Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №194/1690/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1807/26 Справа № 194/1690/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря — ОСОБА_5 ,

прокурора — ОСОБА_6 ,

обвинуваченого — ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42025042120000056 від 29 вересня 2025 року, за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури — ОСОБА_8 на вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2026 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богданівка, Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянина України, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

-11.06.2025 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.ст. 75,76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;

-19.09.2025 Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.ст.75,76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2026 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання за цим вироком з покаранням за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Окрім цього, судом вирішено питання про стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні та визначено долю речових доказів.

Згідно з обставинами, встановленими судом, ОСОБА_7 , достовірно знаючи що на території України з 05:30 год. 24.02.2022 введений воєнний стан, 15.09.2025 приблизно о 01:00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля будинку № 17 по вулиці Миру міста Тернівка, Павлоградського району, Дніпропетровської області, побачив, припаркований на автостоянці автомобіль марки «ВАЗ-21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_9 , та знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_10 .

В цей час, у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, повторно, поєднаного з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану, а саме автомобільного акумулятора з вказаного автомобіля. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_7 підійшов до вказаного автомобіля марки «ВАЗ-21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 , двері якого були зачинені потерпілим ОСОБА_10 за допомогою системи центрального блокування замків машини (центральний замок) та капот якого відчинявся ручкою з салону автомобіля.

Після чого, ОСОБА_7 , за допомогою прикладання фізичної сили рук до кришки капоту автомобіля марки «ВАЗ-21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом ривка, подолав зачиняючи технічні властивості замку капоту, які перешкоджали вільних доступ сторонніх осіб до моторного відсіку автомобіля, таким чином ОСОБА_7 відчинив капот, здійснивши проникнення у сховище та отримавши таким чином доступ до запчастин автомобіля, що знаходяться під кришкою капоту.

Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 , реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, повторно, в умовах воєнного стану таємно викрав, акумулятор автомобільний Bosh» S4 026, 630А (EN) 70 амперний, вартістю 3959,40 гривень, встановлений у моторному блоці автомобіля, який належить потерпілому ОСОБА_10 .

Після вчиненого, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальний збиток на загальну суму 3959,40 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року виконувати самостійно.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Прокурор зазначає, що суд не врахував правових висновків Верховного Суду та призначивши обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, яке належить відбувати реально, помилково застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України відносно вироку, яким обвинуваченого засуджено до покарання з випробуванням.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого, який проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, у цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з апеляційної скарги, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за встановлених судом обставин прокурором не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.

Вирішуючи питання про правильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність за доводами апеляційної скарги прокурора, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до ухвалення попереднього вироку.

Водночас, згідно з висновками Верховного Суду від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26543/17), якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання звипробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно.

На переконання колегії суддів, вказаних вимог закону та висновків Верховного Суду судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку враховано не було.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_7 раніше судимий вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, від відбування якого останнього звільнено на підставі ст. 75 КК України з випробуванням.

В межах кримінального провадження, яке переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, 15 вересня 2025 року та за наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання, яке він має відбувати реально.

Між тим, всупереч наведеним обставинам, вимогам закону про кримінальну відповідальність та висновкам Верховного Суду, суд призначив обвинуваченому остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України та до окремого виконання попередній вирок не визначив.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 420 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вбачає підстави скасувати оскаржуване судове рішення в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок в цій частині.

Колегія суддів погоджується з видом та розміром призначеного судом покарання, що в апеляційному порядку не оскаржується, та за наслідками апеляційного розгляду вважає за необхідне лише визначити до окремого виконання попередній вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року.

Отже, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку з наведених вище мотивів, з ухваленням нового у відповідності з вимогами ст. 420 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури — ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2026 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року виконувати самостійно.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4