Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №493/32/24 — Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/32/24

Провадження № 2/493/34/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м.Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі

головуючого-судді ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.

за участю секретаря КОТИС О.Ю.

представника позивача АДВОКАТА ЯКИМЕНКА М.М.

представника відповідача АДВОКАТА РЕЗНІЧУКА С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів з батька дитини та покладення обов`язку щодо сплати аліментів на матір дитини,

В С Т А Н О В И В:

08.01.2024 до Балтського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана через його представника – адвоката Якименка М.М., до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів з батька дитини та покладення обов`язку щодо сплати аліментів на матір дитини. (т.1 а.с.1-12).

Ухвалою судді від 09.01.2024 відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом на підставі п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України (т.1 а.с. 70-71).

Згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 19.09.2024 ухвала Балтського районного суду від 09 січня 2024 року залишена без змін (т.1 а.с.148-150).

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.03.2025 ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 09 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року в частині вимог ОСОБА_1 про зняття з позивача обов`язку щодо сплати щомісячно аліментів (припинення стягнення) на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який покладено на ОСОБА_1 судовим наказом від 09 січня 2020 року у справі № 493/2246/19, з дня подачі до суду цієї позовної заяви (08 січня 2024 року) та вимог про покладення обов`язку щодо сплати аліментів на матір дитини скасовані, справа в цій частині направлена до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі (т.1 а.с.194-201).

02.04.2025 справа надійшла до Балтського районного суду Одеської області (т.1 а.с.210).

Ухвалою судді від 07.04.2025 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, позивачеві наданий строк для усунення недоліків (т.1 а.с.214-215).

06.05.2025 до Балтського районного суду Одеської області надійшла заява представника позивача про усунення недоліків (т.2 а.с.1-3).

Ухвалою судді від 07.05.2025 відкрите провадження у справі, постановлено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження (т.2 а.с.44-45)

09.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.81-87).

18.06.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Резнічука С.В. про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу (т.2 а.с.117-118).

Ухвалою суду від 30.06.2025 клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу повернуте представнику відповідача без розгляду (т.2 а.с.149-150).

01.07.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Резнічука С.В. повторно надійшло клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу (т.2 а.с.160-162).

Ухвалою суду від 29.07.2025 частково задоволене клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Резнічука С.В. про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язано позивача внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області 20000 грн для забезпечення можливого відшкодування витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу. (т.2 а.с.190-191, 204-208).

Ухвалою суду від 29.07.2025 закрите підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті (т.2 а.с.192).

11.08.2025 на виконання ухвали суду від 29.07.2025 позивачем внесено 20000 грн на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області (т.2 а.с.219).

18.08.2025 цивільна справа надіслана за запитом до Одеського апеляційного суду (т.2 а.с.232).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.11.2025 ухвала Балтського районного суду від 29.07.2025 залишена без змін (т.3 а.с.8-11).

04.12.2025 цивільна справа надійшла з Одеського апеляційного суду до Балтського районного суду Одеської області (т.3 а.с.38).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, що на підставі судового наказу від 09.01.2020 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.12.2019 до досягнення повноліття дитиною.

Позивач та відповідач на даний час проживають окремо, з жовтня 2020 року дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на його повному утриманні. Відповідач не несе будь-яких матеріальних витрат на дитину взагалі, тому не має права на стягнення аліментів з позивача, які є власністю дитини, натомість відповідач повинна сплачувати аліменти на користь позивача на утримання дитини, що відповідатиме інтересам самої дитини.

Тому позивач просить зняти з нього обов`язок щодо сплати аліментів на користь відповідача з дня подачі до суду позовної заяви та покласти обов`язок щодо сплати щомісячно аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ОСОБА_2 у розмірі заробітку (доходу) з дня подачі до суду позовної заяви.

Відповідач та її представник заперечували проти задоволення позову посилаючись на те, що згідно рішення суду, яке набрало законної сили, дитина має бути повернута матері, тобто відповідачеві, рішення суду не виконується, дитина знаходиться в розшуку. Позивачем не доведено, що дитина проживає разом із ним, та він несе витрати на її утримання. Крім того позивачем не сплачуються на її користь аліменти на утримання дитини, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів. Тому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на її користь судові витрати.

Суд, заслухавши доводи сторін, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов такого висновку.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються главою 15 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст..180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.4 ст..273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Статтею 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже право на отримання аліментів має той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким дитина проживає. При цьому аліменти є власністю дитини, а їх отримувач має розпоряджатися аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Балтського районного суду від 17 березня 2020 року, що набрало законної сили 14.05.2020 (т.1 а.с.19-20).

Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.18).

Після розірвання шлюбу за погодженням сторін дитина залишилася проживати з матір`ю, що встановлено рішенням Балтського районного суду від 17.03.2020 у справі №493/230/20 (т.1 а.с.19-21).

Згідно судового наказу Балтського районного суду від 09.01.2020 у справі №493/2246/19 з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.12.2019 року до досягнення повноліття донькою (т.1 а.с.25-26).

Як встановлено рішенням Балтського районного суду Одеської області від 30.12.2020, постановою Одеського апеляційного суду від 10.08.2021 та постановою Верховного Суду від 06.12.2021 у справі №493/1516/20 ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 змінив місце проживання дитини, тому вказаним рішенням ухвалено відібрати дитину у батька та повернути її матері за місцем проживання, допустити негайне виконання рішення (т .1 а.с.55-58, 59-62, 63-65).

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 31.12.2020 за поданням державного виконавця оголошений розшук дитини ОСОБА_3 , так як місце її перебування не відоме (т.2 а.с.93-94).

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 11.06.2021 за поданням начальника Балтського районного відділу ДВС оголошений розшук ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні з виконання судового наказу, виданого Балтським районним судом Одеської області, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.92 (зворот)).

Як вбачається з інформації за №24823 від 06.05.2025, наданої відділенням поліції №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, бази даних МВС України вказані ухвали виконані, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оголошені в розшук (т.2 а.с.94 (зворот), а.с.102).

Згідно інформації про виконавче провадження на примусовому виконанні в ДВС перебуває виконавче провадження № 61076372 з виконання судового наказу від 09.01.2020 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також виконавче провадження № 64019701, відкрите на підставі виконавчого листа від 30.12.2020 № 493/1516/20, виданого Балтським районним судом, про відібрання у батька ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повернення дитини матері ОСОБА_2 (т.2 а.с.95-96, 97-98).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 61076372 вбачається, що станом на грудень 2022 року заборгованість ОСОБА_1 з аліментів складала 60607,85 грн, за період з грудня 2022 року до травня 2025 року ОСОБА_1 аліменти не сплачував, сукупний розмір заборгованості станом на 04.06.2025 складає 145193,60 грн (т.2 а.с.98 (зворот)).

23.09.2020 до ЄРДР внесені відомості за ст..356 КК України за заявою ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 самовільно забрав їх спільну малолітню дитину, кримінальне провадження № 42020161340000087; 30.12.2020 за заявою ОСОБА_2 внесені відомості до ЄРДР, кримінальне провадження № 12021161180000312, за п.2 ч.2 ст.115 КК України за фактом зникнення її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 14.01.2021 на підставі ухвали Балтського районного суду від 13.01.2021 внесені відомості в ЄРДР, номер кримінального провадження 12021165230000008, за ч.1 ст.382 КК України, за фактом невиконання або перешкоджання виконанню судового рішення ОСОБА_1 від 30.12.2020 про негайне відібрання ОСОБА_3 ; 12.02.2021 внесені відомості в ЄРДР, номер кримінального провадження 12020160230000329, за ч.2 ст.146 КК України відносно ОСОБА_5 , яка забрала малолітню ОСОБА_3 , з якою зникла у невідомому для слідства і матері цієї дитини напрямку, у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.2 ст.146 КК України (т.2 а.с.99-101).

Згідно інформації з бази даних Міністерства внутрішніх справ України Подільським ВП ГУНП в Одеській області розшукується ОСОБА_5 як особа, що переховується від органів досудового розслідування (т.2 а.с.103).

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 06.06.2022, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07.03.2023, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів відмовлено (т.2 а.с.104-105, 106-108).

Ухвалою Балтського районного суду від 20.05.2025 зобов`язано боржника ОСОБА_1 подати до суду звіт про виконання судового рішення у цивільній справі №493/1516/20 про відібрання у батька ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повернення дитини матері ОСОБА_2 за місцем її проживання (т.2 а.с.113-115).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищезазначеними судовими рішеннями встановлено, що дитина має проживати з матір`ю ОСОБА_2 , а батько без законних підстав змінив місце проживання дитини, отже вказана обставина згідно ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Обов`язковість судового рішення до виконання гарантована ст..1291 Конституції України.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно рішення Балтського районного суду Одеської області від 30.12.2020 у справі №493/1516/20, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, належить відібрати у батька ОСОБА_1 малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути дитину матері ОСОБА_2 за місцем її проживання.

Тобто дитина має бути повернута відповідачці ОСОБА_2 , отже остання має право на отримання аліментів від ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що дитина проживає саме з батьком, і він несе витрати на її утримання, позивачем не надано.

Зокрема наявні у справі докази свідчать про те, що дитина перебуває у розшуку, оголошеному ухвалою Балтського районного суду від 31.12.2020, також у розшуку перебуває ОСОБА_5 , якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України у кримінальному провадженні № 12020160230000329 за фактом викрадення малолітньої ОСОБА_3 .

Висновки психологів про неможливість повернення дитини матері та в яких зазначено про проживання дитини з батьком, на які посилається позивач, суд знаходить неналежними доказами, так як судом не розглядається спір про місце проживання дитини, крім того зі змісту цих висновків вбачається, що вони складені 09.10.2020 та 03.12.2020, тоді як позовні вимоги стосуються періоду, починаючи з 08 січня 2024 року, тому відповідно до ст..77 ЦПК України ці висновки судом до уваги не приймаються.

Інших доказів, які б підтверджували проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 та перебування дитини на його утриманні, позивачем не надано.

Крім того неповернення дитини матері попри заходи, що вживаються для виконання судового рішення, свідчить про протиправне ухилення від виконання судового рішення та не є підставою для припинення права відповідачки на отримання аліментів на утримання дитини, яка на підставі судового рішення має бути повернута їй.

У постанові від 14.09.2022 у справі № 761/8374/20 Верховний Суд за наслідками розгляду справи в подібних правовідносинах зробив висновок, що враховуючи правову природу аліментів, їхній цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на користь того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом якнайкращих інтересів дитини, суди повинні були оцінити при вирішенні цього спору наявність підстав для стягнення аліментів на користь позивача.

Сам по собі факт проживання дитини з одним із батьків, за наявності рішення суду про визначення місця проживання з іншим із батьків, не може бути підставою для стягнення аліментів на його користь.

Судові рішення у справах про визначення місця проживання дитини покликані захисти якнайкращі інтереси дитини, забезпечити розвиток та виховання дитини в умовах стійкого середовища. Постановлення судового рішення про стягнення аліментів на користь одного з батьків під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини, тим більше після ухвалення остаточного судового рішення про визначення місця проживання дитини з іншим із батьків, суперечить принципам правової визначеності, обов`язковості судових рішень та не відповідає завданням цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді та вирішенні цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Верховний Суд виснував, що стягнення з матері аліментів на утримання дитини, за умови, що рішенням суду, що набрало законної сили, визначено місце проживання дитини з матір`ю, суперечить вимогам закону.

Подібні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 672/186/24, від 04.09.2019 у справі №711/8561/16-ц та інших.

Висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28.06.2023 у справі №186/126/21, від 29.06.2022 у справі №596/826/21-ц, від 12.05.2023 у справі №686/12480/22 та інших, на які посилався представник позивача, стосуються інших обставин, а саме наявності спору між сторонами про місце проживання дитини, підтвердження фактів проживання дитини з позивачем та утримання ним дитини.

Тому враховуючи, що факт проживання дитини з позивачем ОСОБА_1 та самостійного утримання ним дитини не доведений належними та допустимими доказами, а також наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про повернення дитини матері ОСОБА_2 , тобто обставини справи є відмінними від тих, за яких зроблені висновки Верховним Судом у вказаних постановах, при вирішенні даної справи такі висновки судом не застосовуються.

Таким чином за встановлених судом вищевказаних обставин підстав для задоволення позову немає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідачем у справі понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме на професійну правничу допомогу, які вона просила стягнути з позивача на її користь.

У своїх запереченнях проти таких вимог відповідача представник позивача посилався на те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, її прогнозованості з точки зору правозастосовної практики, із впливом адвоката на результат справи, кількість підготовлених процесуальних документів; позиція відповідача не змінилася порівняно з позицією в іншій справі між тими самими сторонами; детальний опис робіт включає в себе також і витрати відповідача, понесені під час оскарження ухвали Балтського районного суду від 09.01.2024, яка була скасована постановою Верховного Суду за касаційною скаргою позивача ОСОБА_1 ; детальний опис робіт не містить відомостей про витрату часу на надання правничої допомоги, що унеможливлює належно оцінити співмірність розміру гонорару та затраченого часу; гонорар успіху не підлягає покладенню на ОСОБА_1 , тому вважає заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу нерозумним, неспівмірним та завищеним.

Згідно ст..133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як визначено ч.1 ст.58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до п. 9 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно ст..30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Як визначено ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Згідно частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а саме 45000 грн.

Інтереси відповідача ОСОБА_2 під час розгляду справи представляли адвокати адвокатського об`єднання «Лігал Консалт Груп» Резнічук С.В. згідно ордеру серії ВН № 1059947 від 12.08.2021 року та ОСОБА_6 згідно ордеру серії ВН № 1102632 від 26.11.2025, виданих адвокатським об`єднанням «Лігал Консалт Груп» на підставі договору про надання правової допомоги №033/21/Ц від 09.07.2021 (т. 2 а.с.55, т.3 а.с.34).

Згідно умов договору, укладеного між адвокатським об`єднанням «Лігал Консалт Груп» та ОСОБА_2 , адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Додатковою угодою до вказаного Договору від 15.12.2023 його дія продовжена до 31.12.2027 (т.2 а.с.173).

Згідно Додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги №033/21/Ц від 09.07.2021, укладеною між адвокатським об`єднанням «Лігал Консалт Груп» та ОСОБА_2 22.05.2025, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання умов договору. Адвокатське об`єднання бере повний супровід клієнта у цивільній справі №493/32/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів з батька дитини та покладення обов`язку щодо сплати аліментів на матір дитини.

Пунктами 1.3 та 1.4 цієї Додаткової угоди до Договору передбачено, що на стадії провадження у суді першої інстанції клієнт сплачує адвокатському об`єднанню фіксовану суму гонорару за надання правничої допомоги у справі №493/32/24, яка розглядається в Балтському районному суді Одеської області, в розмірі 30000 грн, у разі отримання позитивного результату та ухвалення судом першої інстанції рішення на користь Клієнта, остання зобов`язується оплатити адвокатському об`єднанню гонорар успіху в розмірі 15000 грн протягом 30 днів від дати ухвалення рішення. (т.2 а.с.172).

Розмір судових витрат, які понесла та планує понести відповідач, підтверджуються детальним описом робіт, виконаних адвокатським об`єднанням «Лігал Консалт Груп» станом на 03.04.2026 у справі №493/32/24 (т.3 а.с.83-85), Прайс-листом на правничу допомогу адвокатського об`єднання «Лігал Консалт Груп» із зазначенням цін, актуальних на 2025 рік (т.2 а.с.174-175), актом від 03.04.2026 приймання-здачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №033/21/Ц від 16.12.2021, з якого вбачається що роботи, передбачені Договором про надання правничої допомоги №033/21/Ц від 09.07.2021 та Додаткової угоди від 23.05.2025 у справі №493/32/24 та зазначені у погодженому сторонами детальному описі виконаних робіт, виконано якісно, в повному обсязі та у строк (т.3 а.с.82).

У долученні доказів щодо понесених судових витрат відповідачем, поданих представником відповідача через систему «Електронний суд» 11.06.2026, судом відмовлено.

Гонорар в сумі 30000 грн сплачений ОСОБА_2 адвокатському об`єднанню «Лігал Консалт Груп» відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №26 від 23.05.2025 (т.2 а.с.173 – зворот).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не може втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).

Тому виходячи із вищевказаних положень Закону, з огляду на складність справи, обсяг наданих послуг та виконаних адвокатом робіт, наявні правові підстави для зменшення суми винагороди за адвокатські послуги, які понесла та має понести ОСОБА_2 , та визначення її у сумі 20000,00 грн.

Посилання представника позивача на ту обставину, що детальний опис робіт безпідставно включає в себе також і витрати відповідача, понесені під час оскарження ухвали Балтського районного суду від 09.01.2024, яка була скасована постановою Верховного Суду за касаційною скаргою позивача ОСОБА_1 , суд до уваги не приймає, так як всі витрати понесені відповідачем у зв`язку з розглядом справи, у якій відмовляється в задоволенні позову, отже такі витрати відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 180, 181 СК України, ст. ст. 81, 89, 141, 259,263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів з батька дитини та покладення обов`язку щодо сплати аліментів на матір дитини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн шляхом звернення стягнення на грошові кошти, внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області згідно ухвали Балтського районного суду Одеської області від 29.07.2025.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 25.06.2026 року

СУДДЯ