступні проблеми: зловживання ОСОБА_1 алкогольними напоями низький рівень батьківського потенціалу, недотримання санітарно-гігієнічних умов у житловому приміщенні, відсутність фінансової стабільності та життєвих орієнтирів (а.с.16).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету №95 від 13.03.2026, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.37-39).

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеса від 19.02.2021 ОСОБА_1 позбавлена батьківських прав щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІV. Оцінка Суду.

А. Щодо позбавлення батьківських прав.

В даній ситуації Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

При цьому, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права і особливості даної ситуації свідчать про необхідність врахування наведених міжнародних стандартів, які знаходяться у тісному взаємозв`язку із національним правовим регулювання описуваних правовідносин.

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної «поваги» до приватного та сімейного життя (див. пункт 78 рішення Європейського Суду у справі «Мамчур проти України»).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

Б. Застосування вказаних принципів в даній справі.

1). Чи здійснювалось втручання «згідно із законом».

Досліджуючи питання чи „передбачено втручання у право відповідача «законом» Суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).

Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).

Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

2) Чи відповідало втручання цілям передбаченим в пункті 2 статті 8 Конвенції.

Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) Суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» неповнолітньої дитини і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8.

В такій ситуації Суд звертає увагу, що позивач не зміг обґрунтувати мету, яку він прагне досягнути позбавленням батьківських прав і яким чином позбавлення батьківських прав відповідача змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту інтересів дитини, проте виходячи з особливостей даної справи вказані обставини будуть враховані Судом при дослідженні питання про пропорційність втручання у право відповідача.

3) Чи було втручання «необхідним в демократичному суспільстві» (пропорційним).

Визначаючи, чи був захід по втручанню у право відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти «інтереси дитини», є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України»).

Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що «основні інтереси дитини» є надзвичайно важливими. Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 згадуваного вище рішення у справі «Мамчур проти України»).

Ще більш змістовний підхід для реалізації принципу «якнайкращих інтересів дитини» було вироблено Комітетом ООН з прав дитини на підставі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Так, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.

Розкриваючи зміст даного принципу і підходи по його реалізації Комітет ООН з прав дитини в своїх Зауваженнях загального порядку №14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3) сформулював такі підходи:

«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:

по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;

по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.

Комітет вважає за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначати найкращі інтереси дитини. Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи інша дитина або група дітей. Всі фігуруючи у переліку елементи повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (пункт 50).

У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи:

- погляди дитини;

- індивідуальність дитини;

- збереження сімейного оточення і підтримання відносин;

- піклування, захист і безпеку дитини;

- вразливе положення;

- право дитини на здоров`я;

- право дитини на освіту.

Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки.

Отже, повертаючись до обставин даної справи Судом встановлено, що відповідачу, як матері неповнолітньої дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК), що зазначив позивач в позовній заяві.

Основним твердженням позивача є те, що відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини та не займається його вихованням, не цікавиться здоров`ям сина, вживає алкоголь, стоїть на обліку у лікаря нарколога, свідомо не виконує батьківські обов`язки.

Зі своєї сторони Суд не може покласти вказані твердження в основу для позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки виходячи із особливостей правовідносин, що склалися між сторонами, це не є достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про позбавлення батьківських прав відповідача, Суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (наприклад див. пункт 51 згадуваного раніше рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Суд відзначає, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

Так, Відповідно до висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету №95 від 13.03.2026, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.37-39).

Далі, продовжуючи аналіз необхідності позбавлення відповідача батьківських прав для Суду є важливим питання, яким чином така юридична процедура (мається на увазі позбавлення батьківських прав) змінить існуючу ситуацію в бік покращення «положення дитини» та сприятиме реалізації її інтересів.

Так, позивач не надав достатніх доказів відповідних обставин та дійсної мети позбавлення батьківських прав.

Не вказано цієї мети і у висновку Чорноморської міської ради Одеської області.

Суд з врахуванням пояснень сторін у справі, розуміє можливе існування обставин поведінки відповідачки щодо неналежного утримання/виховання дитини, пов`язаною зі смертю її сина та цивільного чоловіка/батька дитини, але дані обставини мають тимчасовий характер та не повинні йти на шкоду дитині і можуть лише свідчити про тимчасову неправильну поведінку відповідача по відношенню до дитини й ніяк не свідчить про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав.

Аналізуючи особу відповідача, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що вона притягувалася до кримінальної та адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини та/або вчиняла насильство по відношенню до дитини, тощо.

Суд наголошує, що проблема виховання дітей і взаємовідносин з батьками виходить за рамки «правової категорії» і може охоплюватись соціальною, етичною, педагогічною та іншими сферами. Роль матері у вихованні дітей є край важливою для них і посідає одне із найважливіших місць у вихованні дітей, а тому позбавлення батька батьківських прав по відношенню до дітей повинно здійснюватися як крайній захід і вимагає обов`язкового дослідження можливості застосування інших, менш радикальних заходів.

Аналогічно в пунктах 60-61 згадуваних Загальних зауважень Комітету ООН з прав дитини закріплено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право «підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадку, коли це суперечить найкращим інтересам дитини».

З огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов`язків і відновити або зміцнити здатність сім`ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини.

Таким чином, в даній конкретній ситуації, співставляючи інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, Суд доходить до висновку, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дитини ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створює додаткових умов щодо їх безпечного виховання, захисту їх здоров`я, не сприяє захисту їх прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дитини і матері для належного спілкування і розвитку дитини.

Особливості правовідносин, що склались між сторонами свідчать, що відповідач протягом певного часу недостатньо приділяла уваги дитині, що вимагає від неї зміни свого ставлення до виховання сина і це підлягає контролю з боку органів опіки та піклування, і головне, що на цьому можливо наголосити в рамках даного провадження і охоплюється компетенцією Суду (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), зазначені дії є менш радикальними в порівнянні з позбавленням батьківських прав.

Також, в таких правовідносинах важливим буде те, що відповідачу надається можливість виправити ситуацію щодо її участі у вихованні дитини, яка буде знаходитись під постійним контролем органів опіки та піклування і у випадку, якщо вона цього не зробить, буде ухилятись від виховання дитини, позивач в подальшому, з врахуванням обставин даної справи, може порушити питання про позбавлення відповідача батьківських прав.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вимога про стягнення аліментів та передачу дитини для влаштування є похідними від основної вимоги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

У позові виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 (третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - відмовити повністю.

Попередити ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий) про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

суду Одеської області М.І.Петрюченко