Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №607/23097/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2026 Справа №607/23097/25 Провадження №2/607/1977/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №1857338 від 26.10.2024 у розмірі 86215,69 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.10.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №1857338. Відповідно до договору відповідачу надано кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок у сумі 18000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. 21.07.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 21-07/25, згідно з яким до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №1857338 від 26.10.2024. Відповідачем умови договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 86215,69 грн, з яких: 17998,99 грн – заборгованість за тілом кредиту, 42837,62 грн – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 16379,08 грн - заборгованість за відсотками з моменту відступлення права вимоги, 9000,00 грн - пеня/штраф. Оскільки кошти не були повернуті у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судові засідання, в тому числі 23.06.2026, представник позивача не з`явився. Просить розглянути справу без його участі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив, про що зазначив у прохальній частині позову.

Відповідно до ч. 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, в тому числі 23.06.2026, не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомив. А тому, відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 9:00 год. 25.06.2026.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №1857338 (далі – Договір), який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е233.

Згідно із п. 1.1 Договору, товариство надає споживачу кошти у кредит, в національній валюті України – гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту – 18000,00 грн (п.1.2).

Строк кредиту – 360 днів (п.1.3).

Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів (п.1.4).

Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 договору (п.1.5.1).

Знижена процентна ставка становить 0,9 % в день (п.1.5.2).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу у споживача № НОМЕР_1 (п.2.1).

Дата надання кредиту 26.10.2024 або 27.10.2024 (п.2.2).

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» вих. № 20250722-426 від 22.07.2025, 26.10.2024 на картку НОМЕР_1 зараховано кошти в сумі 18000,00 грн.

Згідно з витребуваною судом інформацією від АТ КБ «ПриватБанк», 26.10.2024 на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 здійснено зарахування коштів в сумі 18000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №1857338 від 26.10.2024, складеним ТОВ «Селфі Кредит», заборгованість ОСОБА_1 становить 69836,61 грн, яка складається з: 17998,99 грн – заборгованість за тілом кредиту; 42837,62 грн – заборгованість за відсотками; 9000,00 грн - штраф.

21.07.2025 ТОВ «Селфі Кредит» (Клієнт) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (Фактор) уклали Договір факторингу №21-07/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №1857338 від 26.10.2024, що підтверджується витягом з реєстру боржників, платіжною інструкцією №539770001 від 21.07.2025, актом приймання-передачі реєстру боржників від 21.07.2025.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №1857338 від 26.10.2024, складеним ТОВ «Факторинг Партнерс», заборгованість ОСОБА_1 становить 85315,74 грн, яка складається з: 17998,99 грн – заборгованість за тілом кредиту; 58316,75 грн – заборгованість за відсотками; 9000,00 грн - штраф.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що 26.10.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №1857338 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідач кредитні кошти отримав, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Право вимоги за укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 кредитним договором за договором факторингу передано позивачу.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання згідно із кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 17998,99 грн обґрунтовані та їх слід задовольнити.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 59216,70 грн (42837,62 + 16379,08).

Згідно розрахунками позивача непогашена заборгованість відповідача за кредитним договором у виді відсотків за користування кредитними коштами, станом на 17.10.2025, становить 58316,75 грн з яких: 42837,62 – проценти нараховані ТОВ «Селфі кредит» за період з 26.10.2024 по 21.07.2025; 15479,13 грн – проценти нараховані ТОВ «Факторинг Партнерс» за період з 22.07.2025 по 15.10.2025.

Нарахування первісним кредитором заборгованості по відсотках здійснено за період з 26.10.2024 по 24.11.2024 із щоденним нарахуванням відсотків за ставкою 0,9% за 1 день, що становить 162,00 грн в день (18000 х 0,9% х 30 днів = 4860,00 грн). 25.11.2024 ОСОБА_1 погашено проценти в розмірі 4860,00 грн та сплачено 1,01 грн в рахунок тіла кредиту.

Нарахування первісним кредитором заборгованості по відсотках за період з 26.11.2024 по 21.07.2025 відбулось із щоденним нарахуванням відсотків за ставкою 1% за 1 день, що становить 179,99 грн в день (17998,99 х 1% х 238 днів = 42837,60).

За період з 22.07.2025 по 15.10.2025 позивач нарахував відсотки в розмірі 15479,13 грн (17998,99 х 1% х 86 днів).

Таким чином, загальний розмір відсотків за період з 26.10.2024 по 15.10.2025 (354 дні) становить 58316,73 грн (42837,60 + 15479,13).

Враховуючи зазначене, позов у цій частині належить задовольнити частково.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З моменту укладення між сторонами кредитного договору до дня розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України були чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 21.04.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно з якими, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки (штрафу) за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахований позикодавцем штраф, що передбачений відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у задоволенні вимог позивача про стягнення із відповідача штрафу в розмірі 9000,00 грн слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1857338 від 26.10.2024 в розмірі 76315,72 грн, з яких 17998,99 грн – заборгованість за сумою кредиту, 58316,73 грн – заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з наведених вище підстав.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, аналіз статті 137 ЦПК України вказує на те, що учаснику справи можуть бути відшкодовані витрати на правничу допомогу, яка виконана саме адвокатом, а не іншим фахівцем в галузі права.

Представник позивача просить стягнути з відповідача 25000,00 грн витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, надано: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений загальними зборами 01.11.2023; заявка на надання юридичної допомоги №1523 від 01.09.2025; витяг з акту про надання юридичної допомоги №19 від 30.09.2025, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 25000,00 грн.

Проте, надані позивачем докази не підтверджують того, що саме адвокатом та яким адвокатом виконана робота (надані послуги), чи є у нього (неї) відповідний статус.

Відповідно до п. 2.8. Договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, надання правової допомоги Клієнту здійснюється партнерами, адвокатами, співробітниками Адвокатського Об`єднання.

За таких обставин, у суду відсутні відомості про те, що витрати, які просить стягнути позивач із відповідача, пов`язані саме із правничою допомогою адвоката. Тому, у задоволенні вимоги позивача про стягнення цих витрат суд відмовляє.

Так як позов задоволений на 88,52% (76315,72 / 86215,69 х 100%), з відповідача на користь позивача слід стягнути 2144,31 грн судового збору (88,52% від 2422,40 грн).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1857338 від 26.10.2024 у розмірі 76315,72 грн, з яких 17998,99 грн – заборгованість за сумою кредиту, 58316,73 грн – заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в розмірі 2144,31 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження – вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ – 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 25.06.2026.

Головуючий суддяП. Я. Стельмащук