Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №504/461/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/461/26

Номер провадження 1-кп/504/463/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 рокус-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Доброслав Одеського району Одеської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025164330000356 від 22.12.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Немиренці Городоцького району Хмельницької області, громадянина України, українця за національністю, із середньою освітою, пенсіонера, має статус особи з інвалідністю, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

21.12.2025 близько 15:40 год., водій ОСОБА_4 керував технічно справним легковим автомобілем марки «Opel Omega», н/з НОМЕР_1 та здійснював рух заднім ходом з провулку житлової зони біля будинку №59 по вул. Перемоги на проїжджу частину автодороги вул. Перемоги, що в с. Любопіль Одеського району Одеської області, яка має дві смуги для руху транспортних засобів в кожному напрямку.

Під час руху заднім ходом з другорядної дороги на головну, на якій проїзна частина у той час була сухою, маючи реальну і об`єктивну можливість виявити перешкоду, а саме пішохода ОСОБА_6 , який рухався повільною ходьбою по вул. Перемоги та проходив по краю проїжджої частини повз вище вказану житлову зону домоволодіння. При цьому порушуючи «Правила дорожнього руху України», будучи неуважним, проявляючи злочинну самовпевненість не вибрав безпечну швидкість руху, не впевнився про наявність перешкоди, внаслідок чого не вжив заходів до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, не впорався з керуванням, здійснюючи рух заднім ходом, виїхав з прилеглої дороги на головну, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 задньою правою частиною свого автомобіля.

Таким чином, водій ОСОБА_4 допустив порушення вимог пункту 10.9 «Правил дорожнього руху України», яким передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій е повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутись за допомогою до інших осіб.

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. 10.9 «Правил дорожнього руху України», яке знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригод та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_6 .

У результаті дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_6 отримав травми у вигляді тілесних ушкоджень, а саме: закритий перелом нижньої третини правої ліктьової кістки та садно лобної області голови справа. Перелічені ушкодження утворилися від дії тупого (тупих) твердого (твердих) предмету (предметів), індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися, однак могли бути отримані в умовах ДТП (наїзді т/з на пішохода), тобто 21.12.2025. Вказані ушкодження в сукупності супроводжуються розладом здоров`я понад 3-х тижнів (21 день) і по цьому критерію згідно п.2.2.1 в) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства, при цьому суду пояснив, що він визнає порушення правил дорожнього руху, яке він допустив не навмисно. Так, в день пригоди він привіз свого кума до сватів, та коли мав їхати до дому виїжджав заднім ходом будучи переконаним, що за автомобілем нікого не має, не подивився у дзеркала, почав рухатись та наїхав на дідуся який йшов по дорозі. Одразу зупинився, щоб не гаяти час сам відвіз його до лікарні там йому надали першу допомогу, цікавився станом його здоров`я, знав, що його відправили додому, приїздив туди до родичів, спілкувався з дружиною та сином, пропонував їм компенсацію 20 000 грн., вони спочатку погодились, а потім повідомили, що бажають отримати 50 000 грн. Таких коштів у нього не має, оскільки він сам пенсіонер має інвалідність та отримує пенсію. У вчиненому злочині розкаявся, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Зі вступною промовою учасники процесу виступити відмовилися.

Потерпілий ОСОБА_6 до суду не з`явився, за отриманою судом інформацією, 26.03.2026 зареєстрований актовий запис про смерть особи, причина смерті 125.8 постінфарктний кардіосклероз. Заяви про визнання потерпілою особою від членів родини не надходило.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність обвинуваченого.

Суд, зокрема, враховує те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, скоїв умисне кримінальне правопорушення (злочин), яке відноситься до категорії нетяжких, відповідно до ст.12 КК України, разом з цим, визнав свою вину, негативно відноситься до вчиненого кримінального правопорушення, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, пенсіонер, має інвалідність, позитивно характеризується за місцем проживання, матеріальних претензій з боку потерпілої особи за життя не було заявлено.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до положень ст.66 КК України є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.

В судових дебатах, прокурор просив обрати обвинуваченому покарання у вигляді штрафу у розмірі 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник – адвокат ОСОБА_5 прокурора підтримали в частині призначення основного покарання, але додаткове покарання просили визначити мінімальним за санкцією статті та звільнити від сплати процесуальних витрат.

Суд, на підставі встановлених обставин вважає необхідним та достатнім обрати ОСОБА_4 міру покарання у виді штрафу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувались.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Доброславського районного суду Одеської області від 25.12.2025 – підлягає скасуванню.

Процесуальні витрати по справі на залучення експертів з проведення експертиз у розмірі 18719,40 грн. документально підтверджені, тому відповідно до ст.124 КПК України підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки частина 2 статті 124 КПК України, яку суд має застосувати під час вирішення даного питання підстав для звільнення понесених процесуальних витрат не передбачає.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 124, 174, 349, 371-373, 374, 615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Доброславського районного суду Одеської області від 25.12.2025 – скасувати.

Речовий доказ по справі, а саме:

- транспортний засіб марки «Opel Omega», н/з НОМЕР_1 , який поміщено на арешт майданчик за адресою: АДРЕСА_3 – повернути власнику ОСОБА_4 .

Стягнути із ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час здійснення досудового розслідування в загальному розмірі 18719 (вісімнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1