Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №509/3893/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3893/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Овідіополь заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

до

ОСОБА_5

про зобов?язання виконати умови цивільно-правової угоди, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2025 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Величко Костянтин Григорович, адреса для листування: 65000, м. Одеса, Малиновський район, вул. базарна, буд. 49, оф. 28, до ОСОБА_5 , про зобов`язання виконати умови цивільно-правової угоди, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.06.2026р. у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

05.06.2026 року представник заявника звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат в порядку п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, та просив суд: винести додаткове рішення про стягнення з позивачів на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 33 000, 00 гривень.

Учасники в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно.

Суд не вбачав необхідності викликати сторони в судове засідання, враховуючи характер вирішуваного питання, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

У зв`язку з цим, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Частиною 3 тієї ж статті ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Ті самі критерії, що і у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.

За результатом розгляду справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов?язання виконати умови цивільно-правової угоди, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, в інтересах Відповідача діє адвокат Притула А.С., вимоги позивачів не підлягали задоволенню.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі "Чоліч проти Хорватії" (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77). ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18)

Отже, суд під час винесення рішення суд не вирішив питання про судові витрати, які поніс відповідач при розгляді справи, і які складаються витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що судові витрати на правову допомогу позивача склали 33000 гривень 00 копійок. На підтвердження вказаного факту в матеріалах справи наявні посвідчені копії: Договору про надання правової допомоги від 10.02.2023 р., Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №1 від 25.07.2025 р., Акту виконаних робіт від 02.06.2026 р, згідно якого позивач сплатив для адвоката вартість наданої правової допомоги у розмірі 33000,00 гривень.

Суд роз`яснює учасникам справи, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23.

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Відповідно до пункту 1.1 Договору від 10.02.2023 року про надання правничої допомоги, сторони узгодили, що предметом даного Договору є зобов`язання Адвоката представляти та захищати права та охоронювані законом інтереси Клієнта перед будь-якими третіми особами, а також надавати допомогу та консультації з будь-яких питань застосування законодавства України в порядку та на умовах, що визначені цим Договором, правового супроводу діяльності Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення в усіх підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, та в тому числі, але не виключно, користуватися правами, передбаченими ЦПК України, КАС України, ГПК та КПК України, а Клієнт зобов'язується компенсувати и Адвокату грошові кошти в розмірі, що дорівнює витратам на проведення юридичних дій по вказаному договору (якщо такі мали місце), а також гонорар, що оформлюється окремим додатком до цього Договору.

Згідно з пунктом 1 Додаткової угоди від 25.07.2025 р., гонорар Адвоката за представництво інтересів Клієнта Овідіопольському районному суді Одеської області по справі №509/3893/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов?язання виконати умови цивільно-правової угоди, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, встановлюється із розрахунку 1 година роботи – 3000,00 грн. та підлягає сплаті наступним чином:

- 33 000,00 (тридцять тисяч гривень 00 коп.) грн. протягом 10 (десяти) днів з дня ухвалення рішення у цивільній справі № 509/3893/25.

- у разі наявності залишку гонорару – протягом 20 (двадцяти) днів з моменту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди від 25.07.2025 р., представництво інтересів Клієнта в Овідіопольському районному суді Одеської області по справі №509/3893/25, включає в себе:

- підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, пояснення, клопотання про залучення доказів у справі, подання інших процесуальних документів по суті справи.

- супровід справи та участь у судових засіданнях в суді першої інстанції.

Відповідно до акту виконаних робіт від 02 червня 2026 року адвокатом Притулою А.С. надано відповідачу такі послуги:

- ознайомлення із документами Клієнта, оцінка та правовий аналіз, попередні консультації (6000 грн.);

- перевірка та вивчення судової практики у подібних справах( 3000 грн.);

- написання та підготовка відзиву на позовну заяву, збір усіх додатків до позовної заяви (9000 грн.);

- написання клопотання про виклик експерта (6000 грн.);

- написання клопотання про витребування доказів (3000 грн.);

- написання та подання клопотань про виключення із числа доказів (3000 грн.);

- прийняття участі у судовому засідання 14.01.2026 р. (3000 грн.).

Суд вважає, що з огляду на складний предмет спору, тривалого часу розгляду справи судом, обсяг виконаних адвокатом робіт (загалом складає 11 годин робочого часу); обсягом наданих адвокатом послуг: складання відзиву на позовну заяву, інших процесуальних, написання та подання пояснень у справі; свідчать, що дана справи може бути віднесена до складних.

Разом із цим суд зважає на ті обставини, зокрема на відсутність експертиз та зупинень проваджень у справі, відсутністю впливу результату вирішення справи на репутацію сторони та відсутністю публічного інтересу до справи, суд вважає, що заявлена вартість витрат на правову допомогу є завищеною та неспівмірною.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дослідив подані на підтвердження відповідних витрат докази, перевірив доводи сторін, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення цієї вимоги з урахуванням вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, та вирішив стягнути з позивачів на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові у справі № 757/36628/16-ц від 24.01.2022 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Згідно ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, відповідно до якого стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з витратами на професійну допомогу правничої (правової) допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 135, 137, 141, 263, 270 , 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов?язання виконати умови цивільно-правової угоди, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов?язання виконати умови цивільно-правової угоди, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган що видав 5127), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , посвідка на постійне місце проживання № НОМЕР_4 , орган що видав 5103), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_7 від 15.01.2022 м. Кабул) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_8 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_9 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А.І. Бочаров