Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №443/2094/25 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/2094/25

Провадження №2/443/186/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

25 червня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації м. Львова про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Плат Є.І. подала до суду позов до ОСОБА_2 (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації м. Львова, у якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що байдужість Відповідача до дитини простежувалась від самого початку. Дитина була зачата поза шлюбом і ОСОБА_2 одразу після народження ОСОБА_3 не виявив бажання визнавати себе батьком. Після появи дитини на світ він не приїхав до пологового будинку, не забрав Позивачку з новонародженою донькою та не надав жодної підтримки в період, коли молодій матері та новонародженій дитині це було особливо необхідно. Визнання батьківства відбулося лише згодом і виключно під тиском батьків Відповідача, які наполягли на оформленні відповідних документів. При цьому таке визнання носило суто формальний характер: навіть після реєстрації батьківства Відповідач не почав проявляти жодного інтересу до життя дитини, не займався її доглядом, не підтримував контакту та не приймав жодної участі у вихованні. Його поведінка протягом усього часу свідчить про повну байдужість до дитини та небажання виконувати свої батьківські обов`язки. Після розірвання шлюбу жодних позитивних змін не було. Відповідач свідомо, систематично та тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Останній не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з нею та не виявляє інтересу до її життя, не бере участі у забезпеченні дитячих потреб, не цікавиться навчанням та успіхами дитини, не відвідує батьківські збори, а також не здійснює матеріальної підтримки, окрім аліментів, які також регулярно не сплачує. Відповідач має значну та тривалу заборгованість по аліментах на дитину. Відповідач повністю самоусунувся від участі в житті дитини й не виявляє наміру виконувати свої батьківські обов`язки.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності її та позивача, позов підтримує у повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоч про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляду справи за його відсутності.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.28-30, 81-82), клопотання про проведення судового засідання за відсутності її та позивача (а.с.34, 91-92, 105, 117-118), клопотання про витребування доказів та висновку з органу опіки та піклування (а.с.36-38, 40-42, 44-46), заяву про відкладення розгляду справи (а.с.67-68).

Представником третьої особи подано заяву про неможливість подати докази у встановлений строк (а.с.64, 102), клопотання про долучення доказів (а.с.76), заяву про проведення судового засідання за його відсутності (84-85, 102, 120).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.20-21).

Ухвалами від 04.02.2026, 17.04.2026 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.32-33, 88-89).

Ухвалами підготовчого засідання від 10.02.2026 доручено органу опіки та піклування надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача та витребувано докази (а.с.48-49, 50-51).

Ухвалою підготовчого засідання від 17.03.2026 відкладено підготовче засідання (а.с.70).

Ухвалою підготовчого засідання від 21.04.2026 закрито підготовче засідання і призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.94).

Ухвалою судового засідання від 26.05.2026 відкладено розгляд справи (а.с.108).

Зважаючи на вимоги статті 280 та частини 2 статті 247 ЦПК України, судом 23.06.2026 проведено заочний розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З урахуванням ухвалення цього рішення за відсутності учасників справи, датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення.

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу позовних вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 і її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 27.02.2013, виданого повторно (а.с.8).

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22.02.2018 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 30.04.2013, розірвано (а.с.8-9).

Відповідно до судового наказу Шевченківського районного суду м. Львова від 21.05.2024 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі частини із всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 20.05.2024 до досягнення дитиною повноліття (а.с.9-10).

Відповідно до актів обстеження від 25.12.2024, 17.02.2025 у квартирі АДРЕСА_1 дійсно проживає без реєстрації чоловік ОСОБА_4 з дружиною ОСОБА_1 та трьома дітьми, зокрема ОСОБА_3 (а.с.12-13).

Заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за вказаним судовим наказом станом на березень 2026 року становить 33 924,20 грн, про що свідчить відповідний розрахунок (а.с.10).

За змістом характеристики на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складену 12.05.2025 Середньою загальноосвітньою школою № 54 м. Львова, батько дитини її успіхами не цікавиться, батьківські збори не відвідує (а.с.11).

Згідно з довідкою сімейного лікаря ФОП ОСОБА_5 від 01.07.2025 з 2014 року дитина ОСОБА_3 перебувє у неї на обліку, проходила планові медичні огляди, щорічно у супроводі матері ОСОБА_1 . Батька жодного разу не бачила, на прийом з дитиною не приходив, не брав участі у вихованні дитини (а.с.11).

За змістом інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 10.02.2026 ОСОБА_6 перетинав кордон України на виїзд 16.06.2021 та на в`їзд 23.06.2021 (а.с.60).

Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради як органу опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним висновком від 07.04.2026 (а.с.79-80).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю обставин, які свідчать про ухилення батька малолітньої дитини від виконання своїх обов`язків по її вихованню.

Норми права, які застосував суд.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (далі – СК України), Закону України «Про охорону дитинства» (далі – Закон №2402-III) та Конвенції ООН про права дитини (далі – Конвенція).

Так, відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Приписами частин 1, 2 статті 12 Закону №2402-III визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з положеннями частини 2 статті 15 Закону №2402-III батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, обставина проживання батька (матері) дитини окремо від неї не звільняє батька (матір) від обов`язку брати участь у вихованні цієї дитини.

За змістом приписів частин 1, 4 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України встановлено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України, суд враховує норму статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до якої Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Надавши оцінку аргументам сторони позивача, суд зауважує, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд підкреслює, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою як для батька (матері), так і для дитини серйозні правові наслідки, однак, водночас, зауважує, що за певних обставин це є єдиним способом забезпечення якнайкращих інтересів дітей.

Так, наявні у справі письмові докази переконливо свідчать про те, що відповідач тривалий час взагалі не займається вихованням малолітньої дитини – дочки ОСОБА_3 . Відповідач не піклується про неї та її розвиток, не спілкується з дитиною, не цікавиться її здоров`ям, життям та навчанням. Матеріали справи не містять жодних фактичних даних, які б вказували на наявність у відповідача труднощів чи перешкод, що унеможливлюють виконання ним обов`язку по вихованню дитини, тобто наявність об`єктивних причин, які не залежали від його волі та пояснюють таку поведінку відповідача.

Таким чином, з огляду на викладене у своїй сукупності, суд доходить переконання, що відсутність будь-яких дій зі сторони відповідача стосовно своєї малолітньої дитини щодо її виховання, є свідомою, а відтак умисною та винною поведінкою. Така поведінка відповідача свідчить про нехтування своїми обов`язками щодо виховання дитини, тому дає підстави стверджувати, що він усвідомлено ухиляється від виконання цих обов`язків.

Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що ухвалене у цій справі рішення є заочним, а відтак може бути переглянуто судом за його заявою, поданою у визначений процесуальним законом строк (протягом тридцяти днів з дня його проголошення).

На підставі статті 51 Конституції України, статей 155, 164-166 Сімейного кодексу України, статей 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації м. Львова про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення – 25 червня 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів