Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №766/6375/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/6375/25

н/п 1-кп/766/2625/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника:: ОСОБА_5 ,

потерпілої: ОСОБА_6 (в режимі відеоконфенції),

розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні в режимі відеоконфенції в залі суду м. Херсона кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 06.03.2025 за №12025231020000227 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Холмськ, Сахалінської області, СРСР, громадянина України, неодруженого, утриманців не маючого, офіційно непрацевлаштованого, освіта середньо-спеціальна, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

-у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,-

в с т а н о в и в:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.03.2025 близько 18:50 години, перебуваючи в приміщенні ліфту першого під`їзду будинку АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині, під час раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних стосунків, із застосуванням пістолету, шляхом здійснення пострілу в підборіддя, позбавив життя ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого заподіяв потерпілому ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження у вигляді рани в підщелепній області зліва, дирчасто-уламкових і лінійних переломів склепіння і основи черепу, забоїв головного мозку за ходом раньового каналу, які є наслідком одного вогнепального кульового поранення та які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 , за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переслідуючи прямий умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку правил обороту (користування населенням) вогнепальної зброї, бойових припасів встановленого «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.08.1998 за №637/3077, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, в невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, в невстановлений досудовим розслідуванням місці та спосіб, придбав придатну до стрільби вогнепальну зброю – гладкоствольний самозарядний пістолет, виготовлений способом саморобної переробки шумового (стартового) пістолету «CARRERA GT50», серії/№ НОМЕР_1 , калібру 9 мм Р.А.К., шляхом заміни ствола, який носив при собі і зберігав за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 до вилучення працівниками Відділу поліції № 2 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області в ході проведення обшуку в період часу з 21:48 години по 23:15 години 06.03.2025.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 , за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння зберігання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), без передбаченого законом дозволу.

2. Позиція сторін кримінального провадження.

ОСОБА_4 під час судового розгляду свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав частково, в частині обвинувачення щодо умислу, спрямованого на протиправне позбавлення життя ОСОБА_8 , зазначив, що лише хотів зупинити його від нападу на себе, в решті не заперечував проти обставин, встановлених органом досудового розслідування.

Дав показання про те, що він влітку, рік точно не пам`ятає, знайшов пістолет, коли йшов на роботу пішки з вул.Комкова та біля Бази холодильників, перейшовши залізничні колії, в кущах, звернув увагу, що лежить начебто якийсь інструмент, який він поклав собі у сумку, а вже на роботі подивився і побачив, що це пістолет з патронами. Вирішив залишити його собі, оскільки по дорозі на роботу, на нього часто нападала зграя безпритульних собак, що зберігати зброю незаконно не подумав, оскільки було зрозуміло, що пістолет не бойовий. Зазначив, що вину за ч.1 ст.263 КК України визнає.

06.03.2025 вирішив взяти пістолет з собою, оскільки напередодні на нього знов напали собаки, до того дня з моменту, як знайшов, з пістолета не стріляв. Повертаючись додому, зайшов у перший під`їзд по вул.Комкова в буд.83, коли підіймався по сходам на перший поверх, почув, що під`їхав ліфт і відкрились двері, туди зайшов чоловік та дочекався його, зайшовши він йому подякував і коли тільки закрилися двері, ліфт жодний з них до руху не привів, той відразу єхидно посміхаючись, дивлячись на нього, нецензурною лайкою почав погрожувати та вдарив в лице, а зліва в область печінки, обвинувачений не очікував такої поведінки, однак спрацював інстинкт самозбереження і обвинувачений відразу вийняв пістолет з сумки, щоб зупинити потерпілого, використовувати пістолет наміру не було, коли доставав пістолет не знав взведений він чи ні, інших речей в сумці не було. Оскільки це було для нього несподівано, а потерпілий був молодше його на 12 років і крупніший за нього, він йому поставив пістолет до верхньої частини груді і сказав стояти, а потерпілий махнув знизу обома руками, мабуть хотів вибити пістолет, а руки обвинуваченого пішли доверху та мимоволі він натиснув на курок та пролунав постріл. Де знаходився пістолет під час пострілу не пам`ятає, було відчуття, що він у щось уперся. В момент пострілу між ним та потерпілим була відстань на пів витягнутої руки. Все відбулось дуже швидко. Обвинувачений мав умисел лише зупинити потерпілого. Потім, коли двері відчинилися, він подзвонив у двері сусіда з кв. АДРЕСА_3 та попросив викликати швидку допомогу і поліцію і те саме поросив, ще сусідку, яка вийшла з кв. АДРЕСА_4 , а сам пішов підійматися додому, однак вирішив повернутися і дочекатися поліцію. Коли спустився назад, там вже були люди, а старша під`їзду сказала йому йти додому, він спочатку вийшов на вулицю, подивився, що ніхто ще не приїхав та потім пішов додому. Вдома перелякавшись і оскільки був в нервовому стані поклав пістолет в пакет та виніс на балкон. Далі подзвонили до нього в двері, відчинивши побачив, що прийшли з поліції, жодного опору не вчиняв.

Обвинуваченому треба було на 9 поверх їхати, а на який поверх потерпілому йому не було відомо, на якому поверсі він жив також не знає, коли вони до цього їздили разом у ліфті, потерпілий завжди їхав з ним до його поверху. Взагалі між собою вони не були знайомі, лише віталися, не спілкувалися, конфліктів ніколи не виникало, бо обвинувачений часто був на заробітках та сусідів не знав. Що таке вогнепальна зброя та як з нею поводитись і коли вона стоїть на запобіжнику не знав, бо зброю в житті бачив лише в кіно та у поліцейських.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні, підтримала думку обвинуваченого. Зазначила, що вина її підзахисного не доведена поза розумним сумнівом дослідженими доказами, свідки не були очевидцями вчиненого кримінального правопорушення. Подія відбувалась в обмеженому просторі, тому обвинувачений не міг в інший спосіб захистити своє життя, крім того, при його затриманні у нього були зафіксовані тілесні ушкодження у вигляді саден, що підтверджує покази обвинуваченого щодо спричинення йому тілесних ушкоджень потерпілим. Пістолет він хотів застосувати з метою захисту, а постріл було здійснено випадково, враховуючи обмежений простір. Також, не є належними доказами висновки судово-імунологічних експертиз, оскільки вони містять припущення щодо належності слідів крові потерпілому та обвинуваченому. Все викладене не спростовано стороною обвинувачення. Більш того, не доведено мотив на вбивство, оскільки конфліктів між потерпілим та обвинуваченим взагалі не було, також відсутні докази на підтвердження наявності у обвинуваченого умислу на навмисне позбавлення життя особи, тому кваліфікація його дій не відповідає обставинам, а його дії слід кваліфікувати, як вбивство з необережності або при перевищенні меж необхідної оборони. Підсумовуючи, просила врахувати вказані обставини при ухваленні вироку.

Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувальний акт в обсязі пред`явленого обвинувачення. Враховуючи характер і тяжкість обвинувачення, дані про особу ОСОБА_4 , відсутність обставин, які обтяжують та пом`якшують покарання, просив призначити обвинуваченому покарання: ч. 1 ст. 263 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 115 КК України – 13 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 70 КК України, шляхом часткового складання, остаточно призначити покарання у виді 14 років позбавлення волі, запобіжний захід залишити без змін, зарахувати у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення експертиз, накладені арешти скасувати, вирішити питання речових доказів.

Потерпіла в судовому засіданні підтримала позицію прокурора, зазначивши, що вона лишилась брата, мати сина, а дитина батька.

3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Обставини, вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень підтверджені наступними дослідженими під час судового розгляду та перевіреними судом доказами, а саме:

-протоколом огляду місця події (трупа) від 06.03.2025, з фото таблицею та диском з відеозаписом, відповідно до якого проведено огляд трупа ОСОБА_7 у під`їзді №1 буд. АДРЕСА_2 . На підлозі майданчика біля сходин, що ведуть на 2 поверх та біля ліфта група слідів, схожих на кров, які частково відображають сліди взуття. На 3,4 сходинці розташованими між сходовим майданчиком першого поверху та міжповерхового майданчика виявлені сліди речовини, схожої на кров. Після відкриття дверей ліфта на підлозі виявлено труп чоловіка в кабіні ліфта на лівому боці головою в бік правої стіни кабіни впритул, ноги зігнуті в колінах. В подальшому труп переміщено на підлогу сходового майданчика. Труп одягнутий в куртку, футболку, штани, які рясно просочені кров`ю на лівій половині, підштаники, труси, черевики, шкарпетки, кепка. Одяг розміщений в правильному порядку. При ньому виявлені: запальничка, цигарки, зв`язка ключів, мобільний телефон та бездротовий навушник на підлозі. В лівій підщелепній ділянці шиї рана з дефектом шкіри в центрі з нерівними краями. Інших тілесних ушкоджень при зовнішньому огляді не виявлено. Також, при огляді кабіни ліфта: на підлозі при вході ліворуч розташована пляма зі згустком речовини схожої на кров, також неправильної форми вздовж правої від входу стіни від входу до середини кабіни і на підлозі на відстані 20см від правої стіни кабіни та 26см від стіни розташованої навпроти входу в ліфт. Під час огляду підлоги сходового майданчика на 4 поверсі, навпроти сходів, які ведуть до міжповерхового майданчика між 4 та 5 поверхами виявлено дві плями речовини, схожої на кров. Також, біля входу до ліфтової кабіни на підлозі 4 поверху виявлена група слідів речовини схожої на кров діаметром від 0.5 до 1.5см. В решті, на сходах, сходових і міжповерхових майданчиках та тамбурі на 9 поверсі до квартир від 72 до 76, у вказаному під`їзді з 1 по 9 поверхи будь-яких слідів не виявлено.;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 24.04.2025, з диском з відеозаписом, за участі підозрюваного, відповідно до якого ОСОБА_4 відтворено обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, за адресою: м. Херсон, вул.Комкова, буд.83, 1 під`їзд, та вказано, що хотів налякати потерпілого при цьому палець його був на спусковому гачку;

Сукупність досліджених доказів у цій частині свідчить про те, що місцем вчинення злочину було саме приміщення ліфту першого під`їзду будинку АДРЕСА_2 .

-протоколом огляду від 10.03.2025, з фото таблицею, згідно якого, оглянуто предмет ззовні схожий на кулю, яку виявлено в голові трупу ОСОБА_7 ;

-висновком експерта судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_7 , 1978 року народження, №272 від 14.03.2025, відповідно до якого при експертизі трупу виявлені такі пошкодження: рана в підщелепній області зліва, дирчасто-уламкові і лінійні переломи склепіння і основи черепу, забої головного мозку за ходом ранового каналу. Всі ушкодження є наслідком одного вогнепального кульового поранення. Рана є вогнепальною, кульовою, вхідною про що свідчать її морфологічна будова, наявність дефекту тканини і результати судової медико-криміналістичної експертизи, виявлення деформованого шматка металу в кінці ранового каналу, в просвіті дірчасто-уламкового перелому лівої тім`яної кістки.

Рановий канал має направлення спереду кзаду, знизу доверху.

За даними дослідження трупа і результатами судової медико-криміналістичної експертизи постріл зроблений з дистанції впритул. Осаднення шкіри в області рани у вигляді напівкільця вірогідно є штанц-маркою- відбитком дульного зрізу зброї. Форма вхідної рани у вигляді подовженого овалу і штанц-марка у вигляді напівкільця вказує на те, що постріл зроблений через складку шкіри.

Всі ушкодження відносяться до тяжких тілесних за критерієм небезпеки для життя, знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю.

Після спричинення тілесних ушкоджень смерть настала через короткий проміжок часу, який може обраховуватись секундами, десятками секунд. В цей період не виключена можливість переміщування, крику, спротиву.

Після початку зовнішньої кровотечі потерпілий перебував у вертикальному положенні, про що свідчать патьоки крові і просочування кров`ю одягу- куртки і штанів на передній поверхні зліва.

Пошкоджень, які могли б утворитись при самообороні і боротьбі при експертизі трупа не виявлено.

Смерть настала внаслідок кульового поранення голови з пошкодженням головного мозку.

Ступінь розвитку трупних явищ на час їх дослідження, які вказані в протокольній частині висновку свідчать про те, що смерть настала за 12-16 годин до часу їх описання.

Судово-токсикологічною експертизою в крові і сечі трупу виявлений етилового спирт у кількості в крові 1,57 проміле, середнього ступеню.;

-висновком експерта №11-МК від 13.03.2025, відповідно до якого на підставі судово-медичної експертизи шматка шкіри від трупу ОСОБА_7 , пошкодження шматка шкіри є вогнепальним кульовим вхідним. Постріл виконано з дистанції впритул, коли дульний зріз зброї був щільно притиснутий до шкіри і ймовірно, через складку шкіри.

Сукупність досліджених доказів у цій частині свідчить про характер тілесних ушкоджень та причину смерті потерпілого ОСОБА_7

-протоколом обшуку від 06.03.2025, з фото таблицею та диском з відеозаписом, відповідно до якого за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено куртку з плямами бурого кольору, джинсові штани, глушник, кулю, предмет схожий на пістолет з гільзою в патроннику та магазином, на поверхні якого наявні плями речовини бурого кольору;

-висновком експерта №45/ім від 10.03.2025, відповідно до якого кров трупа ОСОБА_7 за дослідженою системою АВ0, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В.;

-висновком експерта №320 від 07.03.2025, відповідно до якого при судово-токсикологічній експертизі крові і сечі трупу ОСОБА_7 , виявлений етиловий алкоголь в крові - 1,57 проміле, етиловий алкоголь в сечі - 2,66 проміле.;

-висновком експерта №42/ім від 11.04.2025, відповідно до якого, згідно Висновку експерта №40/ім судово-медичної експертизи речових доказів від 08.04.2025р., виконаного у відділенні судово-медичної імунології, кров потерпілого ОСОБА_7 , за дослідженою системою АВ0, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з антигеном Н.

На тампоні-змиві зі сходинки 1-го поверху, вилученому в ході огляду місця події за адресою: м.Херсон, вул.Комкова, 6.83, знайдена кров людини, при серологічному дослідженні в якій виявлені антигени А і Н.

Таким чином, кров на вище вказаному тампоні-змиві може відноситися до групи А з антигеном Н та, за дослідженою системою АВ0, може походити від потерпілого ОСОБА_7 або іншої особи (осіб) з такою ж групою крові.;

-висновком експерта №44/ім від 11.04.2025, відповідно до якого, згідно Висновку експерта №40/ім судово-медичної експертизи речових доказів від 08.04.2025р., виконаного у відділенні судово-медичної імунології, кров потерпілого ОСОБА_7 , за дослідженою системою АВ0, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з антигеном Н.

На тампоні-змиві з підлоги 4-го поверху біля ліфту, вилученому в ході огляду місця події за адресою: м.Херсон, вул.Комкова, 6.83, знайдена кров людини, при серологічному дослідженні в якій виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В.

Таким чином, кров на вище вказаному тампоні-змиві відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з антигеном Н та, за дослідженою системою АВ0, може походити від потерпілого ОСОБА_7 або іншої особи (осіб) з такою ж групою крові.

-висновком експерта №43/ім від 11.04.2025, відповідно до якого, згідно Висновку експерта №40/ім судово-медичної експертизи речових доказів від 08.04.2025р., виконаного у відділенні судово-медичної імунології, кров потерпілого ОСОБА_7 , за дослідженою системою АВ0, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з антигеном Н.

На тампоні-змиві з підлоги біля ліфту, вилученому в ході огляду місця події за адресою: м.Херсон, вул.Комкова, 6.83, знайдена кров людини, при серологічному дослідженні в якій виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В.

Таким чином, кров на вище вказаному тампоні-змиві відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з антигеном Н та, за дослідженою системою АВ0, може походити від потерпілого ОСОБА_7 або іншої особи (осіб) з такою ж групою крові.

-висновком експерта №39/ім від 10.04.2025, відповідно до якого, згідно Висновку експерта №40/ім судово-медичної експертизи речових доказів від 08.04.2025р., виконаного у відділенні судово-медичної імунології, кров потерпілого ОСОБА_7 , за дослідженою системою АВ0, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з антигеном Н.

На куртці підозрюваного ОСОБА_4 , вилученій під час обшуку за адресою: АДРЕСА_5 , знайдена кров людини. При серологічному дослідженні слідів крові в об.1 виявлено лише антиген Н. зробити категоричний висновок про групову приналежність крові в об.1 не представляється можливим. Але в процесі дослідження не отримано даних, які б дозволяли виключити можливість приналежності цієї крові до групи 0. Таким чином, кров в об.1 на куртці не походить від потерпілого ОСОБА_7 , крові якого властиві антигени А та Н.

При серологічному дослідженні слідів крові в об.2 виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В. Таким чином, кров в об.2 на куртці відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з антигеном Н та, за дослідженою системою АВ0, може походити від потерпілого ОСОБА_7 або іншої особи (осіб) з такою ж групою крові.;

-висновком експерта №40/ім від 08.04.2025, відповідно до якого, згідно Висновку експерта №45/ім судово-медичної експертизи крові від 10.03.2025р., виконаного у відділенні судово-медичної імунології, кров потерпілого ОСОБА_7 , за дослідженою системою АВ0, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В.

При проведенні експертизи речових доказів в висушеному на марлі зразку крові ОСОБА_7 виявлено супутній антиген Н. Таким чином, кров потерпілого ОСОБА_7 , за дослідженою системою АВ0, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з антигеном Н.

На лівому напівчеревику (об. 1,2) і в об.4 на правому напівчеревику підозрюваного ОСОБА_4 , вилучених під час обшуку за адресою: АДРЕСА_5 , знайдена кров людини; в об.3 на правому напівчеревику кров не знайдена. При серологічному дослідженні слідів крові в об. 1,2,4 виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В.

Таким чином, кров на вище вказаних напівчеревиках відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з антигеном Н та, за дослідженою системою АВ0, може походити від потерпілого ОСОБА_7 , або іншої особи (осіб) з такою ж групою крові.;

-висновком експерта №КСЕ-19/115-25/4511 від 25.03.2025, відповідно до якого, наданий на експертизу предмет є вогнепальною зброєю. Предмет придатний до проведення пострілів.

Наданий на експертизу предмет є боєприпасом. Предмет придатний до стрільби.

Відповісти на питання "Чи являються наданий на дослідження предмет, зовні схожий на набій (патрон) патрони в кількості 1 шт. бойовим припасом, якщо так чи придатний він до стрільби, в тому числі з наданого на дослідження предмета зовні схожого на пістолет?", в частині придатності досліджуваного предмету до стрільби з наданого на експертизу пістолету, не є можливим з причин, зазначених в дослідницькій частині.

Наданий на експертизу предмет не є боєприпасом і є стріляною гільзою пістолетного патрону несмертельної (травматичної) дії "АЕ 9", калібру 9 мм Р.А., що споряджається полімерною (гумовою) кулею.

Досліджувана гільза стріляна з наданого на експертизу гладкоствольного самозарядного пістолету калібру 9 мм Р.А., виготовленого способом саморобної переробки шумового (стартового) пістолета "САRRERА GТ50", серії/№ НОМЕР_1 , калібру 9 мм Р.А.К., виробництва Туреччини, шляхом заміни ствола.

Відповісти на питання "Частиною якого патрону є надана на дослідження куля? Чи відстріляна дана куля з наданого на дослідження предмету зовні, схожому на пістолет?" не є можливим з причин, зазначених в дослідницькій частині.;

-висновком експерта №СЕ-19/122-25/1838-ФХВР від 04.04.2025, відповідно до якого, на поверхні наданого фрагменту нетканого матеріалу білого кольору з нашаруванням речовини сірого кольору, який зазначений в тексті постанови про призначення судової експертизи, як змив з правої руки ОСОБА_4 ,. виявлено сліди нітрит-іонів та дифеніламіну (стабілізатора нітроцелюлозних порохів). Наявність нітрит-іонів та дифеніламіну (стабілізатора нітроцелюлозних порохів) характерна для продуктів горіння бездимного (нітроцелюлозного) пороху.

На поверхні наданого фрагменту нетканого матеріалу білого кольору з нашаруванням речовини сірого кольору, який зазначений в тексті постанови про призначення судової експертизи як: змив з лівої руки ОСОБА_4 виявлено сліди нітрит-іонів. Наявність нітрит-іонів може бути спричинена, як продуктами згорання пороху так і сторонніми факторами. Речовин, що категорично вказують на наявність слідів продуктів згорання пороху не виявлено.;

-висновком експерта №КСЕ-19/115-25/4511 від 02.04.2025, відповідно до якого, встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт № 1) та генетичні ознаки зразка крові потерпілого гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт № 2), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1 додаток 1).

На предметі, зовні схожому на пістолет (об`єкти №№ 5,7) виявлено клітини з ядрами з домішкою крові людини, та встановлено їх генетичні ознаки, які Наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1 додатку 1).

На предметі, зовні схожому на пістолет та магазині до нього (об`єкти №№ 4,6,8) виявлено клітини з ядрами без домішки крові людини та встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1 додатку 1).

На предметі, зовні схожому на пістолет (об`єкт № 3), на магазині до предмету, зовні схожому на пістолет (об`єкт № 9), на предметі зовні схожому на гільзу, яку вилучено з патроннику предмета зовні схожому на пістолет (об`єкт № 10), на предметі, зовні схожому на патрон (об`єкт № 11), виявлено клітини з ядрами без домішки крові людини та встановлено їх генетичні ознаки, які є змішаними та для ідентифікації непридатні.

Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові людини виявлених на предметі, зовні схожому на пістолет (об`єкт №4) є змішаними, містять генетичні ознаки двох осіб, а саме генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт № 1) та зразка крові потерпілого гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт № 2).

Генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові людини виявлених на предметі, зовні схожому на пістолет (об`єкт №5) є змішаними та можуть бути придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. Генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові людини, що домінують в об`єкті №5, збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт № 2), та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт № 1).

Походження домінуючих генетичних ознак клітин з ядрами з домішкою крові людини виявлених на предметі, зовні схожому на пістолет (об`єкт №5) від підозрюваного гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт № 1) виключається.

Генетичні ознаки клітин з ядрами без домішки крові людини виявлених на предметі, зовні схожому на пістолет (об`єкт №6,8) та генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові людини виявлених на предметі, зовні схожому на пістолет (об`єкт №7), збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт № 2), та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт № 1).

Ймовірність походження даних ДНК-профілів від потерпілого гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 становить не менше ніж 99.99999999 %.

Походження генетичних ознак клітин з ядрами без домішки крові людини виявлених на предметі, зовні схожому на пістолет (об`єкт №6,8) та генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою крові людини виявлених на предметі, зовні схожому на пістолет (об`єкт №7) від підозрюваного гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт № 1) виключається.

Висловитись про походження генетичних ознак клітин з ядрами без домішки крові людини виявлених на предметі, зовні схожому на пістолет (об`єкт № 3), на магазині до предмету, зовні схожому на пістолет (об`єкт № 9) від підозрюваного гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та потерпілого гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не представляється за можливе у зв`язку з вищезазначеним в даному висновку.

- потерпіла ОСОБА_6 під час судового розгляду пояснила, що обвинуваченого не знає. В той день - 06.03. був день народження сина ОСОБА_8 . Зранку о 10:16 год. за часом Польщі, ОСОБА_8 надіслав їй світлину та побажав в повідомленні доброго ранку, а вона привітала його з новонародженим, далі привітала племінника ОСОБА_9 с днем народження та пішла на роботу. Вдень, матір в телефонній розмові повідомила їй, що телефонувала ОСОБА_8 і він перевів сину кошти на подарунок, а саме на деталі для ремонту ноутбука, який по відеозв`язку ОСОБА_8 з сином домовились ввечері лагодити разом. О 18:29 год. за часом Польщі, потерпілій зателефонувала сусідка і подруга ОСОБА_10 і повідомила, що ОСОБА_8 більш немає, повідомила, що його вбили в ліфті коли він повертався з прогулянки з собакою і зв`язок перервався. Потім потерпіла дізналася, що ОСОБА_11 , в той момент, втратила свідомість. Потерпіла їй надіслала декілька повідомлень, однак відповіді не отримала, щоб ОСОБА_11 забрала собаку та кота собі і що вони будуть намагатися виїхати негайно. Далі зателефонувала невістці та її матері, однак вони не відповідали, тому набрала племінника та попросила дати слухавку мамі, однак її не було вдома і взяла слухавку мама невістки, потерпіла почала пояснювати, щоб дитина не чула, що сталося, однак дитина почула, що батька вбили. Зателефонувавши сусідці і впевнившись, що це правда, вирішила робити найтрудніше, це повідомити матері. Біля 19:15 год. ОСОБА_12 знов відповіла та передала слухавку поліцейському, який повідомив про ножове поранення. Потім матері зателефонувала подруга і повідомила, що в інтернеті є публікація про вбивство за адресою проживання ОСОБА_8 і там також, було зазначено про ножове поранення, тоді під тією публікацією потерпіла почала писати коментарі для можливості з`ясувати інформацію про подію. Згодом їй стало відомо, що ОСОБА_8 вбив обвинувачений в ліфті, що було вогнепальне поранення. Брат не був схильним до конфліктів, завжди допомагав людям. Щодо вживання ним алкоголю в той день їй нічого не відомо. Поведінка брата в стані алкогольного сп`яніння не змінювалась. В той день у його сина був день народження, тому гадає, що у нього був гарний настрій і агресивної поведінки не могло бути.

Ця подія дуже тяжко відобразилась на її здоров`ї, однак найгірше на здоров`ї матері та його сина ОСОБА_9 , їм було призначено антидепресанти, дитина відвідувала психолога, а мама весь час відвідує лікарів.

Показаннями свідків, які суду пояснили наступне:

Свідок ОСОБА_13 дав суду показання про те, що надійшов виклик, що у ліфті сидить закривавлений чоловік. Приїхавши на виклик, побачив до 10 мешканців на місці події і чоловіка, в сидячому положенні у ліфті, без ознак життя, в калюжі крові. Було прийнято рішення не чіпати його та не витягувати, а чекати поліцію, оскільки вбачалось кримінальне правопорушення. Обвинувачений знаходився на місці, пропонував допомагати, сусіди сказали йому піти поки до квартири та взяти собаку потерпілого, бо вона бігала біля потерпілого. Травми не бачив, бо роздягати не входило до його компетенції.

Свідок ОСОБА_14 дала суду показання про те, знала вбитого, а обвинуваченого особисто не знає. Про обставини вбивства ОСОБА_15 , їй відомо дуже мало, тільки зі слів подруги ОСОБА_16 , яка з ним дуже тісно дружила. Юля їй зателефонувала біля восьмої години, дуже плакала і попросила прийти, сказала, що їй зателефонувала сусідка і повідомила, що ОСОБА_8 знайшли вбитим у ліфті. Тоді свідок з чоловіком прийшли на Комкова 83 у восьмій годині, там було дуже багато поліції і людей, які там проживали, всі стояли на першому поверсі біля ліфту. Потім ОСОБА_8 винесли і вона побачила білий живіт, близько не підходила. Обвинуваченого свідок на місці не бачила. Зазначила, що потерпілого знала не тривалий час, як спокійну та не агресивну людину, колись бачила в стані легкого алкогольного сп`яніння і він також був спокійний, в стані сильного алкогольного сп`яніння ніколи його не бачила.

Свідок ОСОБА_17 дала суду показання про те, знає обвинуваченого, це її сусід. В той день, ввечері до неї в двері подзвонив ОСОБА_18 , сусід з першого поверху і сказав, що не може додзвонитися до ОСОБА_19 , а в ліфті ОСОБА_8 і під ліфтом бігає його собака ОСОБА_20 , бо ОСОБА_8 чи погано стало в ліфті чи його вбили. Тоді вона почала телефонувати ОСОБА_19 , яка їй теж не відповідала, потім зателефонувала сусідці ОСОБА_21 , щоб дізнатися чи немає у неї ОСОБА_19 та домовилися спуститися усі разом униз. ОСОБА_22 і ОСОБА_23 прийшли раніше, а потім підійшла свідок, ОСОБА_24 підіймався в цей час по сходах де вони зустрілись і не спілкувались, слідів крові на ньому не бачила, ОСОБА_23 сказала йому йти до дому, оскільки він п`яний. Швидку викликала ОСОБА_25 .

Свідок ОСОБА_26 дала суду показання про те, що 06.03.2025 близько 19:05 чи 10 не більше, їй зателефонувала сусідка ОСОБА_27 і повідомила, що до неї прийшов сусід з першого поверху і сказав, що ОСОБА_28 лежить в калюжі крові в ліфті та попросила її спуститися і дізнатися що сталося. Свідок спустилася на перший поверх, відкрила ліфт та побачила, що там сидів на полу ОСОБА_28 в великій калюжі крові, живий він чи ні вона не знала, відразу викликала швидку допомогу. Собака, вся в крові, бігала в під`їзді. Пізніше дізналася, що він був вбитий. Коло ліфту був ОСОБА_29 , він його перший в ліфті виявив, потім зателефонувала ОСОБА_30 і свідок повідомила, що сталося, вона також прийшла на перший поверх, а потім ОСОБА_31 спустилася, відразу обвинуваченого там не побачила. Бульський приходив, однак був в нетверезому стані і свідок сказала йому йти додому, а він пропонував допомогу, однак пішов додому, був дуже спокійний. В цей час ОСОБА_28 завжди гуляв з собакою. Бульський коли не перебуває в стані алкогольного сп`яніння, то він нормальний, а ввечері він завжди не тверезий і міг чіпатися до неї.

Свідок ОСОБА_32 дала суду показання про те, що обвинувачений є її сусідом. Ввечері вони з сусідками грають в карти, а рік тому, в березні, коли вже був час збиратися, ніхто не кликав, тоді їй зателефонувала ОСОБА_33 і сказала, що ОСОБА_8 немає і що не може додзвонитися до ОСОБА_19 , свідок пішла стукати ОСОБА_19 в двері, однак ніхто не відкрив. Потім вона викликала ліфт, а їй ОСОБА_33 крикнула не викликати, однак ліфт вже відкрився, а там напівлежачі був ОСОБА_34 весь в крові, тоді вони назад викликали ліфт, бо чекали швидку та не знали живий він чи ні. Їх було декілька коли прийшов ОСОБА_24 , був п`яний та гарно одягнений, однак не по сезону, туфлі геть не по сезону були, а він завжди гарно вдягався, вони сказали йому йти до дому, а коли поліція приїде його допросять, і чоловік з швидкої йому також сказав йти додому. Він сказав, що не треба йому поліцію додому приводити. Точно вже не пам`ятає скільки разів приходив ОСОБА_24 та пропонував допомогу. ОСОБА_22 сказав, що спочатку ОСОБА_24 стояв за ліфтом в кросівках, які були в крові. На сходах були сліди крові. Бульський коли не перебуває в стані алкогольного сп`яніння, то він нормальний, а коли перебуває, то стає дуже агресивним.

Крім того в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження були досліджені процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, що підтверджують законність вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у даному кримінальному провадженні.

4. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Керуючись вимогами ст. 22 КПК України, норми якої визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, з огляду на те, що суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та захисту, а стороною захисту в спростування не належності досліджених доказів, наданих стороною обвинувачення, суду надано не було.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Підстав для визнання доказів недопустимими судом не встановлено, оскільки не було з`ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження, регламентованих ст. 87 КПК України.

При формуванні таких висновків за наслідками розгляду провадження суд виходив з наступного.

Частина 1 статті 87 КПК України передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина 2 цієї ж статті визначає, яке саме порушення суд має визнати істотним, істотність порушення прав і свобод у інших випадках має вирішуватися судом, виходячи з обставин порушення та їх впливу на отримання доказів.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №318/292/18 вказано, що «вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК України істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

У постановах від 28.01.2020 у справі №359/7742/17 та від 08.10.2019 у справі №639/8329/14-к Верховний Суд зауважив, що «вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті».

У постанові від 08.10.2019 у справі №639/8329/14-к Верховний Суд указав, що «суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК України, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.

Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим».

Суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Так, порушень вимог КПК України під час проведення слідчих дій, які б, як указав Верховний Суд, були фундаментальними, судом не установлено.

При цьому, слід зауважити, що колегія Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 в справі №753/11828/13-к вказала, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

У даному кримінальному провадженні порядок, встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), тобто певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій, дотриманий.

Як наслідок суд сприймає письмові докази, як належні та допустимі, які у своїй сукупності доводять обставини, визначені ст. 81 КПК України, та через їх призму останні сприймаються судом, як дійсні.

За наслідками судового розгляду, суд приходить до висновку, що досліджені докази надані стороною обвинувачення є належними, допустимим і достатніми, зокрема такими, що повністю доводять обсяг інкримінованих обвинуваченому протиправних дій, ставити їх під сумнів жодних підстав немає. Дослідженого обсягу доказів на переконання суду цілком достатньо для оцінки дій обвинуваченого, які органом досудового розслідування були кваліфіковані вірно, що також знайшло своє підтвердження і в суді.

Щодо позиції обвинуваченого, слід зазначити наступне.

- відповідно до відповіді ІТТ №1 ГУНП в Миколаївській області НП України від 02.04.2025, затриманий ОСОБА_4 був доставлений до установи 07.03.2025 року о 05:00 год. при доставленні під час огляду у нього тілесних ушкоджень виявлено не було. Скарг на погане самопочуття не надходило. Перед поміщенням оглянутий лікарями;

- відповідно до відповіді ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» МЮУ 17.04.2025, ОСОБА_4 утримується в установі з 07.03.2025, під час надходження до установи жодних тілесних ушкоджень виявлено не було, на стан здоров`я не скаржився. 19.03.2025 отримував медичну допомогу у зв`язку із скаргами на біль в грудній клітині зліва, головний біль, загальну слабкість та підвищення артеріального тиску;

-відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_4 від 07.03.2025, на його тілі під час візуального огляду виявлені тілесні ушкодження: садно на лівій вилиці обличчя.

Аналізуючи показання обвинуваченого, надані в судовому засіданні, щодо невизнання винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, суд вважає, що його показання не відповідають дійсності, висловлені з метою перешкодити встановленню істини у справі, уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинені злочини, та є способом захисту від висунутого йому обвинувачення.

Версія обвинуваченого у повному обсязі спростовується дослідженими судом доказами, яким надана належна оцінка. Показання обвинуваченого суперечать дослідженим письмовим доказам під час судового розгляду, які узгоджуються між собою, аналіз яким дано судом вище.

Що стосується доводів сторони захисту, то останні для суду не є переконливими, оскільки наявні у справі докази повністю і детально між собою узгоджуються, доповнюють один одного, викривають обвинуваченого у скоєнні інкримінованих злочинів. Показання ОСОБА_4 спростовуються дослідженими по справі вище зазначеними доказами в їх сукупності.

Оцінюючи позицію обвинуваченого щодо його дій з метою самооборони суд зауважує, що версія є неспроможною і такою, що не підтверджена жодними доказами дослідженими судом, враховуючи таке.

Відповідальність за ст. 118 або ст. 124 КК за вбивство чи заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в разі перевищення меж необхідної оборони або перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, настає лише за умови, що здійснений винним захист явно не відповідав небезпечності посягання чи обстановці, яка склалася.

У той же час в першу чергу з наданих суду доказів не вбачається жодних обставин, які б свідчили про те, що зі сторони потерпілого мали місце такі дії, які б могли ініціювати зазначені обвинуваченим обставини, а саме предметів нападу на місці події не виявлено, тілесних ушкоджень на обвинуваченому не виявлено, крім садна на лівій вилиці обличчя, що є незначними. Позиція обвинуваченого, щодо випадкового пострілу, у зв`язку з обмеженим простором та що він поставив пістолет до верхньої частини груді і сказав стояти, щоб зупинити потерпілого, а потерпілий махнув знизу обома руками, щоб вибити пістолет, а руки обвинуваченого пішли доверху та мимоволі він натиснув на курок та пролунав постріл, спростовується висновком експерта №11-МК від 13.03.2025, відповідно до якого на підставі судово-медичної експертизи шматка шкіри від трупу ОСОБА_7 - постріл виконано з дистанції впритул, коли дульний зріз зброї був щільно притиснутий до шкіри і ймовірно, через складку шкіри. Даним висновком, також спростовується і позиція сторони захисту про те, що обвинувачений стріляв не прицільно, що у свою чергу може свідчити про відсутність умислу на вбивство.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що приміщення, в якому мала місце подія було фактично обмеженої площі, а тому навіть заявлена відсутність прицільного вогню мала підвищений ризик і підвищену вірогідність заподіяння суттєвих пошкоджень.

Під час судового розгляду не здобуто жодних доказів того, що по відношенню до обвинуваченого було вчинено активні дії, які б були передумовою необхідності захисту від стороннього нападу, зокрема з боку потерпілого.

Таким чином позиція обвинуваченого та сторони захисту в цій частині є неспроможною і такою, що свого підтвердження не знайшла.

Також, позиція сторони захисту про те, що не є належними доказами висновки судово-імунологічних експертиз, оскільки вони містять припущення щодо належності слідів крові потерпілому та обвинуваченому, спростовується показами обвинуваченого, який не заперечує, що дії вчинені саме ним, а заперечує кваліфікацію вчинених ним дій.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину за ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом – означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Аналізуючи надані сторонами кримінального провадження докази в їх сукупності, суд вважає, що вони є достовірними, допустимими, узгоджуються між собою та в повній мірі доводять вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Також, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й здійснюється висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) винуватості особи (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.12.2020 у справі №728/578/19; від 20.10.2021 у справі № 759/14119/17).

При кваліфікації дій обвинуваченого суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 в справі №658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Суд, вважає, що наявні у справі докази повністю і детально між собою узгоджуються, доповнюють один одного, викривають обвинуваченого у скоєнні інкримінованих злочинів. Суд критично відноситься до показань обвинуваченого, так як вбачає, що показання у його невинуватості за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, висловлені з метою перешкодити встановленню істини у справі, уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинений злочин, оскільки ОСОБА_4 розуміє тяжкість скоєного та усвідомлює, яке може понести покарання за вчинене. Також, показання ОСОБА_4 спростовуються дослідженими по справі вище зазначеними доказами в їх сукупності.

Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

5. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Під час судового розгляду обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання судом встановлено не було.

6.Мотиви призначення покарання

Серед завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.

Із цією вимогою кореспондуються вимоги ч.1 ст.370 КПК України про ухвалення компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

У частині 2 ст. 65 КК України зазначено, що, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Із роз`яснень щодо правильного та однакового застосування зазначених вище положень закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» вбачається, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справах про призначення судом більш м`якого покарання.

Так, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі Довженко проти України) зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, суд вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, зокрема спосіб та механізм, форму вини, що свідчить про особливу суспільну небезпечність особи винного, а також наслідки спричинені діями обвинуваченого, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, спосіб вчинення злочину за ч.1 ст.115 КК України, його поведінку після вчинення злочину, що має правове значення при виборі заходу примусу, наслідки, які призвели до смерті потерпілого, позицію обвинуваченого, тобто, на протязі тривалого часу після вчиненого злочину, а саме з березня 2025 року, обвинувачений так і не зробив для себе необхідних висновків, та не засуджує свої дії щодо умисного протиправного заподіяння смерті потерпілого, а тому ці обставини вказують на відсутність позитивної тенденції в поведінці обвинуваченого. Особу винного, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, не одружений, офіційно не працевлаштований, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Відповідно до ст. ст.3, 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Також, при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує позицію потерпілої.

Крім того, слід зазначити, що свідки стверджували, що обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння після події, тому суд зазначає наступне.

Системне тлумачення норм кримінального процесуального закону, а також позиції об`єднаної палати Верховного Суду в частині вирішення питання обов`язковості проведення експертизи з подальшим складенням відповідного висновку експерта свідчить про те, що суд, обґрунтовуючи свою позицію щодо перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, вправі досліджувати та посилатись не лише на висновок експертизи, а й на інші докази, зокрема, і медичні документи, які підтверджують такий факт (акти судово-медичних досліджень, довідки, видані медичними установами тощо) (постанова ВС від 09.02.2023, справа № 400/1498/18).

Тому, беручи до уваги викладене, суд при призначенні покарання враховує перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння.

Також, відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, у справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 , необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 у виді 12 років позбавлення волі та ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі, а саме пов`язане із позбавленням волі, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України згідно матеріалів кримінального провадження не вбачається, із застосуванням правил, визначених ч. 1 ст. 70 КК України, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого, оскільки суд дійшов висновку, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

За відсутності заборон визначених зазначеною нормою, з огляду на те, що арешт майна, було застосовано лише з метою збереження речових доказів, суд вважає за можливе скасувати раніше обрані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна в тій частині, в якій, ще не було вирішено вказане питання судом.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується; гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено – переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (п. п. 3, 4 ч. 9 ст. 100 КПК України).

Відповідно до ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно п.1 ч.2 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Положення ст. 96-1 , 96-2 КК України є імперативними.

У резолютивній частині вироку серед іншого у разі визнання особи винуватою зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат (ч. 4 ст. 374 КПК України). Процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням експертів (ст. 118 КПК України). Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України (ч. 2 ст. 122 КПК України). У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України).

З огляду на викладене з обвинуваченого підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів в даному кримінальному провадженні.

Запобіжний захід слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання період попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

У зв`язку з наявністю повітряних загроз, з метою забезпечення безпеки учасників кримінального провадження, відвідувачів та співробітників суду, а також з урахуванням великого обсягу вироку, що потребує значного часу для проголошення, суд вважає за необхідне застосувати п. 15 ст. 615 КПК України, та обмежитись проголошенням резолютивної частини вироку з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту в день його проголошення.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання період попереднього ув`язнення з 06.03.2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експертів, а саме за проведення експертиз: комплексної молекулярно-генетичної та балістичної експертиз №КСЕ-19/115-25/4511 від 25.03.2025, вартість якої складає 7959 гривень; комплексної молекулярно-генетичної та балістичної експертиз №КСЕ-19/115-25/4511 від 02.04.2025, вартість якої складає 29999,25 гривень; вибухово-технічної експертизи за експертною спеціальністю 5.1«Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу» №СЕ-19/122-25/1838-ФХВР від 04.04.2025, вартість якої складає 6367,20 гривень, а всього в розмірі 44325 (сорок чотири тисячі триста двадцять п`ять) гривень 45 (сорок п`ять) копійок.

Скасувати арешт майна, після набуття вироком законної сили, накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07.03.2025 у справі 766/3469/25, провадження н/п 1-кс/766/2221/25, а саме в частині: на тимчасово вилучене майно 06.03.2025 в ході невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 : чоловічі туфлі належні ОСОБА_4 чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору; чоловіча куртка належна ОСОБА_4 зі слідами речовини бурого кольору; травматичний пістолет зі слідами речовини бурого кольору; одна відстріляна гільза; один патрон; один глушник.

Речові докази:

1) Застосувати спеціальну конфіскацію щодо майна, яке визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025231020000227 від 06.03.2025:

- травматичний пістолет зі слідами РБК; один патрон; один глушник– шляхом примусового безоплатного вилучення та передачі у власність держави, а саме на потреби Збройних Сил України.

2) змиви, контрольні змиви з поверхонь кабіни ліфта та підлоги із нашаруванням РБК; мікрооб`єкти з долонь трупу, сейф пакет МВС України №3638850, з змивами з рук ОСОБА_4 , паперовий конверт з зразком букального епітелію ОСОБА_4 , паперовий конверт з зразком крові ОСОБА_7 ; одну відстріляну гільзу – знищити.

3) чоловічі туфлі чорного кольору зі слідами РБК; чоловічу куртку зі слідами РБК - повернути за належністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копія вироку негайно після судового засідання вручається обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_1