Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №686/2666/24 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/2666/24

Провадження № 2/686/293/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого – судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Морозу А.О.,

за участю: позивача та представника – ОСОБА_1 , відповідача та представника – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницького міської ради про встановлення порядку користування квартирою та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права спільної сумісної власності на квартиру, визнання права власності на частину квартири та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

25 січня 2024 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницького міської ради про встановлення порядку користування квартирою посилаючись на те, що їй, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності належить кожногму, по 1/5 частці квартира АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.06.2023 року.

З технічного паспорта на квартиру та свідоцтва про право на спадщину за законом на думку позивача вбачається, що житлова площа квартири становить 41,5 кв.м., співвласниками з рівними частками є 5 осіб, а тому кожний з співвласників може претендувати на 8,3 кв.м. житлової площі квартири (41,5 : 5 = 8,3).

У разі виділення у користування позивача ОСОБА_3 - житлової кімнати №5 на плані технічного паспорта площею 9,6 кв.м. до якої відноситься лоджія площею 1,4 кв.м., у користуванні відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (брата та вітчима позивачки) які є особами однієї статі і третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (бабусі та дідуся позивачки) які є сім`єю залишається кімната АДРЕСА_2 на плані технічного паспорта площею 17,1 кв.м. та кімната АДРЕСА_3 на плані технічного паспорта площею 14,8 кв.м. до якої відноситься лоджія площею 1,6 кв.м., що буде співмірним (з незначним відхиленням) до розміру житлової площі на яку може претендувати кожен із співвласників даної квартири.

Крім цього, необхідно залишити в спільному користуванні: кухню № 3 на плані технічного паспорта площею 7,4 кв.м., коридор № 1 на плані технічного паспорта площею 12,1 кв.м., кладовку № 2 на плані технічного паспорта площею 1,1 кв.м., ванну кімнату № 6 на плані технічного паспорта площею 2,6 кв.м., туалет № 7 на плані технічного паспорта площею 0,9 кв.м.

При такому встановлені порядку користування квартирою жоден з співвласників, на думку позивача, не буде позбавлений можливості користування спільною частковою власністю.

Позивачка на даний час не проживає в зазначеній квартирі та змушена орендувати житло, оскільки немає погодженого і встановленого порядку користування квартирою та добровільно вирішити це питання не вдається, а між нею та ОСОБА_4 , який чинить перешкоди щодо користування квартирою, наявні неприязні відносини та виникають конфліктні ситуації з даного приводу.

Оскільки існує спір між співвласниками щодо користування квартирою просить суд встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділити в користування: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - житлову кімнату №5 на плані технічного паспорта площею 9,6 кв.м. до якої відноситься лоджія площею 1,4 кв.м., ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 - кімнату №4 на плані технічного паспорта площею 17,1 кв.м. та кімнату № 8, площею 14,8 кв.м. до якої відноситься лоджія площею 1,6 кв.м.

Залишити в спільному користуванні: кухню №3 на плані технічного паспорта площею 7,4 кв.м., коридор № 1 на плані технічного паспорта площею 12,1 кв.м., кладовку № 2 на плані технічного паспорта площею 1,1 кв.м., ванну кімнату № 6 на плані технічного паспорта площею 2,6 кв.м., туалет №7 на плані технічного паспорта площею 0,9 кв.м.

01.03.2024 року до суду з зустрічним позовом звернувся ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права спільної сумісної власності на квартиру, визнання права власності на частину квартири та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину посилаючись на те, що шлюб з ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище ОСОБА_10 ) зареєстрував 07 грудня 2006року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. З ОСОБА_9 розпочав проживати однією сім?єю ще з 2003року в квартирі в місті Волочиську Хмельницької області, яку разом винаймали.

З часу спільного проживання однією сім?єю з ОСОБА_11 склалися подружні стосунки та фактично створили сім?ю, було взаєморозуміння та взаємоповага, мали спільний сімейний бюджет, права та несли обов?язки, як подружжя.

Разом з ними проживала донька ОСОБА_11 – ОСОБА_3 від першого її шлюбу, яку позивач виховував, як свою рідну дитину. Спільно з ОСОБА_11 працювали, мали спільний сімейний бюджет, оскільки планували придбати житло в місті Хмельницькому.

В січні 2005 року переїхали до міста Хмельницького, де спільно проживали на найманій квартирі АДРЕСА_4 .

В місті позивач був працевлаштований, дружина працевлаштувалася бухгалтером в Подільському експертно – технічному центрі також, в місті Хмельницькому.

Так, як не було житла, вирішили за спільною згодою купити квартиру, оскільки бажали покращити житлові умови та народити ще спільну дитину. При цьому, домовилися купували саме трикімнатну квартиру з розрахунку одна кімната для подружжя, одна кімната для дитини від першого шлюбу та одна кімнату для майбутньої спільної дитини.

За спільною згодою, для купівлі квартири ОСОБА_11 отримала кредит в ПАТ «Райфейзен банк Аваль» на суму 33 000 доларів США. Повернення кредитних коштів було спільним обов?язком, оскільки фактично склалася сім?я і позивач відповідально ставився до своїх обов?язків, як подружжя. Кошти на повернення кредиту проводилися за рахунок спільного сімейного бюджету.

01 лютого 2006року ОСОБА_11 уклала договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 41,4кв.м., що підтверджується договором купівлі – продажу від 01.02.2006 року та сім`я переїхала на проживання в цю квартиру.

Відповідно до договору купівлі – продажу квартири від 01.02.2006 року сторони визначили ринкову вартість квартири у 187860 грн. Кошти у розмірі 6060 грн. покупець сплатила до підписання договору та 181800 грн. до 06.02.2006року.

У квартирі провели капітальний ремонт, так, як комунікаційні мережі, сантехнічне обладнання були в занедбаному стані, оскільки там ремонт тривалий час, не проводився.

В грудні 2006 року офіційно зареєстрували шлюб. У період вагітності дружина припинила працювати та перебувала у дородовій відпустці. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася спільна дитина - син ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Вважає, що має право на частину квартири за вищевказаною адресою, як спільного майна з ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище ОСОБА_10 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки вартість квартири істотно зросла в період шлюбу внаслідок проведення там капітального ремонту за рахунок коштів з спільного сімейного бюджету.

Зважаючи на викладене просить суд встановити факт проживання однією сім?єю з ОСОБА_13 в період з 01 січня 2004року по 07 грудня 2006року; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 04 жовтня 2023року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Наконечною М.І., яким визначено право власності у порядку спадкування за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по 1/5 частині у квартирі АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 і ОСОБА_4 та визнати за останнім право власності на частину спірної квартири; визнати у порядку спадкування після смерті спадкодавця право власності за позивачем на 1/10 частину спадкового майна у квартирі АДРЕСА_1 , залишивши у власності за ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , за ОСОБА_3 , ОСОБА_5 по 1/10 частині у квартирі АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач та представник ОСОБА_1 з`явилися, представник у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог. Заперечили проти вимог зустрічного позову посилаючись на аргументи викладені у відзиві на позов.

Відповідач та представник ОСОБА_2 в судове засідання з`явилися, заперечили проти пред`явленого первісного позову посилаючись на обставини наведені у відзиві. Підтримали зустрічний позов, просять його задоволити.

Третя особа ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала первісний позов та заперечила проти зустрічного. Пояснила суду, що працюючи за кордоном по контракту, отримуючи немалий дохід допомагала донці ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у придбанні спірної квартири, вважає, що квартира належала останній на праві особистої власності та не є спільною сумісною власністю.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницького міської ради належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився проте, направив до суду лист щодо розгляду справи без їх участі.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 29.01.2024 року відкрито провадження, справу призначено справу у підготовче засідання в загальному проваджені на 12.02.2024 року.

26.03.2024 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження за зустрічним позовом та об`єднано з первісним позовом.

04.04.2024 року до суду позивачем ОСОБА_3 подано відзив на зустрічний позов, у якому заперечуються вимоги та просить в задоволенні позову відмовити.

24.04.2024 року представником позивача за зустрічним позовом подано до суду відповідь на відзив, у якій заперечуються обставини наведені у відзиві.

13.06.2024 року ухвалою суду призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 07.08.2025 року поновлено провадження у справі та протокольною ухвалою 01.10.2025 року замінено третю особу ОСОБА_8 на спадкоємця, що прийняла спадщину – ОСОБА_7 .

09.12.2025 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

17.06.2026 року ухвалено рішення по справі.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Встановлено, що 01 лютого 2006 року ОСОБА_11 уклала договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., що підтверджується договором купівлі – продажу від 01.02.2006 року за отримані в кредит кошти в ПАТ «Райфейзен банк Аваль» в сумі 33000 доларів США на період з 01.02.2006 року по 31.01.2016 року, що визнається сторонами у судовому засіданні.

З метою виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки від 03.02.2006 року до якого ввійшла придбана квартира. Крім цього, 02.02.2006 року було укладено нотаріально посвідчений договір поруки у якому поручителем був батько ОСОБА_11 - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім цього, з метою виконання зобов`язань за кредитним договором було передано в іпотеку будинок АДРЕСА_5 , власником якого був ОСОБА_8 .

Шлюб із ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище ОСОБА_10 ) та ОСОБА_4 був зареєстрований 07 грудня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 від 07.12.2006 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася спільна дитина - син ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданого Хмельницьким ВРАЦС у Хмельницькому районі 26.11.2022 року.

Даними спадкової справи №71-2022 підтверджується, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є спадкоємцями за законом, що прийняли спадщину після смерті останньої по 1/5 частці кожному, на квартиру АДРЕСА_1 та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.06.2023 року.

Згідно технічного паспорту вказана квартира складається з: 3 житлових кімнат житловою площею 41,5 кв.м., у тому числі 1-а кімната № 4 на плані технічного паспорта площею 17,1 кв.м., 2-а кімната № 5 на плані технічного паспорта площею 9,6 кв.м., 3-а кімната № 8 на плані технічного паспорта площею 14,8 кв.м., кухні № 3 на плані технічного паспорта площею 7,4 кв.м., коридору № 1 на плані технічного паспорта площею 12,1 кв.м., кладовки № 2 на плані технічного паспорта площею 1,1 кв.м., ванної кімнати № 6 на плані технічного паспорта площею 2,6 кв.м., туалету № 7 на плані технічного паспорта площею 0,9 кв.м., дві лоджії площею 1,4 та 1,6 кв.м., загальна площа квартири складає 68,6 кв.м.

В даній квартирі на даний час фактично проживає ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який є неповнолітнім.

Даними висновку судової будівельно – технічної експертизи №1179/024 від 06.12.2024 року підтверджується, що визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 загальною площею 68,6 кв.м., житловою 41,5 кв.м згідно запропонованого варіанту позивачем за первісним позовом, технічно можливо.

Згідно запропонованого порядку Додаток №1 пропонується наступний варіант користування квартирою. Виділити ОСОБА_3 (1/5 частки) - житлову кімнату АДРЕСА_6 на плані технічного паспорта площею 9,6 кв.м. до якої відноситься лоджія площею 1,4 кв.м., житловою площею 10.7 кв.м., загальною 12,0 кв.м.

ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 (4/5 частки) - кімнату АДРЕСА_2 на плані технічного паспорта площею 17,1 кв.м. та кімнату № 8, площею 14,8 кв.м. до якої відноситься лоджія площею 1,6 кв.м., житловою площею 31,5 м.кв., та загальною площею – 33,2 м.кв.

В спільному користуванні співвласників залишити кухню №3 на плані технічного паспорта 7,4 кв.м., коридор № 1 на плані технічного паспорта площею 12,1 кв.м., кладовку площею № 2 на плані технічного паспорта площею 1,1 кв.м., ванну кімнату № 6 на плані технічного паспорта площею 2,6 кв.м., туалет №7 на плані технічного паспорта площею 0,9 кв.м.

4. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав

Суд вважає, що позивачем та представником за первісним позовом доведено та представлено докази необхідності встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 так, як існує спір між сторонами стосовно користування та порушується право останньої тому позовні вимоги знайшли підтвердження у судовому засідання та підлягають до задоволення. Слід встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділити в користування: ОСОБА_3 - житлову кімнату №5 на плані технічного паспорта площею 9,6 кв.м. до якої відноситься лоджія площею 1,4 кв.м.; ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 - кімнату №4 на плані технічного паспорта площею 17,1 кв.м. та кімнату № 8, площею 14,8 кв.м. до якої відноситься лоджія площею 1,6 кв.м.

Залишити в спільному користуванні: кухню №3 на плані технічного паспорта площею 7,4 кв.м., коридор № 1 на плані технічного паспорта площею 12,1 кв.м., кладовку № 2 на плані технічного паспорта площею 1,1 кв.м., ванну кімнату № 6 на плані технічного паспорта площею 2,6 кв.м., туалет №7 на плані технічного паспорта площею 0,9 кв.м.

Судом не встановлено у судовому засіданні та не здобуто доказів щодо підтвердження факту проживання однією сім?єю з ОСОБА_11 в період з 01 січня 2004 року по 07 грудня 2006 року під яким слід розуміти: постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою; збереження ними у такому житлі переважної більшості їхніх речей, зокрема щоденного побутового вжитку; сприйняття ними цього місця проживання як основного, незалежно від того, що будь-хто із них через особливості роботи/служби (несення військової служби, вахтовий метод роботи) має тривалий час бути відсутнім у цьому місці проживання; наявність спільного побуту, що передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільну участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного, надання взаємної допомоги.

Лише 6 фотографій про спільне перебування сторін під час декількох подій впродовж 2-річного періоду та показань свідків, жоден із яких так і не надав свідчень про наявність у сторін спільних побуту, господарства, бюджету, не підтверджують факт спільного проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, без реєстрації шлюбу.

Інші доводи позивача та представника ОСОБА_2 , не спростовують тверджень ОСОБА_3 щодо не проживання ОСОБА_4 однією сім`єю з ОСОБА_11 до реєстрації шлюбу і зводяться виключно до невірного тлумачення норм матеріального права позивачем та представником.

Також, не здобуто доказів, що фактично спірну квартиру було придбано за спільні кошти подружжя, адже кошти належали ОСОБА_11 ,так, як були отримані в кредит банку, гарантією забезпечення повернення яких був договір поруки, поручителем якого був батько позичальника ОСОБА_8 , а не ОСОБА_15 та договір іпотеки за яким іпотечним майном виступав – будинок, власником якого був саме ОСОБА_8 . Саме ці обставини, на думку суду свідчать, про характер спірних правовідносин, метою яких було набуття в особисту власність ОСОБА_11 спірної квартири.

Зважаючи на викладене, судом не береться до уваги твердження ОСОБА_4 , та представника, що квартиру було придбано за кошти, які ним отримано за продаж автомобіля «Камаз» 01.03.2017 року у розмірі 11200 дол. США згідно розписки та кошти отримані останнім у позику 2012 році у розмірі 27700 дол. США на період з 12.09.2012 року по 25.10.2015 року так, як останній у судовому засіданні не зміг пояснити суду та представити докази використання чималих коштів. Крім того, не береться до уваги показання останнього щодо використання зазначених коштів на ремонт квартири так, як ремонт у зазначеній квартирі та факт заселення проводилось значно раніше, ніж отримані кошти за розпискою у 2012 році.

Позивачем та представником за зустрічним позовом не доведено у судовому засіданні та не представлено доказів для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 04 жовтня 2023року так, як зазначена вимога є похідною від встановлення факту проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу.

За таких обставин, зважаючи на вище викладене, беручи до уваги, що у судовому засіданні зібрано достатньо доказів, які вказують що спірна квартира була особистою власністю ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи що судом не встановлено підстав для визнання сумісної власності на спірну квартиру, а також відсутності доказів, які вказують на порушення прав ОСОБА_4 суд приходить до висновку, що зустрічний позов є не обґрунтованим тому в його задоволені слід, відмовити.

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Норми права які застосував суд при вирішенні первісного позову.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Власникові, згідно із ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог ст. 321 ч. 1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно зі статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином встановлення порядку користування приміщенням квартири між співвласниками відповідно до змісту ст.ст. 319, 358 ЦК України є складовою здійснення ними права спільної часткової власності.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що квартира, яка є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, оскільки з технічної точки зору це є неможливим, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

У постанові Верховного Суду України від 3 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц зроблено висновок, що "оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників".

Норми права які застосував суд при вирішенні зустрічного позову

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і низка інших юридичних фактів, належать до предмета доказування і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення, якщо відповідні факти пов`язані з будь-якими іншими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), якими учасники справи обґрунтовують вимоги та заперечення, у мотивувальній частині судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (пункт 32)).

За приписами 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в шлюбі неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом та практика вирішення зазначеного питання є сталою.

Так, у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що за змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Уразі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин ,необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства,з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати(виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження)речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів,що були особистою власністю кожного з них.

В свою чергу, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Крім того, як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 25.11.2015 року по справі №6-2333цс15,належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст.60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна;кошти, за яке таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція також викладена й в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі№6-79цс13.

Норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Водночас стаття 57 СК України визначає підстави, за яких майно, в тому числі і набуте за час шлюбу, є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка.

Так, відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 зазначеної норми особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За змістом частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

6. Судові витрати

Судові витрати позивача за первісним позовом у справі складаються з судового збору 1211,20 грн., витрат за проведення експертизи 7500 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 12000 грн., всього 20711,20 грн., які підлягають до стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 141, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259, ч. 6, 8 ст. 259, ст. ст. 263 – 267, ч. 6, 7 ст. 268, ч. 1, 2 ст. 273, ч. 1 ст. 352, ст. 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницького міської ради про встановлення порядку користування квартирою – задовольнити.

Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділити в користування:

- ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - житлову кімнату №5 на плані технічного паспорта площею 9,6 кв.м. до якої відноситься лоджія площею 1,4 кв.м.,

- ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 - кімнату №4 на плані технічного паспорта площею 17,1 кв.м. та кімнату № 8, площею 14,8 кв.м. до якої відноситься лоджія площею 1,6 кв.м.

Залишити в спільному користуванні: кухню №3 на плані технічного паспорта площею 7,4 кв.м., коридор № 1 на плані технічного паспорта площею 12,1 кв.м., кладовку № 2 на плані технічного паспорта площею 1,1 кв.м., ванну кімнату № 6 на плані технічного паспорта площею 2,6 кв.м., туалет №7 на плані технічного паспорта площею 0,9 кв.м.

Стягнути ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір 1211,20 грн., витрати за проведення експертизи 7500 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 12000 грн., всього стягнути 20711,20 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права спільної сумісної власності на квартиру, визнання права власності на частину квартири та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 25 червня 2026 року.

Суддя С. Стефанишин