Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №451/695/26 — Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/695/26

Провадження № 2/451/483/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

24 червня 2026 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Куцик-Трускавецької О.Б.,

секретаря судового засідання Сологуб М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

установив:

Стислий виклад позиції сторін

Представником позивачки ОСОБА_3 , через систему «Електронний суд» (документ сформований 17.04.2026) на розгляд суду подано позов до ОСОБА_4 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі, еквівалентній 4113,10 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, що складається з основного боргу 4000,00 доларів США та 113,10 доларів США нарахованих 3% річних та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

В обґрунтування вимог щодо предмета спору покликається на те, що 06 березня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, згідно якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 4000,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути позичені кошти у строк до 06 травня 2025 року. Зазначає, що факт укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики та факт отримання ОСОБА_2 у ОСОБА_1 грошових коштів у позику підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 06.03.2025. Проте, ОСОБА_2 взятого на себе зобов`язання за договором позики не виконав, позичених грошових коштів ОСОБА_1 не повернув.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, підтримання позову у повному обсязі та незаперечення проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався.

Заяви та клопотання, подані учасниками справи

30.04.2026 на розгляд суду поступило клопотання представника позивачки ОСОБА_5 – адвоката А. П`ятковського, про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції через електронний кабінет, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів(а.с.28).

03.06.2026 та 24.06.2026 представник позивача подав на розгляд суду заяви про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, проти заочного рішення не заперечують. Окрім цього, просить стягнути з відповідача витрати на правому допомогу(а.с.46, 47-48).

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін(а.с.25).

У період з 30.04.2026 по 08.05.2026 головуюча перебувала на лікарняному.

Відповідно до наказу № 14/АГ Радехівського районного суду Львівської області суддю О.Б. Куцик-Трускавецьку у період з 10.05.2026 по 13.05.2026 відряджено на тренінг для суддів місцевих загальних судів.

Ухвалою від 14.05.2026 клопотання представника позивачки ОСОБА_5 – адвоката А. П`ятковського, про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено(а.с.34).

Судом розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №451/695/26 відповідачки ОСОБА_2 (а.с.36,43).

Ухвалою судового засідання від 21.05.2026 розгляд справи відкладено(а.с.39).

Ухвалою судового засідання від 09.06.2026 розгляд справи відкладено(а.с.57).

Позиція суду

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до розписки, складеної 06.03.2025 ОСОБА_2 останній отримав від ОСОБА_1 у позику грошові кошти у розмірі 4000,00 доларів США, та зобов`язався повернути позичені кошти у строк до 06 травня 2025 року(а.с.12).

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_6 ) взятих на себе зобов`язань перед ОСОБА_5 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині 2 статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (абзац 2 частини 1 статті 1046 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Нормою частини 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з приписами статті 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Положеннями статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_5 надала ОСОБА_7 позику - грошові кошти у розмірі 4 000 доларів США, а ОСОБА_8 зобов`язався повернути ці кошти до 06.05.2025. На підтвердження укладення договору позики на зазначених вище умовах ОСОБА_8 надав ОСОБА_5 боргову розписку.

Крім цього, у розписці передбачено відповідальність за несвоєчасне повернення позики - пеня у розмірі 3 відсотків від суми за кожен день прострочення.

У визначений сторонами термін відповідач взяте на себе зобов`язання щодо повернення суми позики не виконав.

Надаючи оцінку аргументам позивачки, суд зауважує, що за своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналізуючи наявну в матеріалах справи розписку суд зазначає, що в такій чітко визначені її сторони - позикодавець та позичальник, предмет - позика грошових коштів, сума грошових коштів та їх грошова одиниця - 4 000 доларів США, а також термін, до якого ця сума позики повинна бути повернута. Відтак, суд доходить переконання, що справжньою природою цієї розписки є саме отримання позики - грошових коштів на умовах поворотності, строковості та безоплатності правочину.

Фактичних даних, які спростовували наведені вище висновки суду або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності наданих суду доказів на підтвердження викладених у позові обставин, судом не здобуто.

Крім цього, суд позбавлений можливості надати оцінку аргументам відповідача, оскільки такі ним не наведені.

Щодо валюти позики суд зазначає, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Такий висновок повністю відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц).

З огляду на викладене, укладення зазначеного договору позики у іноземній валюті (доларах США) не суперечить чинному законодавству і повернути отриману позику позичальник зобов`язаний саме у тій валюті, у якій її отримав.

Оцінюючи наведений у позовній заяві розрахунок пені суд, з огляду на правильність застосованої формули та приписи частини 1 статті 13 ЦПК України, вважає його обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить переконання, що позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_5 суму позики у розмірі 4 000 доларів США, а також 113,10 доларів США нарахованих 3% річних.

Розподіл між сторонами судових витрат

При вирішенні питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу судом взято до уваги норми статей 133, 137, 141 ЦПК України, якими передбачено види судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу та розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір у сумі 1435,86 грн підлягає покладенню на відповідача в повному обсязі.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 529 грн, які сторона позивача просить стягнути з відповідача, підтверджуються доданими до позовної заяви доказами, а саме: Договором про надання правової допомоги від 09.03.2026, у якому сторони обумовили його істотні умови, зокрема, предмет договору та порядок оплати послуг адвокатського бюро, актом №2026/05 прийому передачі наданих послуг від 29.05.2026 та розрахунок на оплату вартості правничої допомоги №2026/05.

Окрім цього, суд враховує правові висновки, зроблені Верховним Судом з цього питання. Зокрема:

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Також, суд зважає на положення пункту пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України, згідно з якими загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши аргументи сторони позивача, суд зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 385,00 грн, з огляду на: зміст та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не складність справи, усталеність судової практики при розгляді справ цієї категорії, ціну позову, - не відповідає критеріям розумності та співмірності і є надмірною.

Так, суд зауважує, що дана справа не є складною за характером спірних правовідносин та обсягом доказів, стосується стягнення заборгованості за договором позики та не потребувала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Позовна заява у справі є типовою, ґрунтується на стандартних розрахунках заборгованості та письмових доказах, а правова позиція у подібній категорії спорів є сталою та не вимагала значного аналізу судової практики чи законодавства.

Крім того, частина зазначених послуг фактично охоплюється одна одною та є складовими підготовки позовної заяви, зокрема консультація клієнта, погодження правової позиції та ознайомлення з матеріалами справи. Подання позовної заяви до суду також не потребувало значних затрат часу та зусиль, оскільки здійснювалося у стандартний спосіб засобами системи «Електронний суд».

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу у цій справі суму у розмірі 5 000,00 грн, яка в силу положень частини 2 статті 141 ЦПК України покладається на відповідача.

На підставі 509, 526, 545, 549, 598, 599, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, Радехівський районний суд Львівської області,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за договором позики у сумі, еквівалентній 4113,10 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, що складається з основного боргу 4000,00 доларів США та 113,10 доларів США нарахованих 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1435,86 грн та витрати на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн, а разом 6 435(п`ять тисяч чотириста тридцять п`ять) гривень 86 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо продовж строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддяО. Куцик-Трускавецька