Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №463/1872/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/1872/26

Провадження № 2/463/1309/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого - судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря с/з - Козак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

встановив:

І. Короткий виклад обставин справи та позиції сторін:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

З урахуванням поданої представником позивача - адвокатом Тимошенко Д.В. заяви про зменшення позовних вимог (а.с.69-70), остаточно просила суд: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання у ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» на денній формі навчання, у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) грн щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання або до досягнення нею двадцяти трьох років залежно від того, яка обставина настане раніше.

Позов обґрунтовує тим, що з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 2004 року по 2016 рік. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 червня 2016 року.

Від даного шлюбу у сторін є дві доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які після розлучення залишились проживати з матір`ю.

Рішенням Сихівського районного суду Львівської області, від 15 червня 2016 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі по 1000,00 грн. в місяць на кожну дитину, починаючи з 13 квітня 2016 р. і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до листа Сихівського ВДВС м. Львові від 17 лютого 2026 року №6487 у Сихівського ВДВС м. Львові на виконанні перебуває АСВП №51626111 з примусового виконання виконавчого листа №46483287/16-ц, виданого Сихівським районним судом м.Львова від 15 червня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі по 1000,00 грн. в місяць на кожну дитину, починаючи з 13 квітня 2016 р. і до досягнення дітьми повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 виповнилось 18 років, а тому нарахування аліментів за рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 15 червня 2016 року відносно неї припинено.

Поряд з цим, на даний час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є повнолітньою, однак продовжує навчатися у ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток, та відповідно немає змоги оплачувати витрати на проїзд, харчування та інші загальні потреби.

Вважає, що відповідач має можливість надалі надавати матеріальну допомогу на час навчання повнолітньої доньки.

А тому звернулась до суду з відповідним позовом, який просить задовольнити.

ІІ. Процесуальні дії у справі:

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 року матеріали справи передано в провадження судді Білоуса Ю.Б.

Ухвалою судді від 06.03.2026 року, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду.

ІІI. Позиція учасників процесу:

Представник позивача адвокат Тимошенко Д.В. до судового засідання подала заяву про розгляд справи у її та позивача відсутності, зменшені позовні вимоги підтримують та просять задовольнити, стягнувши з відповідача аліменти в розмірі 7000,00 грн.

Представник відповідача адвокат Стецик О.П. до судового засідання подала заяву про розгляд справи у її та відповідача відсутності. Зазначила, що зменшені позовні вимоги у вигляді стягнення з відповідача аліментів в розмірі 7000,00 грн. відповідач визнає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, з таких підстав.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин:

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Позивач, як на підставу своїх позовних вимог вказує на невиконання відповідачем його обов`язку, як батька, утримувати повнолітню дитину ОСОБА_3 , оскільки така продовжує навчання, що передбачено положеннями ст. 199 СК України.

Спірні правовідносини регулюються Сімейним Кодексом України, Конвенцією ООН про права дитини, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, тощо.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 18.12.2007 року.

З ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 2004 року по 2016 рік. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 червня 2016 року.

Рішенням Сихівського районного суду Львівської області, від 15 червня 2016 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі по 1000,00 грн. в місяць на кожну дитину, починаючи з 13 квітня 2016 р. і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до листа Сихівського ВДВС м. Львові від 17 лютого 2026 року №6487 у Сихівського ВДВС м. Львові на виконанні перебуває АСВП №51626111 з примусового виконання виконавчого листа №46483287/16-ц, виданого Сихівським районним судом м.Львова від 15 червня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі по 1000,00 грн. в місяць на кожну дитину, починаючи з 13 квітня 2016 р. і до досягнення дітьми повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 виповнилось 18 років, а тому нарахування аліментів за рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 15 червня 2016 року відносно неї припинено.

Донька ОСОБА_3 досягла повноліття та на даний час навчається у ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» на денній бюджетній формі навчання, терміном до 30.06.2031 року, що підтверджується довідкою ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» №481 від 30.01.2026 року.

Відтак суд встановив, що між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем його обов`язку як батька утримувати, до досягнення двадцяти трьох років своєї повнолітньої доньки, яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, за умови, що він може надавати матеріальну допомогу.

Судом з`ясовано, що форма навчання доньки є денною, що призводить до неможливості студенту офіційно працювати та отримувати доходи.

Отже, повнолітній об`єктивно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, оскільки сама по собі денна форма навчання позбавляє повнолітню дитину ОСОБА_3 можливості працювати та утримувати себе самостійно і за таких умов вона потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2019 в справі №346/103/17, суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

Судом з`ясовано і сторонами вказаних обставин не спростовано, що повнолітня донька проживає з матір`ю, позивачем по справі та перебуває на її утриманні. Однак, доходу позивача недостатньо для належного матеріального утримання доньки, яка продовжує навчання.

При цьому, відповідач не заперечив свого обов`язку щодо необхідності матеріального утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчатись, про що його представник подала відповідну заяву. А відтак, висловив згоду на сплату аліментів в розмірі, уточненому позивачем, а саме: 7000,00 грн.

V. Оцінка Суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права Судом:

У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частинами 7 та 8 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ та набула чинності для України 27.09.1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов`язків і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Зазначене випливає також з Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у п.20 якої роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відтак, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання. Сімейний кодекс не конкретизує, в якому навчальному закладі така особа буде продовжувати навчання. Отже для отримання права на батьківське утримання, дитина може навчатися в будь-якому навчальному закладі будь-якої форми власності; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі. Навчання дитини має бути її основним заняттям, отже якщо дитина навчається на заочному відділенні і має можливість працювати та заробляти собі на життя, обов`язку батьків утримувати таку дитину не виникає; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Враховуючи матеріали справи, а також позицію сторін, висловлену у письмових заявах, суд погоджується з тим, що у зв`язку з навчанням ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги.

Разом з тим, однією з обов`язкових обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дитині.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальний стан дитини, майновий стан обох сторін, а також те, що обов`язок по утриманню дитини покладається на обох батьків та інтереси їхньої дитини будуть у такий спосіб захищені.

Крім цього, визначаючи розмір аліментів, суд виходить також з того, що відповідач є особою працездатного віку, має об`єктивну можливість виплачувати аліменти. Будь-яких доказів, які б спростовували ці обставини, відповідач не надав, більше того, висловив свою згоду на сплату аліментів в уточненому позивачем розмірі.

Щодо виду аліментів, які просить позивач стягувати з відповідачки, то слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що визначений позивачем вид аліментів на утримання повнолітньої дитини в розмірі 7000,00 грн. на дитину, що продовжує навчання буде розумним, достатнім і відповідатиме інтересам дитини, при цьому не порушуючи прав та інтересів відповідача та інших осіб.

Обставин, які б унеможливлювали стягнення аліментів з відповідача на період навчання ОСОБА_3 , по справі не встановлено.

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що позивач навела належні докази необхідності стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , у зв`язку з її навчанням.

У відповідності до вимог ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (Справа «Проніна проти України» №63566/00, §23, від 18 липня 2006 року) вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Підсумовуючи, зокрема беручи до уваги усі наведені обставини та враховуючи заяву одержувача аліментів про визначення розміру аліментів саме у твердій грошовій сумі, керуючись принципом розумності і справедливості, суд приходить до висновку про ухвалення рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, який продовжує навчання, - в розмірі 7000,00 грн. щомісячно, починаючи з 25.02.2026 року до моменту закінчення ОСОБА_3 навчання, однак не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Згідно ст.430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

VI. Судові витрати:

Виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання на підставі п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача слід стягнути в дохід Держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 430 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень нуль копійок), щомісячно, починаючи з 25.02.2026 року до моменту закінчення ОСОБА_3 навчання, однак не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Припинити стягнення аліментів у разі припинення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчання.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір в сумі 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

З текстом судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , Електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Повний текст судового рішення складено та підписано 11 червня 2026 року.

Суддя: Білоус Ю. Б.