Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №946/4334/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4334/26 Провадження № 3/946/1111/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

прокурора – Пацессора О.А.,

розглянувши матеріали у справі про адміністративне правопорушення, які надійшли з Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше обіймав посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

До Ізмаїльського міськрайонного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 67/2026 від 27.05.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 , припиняючи з 09.01.2026 діяльність на посаді дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління

Національної поліції в Одеській області, маючи спеціальне звання - «лейтенант поліції», будучи суб?єктом декларування відповідно до п.п. «3» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції (далі - Закон), в порушення абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону, несвоєчасно без поважних причин подав 28.03.2026, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (далі - декларація типу «при звільненні»), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУПАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, адміністративна відповідальність встановлена за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В судовому засідання ОСОБА_1 вину у вчинені адміністративного правопорушення, визнав та надав пояснення за обставинами справи.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо доказів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у зв`язку з чим, просив накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та прокурора, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Відповідно до 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно приписів ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

З`ясовуючи ці обставини, суд виходить з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов?язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно - правову відповідальність.

Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб?єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» - «ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 49 Закону України «Про Національну поліцію», незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров?я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених ч. 2 ст. 61 цього Закону, а також особи, які відмовляються від взяття на себе зобов?язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом.

При цьому, ч. 1 ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції», цим та іншими законами України.

Згідно п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб?єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є поліцейські.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції, якому присвоєно спеціальне звання поліції, має службове посвідчення та спеціальний жетон.

У судовому засіданні встановлено, на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 15.03.2025 № 320 о/с, лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 15.03.2025.

Таким чином, ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону відповідно до п.п. «3» п. 1 ч. 1 ст. З Закону та суб`єктом відповідальності згідно з Приміткою до ст. 172-6 КУпАП, і він зобов`язаний виконувати вимоги Закону, в тому числі зазначені у ст. 45 вказаного Закону.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 09.01.2026 № 35 о/с, лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнено з 09.01.2026 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Таким чином, 09.01.2026 є останнім днем служби ОСОБА_1 в Національній поліції України, коли наказом начальника ГУНП в Одеській області від 09.01.2026 № 35 о/с його звільнено зі служби в поліції. По завершенню цього дня, ОСОБА_1 вважається таким, що припинив діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави.

Поряд з цим, абз. 4 п. 2 розділу XIII (прикінцеві положення) Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку і строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою – чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» - «I» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

11.10.2023 Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» опубліковано в офіційному виданні Голос України N? 35, а 12.10.2023 відбулось набрання чинності цим Законом.

При цьому, п. 5 ч. 1, ч. 9 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що з метою виконання покладених повноважень, Національне агентство з питань запобігання корупції має право приймати з питань, які належать до його компетенції, обов?язкові для виконання нормативно - правові акти. Нормативно - правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно - правових актів.

Нормативно - правові акти Національного агентства, що пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня офіційного опублікування.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.07.2021 N? 449/21, декларація при звільненні - це декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб?єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Разом з цим, ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов?язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Він може визначатися рокам, місяцями, тижнями, днями або годинами. Його перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, після звільнення зі служби в Національній поліції України та припинення діяльності, пов?язаної з виконанням функцій держави, у ОСОБА_1 виник обов?язок протягом 30 календарних днів подати шляхом заповнення на офіційному веб - сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://nazk.gov.ua) декларацію при звільненні.

Однак, всупереч встановленим абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» вимогам фінансового контролю, ОСОБА_1 несвоєчасно подав без поважних причин декларацію при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме 28.03.2026 року.

Відповідно до рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 N? 223-934/0/4-17, під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв?язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетруси), технічних збоїв офіційного веб - сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребування відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (тримання) під вартою, тощо.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, яке полягає у порушенні ним вимог фінансового контролю та виразилось у несвоєчасній подачі без поважних причин декларації при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Склад адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків, як обов?язкового елементу об?єктивної сторони, в той час як обов?язковим елементом об?єктивної сторони формального складу завжди є діяння, яке наразі виражено у порушенні встановлених абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» вимог фінансового контролю, а саме несвоєчасній подачі ОСОБА_2 без поважних причин декларації при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно - правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно - правових актів. Норма ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб?єкт цього адміністративного правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного законодавства, а саме статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», в якій передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно - правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст. 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.

Одним з основоположних принципів діяльності щодо запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки такі дравопорушення несуть негативні наслідки, що можуть сприяти підриву авторитету державних органів влади та зашкодити суспільним інтересам, тому таке правопорушення не може бути визнане як малозначне.

Датою і часом вчинення правопорушення, пов?язаного з корупцією, ОСОБА_1 , є фактичний час і дата несвоєчасного подання декларації особи, яка припиняє діяльність пов?язану з виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями 28.03.2026 о 17 год. 58 хв.

Датою виявлення адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, є дата завершення збору доказів, встановлення особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, фактичних даних для висновку про наявність в діях особи вини у вчиненні правопорушення, встановлення складу адміністративного правопорушення та складання протоколу за участю особи - ОСОБА_1 , а саме 27.05.2026.

Юридичними наслідками в даному випадку є несвоєчасне, без поважних причин подання ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, у визначений Законом строк, декларації особи, яка припиняє діяльність пов?язану з виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Згідно ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідальність за цією нормою передбачена за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю наступних доказів, досліджених судом, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 67/2026 від 27.05.2026 року; поясненнями, наданими ОСОБА_1 у судовому засіданні 23.06.2026 року та іншими матеріалами в їх сукупності.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення враховується обставини, згідно ст. ст. 33-35 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, з урахуванням чого застосовується адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 172-6, 251, 268, 280, 283 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ), визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 665,60 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення.

Повний текст постанови складено та підписано 23.06.2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар