Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №298/658/26 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/658/26

Номер провадження 3/298/368/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року с-ще Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., за участі захисника ОСОБА_1 – адвоката Брітової Е.А., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Кострино Великоберезнянського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на ПАТ «Укрнафта», за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №005005Е від 30 травня 2026 року, складеного помічником начальника відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_2 , 30.05.2026 о 00:25, на околиці населеного пункту Мирча (територія Дубриницько - Малоберезнянської територіальної громади Ужгородського району, Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 6500 метрів до державного кордону України, на напрямку 174 прикордонного знаку уповноваженою посадовою особою ДПСУ ОСОБА_3 , був виявлений та затриманий гр. України ОСОБА_1 , який здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Держприкордонслужби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону України, законну неодноразово повторену вимогу припинити рух та пред`явити для перевірки документи, що посвідчують особу, відкрито відмовився виконувати. Своїми діями порушив вимоги ч.2 ст.23, ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», п. 10 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27 липня 1998 року.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

24 червня 2026 року через канцелярію суду подав заяву в якій просить справу розглянути без його участі. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП просить закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Усі повноваження щодо його представництва надає його представнику – адвокату Брітовій Е.А.

24 червня 2026 року через канцелярію суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Брітової Е.А. надійшли заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, в яких вона просить справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за частиною 1 статті 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування заперечень захисник зазначила, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суперечливими.

Зазначає, що громадянином ОСОБА_1 були надані пояснення по справі, які в подальшому додані до матеріалів справи, в яких вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення він не визнає, посилаючись на те, що він був затриманий працівниками прикордонної служби на посту перевірки документів державної прикордонної служби в АДРЕСА_2 , близько 21:00 год., де він на першу вимогу працівників ДПС пред`явив паспорт громадянина України та додаток «Резерв +», але його було затримано та доставлено до ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних даних відносно того, що офіцер (оперуповноважений) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт Великий Березний) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_4 ніс службу у зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення період часу, як і не містять відомостей щодо місця несення служби, та отримання вказаним військовослужбовцем наказу на несення служби. Зокрема відсутній витяг з книги прикордонної служби відділу прикордонної служби на 29/30 травня 2026 року, щодо результатів виконання плану охорони державного кордону/здійснення прикордонного контролю та витяг з списку особового складу відділу прикордонної служби, у зв`язку з чим неможливо встановити чи дійсно особа, яка складала протокол про адміністративне затримання, виконувала обов`язки військової служби 29/30 травня 2026 року.

Матеріали справи про вчинення адміністративного правопорушення не доводять, що ОСОБА_1 вчинив дії, що свідчать про вчинення злісної непокори, зокрема, невиконання неодноразово повтореної законної вимоги військовослужбовця Державної прикордонної служби України, а саме відмовився пред`явити документ, що посвідчує особу, не надано жодних доказів щодо того, що дії ОСОБА_1 були виражені в зухвалій формі, яка б свідчила про явну зневагу до прикордонного наряду та їм передувало ігнорування наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпорядження.

У матеріалах справи також відсутні інші докази, якими би підтверджувався факт злісної непокори законній вимозі військовослужбовця. Не надано жодних матеріалів фото чи відеофіксації, свідчень третіх осіб, письмових звітів із належним обґрунтуванням, аудіозаписи наказів, які особа проігнорувала, тощо, які б підтверджували вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

У судовому засіданні адвокат Брітова Е.А. розгляд справи просила проводити за відсутності ОСОБА_1 , оскільки ним надані їй вісі повноваження на представлення його інтересів. Підтримала подані напередодні письмові заперечення, справу відносно ОСОБА_1 просила закрити за відсутності в його діях складу адміністративного праовпорушення.

Заслухавши доводи захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Брітової Е.А., дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

У відповідності зі ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.1 ст. 185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Об`єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: або охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

За протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП.

Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, посадовою особою до протоколу долучено протокол про адміністративне затримання від 30 травня 2026 року; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 30 травня 2026 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 30 травня 2026 року, в яких він свою вину заперечує; схему затримання правопорушника; рапорт офіцера (оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт Великий Березний) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_5 від 30 травня 2026 року, що «поза розумним сумнівом» не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Доказів, які б беззаперечно вказували на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення матеріали справи не містять. У матеріалах справи відсутня як фото так і відео фіксація правопорушення.

ОСОБА_1 за змістом складеного протоколу про адміністративне правопорушення інкриміновано злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПСУ, разом з цим, у протоколі не конкретизовано особу військовослужбовця який висував такі вимоги.

До матеріалів справи не долучено витяг з книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на 30/31 травня 2026 року, щодо особового складу та заходів з охорони державного кордону.

Матеріалами справи не доведено, що вчинені ОСОБА_1 дії свідчать про вчинення злісної непокори, зокрема, не виконання неодноразово повтореної законної вимоги військовослужбовця припинити рух та предявити документи, ненадано жодних доказів щодо того, що такі дії були виражені в зухвалій формі, яка б свідчила про явну зневагу до військовослужбовця та їм передувала відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, як зазначено у протоколі, та наявності умисної форми вини у діях ОСОБА_1 суду не надано.

Згідно ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд не має права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов`язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на помічника начальника відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_2 , який склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності в частині названого обвинувачення, суд приходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вина особи не була доведена належними доказами, поза розумним сумнівом, суд у даній справі дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, відтак провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст.185-10, п. 1 ч. 1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.185-10 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Зизич В.В.