Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №501/643/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5506/26

Справа № 501/643/26

Головуючий у першій інстанції Тордія Е.Н.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.

за участю секретаря: Турик А.Ф.к.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до слідчого відділу поліції № 1 Одеського районного управління №2 Головного управління національної поліції України в Одеській області Гершуна Олександра Вікторовича про визнання бездіяльності посадової особи органу державної влади- слідчого поліції незаконної, в силу прямої вказівки в законі, на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Тордія Е.Н. 19 лютого 2026 року у м. Чорноморськ Одеської області, -

встановила:

У лютому 2026 року до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до слідчого відділу поліції № 1 Одеського районного управління №2 Головного управління національної поліції України в Одеській області Гершуна О.В. про визнання бездіяльності посадової особи органу державної влади – слідчого поліції незаконної, в силу прямої вказівки в законі.

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 19 лютого 2026 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року у справі № 511/168/26 за позовом до слідчої СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Постнової Р.С., а також ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 грудня 2025 року у справі за № 511/3832/25 за позовом до Начальника Роздільнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Дудки В.П. про визнання дій незаконними на підставі п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України були відкриті провадження у справі.

На думку апелянта, вказані позови та даний позов ґрунтуються на одній і тій же підставі - п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, у зв`язку із чим у судді не було правових підстав для відмови ОСОБА_1 у прийнятті даного позову до провадження.

Сторони про розгляд справи на 16 червня 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Чорноморського міського суду Одеської області із позовною заявою, зі змісту якої вбачається, що позивач просить визнати бездіяльність органу виконавчої державної влади - слідчого відділу поліції № 1 ОРУП №2 ГУНПУ в Одеській області Гершуна О.В. незаконною, та зобов`язати його вчинити певні дії під час досудового розслідування, яке триває.

Згідно ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування проводять за правилами кримінального судочинства та визначені Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що вимоги, заявлені в позові, зводяться до оскарження бездіяльності слідчого відділу поліції № 1 ОРУП №2 ГУНПУ в Одеській області, які підлягають розгляду відповідно до положень ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України, роз`яснивши заявнику право звернення до суду за правилами Глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ухвалами суддів Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 грудня 2025 року та 22 січня 2026 року були відкриті провадження у справах №№ 511/3832/25, 511/168/26 за позовами до посадових осіб Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області про визнання їх дій незаконними на підставі п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

На думку апелянта, вказані позови та даний позов ґрунтуються на одній і тій же підставі - п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, у зв`язку із чим у судді не було правових підстав для відмови ОСОБА_1 у прийнятті даного позову до провадження.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що предметами позовів у вищевказаних справах №№ 511/3832/25, 511/168/26 було стягнення з посадових осіб Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області моральної шкоди, які підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, що і зумовило відкриття провадження у даних справах.

У даному випадку, ОСОБА_1 вимоги про стягнення шкоди не заявлялось, натомість заявлені вимоги про визнання бездіяльності посадової особи органу державної влади незаконної, які безумовно підлягають розгляду в порядку за положеннями Глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вищевказані обставини не спростовують, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, які судом апеляційної інстанції визнані обґрунтованими.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги, переважна більшість її доводів фактично повторюють позицію заявника, висловлену в суді першої інстанції. Така позиція була належним чином досліджена судом в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 19 лютого 2026 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 19 лютого 2026 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 24 червня 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе