Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №209/2187/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/2187/26

Провадження № 3/209/593/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В.розглянувши з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП №1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського надійшов адміністративний матеріал щодо ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП.

Із матеріалів справи вбачається, що постановами Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 14.04.2026 року та від 23.04.2026 року до ОСОБА_1 було застосовано привід у судові засідання, призначені на 23.04.2026 року та 13.05.2026 року.

На виконання зазначених постанов до суду надійшли рапорти ВП № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до яких здійснити привід ОСОБА_1 не виявилося можливим, оскільки під час відвідування адреси його проживання двері ніхто не відчинив. Також у рапортах зазначено, що під час моніторингу інформаційних баз ІПНП встановлено, що ОСОБА_1 перебував у розшуку як особа, яка самовільно залишила військову частину, та 30.03.2026 року був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого з`ясування обставин. Крім того, суд було повідомлено, що ОСОБА_1 за місцем проживання з`являється нерегулярно, а в разі встановлення його місцезнаходження останнього буде доставлено до Дніпровського районного суду міста Кам`янського.

Постановою судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 13 травня 2026 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП повернуто до Відділення поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області на доопрацювання, в межах строку притягнення до адміністративної відповідальності.

05 червня 2026 року Відділенням поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області повторно направлено до Дніпровського районного суду міста Кам`янського матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до яких долучено рапорт поліцейського СРПП ВП№1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції С. Галєя.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2026 року матеріали справи передано для розгляду судді Левицькій Н.В.

Судом встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 957102 від 30.03.2026 року, ОСОБА_1 30.03.2026 року близько 02.10 годин, перебуваючи за адресою: м. Кам`янське, пр. Перемоги, 37, виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою у бік працівників поліції, чим порушив громадський порядок та спокій громадян. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

У призначене судове засідання ОСОБА_1 не з`явився про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся шляхом направлення повісток за адресою проживання.

Відповідно до даних трекінгу поштового відправлення R0671975508814, конверт повернуто до суду неврученим. З огляду на викладене суд вважає, що особа була належним чином повідомлена про розгляд справи, а її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, розглядається за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується даними поштового трекінгу про повернення судової повістки неврученим. Крім того, рапорти уповноважених осіб свідчать про неможливість встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 та його доставки до суду.

За відсутності клопотань про відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу ступного висновку.

Статтею 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 19 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство», відповідно до ч. 1 ст. 296 КК хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Громадський порядок це обумовлена потреба суспільства, система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами, система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.

Верховний Суд України у постанові від 4 жовтня 2012 року (справа № 5-17 кс 12) сформулював правову позицію, відповідно до якої громадський порядок слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного тощо.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Згідно з диспозицією статті 173 КУпАП, об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

При цьому норма статті 173 КУпАП не дає однозначного визначення, що саме підпадає під поняття «інших подібних дій», що порушують громадський порядок і спокій громадян, та в чому саме проявляється хуліганський мотив дій особи, а тому це потребує з`ясування і конкретизації у кожній справі, яка вирішується судом. Однак, для всіх цих випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав`язати свою волю (свавілля).

Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Об`єктом захисту від неправомірних посягань в даному випадку є громадський порядок, тобто система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об`єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі.

При цьому, обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП є хуліганський мотив, а умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих є головним моментом, що визначає зміст поведінки хулігана.

Оскільки вчинення дрібного хуліганства можливе лише умисно для наявності в діях особи складу даного правопорушення необхідно встановити, що вона усвідомлювала, що своїми діями порушує громадський порядок та бажала цього.

Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №957102 від 30.03.2026, рапорт поліцейського СРПП ВП №1 Кам`янського РУП старшого сержанта поліції Галєя С.М. та протоколом АЗ №039071 про адміністративне затримання за ч. 1 ст. 260-263 КУпАП, суд дійшов висновку, що такі не містять доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП.

Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому лише зазначено, що ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою працівникам поліції, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.

Разом із тим протокол не містить відомостей щодо конкретних обставин події, наявності сторонніх осіб чи громадян, спокій яких було порушено, а також даних, які б свідчили про вчинення особою дій саме з хуліганських мотивів та з явною неповагою до суспільства.

Скеровані до суду матеріали не містять будь-яких пояснень свідків, потерпілих, рапортів працівників поліції, відеозаписів з нагрудних камер чи інших документів або матеріалів, які б підтверджували викладені у протоколі обставини.

Долучений до матеріалів справи протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 не може бути визнаний належним та достатнім доказом його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки такий документ лише засвідчує факт адміністративного затримання особи та не містить відомостей, які б підтверджували обставини вчинення дрібного хуліганства, зокрема факт порушення громадського порядку і спокою громадян, а також інші обов`язкові ознаки складу зазначеного правопорушення.

За таких обставин сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися достатнім та беззаперечним доказом винуватості особи, оскільки викладені в ньому відомості не підтверджені іншими належними та допустимими доказами.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивних та суб`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-р 2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї, ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, у тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч.5 ст.7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам`янського.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА